Постанова 4812 № 488/1406/25

02.03.26 22-ц/812/295/26 Провадження № 22-ц/812/295/26 Головуючий суду першої інстанції Чернявська Я.А. Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 02 березня 2026 року м. Миколаїв Справа № 488/1406/25 Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого Царюк Л.М., суддів Коломієць В.В., Серебрякової Т.В., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 12 листопада 2025 року, ухвалене під головуванням судді Чернявської Я.А., в залі судового засідання в м. Миколаїв, за позовом Обласного комунального підприємства «Миколаївоблтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення, В С Т А Н О В И В: 03 квітня 2026 року, через засоби поштового зв`язку, Обласне комунальне підприємство «Миколаївоблтеплоенерго» (далі ОКП «Миколаївоблтеплоенерго») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення. Позов мотивований тим, що в опалювальні періоди 2018-2019, 2019-2020, 2020-2021 роки ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» надало послугу з централізованого опалення до житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Теплове обладнання вказаного майна підключено до системи централізованого опалення будинку. Власницею квартири за названою адресою є ОСОБА_1 , а отже фактично є споживачем послуг та несе відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг. Позивачем вживались заходи для укладення споживачами Договору про надання послуг з централізованого опалення та підігріву питної води, але договір не укладено, але обов`язок сплачувати вартість наданих послуг випливає з самого факту користування цією послугою відповідно до статті 11 ЦК України. Внаслідок невиконання відповідачкою своїх зобов`язань по сплаті за послуги з централізованого опалення, у неї виникла заборгованість за період з 01 березня 2019 року по 31 жовтня 2021 року, яка складає 17 058.77 грн. Також за період з 01 квітня 2019 року по 31 жовтня 2021 року відповідачці нараховано 1 930.49 грн- сума, на яку підлягає збільшенню борг з урахуванням індексу інфляції, а також 740,88 грн -3% річних, що разом з основною сумою боргу становить 19 730,14 грн. Посилаючись на викладене ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь 17 058.77 грн боргу за послуги з централізованого опалення, 1930.49 грн суми, на яку підлягає збільшення боргу з урахуванням індексу інфляції та 740.88 грн три відсотки річних. Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 12 листопада 2025 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» заборгованість за послуги з централізованого опалення у розмірі 17 058.77 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОКП 1 930.49 - грн суми, на яку підлягає збільшенню борг з урахуванням індексу інфляції та 740.88 грн - 3% річних. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» витрати по сплаті судового збору в сумі 3 028 грн. Рішення суду мотивовано тим, що факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі, оскільки згідно із зазначеними нормами Закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відповідно до наданого позивачем розрахунку сума боргу відповідачки за спожиту теплову енергію за період з 01 березня 2019 року до 31 жовтня 2021 року складає 17 058.77 грн. Крім того за період з 01 квітня 2019 року до 31 жовтня 2021 року відповідачу нараховані: 1 930.49 грн- сума, на яку підлягає збільшенню борг з урахуванням індексу інфляції, а також 740.88 грн- 3% річних. Не погодившись з рішення суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила його скасувати та направити справу для перегляду до суду першої інстанції. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не звернув уваги, що нормативні акти на які посилається позивач не вказують, що вона повинна сплачувати за не надану послугу та укладати договір, умови якого позивач не виконує. Позивач тільки по документам розпочав та закінчив опалювальний сезон, насправді ж позивач просто прокачував теплу воду по трубі. Відповідачка неодноразово зверталась до позивача з проханням відключити її від централізованого опалення, але їй було відмовлено. Обставини справи викладені в рішення Великої Палати Верховного Суду України, на яке посилається позивач, не є аналогічними обставинам даної справи. В 2023 році після багатьох звернень мешканців будинку позивач переклав теплотрасу, чим фактично визнав що до лютого 2023 року надавав неякісні послуги. Суд першої інстанції дав необ`єктивну оцінку даній ситуації та прийняв необґрунтоване рішення, не звернувши увагу, на докази які відповідачка надала. Нормативні акти УССР на які посилається позивач є морально застарілими, та по суті нікчемними. Від ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» надійшов відзив на апеляційну скаргу. В своєму відзиві позивач зазначав, що навіть за відсутності договору між сторонами, боржник зобов`язаний сплачувати вартість послуги з централізованого опалення на підставі того факту, що користується нею. Єдиною підставою для зняття споживачки з реєстраційного обліку і припинення відповідних нарахувань є акт про відключення, який має бути затверджений відповідною комісією, а при відсутності зазначеного акта, відключення від системи централізованого опалення без дотримання відповідної процедури є самовільним. Позивач просив суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. За приписами частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом першої інстанції та матеріалами справи встановлено, що відповідачка ОСОБА_1 є власницею квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується наявним у справі витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 101015064. Обласне комунальне підприємство «Миколаївоблтеплоенерго» в опалювальному сезоні 2018-2019, 2019-2020, 2020-2021 надав послугу з централізованого опалення до житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (Наряд від 15 жовтня 2018 року № 13-а, наказ від 07 листопада 2018 року № 741, наказ від 05 квітня 2019 року № 225/1, наряд № 13 А 2019 р., наказ від 08 квітня 2020 року № 192, наряд № 201 А 2020 р, наказ від 05 листопада 2020 року № 689, наказ від 12 квітня 2021 року № 236). Відповідно до наданого позивачем розрахунку сума боргу відповідача за спожиту теплову енергію за період з 01 березня 2019 року до 31 жовтня 2021 року складає 17 058.77 грн. Крім того за період з 01 квітня 2019 року до 31 жовтня 2021 року відповідачу нараховані: 1 930.49 грн- сума, на яку підлягає збільшенню борг з урахуванням індексу інфляції, а також 740.88 грн- 3% річних. Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків. Приписами частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи. Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, визначені Законом України "Про житлово-комунальні послуги". Відповідно до пункту 5 статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг. Згідно зі пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів. Відповідно до частини 2 статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" індивідуальний споживач зобов`язаний: укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; своєчасно вживати заходів до усунення виявлених неполадок, пов`язаних з отриманням житлово-комунальних послуг, що виникли з його вини; забезпечувати цілісність обладнання приладів (вузлів) обліку комунальних послуг відповідно до умов договору та не втручатися в їхню роботу; власним коштом проводити ремонт та заміну санітарно-технічних приладів і пристроїв, обладнання, іншого спільного майна, пошкодженого з його вини, яка доведена в установленому законом порядку; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Отже, пунктом 5 частини другої статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором. Згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 та постановах Верховного Суду: від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц від 06 листопада 2019 року, у справі № 642/2858/16, від 04 вересня 2022 року у справі № 201/1807/21, від 07 листопада 2023 року у справі № 643/17352/20, від 22 грудня 2023 року у справі № 607/2611/22. Відповідно до частини 1 статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Частиною 1 статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. У частині 3 статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з частиною 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України). Відповідно до частини 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Частиною 1 статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Ураховуючи викладене, суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, належним чином оцінивши докази, подані сторонами, дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідачка взяті на себе зобов`язання зі сплати за спожиті житлово-комунальні послуги належним чином не виконувала, у зв`язку з чим у неї виникла заборгованість перед позивачем за надані ним послуги з постачання теплової енергії за період з 01 березня 2019 року по 31 жовтня 2021 року, яка відповідно до розрахунку наданого позивачем становить 17 058.77 грн. За неналежне виконання боргових зобов`язань відповідно до статті 625 ЦК України позивач обґрунтовано заявив вимоги про стягнення з боржників трьох процентів річних та втрат у зв`язку з інфляцією. Відповідачкою належними доказами розрахунки позивача не спростовано, інші розрахунки не надано. Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції. Доводи апеляційної скарги про звільнення ОСОБА_1 від сплати заборгованості з огляду на те, що між сторонами не було укладено договору про надання послуг з централізованого опалення апеляційним судом відхиляються, оскільки як встановлено ОСОБА_1 є споживачем таких послуг та не зверталась до позивача із заявою про відмову від них. Отже, споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Доводи апеляційної скарги про відсутність доказів надання послуг з постачання теплової енергії є безпідставними, оскільки спростовуються нарядами на підключення до центральної системи опалення об`єкта відповідачки, накази про початок та закінчення опалюваного періоду на підставі рішень виконавчого комітету Миколаївської міської ради про закінчення опалюваного сезону за адресою мешкання відповідачки. Законодавством не перебачено видачу відповідних наказів або рішень виконавчого комітету щодо підключення на час опалюваного сезону кожного окремого будинку, зокрема, й будинку за адресою: АДРЕСА_2 . В свою чергу, відповідачка не надало доказів про відсутність такого підключення. Житло відповідачки розташоване в багатоповерховому житловому будинку, де система опалення є єдиною, а теплова енергія подається в опалювані сезони відповідно до наказів про початок та закінчення опалюваного періоду на підставі рішень виконавчого комітету Миколаївської міської ради. Таким чином, в умовах єдиної системи центрального опалення подача теплоносіїв до системи теплоспоживання житлового будинку забезпечує опалення всіх його приміщень, теплове обладнання яких підключено до системи централізованого опалення. Квартира відповідачки підключена до системи теплоспоживання житлового будинку. Аргументи апеляційної скарги щодо надання послуг з теплопостачання неналежної якості як підстави звільнення відповідачки від їх оплати є неприйнятними, оскільки неналежна якість наданих послуг повинна бути зафіксована та підтверджена у відповідних Актах - претензіях, складених відповідальними особами у відповідності до Порядку проведення перевірки відповідності якості наданих деяких комунальних послуг та послуг з управління багатоквартирним будинком параметрам, передбаченим договором про надання відповідних послуг», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2018 року № 1145 (далі Порядок). Так, відповідно до Загальної частини Порядку передбачено, що у разі неналежного надання або ненадання послуг підприємством, споживач повідомляє про це підприємство у письмовій формі. На підприємство покладається обов`язок визначити точний час та дату встановлення факту ненадання послуг, надання їх не у повному обсязі або перевірки кількісних та /або якісних показників надання послуг. У разі необхідності проведення такої перевірки у приміщенні споживача, представник підприємства повинен з`явитися до споживача не пізніше визначеного у договорі строку. За результатами перевірки складається акт-претензія про неналежне надання або ненадання послуг, який підписується споживачем та представником підприємства. Акт-претензія складається у двох примірниках по одному для споживача та підприємства. Акт-претензія реєструється уповноваженими особами підприємства у журналі реєстрації актів-претензій. Підприємство зобов`язане розглянути такий акт-претензію і повідомити протягом трьох робочих днів споживача про її задоволення або про відмову у задоволенні з обґрунтуванням причини такої відмови. У разі ненадання протягом установленого строку підприємством відповіді, вважається, що він визнав викладені в анкеті-претензії факти неналежного надання або ненадання послуг. Спори щодо задоволення претензій споживачів розв`язуються у суді. Споживач має право на досудове розв`язання спору шляхом задоволення пред`явленої претензії. Таким чином, при виявленні неналежного надання або ненадання послуг підприємство зобов`язано зробити перерахунок оплати послуг за кожен день ненадання їх у повному обсязі (Порядок проведення перерахунків розміру плати за надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення в разі ненадання їх або надання не в повному обсязі, зниження якості, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 лютого 2010 року № 151, що діяв на час виникнення спірних правовідносин). Наданий відповідачкою Акт-претензія від 25 листопада 2019 року складений представником ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» з питань якості послуг теплопостачання за адресою помешкання відповідачки не може слугувати підтвердженням того, що позивачем надавались неякісні послуги з теплопостачання за період з 01 березня 2019 року по 31 жовтня 2021 року. Відсутні докази реалізації цього Акту-претензії відповідно до Порядку та оскарження дій ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» у разі незгоди з прийнятим рішення по розгляду цього Акту-претензії або залишення без відповіді. Твердження в апеляційній скарзі про те, що неякісність наданих послуг підтверджується перебудовою теплотраси до будинку відповідачки не може бути взята до уваги, оскільки доказів на підтвердження таких обставин та причинного зв`язку між перебудовою теплотраси та відсутністю якісних послуг теплопостачання до квартири відповідачки матеріали справи не містять. Посилання в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_1 неодноразово зверталася до позивача з питань відключення її квартири від центрального опалення не можуть бути взяті до уваги з огляду на таке. Порядок відключення від мереж центрального опалення визначений у наказі Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 26 липня 2019 року № 169 «Про затвердження Порядку відключення споживачів від мереж (систем) центрального опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води» (далі Наказ). У пункті 4 розділу 1 Наказу визначено, що орган місцевого самоврядування створює своїм рішенням та затверджує склад постійно діючої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води. У пункті 3 розділу 3 Наказу зазначено, що для відокремлення (відключення) від централізованого опалення та систем постачання гарячої води власник квартири чи нежитлового приміщення багатоквартирного будинку звертається до органу місцевого самоврядування з письмовою заявою в довільній формі із зазначенням причини відокремлення (відключення) та подає інформацію про намір влаштування системи індивідуального теплопостачання (Опалення та/або гарячого водопостачання) такої квартири чи нежитлового приміщення. Пунктом 13 розділу 3 Наказу передбачено, що після завершення робіт із відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення від централізованого опалення та систем постачання гарячої води складається акт про відокремлення (відключення) квартири/нежитлового приміщення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води по одному примірнику для власника, представника виконавця комунальної послуги з постачання теплової енергії, представника виконавця комунальної послуги з постачання гарячої води, виконавця робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, виконавця робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем постачання гарячої води, а також для іншого суб`єкта господарювання у разі залучення його власником для виконання робіт з відокремлення (відключення). Отже, Наказом визначена певна процедура відокремлення (відключення), якої відповідачка не дотрималася. Також в апеляційній скарзі ОСОБА_1 стверджувала, що на момент її заселення в квартиру, температура на подачі тепла в будинок по АДРЕСА_2 , в грудні не перевищувала 40 градусів, при санітарній нормі 67- градусів, що відображено в журналі обліку використання теплової енергії на тепловому пункті абонента Рибна, 1А та ці показники передавалися позивачу. До апеляційної скарги додатком відповідачка долучила журнал обліку теплової енергії за грудень 2017 року, за лютий 2018 року, за грудень 2019 року, січень 2020 року та лютий 2021 року. Між тим зазначені письмові докази не можуть бути прийняті як докази та оцінені апеляційним судом з огляду на таке. Положеннями статті 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України). Порядок надання доказів визначено приписами статті 83 ЦПК України, за якими відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Докази, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї, якщо інше не передбачено цим Кодексом, подаються через канцелярію суду, з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи (частини 3, 4, 5, 8, 10 зазначеної статті). Відповідно до частини 1 статті 84 ЦПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. У відзиві на позовну заяву відповідачкою не було зазначено про наявність доказів, які вона не може подати разом з відзивом, не виконано обов`язку, що передбачений частиною 4 статті 83 ЦПК України, щодо зазначення доказів, які відповідачка не може подати разом з відзивом та зазначення причин неможливості подання таких доказів та щодо подання доказів, які підтверджують, що відповідачка здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Відповідно до приписів статті 356 ЦПК України скаржник в апеляційній скарзі повинен зазначити нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, клопотання особи, яка подала скаргу про долучення нових доказів. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 365 ЦПК України суддя-доповідач у порядку підготовки справи до апеляційного розгляду вирішує питання щодо поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції. Зі змісту наведеної статті у взаємозв`язку зі статтями 259, 260, 368 ЦПК України усі судові рішення, ухвалені суддею-доповідачем під час підготовки справи до апеляційного розгляду, викладаються у формі ухвали. Відповідно до частин 2-3 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Верховний Суд в постанові від 24 липня 2024 року у справі № 646/857/18 зазначає, що «застосуванню норм матеріального права передує встановлення обставин у справі та підтвердження їх відповідними доказами. Суд апеляційної інстанції має право досліджувати нові докази, якщо неподання таких доказів до суду першої інстанції зумовлене поважними причинами (поважність причин повинен довести заявник, який подає такі докази). Вказане положення закріплене законодавцем з метою забезпечення змагальності процесу в суді першої інстанції, де сторони повинні надати всі наявні в них докази, і недопущення зловживання стороною своїми правами. Таким чином, тлумачення положень частини четвертої статті 365, 367 ЦПК України дає Верховному Суду можливість виснувати, що суд апеляційної інстанції, здійснюючи апеляційний розгляд справи, може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа, з доведених нею поважних причин, не мала можливості подати до суду першої інстанції. Разом з тим, вирішуючи питання стосовно прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, суд апеляційної інстанції зобов`язаний мотивувати свій висновок у відповідній ухвалі або в ухваленому судовому рішенні. Крім того, у разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів, зокрема, у відзиві на апеляційну скаргу. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 43 ЦПК України учасники справи мають право подавати докази, яке у взаємозв`язку з положеннями статті 44 цього Кодексу повинно використовуватись добросовісно, а не всупереч завданню судочинства. Отже, учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази. Норми ЦПК України надають детальну регламентацію строків подання доказів, що, об`єктивно, мінімізує можливі випадки зловживання правами у сфері доказування. Верховний Суд звертає увагу, що зазначена законодавча регламентація відповідає процедурі повного розкриття доказів (discovery). По суті зазначені норми спрямовані на зміщення акценту зі стадії розгляду справи по суті на стадію підготовчого провадження, під час якого і має відбуватися збір процесуального матеріалу і так званий обмін змагальними паперами, що забезпечує розгляд справи у розумні строки. Зазначене свідчить про посилення ролі підготовчого провадження у структурі загального позовного провадження цивільного судочинства в Україні». Як встановлено матеріалами справи зазначені журнали обліку теплової енергії не надавалися до суду першої інстанції як докази на підтвердження заперечень проти позовних вимог, в ході розгляду справи відповідачка будь-яких клопотань з цього приводу суду першої інстанції не заявляла та не посилався на ці докази в обґрунтування своїх заперечень. Більш того, в апеляційній скарзі відповідачка не заявляє клопотання про долучення цих доказів до матеріалів справи та не зазначає і не надає відповідних доказів щодо неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від неї, а тому колегія суддів апеляційного суду вважає, що відсутні правові підстави для прийняття судом апеляційної інстанції цих письмових доказів, оскільки відповідачкою не дотримано процесуальної процедури надання таких доказів. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що наведені в апеляційній скарзі доводи висновків суду першої інстанції не спростовують. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу без задоволення. Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Оскільки, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановивши обставини справи, то підстави для скасування оскаржуваного рішення відсутні. Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на скаржницю. Керуючись статтями 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , залишити без задоволення. Рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 12 листопада 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог статті 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий Л.М. Царюк Судді В.В. Коломієць Т.В. Серебрякова Повне судове рішення складено 02 березня 2026 року.