Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 240/12384/25

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/12384/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Шувалова Т.О. Суддя-доповідач - Шидловський В.Б. 02 березня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Шидловського В.Б. суддів: Капустинського М.М. Сапальової Т.В. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про утримання надміру виплачених сум пенсій за період з 01.01.2024 по 30.11.2024 в розмірі 110320,98 грн з ОСОБА_1 ; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області скасувати рішення про відрахування надмірно виплачених сум пенсії ОСОБА_1 , утримані ГУПФУ в Житомирській за період з 01.01.2024 по 30.11.2024 в розмірі 110 320,98 грн; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області нарахувати ОСОБА_1 суму заборгованості згідно рішення №240/6014/21 від 01.12.2021. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2025 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п.3 ч.1 ст.311 КАС України. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2021 року у справі №240/6014/21 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити ОСОБА_1 за період з 01.10.2020 по 01.02.2021 та з 01.03.2021 нарахування та виплату підвищення до пенсії непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом мінімальним заробітним платам, встановленим законом про Державний бюджет України на відповідний рік. На виконання вказаного рішення проведено перерахунок пенсії позивача, з урахуванням підвищення як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам, згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік. У грудні 2024 року позивач недоотримав пенсію в належному розмірі, що стало підставою для звернення із заявою до відповідача. Листом від 03.01.2025 №296-30895/Н-02/8-0600/25 Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повідомлено позивача, що статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" визначено, що розмір мінімальної заробітної плати, яка застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, становить 1600 гривень. Повідомлено, що розмір підвищення, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, встановленого до пенсії на виконання рішення суду з 01.01.2024 розраховано з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати 1600 грн, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, а саме, 3200,00 грн (1600,00 грн х 2). Вважаючи рішення відповідача по утриманню надміру виплачених сум пенсії протиправним, позивач звернувся із цим позовом до суду. Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність правових підстав для їх задоволення. Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від встановленого прожиткового мінімуму. Відповідно до статті 102 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-ХІІ), пенсіонери зобов`язані повідомляти органу, що призначає пенсії, про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати. У разі невиконання цього обов`язку і одержання у зв`язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу, що призначає пенсії, заподіяну шкоду. Згідно зі статтею 103 Закону №1788-XII суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім`ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії. Водночас слід звернути увагу, що механізм повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання органами Пенсійного фонду України сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, врегульований Порядком відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 21.03.2003 №6-4, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 15.05.2003 за №374/7695 (далі - Порядок №6-4). Згідно з пунктом 3 вказаного Порядку суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку відповідно до статті 50 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Відповідно до частини першої статті 50 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що надмірно виплачені суми можуть бути утримані із пенсії за умови зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних. Вказаний перелік підстав для утримання надміру виплачених сум пенсії є вичерпним. При цьому, відповідно до статті 101 Закону №1788-XI органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її. Так, пенсіонер не може нести відповідальність за зміст та достовірність офіційних документів, які видаються органами державної влади, іншими організаціями та установами на виконання їх повноважень. Отже, на пенсіонера може бути покладений обов`язок про повернення надміру виплаченої пенсії лише у випадку встановлення і доведення об`єктивними даними зловживань з його боку, тобто за умови об`єктивно встановленої вини в наданні недостовірних даних. Для цілей застосування статті 50 Закону №1058-IV зловживання пенсіонера є формою умисного протиправного діяння, яке слід доводити відповідними доказами. При цьому тягар доведення зловживання пенсіонера покладається на відповідний орган Пенсійного фонду, який про це стверджує. Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2024 року у справі №340/1173/23 зазначає, що для правильного вирішення питання про утримання надміру сплачених сум пенсії необхідним є встановлення наявності свідомих, активних та навмисних дій з боку пенсіонера, які призвели до надмірної виплати йому пенсії. Передумовою прийняття рішення про утримання надміру сплачених сум пенсії є встановлення органом, що уповноважений призначати пенсії, факту переплати пенсії, яка мала місце у зв`язку із поданням пенсіонером недостовірних відомостей, що враховуються при її обчисленні. Схожого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07 лютого 2019 року у справі №344/6370/14-а. Відповідно до приписів частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Матеріалами справи встановлено, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2021 року у справі №240/6014/21 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити ОСОБА_1 за період з 01.10.2020 по 01.02.2021 та з 01.03.2021 нарахування та виплату підвищення до пенсії непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом мінімальним заробітним платам, встановленим законом про Державний бюджет України на відповідний рік. На виконання вказаного рішення проведено перерахунок пенсії позивача, з урахуванням підвищення як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам, згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік. Надалі, з набранням чинності Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" змінено правове регулювання правовідносин щодо проведення нарахування та виплати доплати до пенсії за проживання в зоні радіоактивного забруднення, які також унормовані статтею 39 Закону України 796-XII. Із 01.01.2024 відповідно до статті 8 Закону України "Про Державний бюджет на 2024 рік" розмір мінімальної заробітної плати, яка застосовується, як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, становить 1600 грн. Отже, зменшення відповідачем суми доплати до пенсії, передбаченої статтею 39 Закону України № 796-XII, зумовлене приписами Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік". У свою чергу, згідно з матеріалами справи, рішення про утримання надміру виплаченої суми пенсії за період з 01.01.2024 по 30.11.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області не приймалось та утримання з пенсії позивача не проводяться, що не спростовано доводами апеляційної скарги. За таких обставин матеріалами справи не підтверджується факт утримання Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області коштів із пенсії позивача, а відтак суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про утримання надміру виплачених сум пенсій. Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Також згідно з п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Згідно із п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд У Х В А Л И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2025 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає. Головуючий Шидловський В.Б. Судді Капустинський М.М. Сапальова Т.В.