Постанова 4823 № 734/4966/25

Справа № 734/4966/25 Головуючий у 1 інстанції Бузунко О. А. Провадження № 33/4823/209/26 Категорія - ч.1 ст.130 КУпАП П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 02 березня 2026 року місто Чернігів Чернігівський апеляційний суд під головуванням судді Заболотного В.М., з участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , захисника - Шевчук В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, справу про адміністративне правопорушення за апеляційною захисника Шевчук В.В. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 19 січня 2026 року, В С Т А Н О В И В : Цією постановою: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 , притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП та на нього накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 665,60 грн. судового збору. Місцевим судом встановлено, що 08 листопада 2025 року, о 10 год 55 хв, по вул. Миру, 24 у м. Остер Чернігівської області, ОСОБА_1 керував транспортним засобом Suzuki Vitara, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху. Не погодившись із рішенням суду, захисник Шевчук В.В. в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила постанову місцевого суду скасувати як незаконну, а провадження в справі закрити у зв`язку з відсутністю події та складу даного адміністративного правопорушення. В обґрунтування скарги посилається на те, що в даному випадку не доведено факт руху транспортного засобу, момент зупинки та керування транспортним засобом ОСОБА_1 з наявністю у нього ознак сп`яніння, а відмова особи, яка перебувала поряд з припаркованим власним транспортним засобом від проходження відповідного огляду не становить складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Вказує, що з наявних матеріалів справи беззаперечно вбачається, що виник конфлікт між двома особами, а саме між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , коли ОСОБА_1 йшов до свого автомобіля, який знаходився біля будинку №24 по вул. Миру в м. Остер, за результатами якого ОСОБА_3 здійснив виклик поліції. Апелянт зазначає, що саме під впливом (тиском) співробітника поліції, який вважав, що за відсутності обвинувачень за фактом нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_1 повинен понести хоч якусь відповідальність, та враховуючи наявність припаркованого в той час автомобіля, були відібрані пояснення у ОСОБА_3 , в яких зазначалося, саме зі слів поліцейського, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння без доведення такого факту будь-якими належними та допустимими доказами. Під час надання пояснень саме поліцейський, який складав пояснення від імені ОСОБА_3 , зазначив номер автомобіля, його колір та вказав на особу, якій він належить, а не сам ОСОБА_3 . Усе зазначене в сукупності спростовує твердження ОСОБА_3 , що він бачив, як ОСОБА_1 керував транспортним засобом. Крім того, наявний у матеріалах справи відеозапис є неповним, а тому є неналежним та недопустимим доказом по справі. Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника, які апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити; перевіривши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку. Відповідно до ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність, зокрема, за керування транспортними засобами в стані алкогольного сп`яніння, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння. Відповідно до п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно п.6 розділу І та п.6 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 №1452/735, огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, а також лікарем закладу охорони здоров`я. Як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 506895 від 08.11.2025, ОСОБА_1 , 08 листопада 2025 року, о 10 год 55 хв, у м. Остер, Чернігівської області, вул. Миру, 24, керував транспортним засобом Suzuki Vitara, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП (а.с.7). Отже, протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факт учинення неправомірних дій, і є одним із джерел доказів, в силу положень ст.251 КУпАП. Посилання захисника на відсутність доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом, є непереконливими, з огляду на таке. З переглянутого апеляційним судом відеозапису з нагрудної камери поліцейського вбачається, що працівники поліції прибули за викликом на місце події. Біля автомобіля Suzuki Vitara, д.н.з. НОМЕР_1 , перебував ОСОБА_1 , який повідомив, що він не керував транспортним засобом, а йшов з магазину. В другому транспортному засобі перебував заявник ОСОБА_3 , який повідомив, що водій автомобіля Suzuki Vitara переїхав його собаку, тому він наздогнав цього водія та між ними виник конфлікт, при цьому, ОСОБА_1 перебував з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота. Після цього, поліцейські роз`яснили ОСОБА_1 , що на підставі виклику та пояснень ОСОБА_3 вони пропонують йому пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки або в медичному закладі, ОСОБА_1 відмовився в категоричній формі. При цьому, працівником поліції було роз`яснено водію наслідки відмови від проходження огляду на стан сп`яніння, після чого поліцейські склали адміністративний протокол щодо ОСОБА_1 , ознайомили водія з його змістом. Доводи апелянта про недоведеність керування ОСОБА_1 транспортним засобом спростовуються дослідженими доказами у їх сукупності, так як пояснення ОСОБА_3 та поведінка ОСОБА_1 на місці вказувало на те, що останній керував автомобілем, а відсутність на відеозаписі відображення факту керування не може бути єдиною підставою для закриття провадження у справі. Відтак, апеляційний суд не має сумнівів, що саме ОСОБА_1 був водієм транспортного засобу Suzuki Vitara, д.н.з. НОМЕР_1 , та керував ним. Крім того, на відеозаписі не зафіксовано будь-якого тиску з боку працівників поліції на ОСОБА_3 , ні під час спілкування, ні під час відібрання пояснень. Будь-яких інших доказів тиску на ОСОБА_3 працівниками поліції апелянт не надав, тому такі доводи необхідно оцінювати критично. На думку суду апеляційної інстанції, саме усвідомлення водієм ОСОБА_1 можливого виявлення стану алкогольного сп`яніння в разі продуття приладу «Драгер» на місці зупинки транспортного засобу, а також його відмова від проходження відповідного огляду на стан сп`яніння у закладі охорони здоров`я, і зумовило таку його поведінку. При цьому, факт відмови водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння було зафіксовано на технічний носій, що узгоджується із положеннями ст.266 КУпАП. Апеляційним судом не встановлено порушень порядку проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння, визначеного «Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції». До того ж, будь-яких зауважень чи заперечень щодо порядку проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння та оформлення протоколу щодо нього, ОСОБА_1 не зазначав, із заявами про неправильність дій чи порушення його прав під час огляду на стан сп`яніння та складання протоколу до компетентних органів не зверталася і матеріали справи таких не містять. Щодо доводів апелянта про те, що наявний в матеріалах справи відеозапис не є повним та не відображає усіх подій, то апеляційний суд зазначає, що для вирішення справи важливими є лише ті фактичні дані, зафіксовані за допомогою відеокамери поліцейського, які свідчать про вчинення адміністративного правопорушення, або про протилежне. Відповідно до наданого відеозапису, на ньому, зокрема, чітко зафіксовано відмову ОСОБА_1 від проходження відповідного огляду на стан алкогольного сп`яніння, і підстави піддавати сумніву зміст даних відеозаписів відсутні. З відеозапису слідує, що працівники поліції роз`яснили ОСОБА_1 порядок проходження огляду, а саме необхідності його проведення на місці зупинки або в закладі охорони здоров`я, обов`язок водія та наслідки відмови, що передбачає притягнення до відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП. Інші доводи апеляційної скарги не містять посилань на докази, які б не були предметом дослідження в суді першої інстанції, або порушень судом вимог матеріального або процесуального закону, які б спростовували висновки суду і були б підставами для зміни або скасування судового рішення. Відтак, доводи апелянта про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, не заслуговують на увагу. Таку позицію сторони захисту слід розцінювати, як намагання ОСОБА_1 уникнути встановленої законом відповідальності за скоєне. Отже, викладені обставини вказують на те, що місцевий суд повно і всебічно дослідив матеріали справи, дав правильну оцінку доказам та обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки він, керуючи транспортним засобом, відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху, з чим погоджується й апеляційний суд. Стягнення ОСОБА_1 призначено у відповідності з вимогами ст.33 КУпАП, у розмірі, визначеному санкцією ч.1 ст.130 КУпАП, за якою його притягнуто до адміністративної відповідальності. Відтак, постанова суду першої інстанції відповідає вимогам закону, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для її зміни чи скасування. Керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу захисника Шевчук В.В. в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 19 січня 2026 року щодо ОСОБА_1 - без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. СуддяВ. М. Заболотний