Постанова 4824 № 752/22884/25

справа № 752/22884/25 провадження № 22-ц/824/3088/2026 головуючий у суді І інстанції Слободянюк А.В. КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 17 лоютого 2026 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Писаної Т.О. суддів - Приходька К.П., Журби С.О. за участю секретаря судового засідання - Івкової Д.Л. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 23 вересня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: законний представник неповнолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6 - ОСОБА_7 , Служба у справах дітей та сім?ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, В С Т А Н О В И В: У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: законний представник неповнолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_5 - ОСОБА_7 , Служба у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, ОСОБА_10 , ОСОБА_9 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні. Просив ухвалити рішення, яким: зобов`язати відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 не чинити перешкоди позивачу брати участь у вихованні та спілкуванні з онуками ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та встановити наступний порядок спілкування без присутності відповідачів: спілкуватись з онуками як разом, так і з кожним окремо, в четвер та п`ятницю кожного тижня по чотири години в день, з 16:00 до 20:00 години, в тому числі за місцем проживання позивача, з можливістю прогулянок по місту і відвідування закладів культури, з урахуванням погодних умов, стану здоров`я дітей, режиму дня та харчування; можливість тимчасового перебування онуки та онука як разом, так і окремо з позивачем за місцем проживання позивача. в тому числі з їх ночівлею в узгоджені з їх матір`ю одну добу; спільно з онукою та онуком як разом, так і окремо, відвідувати святкування днів народження, інших свят родичів дітей по лінії батька з 12:00 по 20:00 годину незалежно від дня тижня; мати побачення з онукою та онуком у святкові та неробочі дні, при можливості присутності своїх дітей та інших осіб з числа родичів онуків, в тому числі за місцем проживання позивача з 16:00 до 20:00 години; мати можливість брати участь в учбовому процесі онуків, шляхом надання можливості присутності на батьківських зборах, та спілкування з класним керівником онуків в гімназії №260 в м.Києві, у разі відповідного погодження на такі дії керівником зазначеного учбового закладу. Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 23 вересня 2025 року відмовлено у відкритті провадження за позовною заявою ОСОБА_1 в частині позовних вимог до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні. Направлено матеріали позовної заяви ОСОБА_1 в частині позовних вимог до ОСОБА_3 , про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, за підсудністю до Печерського районного суду міста Києва. Не погоджуючись із указаною ухвалою ОСОБА_1 звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу в частині позовних вимог до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що ухвала суду першої інстанції в частині відмови у відкритті провадження не відповідає обставинам справи, а тому підлягає скасуванню. 11 лютого 2023 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_2 , в якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. Вказує, що є таке, що набрало законної сили, рішення суду між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, як правильно вказав суд першої інстанції, а тому суд правильно відмовив в цій частині у відкритті провадження. У судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 та представник відповідача ОСОБА_13 просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. ОСОБА_1 просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу в частині позовних вимог до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні для продовження розгляду до суду першої інстанції. Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, були належним чином повідомлені про розгляд справи шляхом направлення судової повістки на електронну та поштову адреси, що підтверджується звітом про доставку поштової кореспонденції та рекомендованим повідомленням. За таких обставин та керуючись положеннями ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи та їхніх представників. У частинах першій-третій статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Як вбачається із апеляційної скарги, ухвала Голосіївського районного суду міста Києва від 23 вересня 2025 року оскаржується лише в частині відмови у відкритті провадження у справі, а тому ухвала в іншій частині вимог, а саме в частині направлення справи за підсудністю апеляційним судом не переглядається. Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення сторін, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного. Судом установлено, що 3 березня 2023 року Голосіївським районним судом міста Києва у справі № 752/24353/20, залишеним у силі постановою Верховного Суду від 05 червня 2024 року, частково задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 . Зобов`язано ОСОБА_2 , ОСОБА_4 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні з онуками: ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Встановлено такий порядок участі ОСОБА_1 у вихованні ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 : - кожну першу суботу місяця та третю неділю місяця з 10.00 год. до 13.00 год. у присутності матері в рекреаційних зонах або зонах дитячого дозвілля; - щорічно в день, наступний після дня народження онуків, у присутності матері з 10.00 год. до 14.00 год, якщо цей день припадає на робочий день, то днем спілкування вважати наступний за цим днем вихідний, або в будь-який інший час за домовленістю з матір`ю в рекреаційних зонах або зонах дитячого дозвілля. Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840,80 грн. В іншій частині вимог відмовлено. Вказане рішення набрало законної сили 5 червня 2024 року. При розгляді позову у справі № 752/24353/20 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про усунення перешкод у спілкуванні з онуками та їх вихованні. У цій справі позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: законний представник неповнолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_5 - ОСОБА_7 , Служба у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, ОСОБА_10 , ОСОБА_9 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні. Постановляючи ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив із того, що у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні існує рішення Голосіївського районного суду міста Києва, залишене у силі постановою Верховного Суду від 5 червня 2024 року у справі № 752/24353/20 між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Рішення суду набрало законної сили. Перевіряючи законність оскаржуваної ухвали, колегія суддів враховує наступне. Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Статтею 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права. Частиною 1 ст. 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до ч. 1 ст.42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи. Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення суду у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Позовом є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову. При цьому під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу (постанова Верховного Суду у справі №922/404/19 від 9 липня 2020 року). Позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно співпадають сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року в справі №761/7978/15-ц). У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. У матеріальному розумінні предмет позову - це річ, щодо якої виник спір. Ця вимога повинна мати правовий характер, тобто бути врегульованою нормами матеріального права, а також підпадати під цивільну юрисдикцію. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Наведене узгоджується із висновками викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасно зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Разом із тим, не вважаються зміною підстави позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі №924/1473/15 (провадження №12-15гс19)). Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі №640/9380/19 (провадження №61-6741св21), від 15 листопада 2021 року у справі №428/9280/20 (провадження №61-12194св21), від 21 грудня 2021 року у справі №295/983/21 (провадження №61-13906св21). Отже, для застосування підстави для відмови у відкритті провадження, передбаченої п.2 ч.1 ст. 186 ЦПК України, необхідна наявність водночас трьох складових, а саме тотожних сторін спору, предмета позову, підстави позову, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Зміна хоча б однієї з наведених складових не перешкоджає заінтересованим особам звернутися до суду з позовною заявою і не дає суду підстави відмовити у відкритті провадження у справі. З матеріалів справи вбачається, що у даній справі та у справі №752/24353/20 співпадають сторони, предмет і підстави позову. Позивачем у справі є ОСОБА_1 , відповідачами ОСОБА_2 , ОСОБА_4 . Предметом позову в обох справах є усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні. Підставами позовних вимог є факт порушення прав діда, батьками, який перешкоджає спілкуванню та вихованню онуків. Зважаючи на співпадіння в обох справах сторін, предмету і підстав та беручи до уваги, що на час подачі позивачем даного позову набрало законної сили рішення у справі №752/24353/20, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у даній справі згідно п. 2 ч. 1 ст. 186 ЦПК України. Встановлена цивільним процесуальним законом неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, ґрунтується на правових наслідках набрання рішенням суду законної сили, яке згідно ст. 129-1 Конституції України та ст. 18 ЦПК України є обов`язковим для усіх органів та осіб. Таке повністю узгоджується із принципом юридичної визначеності, який є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права і відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень («що вирішено - вирішено і не має переглядатися до безмежності»). Європейський суд з справ людини у рішеннях від 25 липня 2002 року у справі «Совтрансавто-Холдинг» проти України», від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії», від 19 лютого 2009 року у справі «Христов проти України» зазначав, що існує усталена судом практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності (визначеності), який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів, а сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи (рішення від 24 липня 2003 року у справі «Рябих проти Росії», заява №52854/99). Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не впливають на їх правильність. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з додержанням норм процесуального права, є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування чи зміни не вбачається, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - залишити без змін. Керуючись ст. 268, 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 23 вересня 2025 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повний текс постанови складено 3 березня 2026 року. Головуючий Т.О. Писана Судді К.П. Приходько С.О. Журба