Постанова Одеський апеляційний суд № 523/25217/25

Номер провадження: 33/813/432/26 Номер справи місцевого суду: 523/25217/25 Головуючий у першій інстанції Сувертак І. В. Доповідач Сегеда С. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26.02.2026 року м. Одеса Суддя Одеського апеляційного суду Сегеда С.М., за участю: секретаря Козлової В.А., правопорушника ОСОБА_1 , захисника ОСОБА_1 адвоката Рудницької А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференцзв`язку, матеріали адміністративної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Рудницька Алла Вікторівна, на постанову Пересипського районного суду м. Одеси від 24 грудня 2025 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ВСТАНОВИВ: Зазначеною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 17 000,00 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Також стягнуто з нього на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн. Відповідно до адміністративних матеріалів, 03 листопада 2025 року, біля 13 год. 55 хв., по вул. Жоліо Кюрі, 52 Б в м. Одесі, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «ВАЗ 2109», д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння зі згоди водія проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу «Alcotest Drager 7510» ARВL 0626. Результат огляду склав 0,83 проміле, чим ОСОБА_1 порушив п. 2.9.а Правил дорожнього руху України (далі - ПДР), за що передбачена відповідальність ч. 1 ст.130 КУпАП. Зазначені обставини стали підставою для винесення оскаржуваної постанови Київського районного суду м. Одеси від 24 грудня 2025 року про визнання винним і притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с.57-60). Не погоджуючись із вказаною вище постановою, 09.01.2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Рудницька А.В., подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову суду скасувати, провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с.70-74). Також в апеляційній скарзі скаржник просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції від 24.12.2025 року, посилаючись на поважні причини пропуску строку на апеляційне оскарження. Вивчивши клопотання ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Рудницька А.В., про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню, виходячи з наступних підстав. Апеляційний суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Строк на апеляційне оскарження, пропущений із поважних причин, може бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи. Поважними причинами слід вважати лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, яка подала апеляційну скаргу, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Крім того, вирішуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, суд повинен у сукупності оцінити всі обставини справи, навести мотиви щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку на апеляційне оскарження та зазначити, з яких підстав подане скаржником клопотання може бути задоволене. Лише наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин. Оскаржувана постанова Пересипського районного суду м. Одеси ухвалена 24 грудня 2025 року. В матеріалах адміністративної справи відсутні належні докази отримання ОСОБА_1 чи його захисником копії оскаржуваної постанови суду у спосіб, визначений законом. Разом з тим, скаржник зазначає, що сторона захисту з текстом оскаржуваної постанови ознайомилась з Єдиного державного реєстру судових рішень - 31 грудня 2025 року, коли було забезпечено загальний доступ. Стороною захисту після ознайомлення з постановою в межах строку на апеляційне оскарження, а саме 09 січня 2025 року, за допомогою підсистеми (модуля) «Електронний суд» на адресу Переписького районного суду м. Одеси було направлено апеляційну скаргу (а.с.70). Зазначені доводи ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Рудницька А.В., матеріалами справи не спростовані. Відтак, зазначені обставини свідчать про те, що строк на апеляційне оскарження був пропущений апелянтом з поважних причин, тому підлягає поновленню. Що стосується суті апеляційної скарги, то, дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних обставин. Відповідно до положень ст. 271 КУпАП у розгляді справи про адміністративне правопорушення можуть брати участь адвокат, інший фахівець у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. Ці особи мають право знайомитися з матеріалами справи; заявляти клопотання; за дорученням особи, яка його запросила, від її імені подавати скарги на рішення органу (посадової особи), який розглядає справу, а також мають інші права, передбачені законами України. Відповідно до ч.7 ст. 11 ЗУ «Про судоустрій та статус суддів» учасникам судового процесу на підставі судового рішення забезпечується можливість брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у порядку, встановленому законом. Обов`язок забезпечити проведення відеоконференції покладається на суд, який отримав судове рішення про проведення відеоконференції, незалежно від спеціалізації та інстанції суду, який прийняв таке рішення. Нормами діючого КУпАП не врегульовано порядок проведення судового засідання в режимі відеоконференції у справах про адміністративне правопорушення. За таких обставин, у разі відсутності закону, який регулює відповідні правовідносини, суд може застосувати закон, що регулює подібні правовідносини. В даному випадку можливе застосування аналогії закону за ст. 336 КПК України, яка регулює проведення судового засідання у режимі відеоконференції під час трансляції з іншого приміщення, у тому числі яке знаходиться поза межами приміщення суду. Згідно матеріалів справи про адміністративне правопорушення 23 грудня 2025 року (а.с.17-34) адвокатом Рудницькою А.В. було подано клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Але судом першої інстанції дане клопотання не було задоволено, так само в матеріалах справи відсутня постанова про відмову у задоволенні зазначено клопотання, що призвело до порушення прав та свобод учасників справи, порушення приписів чинного законодавства та не надано захиснику можливості участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції, що є порушенням доступу до правосуддя та є нехтуванням гарантіями, передбаченими ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, кожний обвинувачений має щонайменше права мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту, захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд. В матеріалах справи, відсутні будь-які підтвердження того, що суд першої інстанції намагався забезпечити можливість захиснику брати участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції. Таким чином, розглядаючи справу, суд першої інстанції припустився порушення норм процесуального права, які унеможливлюють прийняття законного рішення в суді апеляційної інстанції, без скасування постанови. Одночасно, відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Згідно з положеннями ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Відповідно до вимог ст.ст. 251, 252 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Оцінка доказів, у відповідності до ст. 252 КУпАП, здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності. Відповідно до п.п. «а» п.2.9 ПДР водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Апеляційний суд дійшов висновку про те, що суд першої інстанції, розглядаючи справу про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 , на підставі аналізу доказів, досліджених під час судового розгляду, з`ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, дійшов до обґрунтованих висновків про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, застосувавши до нього адміністративне стягнення, у межах санкції ч.1 ст. 130 КУпАП. Так, відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідальність за вказане адміністративне правопорушення настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Висновок судді про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення підтверджується зібраними по справі доказами, а саме: - протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №502214 від 03.11.2025 року (а.с.1). - чеком приладу Драгер (а.с. 3). - цифровим носієм з відео події порушення (а.с. 6) та ін. Аналіз досліджених під час судового розгляду судом першої інстанції та перевірених апеляційним судом доказів у їх сукупності дає підстави зробити висновок про доведеність вини ОСОБА_1 , встановленою постановою судді Пересипського районного суду м. Одеси від 24.12.2025 року в порушенні ним вимог п. 2.9а ПДР, тобто вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Апеляційний суд зазначає, що проведення огляду на стан сп`яніння здійснюється в порядку, встановленому ст. 266 КУпАП, відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 року № 1452/735 (далі - Інструкція) та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17.12.2008 року № 1103. Відповідно до ч.2. ч.3, ч.4 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Відповідно до п.7 розділу 1 Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до ст. 266 КУпАП. Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що у працівників поліції виникає обов`язок пропонувати пройти огляд на стан сп`яніння в медичному закладі лише у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або у разі незгоди водія з результатами такого огляду. З наявних в матеріалах справи відеозаписів з нагрудної бодікамери вбачається, що ОСОБА_1 було повідомлено про виявленні у нього ознаки алкогольного сп`яніння та запропоновано пройти огляд (03.11.2025 14:58:32 12:58:40). Після проходження ним огляду на місці зупинки за допомогою «Alcotest Drager 6810», працівником поліції було озвучено позитивний результат 0,83 проміле (урив.15:01:24) та роз`яснено останньому, що на нього буде складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП. ОСОБА_1 було запропоновано у разі незгоди з результатами Драгеру проїхати в медичний заклад для проходження медичного огляду на стан сп`яніння, проте останній відмовився та погодився з результатами приладу Драгер. Доводи апелянта про те, що протокол про адміністративне правопорушення складений з порушенням норм законодавства, не заслуговують на увагу апеляційного суду зважаючи на наступне. Статтею 256 КУпАП та «Інструкцією з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції», затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 листопада 2015 року №1376 (далі Інструкція №1376) встановлені вимоги щодо форми та змісту протоколу про адміністративне правопорушення. Зокрема, в силу ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Згідно з п. 9 розділу ІІ Інструкції №1376 при складанні протоколу про адміністративне правопорушення в ньому зазначаються, зокрема: у графі «місце складання протоколу» - населений пункт або географічна точка; у графі «посада, найменування органу поліції, звання, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол» - прізвище, ім`я, по батькові посадової особи, яка склала протокол (повністю, без скорочень); у графі «склав цей протокол про те, що громадянин(ка)» - прізвище, ім`я та по батькові особи, яка притягається до адміністративної відповідальності (повністю,без скорочень); у графі «назва документа, серія, №, ким і коли виданий» - документ, що посвідчу є особу (серія, номер паспорта, дата видачі і назва органу, що його видав, або серія, номер іншого документа, що посвідчує особу, яка вчинила правопорушення (службове чи пенсійне посвідчення, студентський квиток тощо), дата видачі і найменування органу (установи, підприємства, організації), що його видав(ла)); у графі «чи притягався (лася)до адміністративної відповідальності» - інформація щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності впродовж року (за наявності); у графі «дата, час, місце вчинення і суть учиненого адміністративного правопорушення» - суть адміністративного правопорушення (повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП, за якою складено протокол); у графі «до протоколу додається» - пояснення особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, викладені на окремому аркуші, рапорти посадових осіб органів поліції, довідки, акти тощо (у разі складення). Вказані реквізити протоколу в силу вимог п. 6 розділу ІІ Інструкції №1376 заповнюються чорнилом чорного або синього кольору, розбірливим почерком, державною мовою. Згідно з п. 15 розділу ІІ Інструкції №1376, до протоколу про адміністративне правопорушення долучаються інші матеріали про адміністративне правопорушення (пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновок експерта, речові докази, протокол про вилучення речей і документів, рапорти посадових осіб, а також інші документи та матеріали, що містять інформацію про правопорушення). На переконання апеляційного суду, вказаний протокол про адміністративне правопорушення складений в установленому законом порядку, такий відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 7 листопада 2015 року № 1395, та Інструкції. Виходячи з вище наведеного, апеляційний суд приходить до висновку про те, що протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 складений належним чином, а доводи апеляційної скарги, що він складений з порушенням вимог законодавства, адже наявна різниця у часі, сприймається апеляційним судом як надмірний формалізм, спрямований на ухилення від відповідальності за вказане адміністративне правопорушення, яке є суспільно небезпечним, а тому на підставі наявних доказів факт вчинення такого адміністративного правопорушення доведено належними та допустимими доказами. Доводи апеляційної скарги про безпідставність зупинки не спростовують правильність висновків суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, з огляду на таке. З огляду на правовий аналіз норм ПДР незгода водія із причинами зупинки або його необізнаність про це, не позбавляє його обов`язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан сп`яніння, і такий обов`язок не впливає на причину зупинки. Положення Інструкції пов`язують обов`язок водія пройти огляд на вимогу поліцейського саме з наявністю підстав у поліцейського вважати, що водій знаходиться у стані сп`яніння, а не із зупинкою транспортного засобу, тому у даному випадку відсутні підстави для застосування доктрини «плодів отруйного дерева» та вважати недоведеним факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стан сп`яніння через відсутність в матеріалах справи підстав зупинки транспортного засобу такого водія за встановленого факту керування таким транспортним засобом. Будь-яких відомостей, які б свідчили про незаконність дій працівників поліції, в тому числі щодо причин зупинки транспортного засобу, або при складанні протоколу, оскарження їх дій або бездіяльності згідно чинного законодавства України матеріали справи не містять, а отже суб`єктивні твердження апелянта з цього приводу є необґрунтованими. Стосовно доводів про те, що працівниками поліції було порушено вимоги КУпАП та Інструкції у зв`язку з чим було порушено право на захист ОСОБА_1 , апеляційний суд вважає їх необґрунтованими належними та допустимими доказами, адже дії поліцейських ОСОБА_1 та його захисником не оскаржувались, а також такі докази ні під час розгляду справи в суді першої інстанції, ні під час апеляційного перегляду не надавались. Враховуючи викладене, слід дійти висновку про те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджуються зібраними по справі доказами. Підстави вважати вказані докази неналежними, у суду апеляційної інстанції відсутні. Інших переконливих доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції про доведеність його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, під час апеляційного розгляду не встановлено. Таким чином, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної постанови у межах доводів і вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги є частково обґрунтованими, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Керуючись ст.ст. 268, 283, 289, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Клопотання ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Рудницька Алла Вікторівна,про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Пересипського районного суду м. Одеси від 24 грудня 2025 року задовольнити. Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Пересипського районного суду м. Одеси від 24 грудня 2025 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Рудницька Алла Вікторівна, задовольнити частково. Постанову Пересипського районного суду м. Одеси від 24 грудня 2025 року скасувати і прийняти постанову, якою визнати винним ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Рудницька Алла Вікторівна, у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення і накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі 17 000 00 грн. (сімнадцять тисяч гривень 00 копійок), з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнути на користь держави з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605,60 грн. (шістсот п`ять гривень 60 копійок). Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду С.М. Сегеда