Постанова Київський апеляційний суд № 359/10433/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 359/10433/24 № апеляційного провадження: 22-ц/824/3466/2026 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 лютого 2026 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Болотова Є.В., суддів: Музичко С.Г., Сушко Л.П., при секретарі Ганжалі С.К. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 , про стягнення боргу за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк», ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 вересня 2025 року, ухваленого під головуванням судді Семенюти О.Ю.,- встановив: У вересні 2024 року АТ «Перший український міжнародний банк» звернулось до суду із названим позовом. АТ «Перший український міжнародний банк» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 2001330236201 від 10 червня 2019 року у розмірі 83 086 грн 54 коп. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 10 червня 2019 року між АТ «Перший український міжнародний банк» та відповідачем укладено кредитний договір № 2001330236201. АТ «Перший український міжнародний банк» зазначало, що відповідачем порушені умови укладеного договору, у зв`язку із чим виникла заборгованість у розмірі 83 086 грн 54 коп., яка складається: із заборгованості по тілу кредиту у розмірі 49 883 грн 02 коп., заборгованості по відсотках у розмірі 33 203 грн 52 коп. У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою. Після уточнення позовних вимог, ОСОБА_1 просив: стягнути із ОСОБА_2 на користь АТ «Перший український міжнародний банк» заборгованість за кредитним договором № 2001330236201 від 10 червня 2019 року в розмірі 83 086 грн 54 коп. Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 вересня 2025 року первісний позов задоволено. Стягнутозі ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» заборгованість за кредитним договором № 2001330236201 від 10 червня 2019 року в розмірі 83086 грн 54 коп. Компенсованоза рахунок держави акціонерному товариству «Перший український міжнародний банк» витрати на сплату судового збору в розмірі 2 422 грн 40 коп. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк», ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні первісних позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування фактичних обставин справи. Учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Рішення суду в частині зустрічних позовних ОСОБА_1 не оскаржується, а тому апеляційним судом не переглядається. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із доведеності та обґрунтованості вимог позивача про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у розмірі 83 086 грн 54 коп., яка складається: із заборгованості по тілу кредиту у розмірі 49 883 грн 02 коп., заборгованості по відсотках у розмірі 33 203 грн 52 коп. ОСОБА_1 не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання щодо повернення кредитних грошових коштів. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції. Встановлено, що 10 червня 2019 року між АТ «Перший український міжнародний банк» та відповідачем укладено кредитний договір № 2001330236201. Позивачем надано ОСОБА_1 кредитну картку з кредитним лімітом в розмірі 30 000 грн 00 коп., проценти за користування - 47, 88 % річних. Відповідачем особисто підписано заяву про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб № 2001330236201 від 10 червня 2019 року, паспорт споживчого кредиту від 10 червня 2019 року. Згідно довідки про збільшення кредитного ліміту, станом на 10 червня 2019 року ОСОБА_1 встановлено ліміт по кредитній картці в розмірі 30 000 грн 00 коп., який в подальшому збільшено до 49 883 грн 02 коп. Обгрунтовуючи позовну заяву, АТ «Перший український міжнародний банк» зазначало, що кредитодавцем виконано умови укладеного договору та надано відповідачу кредитну картку із кредитним лімітом, який збільшено до 49 883 грн 02 коп. ОСОБА_1 не виконав свої зобов`язання за кредитним договором, заборгованість не погасив. Позивач просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 83 086 грн 54 коп., яка складається: із заборгованості по тілу кредиту у розмірі 49 883 грн 02 коп., заборгованості по відсотках у розмірі 33 203 грн 52 коп. На підтвердження позовних вимог АТ «Перший український міжнародний банк» надало копію: заяви про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб № 2001330236201 від 10 червня 2019 року; паспорту споживчого кредиту від 10 червня 2019 року; публічної пропозиції ПАТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб; умов надання та обслуговування; довідки про збільшення кредитного ліміту; розрахунку заборгованості станом на 01 липня 2024 року; виписки із особового рахунку із 10 червня 2019 року по 01 липня 2024 року. Частиною 1 статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів. Згідно ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). За ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК Українипозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Судом встановлено, що відповідачем особисто підписано заяву про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб № 2001330236201 від 10 червня 2019 року та паспорт споживчого кредиту від 10 червня 2019 року. Відтак, підписання відповідачем кредитного договору № 2001330236201 від 10 червня 2019 року підтверджено належними та допустимими доказами. Зміст вказаних документів свідчить про те, що сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину: суми кредиту, строку кредитування, розміру та порядку нарахування процентів, порядку здійснення розрахунків. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про доведеність наявності кредитних правовідносин між АТ «Перший український міжнародний банк» та ОСОБА_1 . Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 31травня 2022 року у справі № 194/329/15-ц, загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, якими суд керувався при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо. Суд має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду немає сумніву, оскільки за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти». Сам по собі наданий стороною позивача розрахунок заборгованості не підтверджує наявності у відповідача заборгованості саме в зазначеному розмірі. Верховним Судом у постановах від 27 березня 2020 року у справі № 703/3063/18 та від 14липня 2021року у справі № 641/2207/18 зазначено, що наданий позивачем розрахунок кредитної заборгованості не є безспірним доказом існування між сторонами договірних відносин та розміру боргу. Так, доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. До матеріалів справи АТ «Перший український міжнародний банк» долучено банківську виписку із особового рахунку ОСОБА_1 за період із 10 червня 2019 року по 01 липня 2024 року, згідно якої, відповідачу надано кредитні кошти, якими він користувався. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про доведеність та обґрунтованість позовних вимог АТ «Перший український міжнародний банк» про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у розмірі 83 086 грн 54 коп., яка складається: із заборгованості по тілу кредиту у розмірі 49 883 грн 02 коп., заборгованості по відсотках у розмірі 33 203 грн 52 коп. Доводи апеляційної скарги про те, що зобов`язання за укладеним кредитним договором перед АТ «Перший український міжнародний банк» є солідарними обов`язками подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , колегія суддів відхиляє, оскільки до матеріалів справи не долучено доказів на підтвердження того, що отримані відповідачем кредитні грошові кошти були витрачені ним на потреби сім`ї. Доводи апеляційної скарги про те, що на думку скаржника при візуальному дослідженні долучених позивачем доказів підпис виконаний іншою особою, а не відповідачем, колегія суддів оцінює критично, оскільки під час судового розгляду клопотань про призначення судової почеркознавчої експертизи ОСОБА_1 не заявлялось. Інші доводи апеляційної скарги також не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального або неправильне застосування норм процесуального права. Рішення суду в частині зустрічних позовних ОСОБА_1 не оскаржується, а тому апеляційним судом не переглядається. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду від 15 вересня 2025 року ухвалено з додержанням норм процесуального права, відтак підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги немає. Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 382 Цивільного процесуального кодексу України, суд,- постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 вересня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного судового рішення. Повний текст складено 02 березня 2026 року. Суддя-доповідач Є.В. Болотов Судді: С.Г. Музичко Л.П. Сушко