Ухвала ККС ВС № 279/120/26

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 березня 2026 року м. Київ справа № 279/120/26 провадження № 51-728ск26 Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянувши касаційну скаргу адвоката ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_5 , на ухвалу Житомирського апеляційного суду від 10 лютого 2026 року, встановив: Ухвалою слідчого судді Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 12 січня 2026 року ОСОБА_4 відмовлено у задоволенні його скарги на бездіяльність прокурора Коростенської окружної прокуратури, яка полягала у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Житомирськийапеляційний суд ухвалою від 10 лютого 2026 року залишив апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_4 без задоволення, а зазначене рішення слідчого судді без змін. Не погоджуючись зі такою ухвалою суду апеляційної інстанції ОСОБА_4 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у цьому суді. Перевіривши доводи касаційної скарги, надані до неї судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити на таких підставах. Згідно з п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Провадження в суді касаційної інстанції здійснюється за правилами гл. 32 КПК. У цій главі міститься норма процесуального права, котра встановлює вичерпний перелік судових рішень, що належать до предмета перевірки в порядку касаційної процедури. Конкретне унормування предмета ревізії суду касаційної інстанції є втіленням принципу юридичної визначеності. За положеннями ст. 310 КПК оскарження ухвал слідчого судді здійснюється в апеляційному порядку. Тобто касаційне оскарження ухвал слідчого судді законом не передбачено. Крім того, відповідно до приписів ч. 4 ст. 424 КПК ухвала слідчого судді після її перегляду в апеляційному порядку, а також ухвала суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги на таку ухвалу оскарженню в касаційному порядку не підлягають. Частиною 3 ст. 407 КПК встановлено, що за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: залишити ухвалу без змін; скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу. Як убачається зі змісту касаційної скарги та наданих до неї судових рішень, ухвала слідчого судді місцевого суду переглядалась в порядку апеляційної процедури за результатами чого її залишено без змін. Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в касаційному порядку. Враховуючи викладене, оскільки касаційна скарга ОСОБА_4 подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в касаційному порядку, Суд вважає за необхідне відмовити у відкритті касаційного провадження. При цьому відповідно до ч. 3 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі, передбаченій п. 1 ч. 2 цієї статті, без перевірки касаційної скарги на відповідність вимогам ст. 427цього Кодексу. Керуючись п. 1 ч. 2 ст. 428 КПК, Суд постановив: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою адвоката ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_5 , на ухвалу Житомирського апеляційного суду від 10 лютого 2026 року. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3