Постанова 4851 № 520/22173/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 лютого 2026 р. Справа № 520/22173/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Перцової Т.С., Суддів: Макаренко Я.М. , Жигилія С.П. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 27.10.2025, головуючий суддя І інстанції: Пасечнік О.В., м. Харків, повний текст складено 27.10.25 по справі № 520/22173/25 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі по тексту ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі по тексту ГУ ДПС у Харківській області, відповідач, контролюючий орган), в якому просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 05 серпня 2024 року № 0044370707. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 25.08.2025 по справі № 520/22173/25 позовну заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення - залишено без руху. Надано позивачу термін - не більше десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позовної заяви. Повідомлено позивача про необхідність виправити зазначені недоліки у визначений термін. Роз`яснено позивачу, що у разі невиконання ухвали суду у зазначений строк позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу з усіма доданими до неї документами. Залишаючи позовну заяву без руху, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуючи податкове повідомлення рішення ГУ ДПС у Харківській області від 05 серпня 2024 року № 0044370707, ФОП ОСОБА_1 , у свою чергу, звернувся до суду із позовною заявою лише 19.08.2025 направивши її через систему "Електронний суд", тобто з пропуском шестимісячного строку звернення, встановленого статтею 122 КАС України. При цьому, жодних належних доказів поважності причин пропуску строку звернення з цим позовом до суду, позивач не надав. На виконання вимог вказаної ухвали суду першої інстанції, 28.08.2025 позивачем подано заяву про усунення недоліків, в обґрунтування якої зазначено, що лише 31.03.2025 позивач вперше фактично отримав доступ до податкового повідомлення-рішення від 05.08.2024 № 00443370707 та копій матеріалів фактичної перевірки, та мав змогу ознайомитись з їх змістом, оцінити підстави донарахування податкових зобов`язань та сформувати правову позицію для оскарження, отримавши 31.03.2025 о 11 год 13 хв на електронну пошту відповідь на запит щодо надання вказаних документів. Отже, оскільки до 31.03.2025 ФОП ОСОБА_1 не отримував оскаржуване податкове повідомлення-рішення ані засобами поштового зв`язку, ані в кабінеті платника податків, він не мав реальної змоги ознайомитись зі змістом, підставами такого рішення та сформувати правову позицію задля звернення до суду з метою захисту своїх прав, наявні підстави для поновлення строку звернення до суду з цим позовом. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 02.09.2025 по справі № 520/22173/25, серед іншого, відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, буд. 46,м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н,61057, код ЄДРПОУ 43983495) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Роз`яснено відповідачу про необхідність подати до суду відзив на позов, а також всі письмові та електронні докази - у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання зазначеної ухвали, дотримуючись, вимог ст.162 КАС України, а також роз`яснити про можливість пред`явлення зустрічного позову відповідно до ст.177 КАС України у строк для подання відзиву. Витребувано у Головного управління ДПС у Харківській області докази направлення податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 05 серпня 2024 року №0044370707. Відповідачем до суду першої інстанції надано клопотання від 15.09.2025, в якому останній просив позов ФОП ОСОБА_1 залишити без розгляду. В обґрунтування вказаного клопотання повідомив, що копія оскаржуваного податкового повідомлення-рішення разом із матеріалами перевірки була направлена засобами поштового зв`язку позивачу, однак повернулась на адресу податкового органу «за закінченням терміну зберігання» 30.08.2024, що свідчить про отримання його позивачем. Відтак, оскільки позивач не використовував процедуру адміністративного оскарження строк звернення до суду з цим позовом сплив. Звернув увагу, що ФОП ОСОБА_1 вже звертався до Харківського окружного адміністративного суду із позовом, у якому оскаржував спірне ППР, та ухвалою від 11.06.2025 було встановлено, що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 05 серпня 2024 року № 0044370707 направлялось засобами поштового зв`язку, проте, не отримано позивачем, оскільки поштове відправлення повернулось на адресу відповідача «за закінченням терміну зберігання». При цьому, постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 04.08.2025 по справі № 520/7480/25, та постановою Верховного Суду від 24.09.2025 - вказану ухвалу від 11.06.2025 залишено без змін. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 06.10.2025 по справі № 520/22173/25 позовну заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення - залишено без руху. Надано позивачу термін - не більше десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позовної заяви. Повідомлено позивача про необхідність виправити зазначені недоліки у визначений термін. Роз`яснено позивачу, що у разі невиконання ухвали суду у зазначений строк позовна заява буде залишена без розгляду. Зміст ухвали від 06.10.2025 аналогічний ухвалі від 25.08.2025. 17.10.2025 на виконання вимог вказаної ухвали суду, позивачем подано клопотання щодо поновлення строку. Повідомив, що позивачу відома позиція Верховного Суду з приводу пропуску строку щодо оскарження спірного ППР. Разом з цим, просив врахувати, що фактичний строк первісного звернення до суду було пропущено лише на 4 тижні. При цьому, загальновідомим є факт, що з 24 лютого 2022 року ситуація докорінно змінилася: поштові відділення можуть працювати з перебоями, їх графік залежить від безпекової ситуації в конкретному регіоні. У деяких населених пунктах, зокрема у місті Харкові, через обстріли, масові повітряні тривоги, блекаути та евакуацію населення доступ до поштової інфраструктури є обмеженим або відсутнім взагалі. Під час тривог відділення Укрпошта можуть не працювати протягом тривалого часу, що робить неможливим своєчасне отримання поштової кореспонденції. За таких обставин, прив`язка у даному судовому спорі факту вручення податкового повідомлення-рішення до дати повернення відправнику поштового відправлення Укрпоштою за зворотною адресою у зв`язку з закінченням встановленого строку зберігання є надмірною, неспівмірною та несправедливою, оскільки відповідно до безпекової ситуації не тільки в місті Харкові, але й в інших містах та регіонах, вимога, щоб платник податків фактично здійснював постійний контроль за надходженням поштової кореспонденції у відділення Укрпошти (тобто, особисто чи не щодня відвідував його) повністю ігнорує базову цінність - безпеку та життя людини, яка в умовах воєнного стану має першочергово дбати про захист себе та своєї сім`ї, а не наражати себе на додаткову небезпеку постійно відвідуючи поштове відділення. Крім того, просив врахувати, що на поштовому конверті, яким податковим органом направлялось податкове повідомлення-рішення, хоча й було зазначено ПІБ ФОП ОСОБА_1 , однак не було вказано номеру телефону платника податків. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 27.10.2025 по справі № 520/22173/5 клопотання представника позивача про поновлення строку звернення до суду - залишено без задоволення. Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишено без розгляду. Позивач, не погодившись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 27.10.2025 у справі № 520/22173/25 про залишення позовної заяви без розгляду та направити дану справу для продовження розгляду до суду першої інстанції - Харківського окружного адміністративного суду. Апеляційна скарга мотивована твердженнями про неправильне застосування судом першої інстанції частин 1, 2 статті 123 КАС України, що призвело до порушення норм матеріального та процесуального права та є підставою для скасування спірної ухвали. Аналізуючи положення Правил надання поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 (далі Правила № 270) вказував, що не зазначення контролюючим органом номеру телефону адресата при відправленні податкового повідомлення-рішення свідчить про неналежне оформлення поштового відправлення з боку ГУ ДПС у Харківській області, що підтверджує порушення порядку вручення податкових повідомлень-рішень. При цьому, наголосив, що ГУ ДПС у Харківській області має технічну можливість вказувати номер телефону платника податків у товарно-транспортній накладній, що дозволяло б працівникам АТ Укрпошта своєчасно повідомити адресата про надходження поштового відправлення через SMS або телефонним дзвінком, однак таких дій не здійснило. Вкотре зауважив на необхідності врахування дії на території України воєнного стану, що суттєво ускладнює своєчасне отримання поштової кореспонденції. Звернув увагу, що всупереч вимог ПК України позивача не було належним чином повідомлено про місце та час розгляду матеріалів перевірки, внаслідок чого останній був позбавлений можливості взяти безпосередню участь в розгляді матеріалів фактичної перевірки, надати пояснення та докази на спростування існування порушень, описаних в акті фактичної перевірки. У надісланому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечував проти викладених у ній доводів, просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, як законну та обґрунтовану. Просив суд апеляційної інстанції звернути увагу, що ФОП ОСОБА_1 вже звертався до Харківського окружного адміністративного суду із позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 05.08.2024 № 00443370707. У межах розгляду вказаної справи постановою Верховного Суду від 24.09.2025 у справі № 520/7480/25 касаційну скаргу ФОП ОСОБА_1 залишено без задоволення. Зазначив, що у даній постанові Верховний Суд виснувався, що незнання про порушення своїх прав через байдужість або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Також вказав, що поштова кореспонденція направлялась на адресу: АДРЕСА_2 . Зазначена адреса є місцезнаходженням позивача згідно з випискою з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, що долучена судом до матеріалів справи, а у поданих процесуальних заявах до суду позивач не заперечує правильність адреси, на яку надіслано оскаржуване податкове повідомлення рішення. Отже, спірне податкове повідомлення рішення було відправлене на адресу позивача та вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення, а саме 30.08.2024. Переконував, що платник податку зобов`язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою, яка фактично є його місцезнаходженням і за якою податковий орган правомірно надсилає усю адресовану платникові кореспонденцію. У разі невиконання цього обов`язку платник не вправі посилатися на неотримання ним кореспонденції податкового органу, як на обставину, що звільняє його від відповідальності у зв`язку з настанням негативних для нього наслідків. Щодо дотримання відповідачем Правил № 270 зауважив, що контролюючий орган не повинен був зазначати на рекомендованому листі, яким було надіслано на адресу платника податків оскаржуване податкове повідомлення рішення, мобільний номер абонента, позаяк така вимога поширюється лише на листи з оголошеною цінністю. Відповідно до частини 2 статті 312 КАС України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено, що у матеріалах цієї справи міститься копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0600952346501 з відміткою щодо направлення позивачу на його адресу саме оскаржуваного податкового повідомлення - рішення №00443370707. Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яким на адресу позивача було направлено спірне податкове повідомлення-рішення, повернулось на адресу податкового органу із відміткою «За закінченням терміну зберігання», проставленою 30 серпня 2024 року. Поштова кореспонденція направлялась на адресу: АДРЕСА_3 . Зазначена адреса є місцезнаходженням позивача згідно Виписки з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, що долучена судом до справи. У поданих процесуальних заявах до суду позивач не заперечує правильність адреси на яку надіслано оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Отже, спірне податкове повідомлення-рішення було відправлене на адресу позивача та вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення, а саме 30 серпня 2025 року. Суд першої інстанції, з огляду на незмістовність доводів позивача в обґрунтування причин пропуску строку звернення до суду із позовом, врахувавши позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 24.09.2025 по справі № 520/7480/25, дійшов висновку про відмову у задоволені клопотання про поновлення строку звернення до суду, та як наслідок, залишення даного позову без розгляду. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає таке. Частиною першою статті 5 КАС України закріплено право особи на звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому цим Кодексом, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, та викладено перелік можливих способів їх захисту. Загальні норми процедури судового оскарження в межах розгляду публічно-правових спорів регулюються КАС України. Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними). Приписами статті 122 КАС України визначено загальні (окремі для особи і органу влади) і деякі спеціальні строки звернення до суду, а нормою статті 123 КАС України - наслідки їх пропуску, що полягають у фактичному недопуску до судового розгляду спорів, за якими строк звернення до суду минув. На підставі частин першої - третьої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Отже, КАС України передбачає можливість установлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків. Такі спеціальні строки мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним строком звернення до адміністративного суду, визначеного частиною другою статті 122 цього Кодексу, а також скороченими строками, визначеними частиною четвертою статті 122 КАС України. Колегія суддів звертає увагу, що предметом позову у цій справі є правомірність прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення від 05 серпня 2024 року №0044370707. Визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень. Питання строків звернення до суду як і з попереднім використанням платником податків досудового порядку вирішення спору, так і без застосування зазначеної процедури було предметом неодноразового розгляду Верховним Судом і станом на сьогодні практика Верховного Суду з цього питання є сформованою і усталеною. При цьому в кожному випадку темпоральні проміжки, як і момент початку відліку строку, є різними. У постанові від 27 січня 2022 року у справі №160/11673/20 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду сформулював правовий висновок: «Процесуальний строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних санкцій) у випадку, якщо платником податків не використовувалася процедура досудового вирішення спору (адміністративного оскарження) визначається частиною другою статті 122 КАС України - становить шість місяців і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Судова палата вважала, що такий висновок не суперечить пункту 56.18 статті 56 ПК України, який закріплює право на звернення до суду з позовом у будь-який момент після отримання такого рішення, але при реалізації цього права має враховуватися строк давності». Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 липня 2025 року у справі № 500/2276/24 (пункт 17) дійшла висновку, що в адміністративному судочинстві можна виділити такі строки оскарження рішень / дій / бездіяльності суб`єкта владних повноважень: 1) якщо платник податків не оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку - строк звернення до суду становить 6 місяців (частина друга статті 122 КАС України); 2) якщо платник податків оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, яке не стосується нарахування грошових зобов`язань (наприклад, блокування ПН; присвоєння ризикового статусу тощо), - строк звернення до суду становить 3 місяці (частина четверта статті 122 КАС України); 3) якщо платник податків оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, яке передбачає нарахування грошових зобов`язань (наприклад, податкове повідомлення-рішення), - строк звернення до суду становить 1 місяць (пункт 56.19 статті 56 ПК України). Таким чином, строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення (без використання процедури досудового вирішення спору) становив шість місяців і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.09.2025 по справі № 320/27124/23, яка в силу частини 5 статті 242 КАС України є обов`язковою для врахування. Колегією суддів встановлено, що позов про визнання протиправним та скасування повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 05 серпня 2024 року №0044370707, надіслано до канцелярії Харківського окружного адміністративного суду 19.08.2025 (сформовано в системі «Електронний суд»). Позивач, в обґрунтування підстав для поновлення строку звернення до суду із позовом зазначив про те, що про спірне податкове повідомлення-рішення дізнався лише 31.03.2025 після отримання його копії на електронну пошту. Водночас, контролюючий орган стверджував, що оскільки оскаржуване ППР було надіслано ГУ ДПС у Харківській області на податкову адресу платника податку, що підтверджується відбитком печатки на конверті, копія якого наявна в матеріалах справи, та повернуто із відміткою «за закінченням терміну зберігання», в силу вимог статті 42 ПК України вважається, що спірне ППР було вручене належним чином. Порядок листування платників податків та контролюючих органів закріплено у статті 42 Податкового кодексу України, а саме: 42.1. Податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи з питань адміністрування податків, зборів, платежів, податкового контролю, у тому числі з питань проведення перевірок, звірок, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу і відображатися в електронному кабінеті. 42.2. Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику). 42.3. Якщо платник податків у порядку та у строки, визначені статтею 66 цього Кодексу, повідомив контролюючий орган про зміну податкової адреси, він на період з дня державної реєстрації зміни податкової адреси до дня внесення змін до облікових даних такого платника податків звільняється від виконання вимог документів, надісланих йому контролюючим органом за попередньою податковою адресою та в подальшому повернених як таких, що не знайшли адресата. 42.5. У разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику). У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення. Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику), (пункт 42.2 статті 42 Податкового кодексу України). У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення (пункт 42.4 статті 42 Податкового кодексу України). Зазначена норма кореспондується і з абзацом третім пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України, яким передбачено, що у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення вважається врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення. Отже, законодавець передбачив два окремих випадки, коли документи вважаються належним чином врученими платнику податків: надіслані за адресою платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення (що і було зроблено відповідачем у спірному випадку) або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові. Водночас, у разі надіслання документів поштою, крім отримання платником цієї кореспонденції на пошті, вони також вважаються врученими у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення. Відповідно до пункту 45.1 статті 45 Податкового кодексу України платник податків - фізична особа зобов`язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси. За приписами підпункту 70.2.4 пункту 70.2 статті 70 ПК України, до облікової картки фізичної особи - платника податків та повідомлення вноситься інформація про місце проживання. Відповідно до пункту 70.7 статті 70 ПК України фізичні особи - платники податків зобов`язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення, протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Згідно з положеннями пункту 58.3 статті 58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. Враховуючи викладені вище обставини, аналізуючи норми чинного законодавства та використовуючи логічно-змістовне тлумачення пункту 58.3 статті 58 ПК України, колегія суддів зазначає, що контролюючий орган вправі розраховувати на актуальність (відповідність) даних облікової картки та, відповідно, у випадку недотримання платником податків приписів закону та невиконання обов`язку інформувати податковий орган про зміну своїх персональних даних, має нести ризик настання негативних наслідків такої поведінки. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.05.2024 у справі № 640/14787/21. Відповідно до пунктів 3, 5 Розділу ІІІ Порядку № 1204, податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків - фізичній особі, якщо його вручено особисто такій фізичній особі чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження такої фізичної особи з повідомленням про вручення. Якщо пошта (поштова служба) не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення через відсутність за місцезнаходженням платника податків (посадових осіб платника податків), їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштою (поштовою службою) в повідомленні про вручення, із зазначенням причин невручення. З наведених норм вбачається, що надіслане контролюючим органом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на податкову адресу платника податків, яка відповідає даним Державного реєстру та облікової картки платника, вважається врученим також у разі неможливості вручення адресату такого відправлення після проставлення поштовим органом відповідної відмітки з датою та причиною невручення. Крім того, судовою палатою з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 23 травня 2022 року у справі № 810/3116/18 зазначено, що відповідно до п. 42.2. ст. 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові. Судом також зазначено, що постійне неотримання поштової кореспонденції, яка направляється контролюючим органом на адресу платника податків є зловживанням останнім правом платника податків бути повідомленим контролюючим органом щодо прийнятих стосовно нього рішень. У постанові від 09 жовтня 2018 року у справі № 820/1864/17 Верховний Суд наголосив, що добросовісний платник податків зобов`язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі невиконання цього обов`язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв`язку з цим негативних для такого платника наслідків. Колегією суддів встановлено, що матеріали справи не містять доказів подання позивачем заяви про зміну податкової адреси, в той час як законом встановлено обов`язок платника податків повідомляти контролюючий орган про зміну податкової адреси протягом місяця з дня, коли така зміна відбулась. При цьому, відповідно до наявної у базі даних контролюючого органу інформації, податковою адресою позивача зазначено АДРЕСА_1 . Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено у суді апеляційної інстанції, податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 05 серпня 2024 року № 0044370707 було направлене позивачу засобами поштового зв`язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення на податкову адресу, а саме: АДРЕСА_4 , що підтверджується наявним в матеріалах справи конвертом разом з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, в якому контролюючим органом надсилалось податкове повідомлення-рішення на вищевказану податкову адресу позивача. Відповідно до відмітки з пошти, конверт із податковим повідомленням-рішенням від 05 серпня 2024 року № 0044370707 не вручений та повернутий 30.08.2024 «за закінченням терміну зберігання». Колегія суддів враховує, що обставини надсилання контролюючим органом спірного ППР у встановлений спосіб та належного вручення ФОП ОСОБА_1 підтверджуються ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 11.06.2025 по справі № 520/7480/25, яка була підтримана апеляційним судом та, у подальшому, залишена без змін постановою Верховного Суду від 24.09.2025 по справі № 520/7480/25. Так, зокрема, Верховний Суд у постанові від 24.09.2025 по справі № 520/7480/25 виснувався, що доводи ФОП ОСОБА_1 про неотримання податкового повідомлення-рішення від 05 серпня 2024 року № 00443370707 є незмістовними, оскільки вказане рішення направлене на податкову адресу позивача (що не заперечується позивачем у поданих у цій справі процесуальних документах) та з моменту проставлення поштовим оператором відповідної відмітки про невручення адресату поштового відправлення із зазначенням такої причини спірне податкове повідомлення-рішення вважається врученим платнику податків. Відповідно до частини 4 статті 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Отже, обставини отримання позивачем податкового повідомлення-рішення від 05 серпня 2024 року № 00443370707 саме 30.08.2024 не підлягають з`ясуванню у даній справі. Таким чином, граничним строком звернення позивача з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення від 05 серпня 2024 року № 00443370707 є 28.02.2025. Проте, позивач звернувся до суду з позовом лише 19.08.2025, тобто, з пропуском шестимісячного строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України. Суд апеляційної інстанції зазначає, що Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного процесуального строку лише у разі його пропуску з поважних причин. Так, за правилами частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Поважними можуть бути визнані лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом або заявою про перегляд судового рішення, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. Незнання про порушення своїх прав через байдужість або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Відтак поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. При цьому суд зауважує, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними. Разом з цим, позивачем не наведено будь-яких обставин і не надано відповідних доказів, які б свідчили про об`єктивну неможливість вчасного звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення від 05 серпня 2024 року № 00443370707. Доводам позивача про те, що йому стало відомо про існування вказаного ППР лише 30.03.2025 вже надавалась оцінка у межах справи № 520/7480/25 та такі визнавались неприйнятними. З цих же підстав підлягають відхиленню доводи апелянта про не зазначення контролюючим органом на конверті контактного номеру позивача, що унеможливило отримання такого відправлення. До того ж, пунктом 32 Правил № 270 визначено, що поштовий переказ супроводжує така інформація, що надається відправником або зазначається на поштовому відправленні, якщо обов`язковість її надання (зазначення на поштовому відправленні) встановлена оператором зв`язку: найменування адресата (одержувача) та відправника, поштова адреса, номер абонента, за яким отримуються електронні комунікаційні послуги щодо мобільного або фіксованого зв`язку відправника та адресата (одержувача) (для реєстрованих поштових відправлень, поштових переказів, крім поштових карток, листів без оголошеної цінності, відправлень для сліпих). Так, оскаржуване ППР направлено контролюючим органом на адресу платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення без оголошеної цінності, а тому на таке відправлення не поширюється вимога з зазначення контактного номеру одержувача. Щодо посилання апелянта на введення на території України воєнного стану, слід зазначити наступне. Так, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 №2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. У зв`язку з введенням воєнного стану введено тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану (стаття 1). У подальшому строки воєнного стану неодноразово продовжувались Законами України на підставі відповідних Указів Президента України. Станом на час розгляду справи воєнний стан триває. Водночас, колегія суддів зазначає, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків. При оцінці поважності причин пропуску процесуального строку у зв`язку з введенням воєнного стану в Україні додатково необхідно враховувати, зокрема: територіальне місцезнаходження суду, порядок його функціонування; місце проживання (місцезнаходження) заявника; ведення на відповідній території бойових дій або розташування у безпосередній близькості до такої території, посилення ракетних обстрілів у відповідний проміжок часу, що об`єктивно створювало реальну небезпеку для життя учасників процесу; тривалість самого процесуального строку та час, який минув із дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об`єктивно перешкоджали конкретній особі реалізувати своє право (повноваження) у межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску), та інші доречні обставини. Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права, викладений в постанові Верховного Суду від 10 січня 2023 року у справі №640/3489/21, від 24 вересня 2025 року по справі № 520/7480/25. Також, колегія суддів звертає увагу на те, що питання щодо поновлення строку звернення до суду у випадку його пропуску з причин пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні було предметом дослідження Верховним Судом, зокрема у постановах від 4 квітня 2023 у справі № 140/1487/22, від 23 березня 2023 у справі № 496/4633/18, від 23 грудня 2022 року у справі № 760/5369/19, від 29 вересня 2022 року у справі № 500/1912/22, від 2 червня 2022 року у справі у №757/30991/18-а. Так, у вищевказаних постановах Верховний Суд зауважив, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку. Стверджуючи про неможливість своєчасного звернення до суду у зв`язку позивач покликається на роботу поштових відділень з перебоями, так як їх графік залежить від безпекової ситуації в конкретному регіоні, обстріли, масові повітряні тривоги, блекаути та інше. Однак, будь-яких доказів, які б свідчили про неможливість своєчасного отримання з наведених підстав спірного ППР, до суду не надано. Отже, позивач належними та допустимими доказами так і не довів яким чином введення воєнного стану завадило йому своєчасно реалізувати своє право на звернення до суду з позовом. Схожі висновки були зроблені Верховним Судом у постанові від 24.09.2025 по справі № 520/7480/25. Інших причин, які б підтверджували поважність пропуску строку звернення до суду із даним позовом, позивачем наведено не було. На підставі статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббігс на інші проти Великобританії, справа Девеер проти Бельгії). Європейський суд з прав людини у пунктах 37 та 38 Рішення від 18 листопада 2010 року у справі «Мушта проти України» нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосудця і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (див. рішення від 28 березня 2006 року у справі «Мельник проти України», № 23436/03, пункти 22-23). Отже, за практикою Європейського суду з прав людини застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду. Відповідно до частин 1, 2 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 240 КАС України суд залишає позов без розгляду, якщо провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статей 160, 161, 172 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом. Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, враховуючи пропуск позивачем строку звернення до суду із цим позовом та не наведення позивачем поважних причин пропуску такого строку, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Керуючись ст.ст. 122, 123, ч. 4 ст. 229, п. 8 ч. 1 ст. 240, ст. ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 27.10.2025 по справі № 520/22173/25 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Т.С. Перцова Судді Я.М. Макаренко С.П. Жигилій