Постанова 4824 № 2601/23191/12

справа № 2601/23191/12 провадження № 22-ц/824/3428/2024 головуючий у суді І інстанції Мазур Ю.Ю. КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 23 січня 2024 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Писаної Т.О. суддів - Приходька К.П., Журби С.О. за участю секретаря судового засідання - Савченко К.О. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ( ОСОБА_1 на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 26 червня 2023 року у справі за заявою Державної іпотечної установи про видачу дублікату виконавчого документа, виданого Голосіївським районним судом міста Києва 26 січня 2021 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, В С Т А Н О В И В: У квітні 2023 року представник Державної іпотечної установи - Тодосієнко В. звернувся до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа у справі № 2601/23191/12, з урахуванням ухвали Голосіївського районного суду міста Києва від 5 листопада 2021 року про виправлення описки у виконавчому листі, виданому Голосіївським районним судом міста Києва 26 січня 2021 року. В обґрунтування заяви вказував, що 16 лютого 2023 року Державна іпотечна установа звернулася до Голосіївського районного суду міста Києва з заявою про направлення виконавчих листів в цивільній справі № 2601/23191/12, з урахуванням ухвали Голосіївського районного суду міста Києва від 5 листопада 2021 року про виправлення описки у виконавчому листі. 13 березня 2023 року на адресу Державної іпотечної установи надійшла відповідь Голосіївського районного суду міста Києва № 2/752/124/14 від 22 лютого 2023 року, в якій зазначено, що по справі № 2601/23191/12, один виконавчий лист 16 січня 2021 року було направлено на адресу ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», а саме: вул. Щорса, 31, м. Київ, та до цього часу до суду не поверталися. Додатково було зауважено, що на неодноразові звернення до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» про повернення виконавчого листа, відповідь не надходила. Зауважував, що виконавчий лист, виданий 26 січня 2021 року Голосіївським районним судом міста Києва у цивільній справі № 2601/23191/12 втрачено. Враховуючи викладене, заявник просив видати дублікат виконавчого листа по справі № 2601/23191/12 з урахуванням ухвали Голосіївського районного суду міста Києва від 5 листопада 2021 року про виправлення описки у виконавчому листі, виданому Голосіївським районним судом міста Києва 26 січня 2021 року. Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 26 червня 2023 року заяву Державної іпотечної установи про видачу дублікату виконавчого документа, виданого Голосіївським районним судом міста Києва 26 січня 2021 року у справі за позовом ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Видано дублікат виконавчого листа Голосіївського районного суду міста Києва № 2601/23191/12 з постановленням ухвали Голосіївського районного суду міста Києва від 5 листопада 2021 року про виправлення описки у виконавчому листі, виданому Голосіївським районним судом міста Києва 26 січня 2021 року. Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду представник ( ОСОБА_1 - ОСОБА_4 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій зазначила, що оскаржувана ухвала є незаконною та такою, що ухвалена з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права. У зв`язку з цим апелянт просила апеляційний суд оскаржувану ухвалу скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким заяву про видачу дубліката виконавчого листа залишити без задоволення. Вказує, що матеріали справи не містять доказів направлення Державною іпотечною установою заяви про видачу дублікату виконавчого документа в порядку ст. 183 ЦПК України. Наголошує на тому, що жодного разу суд першої інстанції не направив на адресу( ОСОБА_1 повістку про виклик до суду чим порушено процесуальні права боржника. Звертає увагу, що представник Державної іпотечної установи був учасником розгляду апеляційної скарги 16 грудня 2020 року у Київському апеляційному суді і майже за три роки після набрання законної сили постановою Київського апеляційного суду не скористався своїм правом отримати виконавчий лист. Відзив на апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду не надходив. В судовому засіданні представник Державної іпотечної установи - адвокат Єрохін О.П. просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду залишити без змін. ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, про розгляд справи належним чином повідомлялась (а.с. 140), про причини неявки суд не повідомила, клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надала. На підставі ст. 372 ЦПК України колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін, що не з`явились, оскільки відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представника чи сторони, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 24 січня 2018 року у справі №907/425/16. Згідно вимог ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими (за умови дотримання відповідної процедури та наявності передбачених законом підстав) доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Положеннями ст. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. У апеляційній скарзі відповідачка вказує на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки вона не отримувала судових повісток про розгляд справи, а тому не мала змоги надати свої пояснення до суду першої інстанції. Так, перевіряючи доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме щодо належного повідомлення відповідача про розгляд справи, встановлено наступне. Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. Відповідно до частини першої статті 128 ЦПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Чинний ЦПК України не містить положень про те, що заява про видачу дубліката виконавчого листа розглядається в суді першої інстанції з викликом сторін і заінтересованих осіб. У постанові від 21 квітня 2020 року у справі № 2-212/10 (провадження № 61-17664св20) Верховний Суд вказав на те, що «неприйнятними є доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що оскільки розгляд заяви про видачу дубліката виконавчого листа в суді першої інстанції відбувся без участі ОСОБА_1, який про час та місце розгляду справи не повідомлявся, апеляційний суд не мав процесуальних підстав для залишення рішення суду першої інстанції без змін. Оскільки при розгляді питання про видачу дубліката виконавчого листа в суді першої інстанції не передбачене обов`язкове повідомлення учасників справи про дату, час і місце засідання суду, підстав для висновку про порушення апеляційним судом приписів пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України немає». Відповідний висновок також міститься у постанові Верховного Суду від 25 листопада 2022 року у справі № 2-5084/2010. Таким чином, колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме не повідомлення боржника про розгляд справи та не направлення копії заяви. Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації. Загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення регламентовані положеннями ч.ч.1,2 ст.183 ЦПК України, без додержання яких суд повертає їх заявнику без розгляду на підставі частини четвертої наведеної норми. З огляду на викладені у цій постанові норми права, що регулюють порядок видачі дубліката виконавчого документа, та приймаючи до уваги, що стягувач звернувся в суд із заявою, що є окремим видом судового провадження, колегія суддів вважає помилковими доводи апеляційної скарги щодо необхідності застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин положень ч.3 ст.183 ЦПК України, норми якої поширюються виключно на заяви (клопотання, заперечення), подані до суду без дотримання вимог ч.ч.1,2 ст.183 Розділу 2 «Заяви з процесуальних питань» ЦПК України. Наведене відповідає позиції Верховного Суду по справі №569/13154/20 від 27.01.2021. При цьому, апеляційний суд приймає до уваги, що за змістом п.1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду (рішення Європейського суду з прав людини у справах: «Жоффр де ля Прадель проти Франції`від 16.12.1992; «Беллет проти Франції» від 04.12.1995). З матеріалів справи вбачається, що 25 липня 2023 року відповідач (боржник) ОСОБА_1 на підставі довіреності уповноважила представника ОСОБА_7 представляти її інтереси, зокрема в судових установах України. Представник боржника 08 вересня 2023 року ознайомився із матеріалами справи та зняв фотокопії з матеріалів, що підтверджено у клопотанні про ознайомлення з матеріалами справи (а.с. 97). Отже, представник боржника практично використав гарантії, надані сторонам у цивільних справах. Крім того, ОСОБА_1 скористалась правом оскарження процесуального рішення та навела свої доводи і заперечення, які є предметом перевірки у цій справі. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення. Так, задовольняючи заяву про видачу дубліката виконавчого документа, суд першої інстанції виходив із того, що виконавчий лист, виданий 26 січня 2021 року Голосіївським районним судом міста Києва у цивільній справі № 2601/23191/12 - втрачено. Колегія суддів апеляційного суду погоджується із таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. В ході розгляду справи судом встановлено, що заочним рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 11 березня 2014 року позов ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість у розмірі 8 675254,24 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в рівних частках суму судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення у розмірі 3339 грн, а саме по 1669,50 грн з кожного. Рішенням апеляційного суду міста Києва від 29 листопада 2017 року апеляційні скарги відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено частково. Заочне рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 11 березня 2014 року змінено, зменшивши суму заборгованості, що підлягає стягненню солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» з 8 675254,24 грн до 6 137769,64 грн в іншій частині рішення суду залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 15 квітня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 подану представником ОСОБА_7 задоволено частково. Рішення апеляційного суду міста Києва від 29 листопада 2017 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Постановою Київського апеляційного суду від 16 грудня 2020 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено частково. Заочне рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 11 березня 2014 року скасовано та ухвалено по справі нове судове рішення. Позов ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість за кредитним договором №39-06-ИЛ02 від 26 вересня 2006 року, яка складається з тіла в розмірі 2 99562,98 доларів США, що по курсу НБУ, станом на 20 квітня 2010 року еквівалентно 2 374306,22 грн та відсотків в сумі 93792 доларів США, що еквівалентно 743390,45 грн. В задоволенні позову ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено. Ухвалою Київського апеляційного суду від 22 лютого 2021 року заяву Державної іпотечної установи про виправлення описки - задоволено. Внесено виправлення в постанову Київського апеляційного суду від 16 грудня 2020 року, вказано по тексту постанови позивача по справі ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є Державна іпотечна установа, замість позивача по справі ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»; викладено резолютивну частину постанови Київського апеляційного суду від 16 грудня 2020 року наступного змісту: апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено частково. Заочне рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 11 березня 2014 року скасовано та ухвалено по справі нове судове рішення. Позов ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є Державна іпотечна установа до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є Державна іпотечна установа заборгованість за кредитним договором № 39-06-ИЛ02 від 26 вересня 2006 року, яка складається з тіла в розмірі 299562,98 доларів США, що по курсу НБУ, станом на 20 квітня 2010 року еквівалентно 2 374306,22 грн та відсотків в сумі 93792 доларів США, що еквівалентно 743390,45 грн. В задоволенні позову ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є Державна іпотечна установа, до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено. Звертаючись до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа, заявником належним чином було обґрунтовано обставини, щодо необхідності отримання дубліката виконавчого документа, у зв`язку з відсутністю їх у стягувача, а також зазначено про не проведення фактичного здійснення стягнення. Однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення (стаття 129 Конституції України). Стаття 129-1 Конституції України визначає, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Зазначене конституційне положення знайшло розвиток у частині першій статті 18 ЦПК України, згідно з якою судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Виконання судового рішення згідно з Рішенням Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року по справі № 1-7/2013 є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом. Конституційний Суд України у Рішенні від 27 січня 2010 року № 3-рп/2010 у справі № 1-7/2010 за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положення пункту 18 частини першої статті 293 ЦПК України у взаємозв`язку зі статтею 129 Конституції України (про апеляційне оскарження ухвал суду) звертав увагу, що необґрунтована відмова у видачі дубліката виконавчого листа фактично унеможливлює виконання прийнятого судового рішення, яке набрало законної сили. Відповідно до §§ 51-53 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 року (заява № 40450/04) право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. У такому самому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування. Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до статті 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Згідно з підпунктом 17.4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. У пунктах 44-47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року в справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19) зроблено висновок, що стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду. Якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви». У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2019 року в справі № 2-1053/10 (провадження № 61-18169св18) зроблено висновок про те, що оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, викрадено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист. Статтею 12 чинного Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років. Цей строк встановлюється з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття. Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання. Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Так, матеріалами справи встановлено, що 10 червня 2021 року Державна іпотечна установа звернулася до Голосіївського районного суду міста Києва з заявою про видачу копії рішення та виконавчих листів в цивільній справі № 2601/23191/12. 29 червня 2021 року Державна іпотечна установа отримала лист Голосіївського районного суду міста Києва № 2/752/124/14 від 22 червня 2021 року, яким направлено копію заочного рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 11 березня 2014 року, копію постанови Київського апеляційного суду від 16 грудня 2020 року та копію ухвали Київського апеляційного суду від 22 лютого 2021 року у цивільній справі № 2601/23191/12 (провадження № 2/752/124/14). Щодо виконавчого листа у справі № 2601/23191/12 Голосіївським районним судом міста Києва зауважено, що один виконавчий лист у даній цивільній справі було направлено на адресу ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» вул. Щорса, 31, м. Київ, що підтверджується матеріалами справи, а саме: а.с.

233. Як вбачається з матеріалів справи № 2601/23191/12, виконавчий лист у цивільній справі № 2601/23191/12, був виданий 26 січня 2021 року на підставі постанови Київського апеляційного суду від 16 грудня 2020 року, у відповідності до резолютивної частини якої, виданий виконавчий лист містив помилкові відомості про невідповідного стягувача саме: Публічне акціонерне товариства «Банк «Фінанси та Кредит». 23 вересня 2021 року Державна іпотечна установа звернулась до Голосіївського районного суду міста Києва з заявою про виправлення помилки в виконавчому листі у цивільній справі № 2601/23191/12, в якій просила суд постановити ухвалу про внесення виправлень у виконавчому листі у цивільній справі № 2601/23191/12 та направлення Державній іпотечній установі оригіналу виконавчого листа по справі № 2601/23191/12. 5 листопада 2021 року ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва заяву Державної іпотечної установи було задоволено, виправлено описку у виконавчому листі, виданому Голосіївським районним судом міста Києва 26 січня 2021 року у справі за позовом ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, правильно зазначивши найменування та дані стягувача: «Державна іпотечна установа» (01133, м. Київ, бул. Л. Українки, 34, ідентифікаційний код 3304730). 16 лютого 2023 року Державна іпотечна установа звернулася до Голосіївського районного суду міста Києва з заявою про направлення виконавчих листів в цивільній справі № 2601/23191/12, з урахуванням ухвали Голосіївського районного суду міста Києва від 5 листопада 2021 року про виправлення описки у виконавчому листі. 13 березня 2023 року на адресу Державної іпотечної установи надійшла відповідь Голосіївського районного суду міста Києва № 2/752/124/14 від 22 лютого 2023 року, в якій зазначено, що по справі № 2601/23191/12, один виконавчий лист 16 січня 2021 року було направлено на адресу ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», а саме вул. Щорса, 31, м. Київ та до цього часу до суду не повертався. Додатково було зауважено, що на неодноразові звернення до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» про повернення виконавчого листа, відповіді не надходило. 17 вересня 2015 року постановою Правління Національного банку України № 612 ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» було віднесено до категорії неплатоспроможних, що призвело до запровадження виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб процедури виведення банку з ринку шляхом введення тимчасової адміністрації до банку. 15 лютого 2023 року Державна іпотечна установа, з метою фактичного встановлення місцезнаходження оригіналу виконавчого листа по справі № 2601/23191/12, звернулася до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. 29 березня 2023 року на адресу Державної іпотечної установи надійшов лист Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 60-3111/23 від 23 березня 2023 року, яким повідомлено, що за результатами перевірки запитуваний виконавчий лист відсутній, оскільки до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб даний виконавчий лист не надходив. Крім того, у Фонді гарантування вкладів фізичних осіб відсутня будь-яка інформація стосовно надходження оригіналу вказаного виконавчого листа за адресою: вул. Є. Коновальця (Щорса), 31, м. Київ та додатково зауважено, що за вказаною адресою АТ «Банк «Фінанси та Кредит» не знаходився. Так, фактичним місцезнаходженням АТ «Банк «Фінанси та Кредит» була адреса: вул. Січових Стрільців, 60, м. Київ, юридична адреса: вул. Дегтярівська, 48, м. Київ. Таким чином заявником були надані належні та достатні докази, які підтверджують факт втрати виконавчого документа, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення заяви про видачу дубліката виконавчого листа і доводи апеляційної скарги цих обставин не спростовують. Окремо апеляційний суд звертає увагу на те, що на даний час строк на пред`явлення виконавчого листа до виконання не сплив, відтак суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для відмови у задоволені заяви про видачу дубліката виконавчого листа. Відповідно до ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ухвала про видачу дублікату виконавчого документа постановлена з додержанням норм процесуального права, а тому апеляційна скарга залишається без задоволення. За таких обставин понесені судові витрати за подачу апеляційної скарги покладаються на особу, що оскаржила рішення суду. Керуючись ст. ст. 268, 367-368, 374, 375, 381-384,389 ЦПК України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ( ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 26 червня 2023 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. ГоловуючийТ.О. Писана СуддіК.П. Приходько С.О. Журба