Постанова 4812 № 490/983/21

18.05.21 22-ц/812/921/21 Провадження №22-ц/812/921/21 П О С Т А Н О В А Іменем України 18 травня 2021 року м. Миколаїв колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі: головуючого: Базовкіної Т.М., суддів: Царюк Л.М. та Яворської Ж.М., із секретарем судового засідання: Пасечнюком І.П., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу №490/983/21 за апеляційною скаргою Обласного комунального підприємства «Миколаївоблтеплоенерго» на ухвалу, яку постановив Центральний районний суд м. Миколаєва під головуванням судді Саламатіна Олександра Вікторовича у приміщенні цього суду 16 березня 2021 року, повний текст якої складений того ж дня, за заявою Обласного комунального підприємства «Миколаївоблтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення боргу за спожиті послуги теплопостачання в розмірі 18016 грн. 47 коп., в с т а н о в и л а : У лютому 2021 року Обласне комунальне підприємство «Миколаївоблтеплоенерго» (далі ОКП «Миколаївоблтеплоенерго») звернулось до суду з заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення боргу за спожиті послуги теплопостачання в розмірі 18016 грн. 47 коп. Заява мотивована тим, що згідно з рішенням Миколаївської міської ради №1078 від 26 травня 2006 року ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» з 01 червня 2006 року визнано виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води та проведення розрахунків із населенням та бюджетними організаціями міста. Боржники користувались послугами централізованого опалення без укладення Договору про надання населенню послуг з централізованого опалення та підігріву питної води. Відсутність вказаного Договору не звільняє споживачів від сплати наданих їм послуг. Про укладення такого Договору споживачам пропонувалося через засоби масової інформації, об`яви та листівки, а також шляхом доставки проектів договорів в квартири абонентів. За вищевказаним договором споживачі повинні своєчасно в строк до 10 числа місяця наступного за розрахунковим, оплачувати отримані послуги тепло забезпечення. Але боржники оплату своєчасно та в повному обсязі не проводили, тому за період з 01 лютого 2018 року по 31 грудня 2020 року утворилася заборгованість у розмірі 16128 грн. 99 коп. Крім того, за цей же період нараховано ще 1160 грн. 78 коп. - індексація інфляції та 726 грн. 70 коп. - 3% річних. Разом сума боргу складає 18016 грн. 47 коп. Посилаючись на викладене, заявник просив суд видати судовий наказ на стягнення в солідарному порядку з боржників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 вищевказаної заборгованості у розмірі 18016 грн. 47 коп., а також стягнути з них 227 грн. судового збору, вказуючи при цьому реєстраційні номери облікової картки платників податків боржників. Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 16 березня 2021 року у видачі судового наказу за заявою ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» відмовлено. Ухвала суду мотивована тим, що всупереч вимогам пункту 3 частини 3 статті 163 ЦПК України до заяви про видачу судового наказу заявником не додано копії договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі між ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості. Наведене в силу статті 165 ЦПК України є підставою для відмови у видачі судового наказу. В апеляційній скарзі ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» просить ухвалу суду скасувати, задовольнити вимоги, викладені у заяві про видачу судового наказу. Апеляційна скарга мотивована тим, що заява про видачу судового наказу була подана на підставі положень статті 68 ЖК України, статей 7, 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №

630. Сума заборгованості у межах загальної позовної давності, що вказана у заяві, складає 16128,99 грн., за період з 01 лютого 2018 року по 31 грудня 2020 року. Щодо вимог пункту 3 частини 3 статті 163 ПК України, то обов`язок сплатити вартість спожитої теплової енергії випливає з самого факту споживання теплової енергії. Фактичним доказом постачання теплової енергії на об`єкт споживача є наряди на підключення будинку до теплових мереж на початку опалювального сезону та відомості споживання теплової енергії. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг. Підтвердженням, що саме на боржників покладається обов`язок зі спати послуг з теплопостачання є витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно до якого власниками нерухомого майна з 2007 року є ОСОБА_1 ОСОБА_1 . Крім того, відповідно до витягу з реєстру територіальної громади міста Миколаєва про зареєстрованих осіб у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , на яких і покладається обов`язок утримання майна, в том у числі оплата отриманих послуг з теплопостачання. Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із таких підстав. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України). Відповідно до положень частин 1, 2, 3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно із вимогами ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Ухвала суду першої інстанції відповідає вказаним положенням процесуального закону. У цій справі ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» як виконавець послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води та проведення розрахунків із населенням та бюджетними організаціями міста звернулось до суду із заявою про видачу судового наказу щодо стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 боргу за спожиті послуги теплопостачання в розмірі 18016 грн. 47 коп. Відмовляючи у видачі судового наказу, суд першої інстанції вважав, що для цього відсутні передбачені процесуальним законом підстави через недотримання вимог пункту 3 частини 3 статті 163 ЦПК України. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції. Судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (частини 1, 2 статті 160 ЦПК України). Судовий наказ може бути видано, якщо, зокрема, заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості (пункт 3 частини 1 частини 161 ЦПК України). Заявник вважає, що між ним як виконавцем послуг з централізованого опалення та боржниками як споживачами цих послуг виникли правовідносини з надання послуг з централізованого теплопостачання, які регулюються положеннями ЖК України, Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (далі Закон), Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (далі Правила). Відповідно до пункту 6 статті 1 Закону індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги. Відповідно до положень статті 12 Закону надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач). Порядок та особливості укладання, зміни і припинення договорів про надання житлово-комунальних послуг визначаються статтями 13-15 цього Закону. Пункт 8 Правил передбачає, що послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - договір). В силу частин 1, 4 статті 13 Закону договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку. З пропозицією про укладання договору про надання комунальних послуг або про внесення змін до нього (крім індивідуальних договорів, укладених відповідно до частини п`ятої цієї статті) може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором. Якщо споживач (інша особа, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), який отримав проект договору (змін до нього) від виконавця комунальної послуги, не повідомив протягом 30 днів про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього, а вчинив дії, які засвідчують його волю до отримання (продовження отримання) відповідної комунальної послуги від цього виконавця (у тому числі здійснив оплату наданих послуг), договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій виконавцем комунальної послуги, якщо інше не передбачено цим Законом. Відповідно до частини 3 статті 163 ПК України до заяви про видачу судового наказу додаються, документ, що підтверджує сплату судового збору; документ, що підтверджує повноваження представника, якщо заява підписана представником заявника; копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги. Таким чином, подавши заяву про видачу судового наказу, ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» повинен був, насамперед, надати докази укладання з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 договору, про надання послуг з централізованого теплопостачання, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості, тобто довести, що особи, які зазначені як боржники у заяві є споживачами комунальних послуг. Між тим, до заяви про видачу судового наказу заявником було долучено лише розрахунки позовних вимог, індексації суми заборгованості та 3% річних від суми простроченого платежу (а.с. 2, 3, 4), а також витяг з реєстру територіальної громади міста Миколаєва щодо реєстрації місця проживання боржників у квартирі АДРЕСА_1 (а.с. 5). В той час, коли вказані документи не підтверджують укладання договору про надання комунальних послуг в порядку, визначеному Законом та Правилами, а саме не свідчать про дотримання процедури, визначеної статтею 13 Закону, а також доказів того, що вони є власниками (співвласниками) нерухомого майна, до якого надається комунальна послуга, або за згодою власника користуються об`єктом нерухомого майна, що на кожного із заявників відкритий особовий рахунок. Таким чином заявником всупереч положенням статті 163 ЦПК України не було долучено докази укладання з кожним із боржників договору про надання комунальних послуг, а також, що вони є споживачами цих послуг в розумінні Закону. Суддя відмовляє у видачі судового наказу: якщо заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу, а також якщо із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу (пункти 1, 8 частини 1 статті 165 ЦПК України). Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у видачі судового наказу через недотримання заявником вимог частини 3 статті 163 ЦПК України, а доводи апеляційної скарги відхиляє як безпідставні. Так, твердження заявника про те, що обов`язок сплатити вартість спожитої теплової енергії випливає з самого факту споживання теплової енергії, а відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг не є підставою для звільнення споживача від оплати послуг відхиляються, оскільки суперечить наведеним вище положенням закону, які регулюють спірні правовідносини. Колегія суддів також звертає увагу заявника, що при зверненні із заявою про видачу судового наказу стосовно трьох осіб ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ), не було надано жодного доказу як укладання кожним із них договору про надання послуги з центрального теплопостачання, відкриття особових рахунків, так і наявності прав власності на об`єкт нерухомого майна, що свідчить про недоведення заявником того, що вказані особи є споживачами комунальних послуг відповідно вимог статей 1, 13 Закону. Апеляційним судом не приймаються посилання у апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 є співвласниками квартирі АДРЕСА_1 відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, оскільки такий витяг до заяви про видачу судового наказу не долучався, а був наданий лише разом з апеляційною скаргою, а тому не міг бути врахований судом першої інстанції і не може бути взятий до уваги судом апеляційної інстанції, виходячи з визначених статтею 367 ЦПК України меж розгляду справи. За такого ухвала суду відповідає положенням матеріального права та вимогам процесуального закону, а тому колегія суддів в силу вимог статті 375 ЦПК України не вбачає підстав для її скасування. З огляду на результати розгляду справи відсутні передбачені статтею 141 ЦПК України підстави для розподілу судових витрат, які покладаються на заявника. Керуючись статтями 367-369, 374, 375,381, 382 ЦПК України, колегія суддів п о с т а н о в и л а : Апеляційну скаргу Обласного комунального підприємства «Миколаївоблтеплоенерго» залишити без задоволення, ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 16 березня 2021 року залишити без змін. Постанов оскарженню в касаційному порядку не підлягає Головуючий Т.М. Базовкіна Судді: Л.М. Царюк Ж.М. Яворська ____________________________________________ Повний текст постанови складений 19 травня 2021 року