Постанова Київський апеляційний суд № 753/9776/25

Справа № 753/9776/25 Головуючий в суді І інстанції - Коляденко П.Л. Провадження № 33/824/1110/2026 Доповідач в суді II інстанції - Свінціцька О.П. КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 20 лютого 2026 року м. Київ Київський апеляційний суд в особі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Свінціцької О.П., в присутності захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Кулішенка М.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Кулішенка М.Ю. на постанову судді Дарницького районного суду м. Києва від 25 листопада 2025 року, в с т а н о в и в: Постановою судді Дарницького районного суду м. Києва від 25 листопада 2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 27.04.2025 року о 22 год. 20 хв., рухаючись по вул. Дніпровська Набережна у м. Києві, керував автомобілем марки «Mercedes-Benz», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, в порушення вимог п. 2.5 ПДР, відмовився. У апеляційній скарзі захисника вказано про необґрунтованість та незаконність рішення суду першої інстанції. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив про те, що в матеріалах справи відсутні будь - які докази вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 с.130 КУпАП, оскільки в матеріалах справи відсутні докази керування транспортним засобом в дату, час та місці, зазначеному в протоколі про адміністративне правопорушення. Крім того, вказав на те, що відеофіксація працівниками поліції починається з того, що останні спілкуються з особою, що візуально схожа з ОСОБА_1 , який стоїть біля автомобіля, що перебуває в нерухомому стані. Також зазначив про те, що з наявного в матеріалах справи відеозапису, що складається з трьох частин, не зафіксоване жодне з інкримінованих ОСОБА_1 правопорушень, а у зазначений в протоколі час пішохід ОСОБА_1 не керував транспортним засобом. Також, з вказаного відеозапису не вбачається факт здійснення перетину подвійної суцільної лінії дорожньої розмітки водієм ОСОБА_1 , оскільки він в цей час не керував транспортним засобом. Вказав про те, що відеозаписи зроблені з порушенням вимог Інструкції від 18 грудня 2018 року №1026, оскільки вони не є безперервними. За таких обставин просив оскаржувану постанову скасувати, а провадження закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП. Вислухавши пояснення: захисникаКулішенка М.Ю., який подану апеляційну скаргу підтримав, підтвердив її доводи та просив її задовольнити; вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга захисникаКулішенка М.Ю. до задоволення не підлягає з наступних підстав. Висновки судді місцевого суду про доведеність вини ОСОБА_1 у порушенні ним вимог п.2.5 ПДР України, тобто у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами і є обґрунтованими. Дослідивши наявні в матеріалах справи докази суддя місцевого суду дійшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, правильності кваліфікації його дій за ч.1 ст. 130 КУпАП, необхідності накладення на нього стягнення та на законних підставах, із дотриманням вимог ст. 23 і 33 КУпАП наклав на нього стягнення у межах санкції, передбаченої ч.1 ст. 130 КУпАП. Доводи апеляційної скарги захисника про те, що матеріали справи не містять доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом, не ґрунтуються на матеріалах справи. Як вбачається з наявного в матеріалах справи відеозапису з нагрудних камер працівників поліції, на ньому зафіксовано той факт, що ОСОБА_1 виходить з припаркованого на узбіччі дороги автомобіля «Mercedes-Benz», д.н.з. НОМЕР_1 . При цьому, працівники поліції повідомили ОСОБА_1 про те, що його було зупинено у зв`язку з порушенням останнім ПДР, а саме перетин подвійної суцільної лінії. Під час спілкування з ОСОБА_1 працівники поліції запропонували останньому пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою приладу Драгер, на що він спочатку погодився, а потім відмовився, у зв`язку з чим працівники поліції запропонували йому пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння в закладі охорони здоров`я, на що ОСОБА_1 відповів, що йому потрібно поспілкуватись з адвокатом. Працівники поліції роз`яснили ОСОБА_1 належним чином про відповідальність за відмову від проходження огляду на стан сп`яніння, а також дали можливість поспілкуватись з адвокатом, після чого ОСОБА_1 все ж відмовився від огляду на стан алкогольного сп`яніння. При цьому, останній за весь час спілкування з працівниками поліції не заперечував того факту, що він керував транспортним засобом. Вказаним обставинам суд першої інстанції дав належну оцінку та дійшов вірного висновку про те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, на пропозицію працівників поліції відмовився пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки за допомогою приладу Драгер, так і в медичному закладі, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР. Посилання захисника на те, що відеозапис з нагрудних камер працівників поліції не відповідає вимогам законодавства, оскільки не є безперервним, є безпідставними, оскільки наявність декількох фрагментів відеозапису, які є послідовними і відтворюють всі обставини спілкування ОСОБА_1 з працівниками поліції та обставини його відмови від проходження огляду на стан сп`яніння, не свідчить про його невідповідність вимогам законодавства. Доводів на спростування наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП апеляційна скарга не містить. З урахуванням викладеного суд вважає, що у ході розгляду цієї справи у суді першої інстанції із належною повнотою були доведені як подія адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП так і вина ОСОБА_1 у його вчиненні. Порушень процесуального законодавства, які б могли слугувати підставами для зміни чи скасування судового рішення, не встановлено. Отже, розгляд цієї справи суддею місцевого суду проведений відповідно до вимог закону, при її розгляді та ухваленні рішення суддею дотримані вимоги ст. 23, 245, 280 КУпАП, рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності із накладенням стягнення є обґрунтованим і належним чином мотивоване. Підстав для скасування чи зміни постанови судді Дарницького районного суду м. Києва від 25 листопада 2025 року щодо ОСОБА_1 суд не вбачає, у зв`язку із чим залишає цю постанову без змін, а апеляційну скаргу захисника без задоволення. Керуючисьст. 294 КУпАП, суд, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу захисника Кулішенка М.Ю. залишити без задоволення. Постанову судді Дарницького районного суду м. Києва від 25 листопада 2025 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін. Постанова оскарженню не підлягає. Суддя О.П. Свінціцька