Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 240/21800/24

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/21800/24 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Токарева М.С. Суддя-доповідач - Шидловський В.Б. 01 квітня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Шидловського В.Б. суддів: Капустинського М.М. Сапальової Т.В. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа: Регіональний сервісний центр Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ в Житомирській області про визнання протиправною відмову, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа: Регіональний сервісний центр Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ в Житомирській області, в якому, з урахуванням уточненого адміністративного позову, просив: - визнати протиправною відмову Міністерства внутрішніх справа України у призначенні одноразової грошової допомоги як інваліду 2 групи з 24.11.2022, відповідно до Закону України «Про міліцію», Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №850 від 21.10.2015; - зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України прийняти рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 200 кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення 2 групи інвалідності відповідно до Закону України "Про міліцію", Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №850 від 21.10.2015. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2025 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповноти з`ясування обставин справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Відповідач та третя особа подали до суду відзиви на апеляційну скаргу, в яких вказали на безпідставність доводів апеляційної скарги, у зв`язку із просили залишити рішення суду першої інстанції без змін. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п.3 ч.1 ст.311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків. Як встановлено судом першої інстанції, відповідно до довідки до акту огляду МСЕК серії 10ААБ №654111 від 03.12.2012 позивачу встановлено третю групу інвалідності, починаючи з 13.11.2012. Захворювання пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ. При повторному огляді медико-соціальною експертною комісією 24.11.2022 відповідно до довідки серії 12ААГ №092911 ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності довічно з 18.11.2022 року, захворювання пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ. У зв`язку з вказаним, в грудні 2022 року позивач звернувся з заявою до ДУ "ТМО МВС України в Житомирській області" для призначення одноразової грошової допомоги. Однак листом від 29.12.2022 за вих.№2588/33/26-2022 Державна установа "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Житомирській області" повідомило позивача, що заяву щодо призначення одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850 (далі - Порядок) розглянуто. Повідомлено, що згідно з п.4 Порядку право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі настає за умови повторного огляду протягом двох років після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності. Друга група інвалідності (у 2022 році) позивачу встановлена в період понад два роки від первинного встановлення третьої групи інвалідності та визначення відсотку втрати працездатності (у 2012 році). Таким чином, підстави для складання висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції та надсилання його до МВС, відсутні. Рішенням Житомирського окружного суду в адміністративній справі №240/1059/23 від 16.03.2023, зокрема, зобов`язано Державну установу "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Житомирській області" направити до Міністерства внутрішніх справ України висновок та документи для прийняття рішення щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850. 14.08.2023 №2070/33/26-2023 позивачу надійшла відповідь Державної установи "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Житомирській області", про те, що Департаментом пенсійних питань та соціального захисту МВС України за дорученням МВС опрацьовано матеріали щодо призначення одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року №850. Пунктом 4 Порядку передбачено, що якщо протягом двох років працівником міліції працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми. Тобто, між первинним та останнім оглядом МСЕК пройшло понад два роки, що суперечить умовам п.4 Порядку. Позивач вважаючи, що вказана відмова відповідача є порушенням його прав, звернувся з позовом до суду. Рішенням Житомирського окружного суду в адміністративній справі №240/24893/23 від 17.01.2024 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково та зобов`язано Міністерство внутрішніх справ України розглянути матеріали про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності працівника міліції" від 21.10.2015 №850 і прийняти рішення, передбачене п.9 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності працівника міліції" від 21.10.2015 №850, з урахуванням висновків суду у даній справі. Відділом координаційних пенсійних питань МВС України за дорученням керівництва Міністерства спільно з відповідальними підрозділами апарату Міністерства внутрішніх справ України розглянуто матеріали позивача щодо призначення одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року №850, надісланих на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17.01.2024 року у адміністративній справі №240/24893/23. За результатом розгляду матеріалів позивача щодо призначення одноразової грошової допомоги встановлено, що між первинним та останнім оглядом МСЕК пройшло понад два роки, у зв`язку із чим прийнято рішення про відмову та 24.10.2024 затверджено відповідний висновок. Вважаючи відмову відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з безпідставності заявлених позовних вимог. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України. 07 листопада 2015 року набрав чинності Закон України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року №580-VIII (далі - Закон №580-VIII). До набрання чинності вказаним Законом порядок виплати одноразової грошової допомоги було врегульовано нормами статті 23 Закону України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 року №565-XII (далі - Закон №565-XII) та Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850 (далі - Порядок № 850). Відповідно до статті 23 Закону №565-XII у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства. На виконання вимог зазначеної статті, постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 затверджено Порядок №850. Відповідно до пункту 2 Порядку № 850 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: - у разі загибелі (смерті) працівника міліції - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть; - у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії. Відповідно до пункту 3 Порядку №850 грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі: 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи; Пунктом 4 Порядку № 850 якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми. Пунктами 7-9 Порядку №850 передбачено, що працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв`язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках). Керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги. МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови. За своєю суттю одноразова грошова допомога є одноразовою виплатою, гарантованою державою у зв`язку із, зокрема, встановленням інвалідності працівникові міліції, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в ОВС. Механізм призначення одноразової грошової допомоги визначений Порядком №850, пункт 4 якого визначає умови, коли здійснюється виплата допомоги та передбачає дворічний строк, протягом якого зміна групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності можуть бути підставою для виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі з урахуванням раніше виплаченої суми. У той час, апелянт наполягає на тому, що Законом №565-XII не встановлено обмежень щодо виплати одноразової грошової допомоги, які передбачені п.4 Порядку №850. Колегія суддів вважає помилковими вказані доводи апеляційної скарги, з огляду на висновки Верховного Суду викладені у постанові від 15.01.2024 у справі №240/4317/23, зокрема оскільки положення Закону №565-XII втратили чинність, а за колишніми працівниками міліції збереглося лише право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги, зокрема у зв`язку зі встановленням інвалідності за певних обставин, тому таке право може бути реалізовано лише через механізм, визначений Порядком №850. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що до відносин, які виникли у цій справі слід застосувати строк, обмежений положеннями пункту 4 вказаного Порядку двома роками. Аналогічний висновок викладений Верховним Судом, зокрема, в постановах від 24.05.2023 у справі №340/4643/20, від 04.10.2023 у справі №380/18083/22, від 11.09.2024 у справі №440/5984/20. Колегія суддів зазначає, що Верховний Суд розглядав справу щодо застосування положень статті 23 Закону № 565-XII та пункту 4 Порядку №

850. Зокрема, у постанові від 22 жовтня 2020 року у справі № 711/1837/18 Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду дійшов таких висновків: (1) із втратою чинності з 07 листопада 2015 року Законом № 565-XII право на отримання одноразової грошові допомоги за працівниками міліції збереглося відповідно до пункту 15 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VII і здійснюється в порядку та на умовах, визначених Порядком № 850; (2) Закон № 565-XII, що діяв до набрання чинності Законом № 580-VII, так само як і Закон №580-VII не містять положень щодо можливості отримання відповідною категорією осіб одноразової грошової допомоги у більшому розмірі з урахуванням раніше виплаченої суми; (3) положення щодо отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі у зв`язку із встановленням працівникові міліції під час повторного огляду вищої групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, чи зміни причини інвалідності (виплату різниці у розмірах одноразової грошової допомоги) визначається за законодавством, що діє на день повторного огляду та міститься виключно у пункті 4 Порядку № 850; (4) передбачені пунктом 4 Порядку № 850 обмеження права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі дворічним строком після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, чи зміни причини інвалідності застосовуються починаючи з 31 жовтня 2015 року - з дня набрання чинності вказаним Порядком; (5) зазначений дворічний строк обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, чи зміни причини інвалідності незалежно від дати, коли їх встановлено вперше до 31 жовтня 2015 року чи після. Щодо посилання позивача на Рішення Конституційного Суду України від 06 квітня 2022 року №1-р(ІІ)/2022 (щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 4 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"), колегія суддів зазначає таке. Зазначене рішення Конституційного Суду України стосується норм Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», тоді як спірні правовідносини виникли щодо правомірності пункту 4 Порядку 850, який доповнює норми статті 23 Закону №565-ХІІ додатковою гарантією для працівників органів внутрішніх справ. Законом №565-ХІІ визначені строки отримання одноразової грошової допомоги вперше, а спірний пункт Порядку 850 регулює відносини щодо доплати до вже отриманої одноразової грошової допомоги, тобто регулює інші правовідносини і надає право на отримання доплати до вже отриманої допомоги протягом певного часу. Верховний Суд у постанові від 27 вересня 2023 року у справі №260/1656/22, аналізуючи положення Рішення № 1-р(ІІ)/2022, вказав, що Конституційний Суд України обґрунтовував необхідність прийняття вказаного рішення перебуванням України в умовах воєнного стану з 24 лютого 2022 року та наголосив на необхідності надання відповідних гарантій, а також посиленого соціального захисту саме військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у відсічі збройної агресії рф проти України. Конституційний Суд України, зокрема, зазначив, що в умовах збройної агресії повномасштабного характеру законодавче регулювання порядку реалізації права на соціальний захист, гарантованого частиною першою статті 46 Конституції України, має здійснюватися у системному взаємозв`язку з вимогами щодо посиленого соціального захисту військовослужбовців у розумінні частини п`ятої статті 17 Основного Закону України. Виконання державою конституційного обов`язку щодо забезпечення посиленого соціального захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних або резервістів покликане не тільки забезпечити соціальний захист кожного з них індивідуально, а й сприяти виконанню громадянами України обов`язку щодо захисту Вітчизни - України, її суверенітету, незалежності та територіальної цілісності. Як установлено судом першої інстанції, позивач проходив службу в органах внутрішніх справ, звідки і був звільнений, у 2012 році отримав третю групу інвалідності, а у 2022 році йому встановлено другу групу інвалідності, на нього розповсюджуються положення Закону №565-ХІІ та Порядку

850. Крім того, позивач з 2012 не проходив службу в органах внутрішніх справ і встановлення ІІ групи інвалідності відбулося не під час проходження відповідної служби. І оспорюване положення Порядку, і Рішення № 1-р(ІІ)/2022 ухвалені після того, як позивач перестав бути учасником відповідних правовідносин. У той же час, як зазначалось раніше, Рішення Конституційного Суду України від 06.04.2022 №1-р(ІІ)/2022 стосується питання відповідності пункту 4 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», обумовлено необхідністю прийняття вказаного рішення перебуванням України в умовах воєнного стану з 24.02.2022, необхідністю надання відповідних гарантій, а також посиленого соціального захисту саме військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у відсічі збройної агресії рф проти України, а тому оскільки позивач не відноситься до категорії військовослужбовців в розумінні Закону №2011-ХІІ, а тому визнання неконституційними окремих положень вказаного Закону Рішенням КСУ №1-р(ІІ)/2022 жодних правових наслідків для нього не має. Між тим, як було зазначено вище, відповідно до пункту 2 Порядку № 850 днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії. Проаналізувавши викладене, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що у даному спірним правовідносинах має місце перевищення передбаченого пунктом 4 Порядку № 850 граничного дворічного терміну. Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що на момент виникнення спірних правовідносин норми Порядку №850, враховуючи положення пункту 15 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №580-VIII, були чинними, не скасовувалися, а тому підлягали застосуванню МВС при вирішенні питання щодо наявності права на призначення позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку зі встановленням ІІ групи інвалідності за результатами повторного огляду медико-соціальною експертною комісією. За таких обставин, відмова МВС України у призначенні одноразової грошової допомоги позивачу у зв`язку із встановлення ІІ групи інвалідності є правомірною. Правові висновки Верховного Суду щодо застосування положень Порядку № 850 щодо наявності підстав для відмови особам, що подають документи з порушенням дворічного строку (п.4 Порядком №850) сформовані, зокрема, у постановах від 27 лютого 2018 року у справі № 822/2161/17, від 20 березня 2018 року у справі № 822/1717/17, від 27 березня 2018 року у справі № 822/2595/17, від 28 серпня 2018 року у справі № 374/9/17, від 07 вересня 2018 року у справі № 757/22267/17-а, від 07 вересня 2018 року у справі № 359/1238/17, від 29 жовтня 2018 року у справі № 287/129/17-а, від 13 листопада 2018 року у справі № 822/3331/17, від 30 березня 2020 року у справі № 826/2761/18, від 23 квітня 2020 року у справі № 802/260/17-а та від 13 травня 2020 року у справі № 810/593/18, від 25 квітня 2024 року у справі №640/15350/21. Відтак, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог. Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, однак не вказують на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Також згідно із п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. Згідно із п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2025 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає. Головуючий Шидловський В.Б. Судді Капустинський М.М. Сапальова Т.В.