Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/5554/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 лютого 2026 р. Справа № 520/5554/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Перцової Т.С., Суддів: Жигилія С.П. , Макаренко Я.М. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.09.2025, головуючий суддя І інстанції: Бадюков Ю.В., м. Харків, повний текст складено 17.09.25 по справі № 520/5554/25 за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень і вимоги, ВСТАНОВИВ Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі по тексту позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі по тексту відповідач, ГУ ДПС у Харківській області, контролюючий орган), в якому просив суд: - скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, від 26 жовтня 2022 року № 508119-2411-2027 про стягнення 31747,70 гривень, від 20 грудня 2022 року № 0648760-2416-2027 про стягнення 8468,96 гривень та податкову вимогу від 05 червня 2023 року № 0004982-1309-2040. В обґрунтування позовних вимог послався на протиправність винесених контролюючим органом податкових повідомлень-рішень від 26 жовтня 2022 року № 508119-2411-2027 від 20 грудня 2022 року № 0648760-2416-2027 (далі ППР) та податкової вимоги від 05 червня 2023 року № 0004982-1309-2040, оскільки починаючи з 2022 року під час дії воєнного стану владою України надана платникам податку податкова амністія, а позивач не здійснював підприємницької діяльності, а у грудні 2022 року продав нежитлову нерухомість та позбувся права користування орендною земельною ділянкою, що свідчить про відсутність у ГУ ДПС у Харківській області підстав для відповідних донарахувань. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.09.2025 по справі № 520/5554/25 адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) про скасування податкових повідомлень-рішень і вимоги залишено без задоволення. Позивач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування фактичних обставин справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.09.2025 по справі № 520/5554/25 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив про залишення судом першої інстанції поза увагою того факту, що під час дії воєнного стану в державі Україна за період 2022 рік були дуже складні умови для ведення підприємницької діяльності, в зв`язку з чим її було фактично призупинено та більшість населення виїхала з міста. У грудні 2022 року ситуація в місті Лозова Харківської області була нестабільна, що вимусило позивача до продажу нерухомого майна. Вважає, що у зв`язку з воєнним станом державні органи повинні відноситися з максимальною повагою до працюючих підприємців біля зони бойових дій. Додатково зауважив, що відповідач оскаржувані податкові повідомлення-рішення позивачу на його адресу не направляв. Відповідач, у надісланому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу заперечував проти викладених у ній доводів, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване. Звернув увагу, що доводи позивача, щодо протиправності нарахування у зв`язку з втратою права власності у 2022 році не мають відношення до оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, оскільки оподатковуваним періодом є 2021 рік. Щодо податкового повідомлення рішення від 26.10.2022 № 508119-2411- 2027 про визначення податкового зобов`язання з орендної плати у розмірі 31747,70 гривень повідомив, що рішенням сесії Лозівської міської ради від 30.12.2004 про надання земельної ділянки в оренду громадянину ОСОБА_1 було виділено земельну ділянку загальною площею 0,2674 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , цільове призначення - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель організацій та підприємств, кадастровий номер 6311000000:12:030:0032, (договір оренди земельної ділянки від 04.03.2008 року, державна реєстрація договору - 30.05.2008 №040867700038). Після закінчення договору оренди було складено додаткову угоду про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 04.03.2008 року (державна реєстрація 07.08.2018, строк дії - до 30.05.2023 року). Тому, згідно з вказаними правовстановлюючими документами та з урахуванням дотриманням вимог статей 288 та 289 ПК України ОСОБА_1 сформовано податкове повідомлення - рішення від 26.10.2022 № 508119-2411-2027 за 2022 рік по орендній платі за землю з фізичних осіб в сумі 31747,71 грн, яке є правомірним, а підстави для його скасування відсутні. Вважав безпідставними покликання позивача на дію в Україні воєнного стану, як на підставу для звільнення від відповідальності, оскільки відповідно до Наказу № 309 вся територія Лозівського району Харківської області належала до території можливих бойових дій з 24.02.2022, а тому у спірних відносинах відсутні підстави для застосування норм пунктів 69.14 та 69.22 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України. Обґрунтовуючи правомірність винесення спірної податкової вимоги зазначив, що за даними інформаційно - комунікаційних систем (далі - ІКС) податкового органу, в інтегрованих картках платника (далі - ІКП) по громадянину ОСОБА_1 обліковувався податковий борг у сумі 31747,70 грн по орендній платі фізичних осіб (код бюджетної класифікації 18010900), який виник відповідно до податкового повiдомлення - рiшення (форма 'Ф') № 508119-2411-2027 вiд 26.10.2022 та борг у сумі 8468 грн (код бюджетної класифікації 18010300), який виник згідно з податковим повiдомленням - рiшенням (форма 'Ф') № 0648760-2416-2027 вiд 20.12.2022. Таким чином, у зв`язку з наявним податковим боргом, відповідно статті 59 ПК України та наказу Міністерства фінансів України від 30.06.2017 № 610 «Про затвердження порядку направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків», затвердженого в Міністерстві юстиції України від 24.07.2017 № 902/30770 по ОСОБА_1 , в автоматичному режимі на підставі даних інформаційно - телекомунікаційних систем сформована податкова вимога від 05.06.2023 № 0004982-1309-2040, яка направлена платнику засобами поштового зв`язку рекомендованим повідомленням. Отже, оскаржувані податкові повідомлення рішення ГУ ДПС та податкову вимогу винесено правомірно та у відповідності до норм діючого законодавства. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 . ГУ ДПС у Харківській області сформовано податкове повідомлення - рішення від 26.10.2022 № 508119-2411-2027 за 2022 рік по орендній платі за землю з фізичних осіб в сумі 31747,71 гривень, яке вручено особисто 19.12.2022. Також контролюючим органом прийнято податкове повідомлення рішення про визначення суми податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки від 20.12.2022 №0648760-2416-2027 за 2021 рік на суму 8469,0 грн. Лист з податковим повідомленням рішенням було направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення 05.04.2023 на податкову адресу позивача. Поштове відправлення №6460602221183 повернулося до контролюючого органу 08.05.2023 з відміткою за закінченням терміну зберігання. Позаяк, згідно з даними інформаційно - комунікаційних систем контролюючого органу, в інтегрованих картках платника за позивачем обліковується податковий борг у сумі 31747,70 грн по орендній платі фізичних осіб, який виник згідно з податковим повідомленням рішенням № 508119-2411-2027 вiд 26.10.2022 та борг у сумі 8468 грн, який виник згідно з податковим повідомленням - рішенням № 0648760-2416-2027 вiд 20.12.2022, ОСОБА_1 , в автоматичному режимі на підставі даних інформаційно - телекомунікаційних систем була сформована податкова вимога від 05.06.2023 № 0004982-1309-2040, яка була направлена засобами поштового зв`язку рекомендованим повідомленням. Лист повернуто до контролюючого органу 15.06.2023 з відміткою «за закінченням терміну зберігання». Вважаючи прийняті податкові повідомлення-рішення та податкову вимогу протиправними позивач звернувся до суду з вказаним позовом. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що відповідач у спірних правовідносинах дотримався критеріїв, встановлених частиною 2 статті 2 КАС України та вимог частини 2 статті 19 Конституції України, у зв`язку з чим не вбачав підстав для скасування винесених контролюючим органом податкових повідомлень-рішень від 26 жовтня 2022 року № 508119-2411-2027 від 20 грудня 2022 року № 0648760-2416-2027 та податкової вимоги від 05 червня 2023 року № 0004982-1309-2040. Суд першої інстанції відхилив твердження позивача щодо звільнення орендаря земельної ділянки комунальної власності у Лозівському районі Харківської області від сплаті орендної плати під час дії режиму воєнного стану, оскільки обставини включення з 24.02.2022 Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 усієї території Лозівського району до території можливих бойових дій у розумінні приписів п.п.69.14 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України об`єктивно не здатні призвести до звільнення заявника від виконання податкового обов`язку у спірних правовідносинах, позаяк зміна змісту нормативного регламентування у положеннях пункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України у редакції Закону України від 15.03.2022р. №2120-ІХ 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України не призводить до зміни застосованої законодавцем кваліфікуючої умови - ведення саме бойових дій на території розміщення відповідної земельної ділянки. Отже, відсутній виданий Кабінетом Міністрів України нормативно-правовий акт або виданий на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України нормативно-правовий акт іншого суб`єкта владних повноважень, за приписами якого територія Лозівського району Харківської області, на котрій розміщена спірна орендована земельна ділянка, була б віднесена до переліку територій саме ведення бойових дій, а не до переліку територій можливих бойових дій. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів виходить з такого. Щодо обґрунтованості податкового повідомлення-рішення від 26 жовтня 2022 року № 508119-2411-2027, яким ФОП ОСОБА_1 збільшено суму податкового зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб за 2022 рік, слід зазначити наступне. Колегією суддів встановлено, що позивач, заперечуючи правомірність вказаного податкового повідомлення-рішення, вказував, що договір оренди земельної ділянки було розірвано, що свідчить про відсутність у контролюючого органу правових підстав для донарахування позивачу відповідного податкового зобов`язання. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначено ПК України. Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк (пункт 38.1 статті 38 ПК України). За визначеннями, наведеними у пункті 14.1 статті 14 ПК України, плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (пп. 14.1.147). Земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу) (пп. 14.1.72). Згідно зі статтею 269 ПК України платниками плати за землю є: 269.1.1 платники земельного податку: 269.1.1.1 власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); 269.1.1.2 землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування; 269.1.2. платники орендної плати - землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди. Відповідно до пункту 270.1. статті 270 ПК України об`єктами оподаткування платою за землю є: 270.1.1.1. земельні ділянки, які перебувають у власності; 270.1.1.2. земельні частки (паї), які перебувають у власності; 270.1.1.3. земельні ділянки державної та комунальної власності, які перебувають у володінні на праві постійного користування; 270.1.2. об`єкти оподаткування орендною платою - земельні ділянки державної та комунальної власності, надані в користування на умовах оренди. Згідно із пунктом 271.1 статті 271 ПК України базою оподаткування є: 271.1.1. нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; 271.1.2. площа земельної ділянки, нормативну грошову оцінку якої не проведено. База оподаткування по земельних частках (паях) визначається згідно із даними земельних ділянок, на які фізичні особи мають право як власники земельних часток (паїв), з урахуванням підпунктів 271.1.1 та 271.1.2 цього пункту. Підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України установлено, що контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган. Відповідно до пункту 288.1 статті 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України від 06.10.1998 № 161-ХIV "Про оренду землі" (далі Закон № 161-ХIV) оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. За змістом статті 13 Закону № 161-ХIV договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Статтею 15 Закону № 161-ХIV передбачено, що орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату відноситься до істотних умов договору. Згідно зі статтею 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено у суді апеляційної інстанції, рішенням сесії Лозівської міської ради від 30.12.2004 про надання земельної ділянки в оренду громадянину ОСОБА_1 було виділено земельну ділянку, загальною площею 0,2674 га на якій розміщено літ. «Б» - склад, загальною площею 94,1 кв.м. та літ. «М» - приміщення охорони, площею 95,6 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , цільове призначення - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель організацій та підприємств, кадастровий номер 6311000000:12:030:0032. Між ОСОБА_1 та Лозівською міською радою Харківської області був укладений договір оренди земельної ділянки від 04.03.2008, посвідчений приватним нотаріусом Лозівського міського нотаріального округу Руденко І. В., зареєстрований в реєстрі за № 1156. Державна реєстрація вказаного договору - 30.05.2008 за № 040867700038 у Лозівському відділенні Харківської регіональної філії ДП «Центр ДЗК при Держкомземі України». Земельну ділянку передано Лозівською міською радою Харківської області позивачу згідно з актом прийому передачі від 30.05.2008 до договору оренди земельної ділянки від 04.03.2008. Після закінчення договору оренди було складено додаткову угоду про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 04.03.2008 (державна реєстрація 07.08.2018, строк дії - до 30.05.2023). Як встановлено з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 355683978 від 23.11.2023 та об`єкта нерухомого майна №421239727 від 04.04.2025, 30.12.2022 між позивачем та ОСОБА_2 укладений договір купівлі-продажу № 1121, посвідчений приватним нотаріусом Лозівського районного нотаріального округу Завадою М.М., згідно з яким ОСОБА_1 продав нерухоме майно: нежитлова будівля, склад літ. «Б», загальною площею 95, 5 кв.м. з відповідними будівлями та спорудами: замощення літ. «З», ворота літ. «№», хвіртка літ. «№1», огорожа літ. «№2». Запис про об`єкт нерухомого майна в Реєстрі прав на нерухоме майно погашено - 30.12.2022. Земельну ділянку, загальною площею 0,2674 га, яка знаходиться за адресою : АДРЕСА_2 з цільовим призначенням - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель організацій та підприємств, кадастровий номер 6311000000:12:030:0032 та на якій розміщено реалізоване позивачем нерухоме майно, передано Лозівською міською радою Харківської області на підставі договору № 13 від 15.05.2023 в оренду набувачу нерухомого майна ОСОБА_2 . Відтак, колегія суддів констатує, що оскільки право оренди спірної земельної ділянки за новим користувачем було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав лише у 2023 році, а до цього моменту за діючим договором оренди таке право перебувало у позивача, за податковий період 2022 рік обов`язок зі сплати орендних платежів був покладений саме на ФОП ОСОБА_1 , що свідчить про наявність у контролюючого органу підстав для формування податкового повідомлення - рішення від 26.10.2022 № 508119-2411-2027. З приводу покликань апелянта на наявність підстав для звільнення від відповідальності внаслідок введення на території України воєнного стану, слід зазначити наступне. Так, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який в подальшому був продовжений відповідними указами Президента України та продовжує діяти по теперішній час. Згідно зі статтею 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. Пунктом 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України визначено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті. Законом № 2120-ІХ доповнено пункт 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України підпунктом 69.14, відповідно до якого тимчасово, на період з 1 березня 2022 року по 31 грудня року, наступного за роком, у якому припинено або скасовано воєнний, надзвичайний стан, не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, а також за земельні ділянки (земельні частки (паї), визначені обласними військовими адміністраціями як засмічені вибухонебезпечними предметами та/або на яких наявні фортифікаційні споруди. Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, визначається Кабінетом Міністрів України. Вказана норма ПК України набрала чинності 17.03.2022. Отже, підпунктом 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення ПК України було встановлено пільгу на час введення воєнного стану для землекористувачів зі сплати орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності у випадку, зокрема, розташування таких земельних ділянок на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації. Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії та територій тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, визначається Кабінетом Міністрів України. Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 06.12.2022 № 1364 "Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією". Пунктом 1 даної постанови встановлено, що Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією (далі - перелік), затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони з урахуванням пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій. До територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, включаються території можливих бойових дій та території активних бойових дій. Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 за № 309 затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією (далі - Перелік № 309), у якому зазначено, зокрема, що з 24.02.2022 вся територія Лозівського району віднесена - до території можливих бойових дій. Відтак, станом на спірний податковий період (2022 рік) Лозівський район відносився до території можливих бойових дій, у той час, як для застосування податкової пільги, передбаченої підпунктом 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення ПК України необхідним є розташування земельної ділянки саме на території, на якій ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, що не мало місця у спірних правовідносинах. З огляду на вказане, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про правомірність донарахування за податковим повідомленням-рішенням від 26 жовтня 2022 року №508119-2411-2027 та відсутність підстав для його скасування. Надаючи оцінку обґрунтованості податкового повідомлення-рішення від 20 грудня 2022 року № 0648760-2416-2027 про визначення суми податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, слід зазначити наступне. Статтею 266 ПК України визначено порядок нарахування та сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. (підпункт 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України). Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункт 266.2 статті 266 ПК України). Відповідно до підпунктів 266.3.1, 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності. Згідно з підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України, ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування. Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (підпункт 266.6.1, пункт 266.6 статті 266 ПК України). Нормами підпункту 266.7 статті 266 ПК України визначено порядок обчислення суми податку. Так, відповідно до підпункту 266.7.1 пункту 266.7 обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку: а) за наявності у власності платника податку одного об`єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку; б) за наявності у власності платника податку більше одного об`єкта житлової нерухомості одного типу, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об`єктів, зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку; в) за наявності у власності платника податку об`єктів житлової нерухомості різних видів, у тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об`єктів, зменшеної відповідно до підпункту "в" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку; г) сума податку, обчислена з урахуванням підпунктів "б" і "в" цього підпункту, розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об`єктів житлової нерухомості. Обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку. В силу вимог підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, разом з детальним розрахунком суми/сум податку, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком). Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити, визначені в абзаці першому цього підпункту, що надсилаються платнику податку, повинні містити щодо кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, зокрема, але не виключно, інформацію про адресу місцезнаходження об`єкта житлової та/або нежитлової нерухомості, його площу, ставки та надані фізичним особам пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Відповідно до підпункту 266.7.3 пункту 266.7 статті 266 ПК України платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за своєю податковою адресою для проведення звірки даних щодо: об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку; розміру загальної площі об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку; права на користування пільгою із сплати податку; розміру ставки податку; нарахованої суми податку. У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, контролюючий орган за своєю податковою адресою платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним). Колегією суддів встановлено, що позивач не спростовує правомірність визначеного відповідачем розміру податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, разом з цим наполягає на наявності підстав для звільнення його від відповідальності за не сплату грошового зобов`язання внаслідок введення на території України воєнного стану. Так, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Верховною Радою України 24.03.2022 року був прийнятий Закон України № 2142-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства в період дії воєнного стану», яким пункт 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України був доповнений, зокрема, підпунктом 69.22 такого змісту: «тимчасово, на період з 1 березня 2022 року по 31 грудня року, в якому припинено або скасовано воєнний стан, введений Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, не нараховується та не сплачується податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за об`єкти нежитлової нерухомості, у тому числі їх частки, що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації. При цьому платники податку - юридичні особи протягом шести календарних місяців після місяця, в якому припинено чи скасовано воєнний стан, введений Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, мають право подати уточнюючу податкову декларацію, в якій відображаються зміни розміру податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за відповідний податковий період. Для платників податку - фізичних осіб контролюючий орган самостійно обчислює податкове зобов`язання за період з 1 січня по 1 березня 2022 року. Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії та територій тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, визначається Кабінетом Міністрів України. Порядок визнання об`єктів житлової нерухомості такими, що непридатні для проживання у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, визначається Кабінетом Міністрів України.» Аналіз підпункту 69.22 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України дозволяє зробити висновок про те, що у період з 01.03.2022 по 31.12.2022 не підлягає нарахуванню та сплата податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за об`єкти житлової нерухомості, у тому числі їх частки, які перебувають у власності фізичних осіб, що розташовані на територіях: 1) на яких ведуться (велися) бойові дії, 2) на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, 3) за об`єкти житлової нерухомості, що стала непридатною для проживання у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Разом з цим, як вбачається зі змісту податкового повідомлення-рішення від 20 грудня 2022 року № 0648760-2416-2027 про визначення суми податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, контролюючим органом донараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за звітний податковий період 2021 рік, а не за 2022 рік, що унеможливлює застосування передбаченої підпунктом 69.22 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України пільги зі сплати податків та зборів. Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, про відсутність підстав для звільнення позивача від сплати податку за об`єкти нерухомого майна за 2021 рік, що правомірно мало наслідком відмову у задоволенні позовних вимог у цій частині. Щодо правомірності податкової вимоги від 05 червня 2023 року № 0004982-1309-2040 варто зазначити наступне. Відповідно до статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 14.1.175 пункту 14.1); податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу (підпункт 14.1.153 пункту 14.1). Згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 ст. 54 ПК України, контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган. За змістом пункту 54.5. статті 54 ПК України, якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов`язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов`язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом. Відповідно до пункту 56.1 статті 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. За змістом пункту 56.17 статті 56 ПК України процедура адміністративного оскарження закінчується, зокрема, днем отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов`язання платника податків. Відповідно до вимог пункту 56.18 статті 56 ПК України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили. Таким чином, якщо рішення контролюючого органу про нарахування грошових зобов`язань за результатами адміністративного та судового оскарження не було скасовано і є чинним, такі зобов`язання вважаються узгодженими. За правилами пункту 57.3 ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження. Положеннями пункту 58.3 статті 58 ПК України встановлено, що податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. Згідно з пункту 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику). Відповідно до пункту 42.5 статті 42 ПК України у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику). У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою у повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення. Відповідно до пункту 45.1 статті 45 ПК України податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Положеннями пункту 59.1 статті 59 ПК України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків. Податкова вимога не надсилається (не вручається), а заходи, спрямовані на погашення (стягнення) податкового боргу, не застосовуються, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує ста вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків. Строк давності, визначений пунктом 102.4 статті 102 цього Кодексу для стягнення податкового боргу, у такому випадку розпочинається не раніше дня виникнення податкового боргу у сумі, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно до пункту 59.3 статті 59 Податкового кодексу України податкова вимога разом з детальним розрахунком суми податкового боргу надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення податкового боргу та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу. Положеннями пункту 59.5 статті 59 ПК України передбачено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається). Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Порядку направлення податковими органами податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.06.2017 №610 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.07.2017 за №902/30770, податкова вимога платнику податків, у якого виник податковий борг, формується податковим органом, на який згідно з Кодексом покладається виконання такої функції. Пунктом 2 розділу ІІ вказаного Порядку визначено, що податкова вимога формується у разі, якщо платник податків не сплатив у встановлені Кодексом строки суму: узгодженого грошового зобов`язання; непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному Кодексом. Пунктом 1 розділу IV Порядку встановлено, що податкова вимога разом з детальним розрахунком суми податкового боргу надсилається (вручається) не раніше першого робочого дня після закінчення встановленого Кодексом граничного строку сплати суми грошового зобов`язання. Абзацами 1-3 пункту 5 розділу IV Порядку встановлено, що сформована в ІКС податкова вимога надсилається (вручається) платнику податків у паперовій та/або електронній формі. Податкова вимога, що надсилається (вручається) у паперовій формі, у день її формування в ІКС друкується у двох примірниках, підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) податкового органу, скріплюється печаткою податкового органу та не пізніше наступного робочого дня один примірник надсилається (вручається) платнику податків, другий долучається до справи платника податків. Платникам податків, які подають звітність в електронній формі та/або пройшли електронну ідентифікацію онлайн в електронному кабінеті та подали заяву про бажання отримувати документ через електронний кабінет, податкові вимоги можуть надсилатися в електронній формі засобами електронного зв`язку з дотриманням Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». Податкова вимога вважається належним чином надісланою (врученою) платнику податків, якщо вона надіслана за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою, а для фізичної особи (її законного чи уповноваженого представника) - місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику податків (його законному чи уповноваженому представникові), або надіслана в електронний кабінет засобами ІКС з дотриманням вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» (абзац перший пункту 6 розділу IV Порядку). У абз. 4 п.6 розділу IV Порядку передбачено, що у разі якщо пошта не може вручити платнику податків податкову вимогу через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, така податкова вимога вважається врученою платнику податків у день, вказаний поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення. Колегією суддів встановлено, що по ОСОБА_1 обліковувався податковий борг у сумі 31747,70 грн по орендній платі фізичних осіб (код бюджетної класифікації 18010900), який виник за податковим повідомленням - рішенням (форма 'Ф') № 508119-2411-2027 вiд 26.10.2022, врученим особисто 19.12.2022 та борг у сумі 8468 грн (код бюджетної класифікації 18010300), який виник згідно з податковим повідомленням - рішенням (форма 'Ф') № 0648760-2416-2027 вiд 20.12.2022, що надсилалося рекомендованим листом з повідомленням про вручення 05.04.2023 на податкову адресу позивача, однак 08.05.2023 повернуто до контролюючого органу з відміткою за закінченням терміну зберігання. Позивачем вказані податкові повідомлення-рішення не оскаржувалися ані в адміністративному ані в судовому порядку, а тому такі рішення є чинними та такими, що підлягають виконанню. У зв`язку з наявним податковим боргом, відповідно статті 59 ПК України та відповідно до Наказу Міністерства фінансів України від 30.06.2017 № 610 «Про затвердження порядку направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків», затвердженого в Міністерстві юстиції України від 24.07.2017 №902/30770 по ОСОБА_1 , в автоматичному режимі на підставі даних інформаційно - телекомунікаційних систем сформована податкова вимога від 05.06.2023 №0004982-1309-2040, яка направлена платнику засобами поштового зв`язку рекомендованим повідомленням за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків. Лист повернуто до контролюючого органу 15.06.2023 з відміткою «за закінченням терміну зберігання». А відтак у розумінні пунктів 42.2 та 42.5 статті 42 ПК України податкова вимога вважається належним чином врученою. Судом апеляційної інстанції встановлено та не заперечується сторонами по справі, що сума податкового боргу (31747,70 грн) не сплачена ФОП ОСОБА_3 ані на дату звернення до суду з цим позовом, ані на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції. Доказів протилежного позивачем не надано, а колегією суддів не встановлено. Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Разом з цим, як визначено частиною першою цієї статті, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Однак, позивачем не доведено обставин, на яких ґрунтуються його вимоги, та не спростовано наведені контролюючим органом дані, із наданням доказів, які б свідчили про неправомірність прийнятих рішень. Враховуючи викладене та наявність у позивача несплаченого податкового боргу у розмірі 31747,70 грн, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача шляхом визнання протиправним та скасування податкової вимоги від 05.06.2023 № 0004982-1309-2040, що в свою чергу, зумовлює прийняття рішення про відмову у задоволенні вимог апеляційної скарги. Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст.241, ст.ст.243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.09.2025 по справі № 520/5554/25 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Т.С. Перцова Судді С.П. Жигилій Я.М. Макаренко