Постанова Київський апеляційний суд № 756/9984/25

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження: Доповідач - Кафідова О.В. 22-ц/824/4846/2026 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И м. Київ Справа № 756/9984/25 26 лютого 2026 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Кафідової О.В. суддів - Оніщука М.І. - Шебуєвої В.А. при секретарі - Можарівській М.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Данилова Сергія Анатолійовича на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 14 листопада 2025 року, постановлену під головуванням судді Андрейчука Т.В., у цивільній справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» до ОСОБА_1 , про стягнення суми виплаченого страхового відшкодування, - в с т а н о в и в: У липні 2025 року Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УСГ» (далі - ПрАТ «СК «УСГ» звернулося до суду з вищезазначеним позовом, у якому просило стягнути на свою користь з відповідачки суму сплаченого страхового відшкодування у сумі 148 438,20 грн та компенсувати за її рахунок судовий збір у сумі 3028,00 грн. Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 27 жовтня 2025 року в задоволенні позову відмовлено. 29 жовтня 2025 року представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Данилов Сергій Анатолійович звернувся до Оболонського районного суду м. Києва з заявою про розподіл судових витрат в якому просив суд ухвалити у даній справі додаткове рішення, яким стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн. 05 листопада 2025 року до Оболонського районного суду м. Києва від представника позивача Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» адвоката Січко С.В. надійшов відзив на заяву про розподіл судових витрат. Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 11 листопада 2025 рокувідмовлено у задоволенні заяви представника відповідача адвоката Данилова С.А. про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» до ОСОБА_1 про стягнення суми виплаченого страхового відшкодування. Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, 24 листопада 2025 року представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Данилов С.А. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 14 листопада 2025 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву адвоката Данилова С.А. про розподіл судових витрат. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права. Зазначає, що 27 жовтня 2025 року Оболонський районний суд міста Києва не надсилав представнику відповідача на електронну адресу запрошення на відеоконференцію та не відкрив доступ в електронному кабінеті суду для участі адвоката в режимі відеоконференції, що позбавило апелянта подати докази про судові витрати. Вказує на те, що 27 жовтня 2025 року Оболонський районний суд міста Києва, без участі сторін справи, ухвалив судове яким повністю відмовив в задоволенні позову, але не розглянув заяву відповідача про розподіл судових витрат від 30 липня 2025 року. Зазначає, що 29 жовтня 2025 року представник відповідача адвокат Данилов С.А. звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового судового рішення у справі № 756/9984/25, мотивуючи це тим, що судом не вирішено питання про судові витрати, понесені відповідачкою у зв`язку з розглядом справи, а саме: не стягнуто з позивача на її користь судові витрати у розмірі. В судове засідання з`явився представник Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» адвокат Сечко Сергій Володимирович, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги. Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. З огляду на вище викладене колегія суддів вважає за можливе проводити розгляд справи за відсутності не з`явившихся сторін. Заслухавши доповідь судді Кафідової О.В., обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що 30 липня 2025 року представник відповідача подав до суду першої інстанції заяву про розподіл судових витрат. Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 27 жовтня 2025 року в задоволенні позову відмовлено. 29 жовтня 2025 року представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Данилов С.А. звернувся до Оболонського районного суду м. Києва з заявою про розподіл судових витрат в якому просив суд ухвалити у даній справі додаткове рішення, яким стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн. На підтвердження понесених витрат представник відповідача до заяви долучив копію договору № 28/07/25 від 28 листопада 2025 року укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Даниловим С.А. Відповідно до п. 1.1 зазначеного договору сторони погодили, що орієнтовну вартість послуг складає: Усні консультації за домовленістю Відзив на позовну заяву - вартість 4200,00 грн. Участь в одному судовому засіданні від 600 до 1200 грн. Позовна заява - вартість від 4500,00 до 8600,00 грн. Відвід судді - вартість 1900,00 грн. Апеляційна скарга - вартість від 6200,00 до 9600,00 грн. Заперечення/Відповідь - вартість від 1200,00 грн. до 2800,00 грн. Заява/Клопотання/Скарга - вартість від 800,00 грн. до 1 800,00 грн. Касаційна скарга - вартість від 5800,00 грн. до 9500,00 грн. Заява/Повідомлення про кримінальне правопорушення - вартість 1700,00 грн. Скарга до суду на бездіяльність поліції-вартість 2600,00 грн. Адвокатський запит - вартість 1800,00 грн. Інші послуги за домовленістю. Відмовляючи у задоволенні заяви представника відповідача про стягнення витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції посилався на те, що у судовому засіданні 27 жовтня 2025 року представником відповідачки адвокатом Даниловим С.В. не було зроблено заяву про те, що до закінчення судом з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду ним буде подано докази на підтвердження понесених ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу. Також до заяви про ухвалення додаткового рішення представником відповідачки адвокатом Даниловим С.В. не долучено доказів на підтвердження поважності причин неподання ним доказів, що підтверджують розмір понесених відповідачкою судових витрат, до закінчення судом з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами чи протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Зважаючи на те, що представником відповідачки не виконано імперативні приписи абз. абз. 1-2 ч. 8 ст. 141, ч. 1 ст. 246 ЦПК України щодо подання до закінчення судом з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами заяви про неможливість з поважних причин подати докази, що підтверджують розмір понесених відповідачкою судових витрат, суд, ухвалюючи рішення у справі, розглянув заяву представника відповідачки адвоката Данилова С.А. про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу та відмовив у стягненні цих витрат, позаяк відповідачкою та її представником не було підтверджено обсяг наданих адвокатом Даниловим С.А. послуг Колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке. Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України). Частинами першою та другою статті 15 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (частини перша, друга статті 137 ЦПК України). Згідно з частинами першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 3 частини першої статті 133 ЦПК України). Згідно зі статтею 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. У постанові від 18 березня 2024 року у справі № 459/2350/23 (провадження № 61-1802св24) Верховний Суд навів правовий висновок щодо застосування статті 134 ЦПК України про необхідність подання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, зазначивши, що аналіз положень статті 134 ЦПК України свідчить про те, що у разі неподання попереднього (орієнтовного) розрахунку у суду є право відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Надання попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат не є безумовною підставою для відмови у їх стягненні, якщо такий розрахунок попередньо (з першою заявою по суті спору) не надавався, оскільки закон використовує термін «може відмовити», а не «відмовляє». Для цього суд має застосувати положення закону про завдання та принципи цивільного судочинства, пропорційність у цивільному судочинстві, а також конкретні обставини справи, вимоги, з якими заявник звернувся до суду, їх значення для заявника. Таким чином, хоча відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу у зв`язку з неподанням заявником попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат є правом суду, а не обов`язком, суд має враховувати конкретні обставини справи та принцип диспозитивності цивільного судочинства. Попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат є обов`язковою складовою як позовної заяви (апеляційної та касаційної скарг), так і відзиву, оскільки з огляду на положення процесуального закону попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат враховується судом під час вирішення питання про розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом справи. При цьому слід зауважити, що поданий стороною попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми таких витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. У частині восьмій статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. З огляду на зміст частини восьмої статті 141 ЦПК України сторона може подати докази на підтвердження розміру витрат, які вона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, й після судових дебатів, але виключно за наявності сукупності двох умов: по-перше, ці докази повинні бути подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, по-друге, сторона зробила відповідну заяву про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів. Тобто, для відшкодування понесених судових витрат учасник справи повинен подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс чи які очікує понести у зв`язку з розглядом справи, до суду тієї інстанції, в якій такі витрати були чи будуть понесені, а також заявити клопотання про компенсацію судових витрат до закінчення судових дебатів та надати докази щодо розміру понесених витрат у строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Верховний Суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасне подання доказів понесення додаткових витрат на професійну правничу допомогу, зробив такі висновки щодо застосування норм процесуального права у подібних правовідносинах: - право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, керуючись положеннями статей 124, 129 ГПК України (аналогічні положення закріплені й у статтях 134, 141 ЦПК України), кореспондується з її обов`язками:по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (пункт 1.20 постанови Верховного Суду від 19 липня2021 року у справі № 910/16803/19); - процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема, не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (пункт 3.6 постанови Верховного Суду від 27 січня 2022 року у справі № 921/221/21, пункт 20 постанови від 31 травня 2022 року у справі № 917/304/21); - правила подання до закінчення судових дебатів у справі доказів на підтвердження понесених сторонами судових витрат встановлюються у випадку, коли справа слухається у відкритому судовому засіданні. В іншому випадку, коли справа призначається до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, для вирішення судом питання розподілу судових витрат у справі достатнім буде зазначити про ці докази у прохальній частині позовної заяви або ж надати їх протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови попередження про це до прийняття рішення по суті (постанова Верховного Суду від 21 жовтня 2021 року у справі № 620/2936/20). Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зробила висновок про те, що законодавцем визначено процесуальний наслідок незаявлення до закінчення судових дебатів вимоги на відшкодування судових витрат на правничу допомогу або подання доказів таких витрат із пропуском п`ятиденного строку з моменту ухвалення рішення у справі. У такому випадку суд залишає заяву сторони про ухвалення додаткового судового рішення без розгляду. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Судом встановлено, що 30 липня 2025 року представник відповідача подав до суду першої інстанції заяву про розподіл судових витрат. Суд першої інстанції ухвалив рішення по суті спору 27 жовтня 2025 року, а клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу з доказами на підтвердження цих витрат представник позивача подав через підсистему «Електронний суд» 29 жовтня 2025 року, тобто, з дотриманням вимог частини восьмої статті 141 ЦПК України. З огляду на викладене, оскільки сторона відповідача подала попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на правничу допомогу, які вона понесла, або які очікувала понести у зв`язку з розглядом справи, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у прийнятті додаткового судового рішення за клопотанням (заявою) представника відповідача про стягнення з позивача судових витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції. У зв`язку з наведеним, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню. Визначаючи розмір витрат на професійну правничу допомогу та, розподіляючи вказані витрати між сторонами у справі, колегія суддів апеляційного суду враховує, що суд, вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, зобов`язаний врахувати подані стороною у строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України, докази, надати їм належну оцінку і лише після цього прийняти відповідне судове рішення з цього питання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15). З матеріалів справи вбачається, що представництво інтересів відповідача в суді першої інстанції здійснював адвокат Данилов С.А. на підставі ордера серії АІ № 1280844 від 28 липня 2025 року згідно договору про надання правової допомоги № 28/07/25 від 28 липня 2025 року. (а.с.88). При поданні клопотання про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу представником відповідача до клопотання долучено: копію договору про надання правової допомоги № 28/07/25 від 28 липня 2025 року та копію акту. Аналізуючи реальність (дійсність та необхідність), а також обґрунтованість розміру витрат на правничу допомогу надану позивачу на стадії розгляду справи в суді першої інстанції, колегія суддів враховує наступне. Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес. Таким чином, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. При цьому, витрати на професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137, частина восьма статті 141 ЦПК України). Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, додатковій постанові Верховного Суду від 28 травня 2021 року у справі № 727/463/19, постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18, від 02 червня 2022 року у справі № 15/8/203/20. Частиною 4 статті 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) зауважила, що суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Тобто, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката, суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 137 ЦПК України. Оцінюючи подані відповідачем докази на підтвердження понесених ним витрат в суді першої інстанції, з урахуванням заперечень позивача колегією суддів апеляційного суду встановлено, що зазначені відповідачем витрати на правничу допомога адвоката, є завищеними, є не співмірні із обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на їх виконання, ціною позову та впливом вирішення справи на репутацію сторони. За таких обставин, надавши оцінку доказам щодо понесених витрат відповідачем на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції відповідно до вимог статей 137, 141 ЦПК України, врахувавши суть спору, характер послуг,колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що відшкодуванню підлягають витрати відповідача на професійну правову допомогу в суді першої інстанції в сумі 4 000,00грн. Вказаний розмір витрат відповідає критерію реальності адвокатських послуг та критерію обґрунтованості їхнього розміру, такі витрати мають характер необхідних і пропорційні із складністю справи та виконаною адвокатом роботою в суді першої інстанції. В іншій частині клопотання є необґрунтованим. Керуючись ст.ст. 2, 15, 133, 134, 137, 141, 263, 270, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд, - у х в а л и в: Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Данилова Сергія Анатолійовича задовольнити частково. Ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 14 листопада 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Данилова Сергія Анатолійовича про стягнення судових витрат задовольнити частково. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» (ЄДРПОУ 30859524) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката у суді першої інстанції, у розмірі 4 000,00 грн. У задоволенні решти вимог клопотання - відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повний текст постанови складено 27 лютого 2026 року Головуючий: Судді: