Постанова Київський апеляційний суд № 753/16367/24

Справа № 753/16367/24 Головуючий в суді І інстанції - Скуба А.В. Провадження № 33/824/365/2025 Доповідач в суді II інстанції - Свінціцька О.П. КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 29 січня 2025 року м. Київ Київський апеляційний суд в особі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Свінціцької О.П., в присутності захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Дяченка В.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Дяченка В.Ю. на постанову судді Дарницького районного суду м. Києва від 27 вересня 2024 року, в с т а н о в и в: Постановою судді Дарницького районного суду м. Києва від 27 вересня 2024 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 03 серпня 2024 року о 00 год. 17 хв. керував автомобілем «Seres» д.н.з. НОМЕР_1 на вул. Центральна у м. Києві, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився зі згоди водія у встановленому законом порядку із застосуванням спеціального технічного приладу «Алкотестер Драгер 6820», що підтверджується чеком № 5331 від 03.08.2024 року (результат 1,36 проміле), чим порушив вимоги п. 2.9.А ПДР України, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст.130 КУпАП. У апеляційній скарзізахисника Дяченка В.Ю. вказано, що постанова судді винесена з грубим порушенням норм процесуального та матеріального права, а тому підлягає скасуванню. На обґрунтування вказаного захисник зазначив, що в діях ОСОБА_1 відсутня об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки відповідно до положень Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак сп`яніння запропонувати особі пройти огляд на стан сп`яніння працівники поліції можуть лише за умови, якщо в них є підстави вважати, що особа має ознаки сп`яніння, тоді як в протоколі про адміністративне правопорушення відсутнє зазначення ознак алкогольного сп`яніння, які стали підставою для проведення огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння, а тому працівники поліції не мали права проводити такий огляд. Також захисник зазначив, що будь-яких порушень ПДР України водій ОСОБА_1 не допускав, а тому його зупинка працівниками поліції є безпідставною, а отже і всі їх подальші дії, такі як проведення огляду, складання протоколу, притягнення особи до відповідальності, є незаконними. Крім того, захисник вказав, що після проведення тесту за допомогою газоаналізатора Драгер ОСОБА_1 не був згоден з його результатами та заперечував факт вживання алкоголю, однак йому належним чином не пропонувалось пройти огляд в закладі охорони здоров`я та не було роз`яснено наслідки такої відмови, більше того, наявне в справі направлення складене о 00:30 год., тоді як результат тесту алкотестера з`явився лише о 00:49 хв., що безумовно свідчить про порушення процедури проведення огляду, а тому він має бути визнаний недійсним. Також захисник звернув увагу на те, що останнє калібрування газоаналізатора відбувалось 14.11.2023 року, тоді як воно має проводитися кожні 6 місяців для правильної роботи приладу, отже вважати результати такого огляду правильними та допустимими неможливо, а долучені до матеріалів протоколу відеозаписи не підписані ЕЦП, а тому також не можуть бути визнані належним доказом. Додатково захисник вказав про порушення права ОСОБА_1 на захист через те, що матеріали справи не містять факту його ознайомлення зі змістом протоколу, роз`яснення його прав, передбачених ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, а також йому не запропоновано скористатися правовою допомогою адвоката та не забезпечено участі перекладача. За таких обставин просить суд оскаржувану постанову скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, а саме у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення. Вислухавши пояснення: захисникаДяченка В.Ю., який подану апеляційну скаргу підтримав, підтвердив її доводи та просив її задовольнити; вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника Дяченка В.Ю. до задоволення не підлягає з наступних підстав. Висновки судді про доведеність події правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП за обставин, наведених у постанові та доведеність вини ОСОБА_1 у його вчиненні стверджуються зібраними у справі доказами. На підставі зібраних у справі доказів суддя дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП із накладенням на нього стягнення за цією статтею. Так, суддею вірно встановлено та наведено в постанові, що ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.9 а ПДР, оскільки керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння. При цьому адміністративне стягнення ОСОБА_1 призначено в межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП та у відповідності до положень ст. ст. 23, 33 КУпАП. З вказаним видом адміністративного стягнення апеляційний суд погоджується, враховуючи характер вчиненого правопорушення та ступінь його суспільної небезпеки. Суд вважає безпідставними доводи захисника про те, що працівниками поліції не було вказано в протоколі про адміністративне правопорушення ознак алкогольного сп`яніння, які були виявлені у Холдера Джра Вінтона Джакіе. Так, ознаки алкогольного сп`яніння, які стали підставою для вимоги про проходження огляду на стан сп`яніння, поліцейськими викладені у акті огляду на стан сп`яніння, який долучений до матеріалів справи. Суд при цьому зважає на те, що підставою для висунення вимоги про необхідність проходження огляду на стан сп`яніння є суб`єктивне припущення поліцейського про перебування особи у стані алкогольного сп`яніння, яке ґрунтується на наявності у особи ознак алкогольного сп`яніння, перелік яких визначений у п.3 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. У зв`язку із викладеним суд вважає, що зазначена обставина не є такою, яка дає підстави для скасування постанови судді щодо ОСОБА_1 . Судом не приймаються до уваги доводи захисника щодо безпідставності зупинки транспортного засобу, оскільки як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 керував автомобілем о 00 год. 17 хв., тобто під час дії комендантської години, а тому працівники поліції мали повноваження щодо перевірки особи, яка керувала транспортним засобом. Крім цього, факт неправомірної, на думку захисника, зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , не виключає його вини у керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння. Так, нормативними документами, якими регламентується порядок виявлення у водіїв стану сп'яніння, проведення огляду на стан сп'яніння та фіксації результатів такого огляду не ставиться у залежність факт перебування особи в стані алкогольного сп`яніння від правомірності зупинки водія поліцейськими, а відповідно до положень п.2.9а ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не погоджувався з результатами проведеного огляду та йому не роз`яснили право пройти медичний огляд в закладі охорони здоров'я спростовуються наявними в матеріалах справи доказами. Так, відповідно до відеозапису з бодікамер працівників поліції вбачається, що після проходження огляду за допомогою приладу Драгер, ОСОБА_1 на запитання працівників поліції про згоду чи не згоду з результатами проведеного огляду нічого не відповів. При цьому, працівниками поліції було двічі запропоновано пройти медичний огляд в закладі охорони здоров'я, на що ОСОБА_1 відповів «не знаю». Відтак, вказані доводи не приймаються судом до уваги. Посилання захисника на ту обставину, що наявне в матеріалах справи направлення на проведення огляду по часу складене раніше ніж був проведений огляд за допомогою приладу Драгер суд до уваги не приймає, оскільки обставини проведення огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння об`єктивно зафіксовані на відеозаписі з нагрудної камери працівників поліції. при цьому з вказаного відеозапису вбачається, що спочатку огляд було проведено за допомогою приладу Драгер, а після цього ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд в медичному закладі. Щодо доводів апеляційної скарги про те, що останнє калібрування газоаналізатора Драгер відбувалось 14.11.2023 року, тоді як повинно проводитись кожні 6 місяців, то суд вважає їх безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах закону. Так, відповідно до положень п.1 ст. 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту. Відповідно до п.2 ст.17 ЗУ «Про метрологію та метрологічну діяльність» міжповірочні інтервали законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки за категоріями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері метрології та метрологічної діяльності. При цьому, міжповірочний інтервал для категорії законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки «Вимірювачі вмісту алкоголю в крові та повітрі що видихається» встановлено наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13.10.2016 № 1747 і становить 1 рік. Таким чином, зазначене спростовує доводи апелянта з приводу використання працівниками поліції газоаналізатора «Алкотестер Драгер 6820» який не пройшов калібрування кожні 6 місяців та неможливість у зв`язку з цим визнання результатів такого огляду правильними та допустимими. Щодо доводів апеляційної скарги про те, що відеозаписи, наявні в матеріалах справи, не містять електронного цифрового підпису, то суд звертає увагу на те, що жодними нормами КУпАП не передбачено обов`язкового підписання відеозапису електронним цифровим підписом. Доводи апеляційної скарги в частині не роз`яснення прав ОСОБА_1 спростовуються протоколом про адміністративне правопорушення, з якого вбачається, що ОСОБА_1 було роз`яснено його права та обов`язки, що передбачені ст. 63 Конституції України та ст.268 КУпАП, що підтверджується його підписом в протоколі. При цьому, ОСОБА_1 при складанні протоколу жодних зауважень не висловлював. Щодо доводів апеляційної скарги про те, що відео з нагрудних камер працівників поліції є неповним та не безперервним, то суд вважає їх безпідставними. Так, долучений до матеріалів справи відеозапис з нагрудної камери працівника поліції є належним та допустимим доказом, оскільки на даному відеозаписі об`єктивно зафіксовані обставини адміністративного правопорушення в обсязі, достатньому для вирішення питання про наявність події адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та винуватості ОСОБА_1 у його вчиненні. Щодо доводів апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не було запропоновано скористатись правовою допомогою захисника та не забезпечено участь перекладача, то вони спростовуються відеозаписом, що міститься в матеріалах справи. Відповідно до вказаного відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 під час процедури проведення огляду і подальшої фіксації його результатів все розумів, при цьому він надавав відповіді на запитання працівників поліції, а тому в суду нема підстав ставити під сумнів законність проведеного огляду та спроможність ОСОБА_1 розуміти обставини, що відбулися з ним. Таким чином, огляд ОСОБА_1 було проведено відповідно до вимог чинного законодавства, за результатами такого огляду було встановлено, що останній перебував у стані алкогольного сп`яніння на момент керування ним транспортним засобом. При цьому суд звертає увагу на те, що апеляційна скарга не містить доводів на спростування того факту, що ОСОБА_1 на момент зупинки його працівниками поліції перебував у стані алкогольного сп`яніння. Наведене у свої сукупності вказує на те, що справа про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП була розглянута повно, всебічно та об`єктивно. Постанова судді Дарницького районного суду м. Києва від 27 вересня 2024 року щодо ОСОБА_1 відповідає вимогам закону, підстав для скасування чи зміни цієї постанови суд не вбачає, у зв`язку із чим залишає цю постанову без змін, а апеляційну скаргу захисника Дяченка В.Ю. без задоволення. Керуючисьст. 294 КУпАП, суд, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу захисника Дяченка В.Ю. залишити без задоволення. Постанову судді Дарницького районного суду м. Києва від 27 вересня 2024 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін. Постанова оскарженню не підлягає. Суддя О.П. Свінціцька