Постанова Львівський апеляційний суд № 464/2449/25

Справа № 464/2449/25 Головуючий у 1 інстанції: Чорна С.З. Провадження № 22-ц/811/3903/25 Доповідач в 2-й інстанції: Шеремета Н. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 березня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Шеремети Н.О. суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 06 жовтня 2025 року, - ВСТАНОВИВ: в квітні 2025 року Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості. В обгрунтування позовних вимог, з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог, покликається на те, що Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» є суб`єктом господарювання з постачання споживачам теплової енергії та гарячої води, відтак є виконавцем послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, якими користуються мешканці будинку АДРЕСА_1 , де в квартирі АДРЕСА_2 зареєстровані та проживають ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Для здійснення оплати за надані послуги відповідачам відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 та щомісячно направлялися рахунки на оплату послуг. З 01 грудня 2021 року між ним та відповідачем виникли нові договірні відносини, врегульовані індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії, що є публічним договором-приєднання, текст якого розміщено на сайті Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго». Споживач послуг зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Порядок розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі послуг визначено статтею 10 ЗУ «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, що затверджена наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 28.12.2018 №315. Нарахування вартості послуги з постачання гарячої води за вказаною адресою проводиться за спожиту гарячу воду, витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання згідно Методики розподілу та нараховується плата за абонентське обслуговування послуги. Обсяг теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання розподіляєтьося між усіма квартирами будівлі пропорційно до площі усіх квартир та підлягає оплаті. З наведених підстав просить стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (зареєстрованих за адресою: АДРЕСА_3 ) заборгованість за період з 01.12.2021 року по 28.02.2025 року за послуги з постачання гарячої води та абонентське обслуговування - 3 573,17 грн., пеню в сумі 25,47 грн., 3% річних в сумі 21,52 грн., та інфляційні втрати в розмірі 107,86 грн. Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 06 жовтня 2025 року позов Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за період з 01.12.2021 року по 28.02.2025 року за послуги з постачання гарячої води 3 573,17 грн., пеню в сумі 25,47 грн., 3% річних в сумі 21,52 грн., та інфляційні втрати в розмірі 107,86 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» по 1009,33 грн. судового збору з кожного. Рішення суду оскаржила ОСОБА_1 , в апеляційній скарзі покликається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи. Апелянт стверджує, що ЛМКП «Львівтеплоенерго» самовільно уклав з відповідачами договір, оскільки співвласники будинку не приймали рішення про вибір моделі договірних відносин та не укладали договір з виконавцем послуг. Вважає, що позивач неправомірно нарахував заборгованість за послуги з постачання гарячої води, оскільки в квартирі відповідачів наявний бойлер, який самостійно нагріває воду, а відтак централізованим постачанням гарячої води вони не користуються. Суд безпідставно не врахував те, що ОСОБА_3 більше 10 років не проживає у квартирі, оскільки перебуває за кордоном. З наведених підстав просить рішення суду скасувати. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч.1 ст. 13 ЦПК України). Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з положеннями ч. ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ч.1 ст. 89 ЦПК України). Задовольняючи позовні вимоги Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго», суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами склалися фактичні договірні відносини з надання послуг у сфері гарячого водопостачання, відповідачами не спростовано розрахунок заборгованості, наданий позивачем, а відтак з відповідачів на користь позивача слід стягнути за період з 01.12.2021 року до 28.02.2025 року за послуги з постачання гарячої води 3 573,17 грн., пеню в сумі 25,47 грн., 3% річних в сумі 21,52 грн., та інфляційні втрати в розмірі 107,86 грн. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке. Судом встановлено, що ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 зареєстровані в квартирі АДРЕСА_4 , що підтверджується довідкою з місця проживання про склад сім`ї і реєстрації № 25 від 04.04.2025 року. Відповідачам для здійснення оплати за надані послуги ЛМКП «Львівтеплоенерго» відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 . Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» надає послуги з теплопостачання та постачання гарячої води до будинку по АДРЕСА_1 . Як вбачається з відомості про нарахування та оплату послуги з постачання гарячої води за період з 01.12.2021 до 28.02.2025 за особовим рахунком № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_3 , заборгованість за період з 01.12.2021 року до 28.02.2025 року за послуги з постачання гарячої води та абонентське обслуговування становить 5 253 грн 55 коп, пеня - 25 грн 47 коп, 3% річних - 21 грн 52 коп, та інфляційні втрати - 107 грн 86 коп. Як вбачається із заяви про зменшення позовних вимог від 02.10.2025 року відповідачка 02.06.2025 року оплатила 845,80 грн. за послугу з абонентського обслуговування гарячої води, у зв`язку з чим позивач в травні 2025 року провів корекцію нарахувань оплати послуги за постачання гарячої води за період з грудня 2024 до лютого 2025 у розмірі 834.58 грн. Судом першої інстанції на підставі наданої позивачем відомості про нарахування та оплату послуги з постачання гарячої води за період з 01.12.2021 до 28.02.2025 встановлено, що заборгованість відповідачів за надані послуги з постачання гарячої води за період з 01.12.2021 року до 28.02.2025 року становить 3573,17 грн., пеня в сумі 25,47 грн., 3% річних в сумі 21,52 грн., та інфляційні втрати в розмірі 107,86 грн. Відповідно до ч 1 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. Житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг. Комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами. Внутрішньобудинкові системи багатоквартирного будинку - механічне, електричне, газове, сантехнічне та інше обладнання в будинку, яке обслуговує більше одного житлового та/або нежитлового приміщення, у тому числі комунікації до обладнання споживача, системи автономного теплопостачання, бойлерні та елеваторні вузли, обладнання протипожежної безпеки, вентиляційні канали та канали для димовидалення, обладнання ліфтів, центральних розподільних щитів електропостачання від зовнішньої поверхні стіни будівлі до точки приєднання житлового (нежитлового) приміщення (для систем газопостачання - від запірного пристрою на вводі в будинок до запірних пристроїв включно перед місцями підключення газових приладів, газоспоживального обладнання, теплових агрегатів тощо); Плата за абонентське обслуговування - платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг або за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії), що включає витрати виконавця, пов`язані з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води і теплової енергії (у разі їх наявності у будівлі споживача), крім випадків, визначених цим Законом, а також за виконання інших функцій, пов`язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами (крім обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води). Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг. Виходячи із приписів ч.6 ст.19 Закону України «Про теплопостачання», споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Відповідно до Закону України «Про теплопостачання», Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» є теплопостачальною організацією суб`єктом господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії та гарячої води. Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги». Згідно з п. 4 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація). За змістом ст. ст. 12, 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Згідно із ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є споживачі (індивідуальні та колективні), управитель, виконавці комунальних послуг. Індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами (п.5 ч.2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»). За змістом ч. 3 ст. 24 Закону України «Про теплопостачання» споживач теплової енергії зобов`язаний своєчасно укласти договір з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії. Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830 затверджені Правила надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, в які внесені зміни постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1022, а постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1182 затверджені Правила надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуги з постачання гарячої води, в які внесені зміни постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1023. Зазначені договори є розміщеними на офіційному веб-сайті ЛМКП «Львівтеплоенерго» за посиланням: https://mkp.Ite.lviv.ua. Вказаний договір є публічним договором приєднання. За умовами договору ЛМКП «Львівтеплоенерго» зобов`язується надавати споживачу послуги відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договорами. Отже, ЛМКП «Львівтеплоенерго» будучи виконавцем послуг за договором приєднання про надання послуг надавало послуги з постачання гарячої води до будинку АДРЕСА_1 . Заперечуючи надання ЛМКП «Львівтеплоенерго» послуг з постачання гарячої води, відповідач, всупереч вимогам статті 81 ЦПК України, не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивача про надання ним послуги з постачання гарячої води. Висновки суду першої інстанції про те, що відповідачі користувалися послугами з постачання гарячої води, які надаються ЛМКП «Львівтеплоенерго», апелянтом не спростовані. Колегія суддів зазначає про те, що відсутність підписаного договору на надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживачів від оплати послуг у повному обсязі. Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» комерційний облік здійснюється вузлом (вузлами) комерційного обліку відповідної комунальної послуги, що забезпечує (забезпечують) загальний облік її споживання, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки. Стаття 10 вказаного Закону визначає порядок розподілу обсягів комунальних послуг між споживачами. Зокрема відповідно до частин 1-2 даної статті у будівлях, зазначених у частинах другій і третій статті 4 цього Закону, обсяг відповідної комунальної послуги, визначений за допомогою вузла комерційного обліку (а у випадках, передбачених частиною другою статті 9 цього Закону, - за розрахунковим або середнім споживанням), розподіляється між усіма споживачами з урахуванням показань вузлів розподільного обліку, приладів - розподілювачів теплової енергії відповідно до частин другої - четвертої цієї статті. Визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку обсяг спожитої у будівлі теплової енергії включає обсяги теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об`єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) та розподіляється між споживачами в такому порядку: 1) загальний обсяг теплової енергії, що надходить до індивідуального теплового пункту, зменшується на обсяг теплової енергії, витраченої на приготування гарячої води, визначений на підставі показань відповідних вузлів обліку, а в разі їх відсутності - за методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства; 2) обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, визначається та розподіляється між споживачами пропорційно до площі (об`єму) квартири (іншого приміщення) за методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства; 3) загальний обсяг теплової енергії (крім обсягу теплової енергії, витраченого на приготування гарячої води, забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також приміщень, де встановлені вузли розподільного обліку теплової енергії/прилади - розподілювачі теплової енергії) розподіляється між споживачами, приміщення/опалювальні прилади яких не оснащені вузлами розподільного обліку теплової енергії/приладами - розподілювачами теплової енергії, пропорційно до опалюваної площі (об`єму) таких споживачів. Споживачам, приміщення яких оснащені вузлами розподільного обліку теплової енергії/приладами - розподілювачами теплової енергії/вузлами розподільного обліку витрати теплоносія (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), обсяг спожитої теплової енергії визначається за їхніми показаннями відповідно до методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, але не менше мінімальної частки середнього питомого споживання теплової енергії серед інших споживачів у будівлі відповідно до пункту 5 частини другої цієї статті. Судом першої інстанції правильно встановлено, що долучена ЛМКП «Львівтеплоенерго» до матеріалів справи відомість про нарахування та оплату послуги з постачання гарячої води за період з 01.12.2021 до 28.02.2025 року містить детальну інформацію щодо нарахованої суми заборгованості. На спростування інформації щодо заборгованості відповідачів, зазначеної у відомості про нарахування та оплату послуги з постачання гарячої води за період з 01.12.2021 до 28.02.2025 року, відповідачі не надали іншого розрахунку заборгованості чи належних та допустимих доказів оплати наданих послуг з постачання гарячої води. Не є підставою для звільнення відповідачів від оплати за послугу з постачання гарячої води те, що у їх квартирі встановлений бойлер, оскільки наявність бойлера у квартирі АДРЕСА_4 та користування саме ним для підігріву води, не підтверджена, гаряче водопостачання до квартири відповідачів не припинено, ненадання чи неналежне надання ЛМКП «Львівтеплоенерго» відповідачам послуги з постачання гарячої води відповідачами не підтверджене належними та допустимими доказами. За таких обставин, встановлених судом першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідачі не оплачували послуги ЛМКП «Львівтеплоенерго» з постачання гарячої води, у зв`язку з чим у них склалася заборгованість по оплаті цієї послуги за період з 01.12.2021 року до 28.02.2025 року в розмірі 3573,17 грн. Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_3 більше 10 років не проживає у квартирі, оскільки перебуває за кордоном, а відтак відсутні підстави для стягнення з неї заборгованості, колегія суддів вважає безпідставними з огляду на таке. Як вбачається, з довідки №25 від 04.04.2025 року з місця проживання про склад сім`ї і реєстрації, ОСОБА_3 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 Відповідно до ч.7 п. 45 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, а також ч.6 ст. 7 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг; (зокрема, довідки з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби (у тому числі отримані в іноземній державі), відбування покарання тощо, іншого документа, що підтверджує право на виїзд з України чи в`їзд в Україну у відповідний період часу) в електронній або паперовій формі відповідно до умов договору. Отже, право на неоплату вартості комунальної послуги (за відсутності приладів обліку) виникає лише після звернення споживача і надання ним відповідних документів надавачу такої комунальної послуги, однак матеріали справи таких доказів не містять. Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, які достатньо мотивовані. Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23). Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Стаття 375 ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки оскаржуване рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга не підлягає до задоволення. Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ: апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 06 жовтня 2025 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення постанови. Постанова складена 02.03.2026 року. Головуючий: Н.О. Шеремета Судді: О.М. Ванівський Р.П. Цяцяк