Постанова Київський апеляційний суд № 369/17548/25

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД №33/824/517/2026 Постанова винесена суддею Омельченко М.М. Категорія: ч. 1 ст. 173-2 КУпАП П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 09 лютого 2026 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Горб І.М., за участю особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , та потерпілої ОСОБА_2 , розглянувши апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_2 на постанову судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 жовтня 2025 року стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, з середньою технічною освітою, розлученого, працюючого завідуючим складом ТОВ "Автонова", РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , який раніше не притягувався до адміністративної відповідальності, в с т а н о в и л а: Постановою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 жовтня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді 10 діб адміністративного арешту. Також постановлено стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 506 грн. 50 коп. Згідно з постановою судді, 13 серпня 2025 року близько 22 год. ОСОБА_1 , перебуваючи за місцем проживання колишньої дружини ОСОБА_2 - у квартирі АДРЕСА_3 в стані алкогольного сп`яніння, влаштував сварку з ОСОБА_2 , ображав її нецензурними словами та побив, чим вчинив психологічне та фізичне домашнє насильство. Суд у постанові дійшов висновку про те, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить постанову судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 жовтня 2025 року скасувати, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що з прийнятим рішенням суду першої інстанції не погоджується, оскільки домашнього насильства відносно неї з боку ОСОБА_1 не було. При цьому зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам ч. 2 ст. 254 КУпАП, оскільки його було складено уповноваженою посадовою особою пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила таке правопорушення, зокрема інкриміноване ОСОБА_1 діяння було виявлено 13 серпня 2025 року, а протокол про адміністративне правопорушення стосовно нього складено 10 вересня 2025 року, що в свою чергу тягне за собою його недопустимість, оскільки він був оформлений з порушенням порядку, встановленого КУпАП. Крім того, законодавець визнав адміністративним правопорушенням не будь-яке домашнє насильство, а лише те, яке потягло за собою завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого або могло спричинити таку шкоду. Домашнє насильство характеризується такими ознаками: умисність (з наміром досягнення бажаного результату); спричинення шкоди; порушення прав і свобод людини; значна перевага сил (фізичних, психологічних, пов`язаних із вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство. Для наявності складу адміністративного правопорушення щодо вчинення домашнього насильства є обов`язковим одночасне існування вищевказаних ознак, а у разі відсутності хоча б однієї з них, дії особи не можна розцінювати як насильство. За місцем проживання ОСОБА_2 стався конфлікт з колишнім чоловіком ОСОБА_1 . Однак, у протоколі про адміністративне правопорушення не конкретизовано, в чому саме таке насильство полягало і яка шкода заподіяна, хоча це прямо впливає на диспозицію ст. 173-2 КУпАП. Разом з тим, суперечка, про яку йде мова у протоколі про адміністративне правопорушення, не охоплюється диспозицією ст. 173-2 КУпАП, не є об`єктивною стороною вказаного правопорушення, за яке особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності. При цьому, саме по собі вживання нецензурної лайки на адресу осіб, із числа передбачених ст. 3 Закону України № 2229-VIII, автоматично не утворює собою складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, оскільки такі дії мають потягнути за собою наслідки, а саме: завдання чи можливість завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого. З фабули протоколу не простежується факт того, що конфліктна ситуація викликала у постраждалої особи - ОСОБА_2 побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинила емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи, тощо. У даному випадку дійсним є лише факт того, що атмосфера взаєморозуміння між колишнім подружжям відсутня. Дійсно мала місце обопільна словесна сварка, однак не кожна словесна сварка є домашнім насиллям у розумінні норм закону. Отже, при розгляді справи суд не врахував, що відсутні докази, які підтверджують факт скоєння ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, а тому помилково притягнув його до відповідальності. Заслухавши доповідь судді апеляційної інстанції, пояснення потерпілої ОСОБА_2 та особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 на підтримку доводів поданої апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та перевіривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з`ясовувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю. Всупереч тверджень апелянта, ці вимоги закону судом першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 були дотримані, а висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі та постанові судді, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується зібраними по справі доказами у їх сукупності, які були досліджені в судовому засіданні та наведені у постанові. Так, диспозиція ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачає відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого. Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян. Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких із зазначених в диспозиції дій, та передбачає існування обов`язкової ознаки можливості настання чи настання фізичної чи психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому. Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу. Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи (п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»). Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру (п. 17 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»). З аналізу вищевказаних норм вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч.1 ст.173-2 КУпАП, має місце тоді, коли будь-які діяння фізичного, психологічного чи економічного характеру тягнуть за собою можливість настання чи настання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, і такі діяння є умисними. Умисним є правопорушення, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. З системного аналізу діючого законодавства слідує, що ознаками завдання шкоди фізичному здоров`ю, окрім іншого є синці, забиті місця, відсутність зубів, ушкодження кісток та м`яких тканин, наявність частково залікованих попередніх травм, сліди укусів, опіки незвичайної форми і на різних частинах тіла, втрата ваги, зневоднення тощо. Завдання шкоди психологічному здоров`ю потерпілого - звернення за психологічною допомогою, наявність скарг психосоматичного характеру, страхи, необумовлена тривожність, відчуття безпорадності, залякування, погрози виконання певних дій потерпілою під тиском кривдника, надмірне збудження, безсоння тощо. Так, вина ОСОБА_1 у вчиненні ним насильства в сім`ї, тобто дій психологічного та фізичного характеру відносно своєї колишньої дружини ОСОБА_2 , а саме, що він висловлювався в її бік ненормативною лексикою, агресивно поводився, ліз у бійку, підтверджується даними: - протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 858020 від 10 вересня 2025 року, згідно якого 13 серпня 2025 року о 22 год. 20 хв. ОСОБА_1 , перебуваючи за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_2 , вчинив домашнє насильство відносно колишньої дружини ОСОБА_2 психологічного та фізичного характеру, яке виразилось у ненормативній лексиці, вів себе агресивно, ліз у бійку, під час вчинення правопорушення перебував у стані алкогольного сп`яніння. При цьому, всупереч тверджень апелянта, даний протокол складено з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП, підписано відповідною посадовою особою та й самим ОСОБА_1 , без будь яких заперечень та зауважень, який водночас надав пояснення, що провину визнає, місце проживання змінив за місцем прописки після вчинення правопорушення; - рапорту старшого інспектора чергової частини ВП № 1 Бучанського РУП УНП в Київській області А. Кобко від 13 серпня 2025 року, згідно якого на гарячу лінію «102» від ОСОБА_2 надійшло повідомлення про домашнє насильство, що буянить чоловік ОСОБА_1 , вона просить наряд; - протоколу прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 13 серпня 2025 року, згідно якого було прийнято усну заяву від ОСОБА_2 про те, що 13 серпня 2025 року о 22 год. 20 хв. за адресою: АДРЕСА_2 , її чоловік ОСОБА_1 , знаходячись в стані алкогольного сп`яніння, виражався нецензурною лайкою, до приїзду поліції пішов у невідомому напрямку. Вказаний протокол складено уповноваженою на те особою, підписаний ОСОБА_2 , заперечень і зауважень не містить; - листа заступника начальника ВП начальника слідчого відділення ВП № 1 Бучанського РУП О. Пєткова, згідно якого, у зв`язку з відсутністю даних, які б вказували на наявність кримінального правопорушення та неможливістю у зв`язку з цим внести відповідну інформацію до ЄРДР, матеріали ЖЕО 21114 направлено заступнику начальника ВП з превентивної діяльності ВП № 1 Бучанського РУП ГУНП в Київській області І. Сипку для розгляду згідно Закону України «Про звернення громадян» або в порядку, визначеному розділом ІV КУпАП; - письмовими поясненнями ОСОБА_2 , згідно яких - 13 серпня 2025 року о 22 год. 20 хв. за адресою: АДРЕСА_2 , її чоловік ОСОБА_1 , знаходячись в стані алкогольного сп`яніння, виражався нецензурною лайкою, вів себе агресивно, на зауваження не реагував, а почувши, що вона викликала поліцію, пішов у невідомому напрямку. Також судом першої інстанції було допитано свідка ОСОБА_3 , яка пояснила, що ОСОБА_1 робить нестерпними умови проживання її доньки - ОСОБА_2 , заявляється у квартиру коли хоче, б`є доньку, працівники поліції на заяви доньки не реагують, донька виснажена морально, постійно перебуває у стресі. Продемонструвала фотографії побитої доньки. Крім того, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення в суді першої інстанції ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні інкримінованих йому дій не заперечував, пояснив, що він не вперше побив дружину. Проте, в апеляційній скарзі і під час апеляційного розгляду справи потерпіла ОСОБА_2 заперечувала факт вчинення ОСОБА_1 стосовно неї будь яких дій, що мають ознаки домашнього насильства, пояснивши, що у всьому винна її мати, яка не хоче, щоб вони були разом. Мати її накручує, а вона потім зривається на ОСОБА_1 13 серпня 2025 року нічого не відбулося, вона була вдома і почала сама чіплятися до чоловіка, підняла скандал, почала кричати, щоб він уходив. ОСОБА_1 також змінив в апеляційному суді свої пояснення, зокрема зазначив, що 13 серпня 2025 року він ще по телефону дізнався, що приїхала теща, яка не хоче, щоб вони були разом. Прийшовши додому, дружина почала на нього кричати та виганяти з дому. Теща психологічно давить на дружину, щоб вони розійшлися. Сварка почалася через те, що мовляв він докоряє дружині, що та сидить у нього на шиї, бо дружина перебуває на пенсії по інвалідності, а він всім забезпечує. Зазвичай він намагається стримуватися у таких ситуаціях, але не завжди виходить і тоді починається сварка. Чи був він вдома, коли приїхали працівники поліції 13 серпня 2025 року, не пам`ятає, оскільки то було давно. Під час розгляду справи в суді першої інстанції був присутній, нічого не пояснював, взяв вину на себе, але розраховував, що буде штраф. У суді першої інстанції відповів, що не вперше побив дружину. Думав, що визнає вину, заплатить штраф і все закінчиться, але йому дали 10 діб арешту. Проте такі твердження особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності та потерпілої, що ОСОБА_1 не вчиняв ні фізичного, ні психологічного насильства відносно ОСОБА_2 , спростовуються вище наведеними доказами по справі, які свідчать, що 13 серпня 2025 року ОСОБА_1 вчинив по відношенню до своєї колишньої дружини ОСОБА_2 домашнє насильство психологічного та фізичного характеру, яке виразилось у ненормативній лексиці, агресивній поведінці тощо. Крім того, з пояснень ОСОБА_1 , наданих в апеляційному суді, вбачається, що причиною зміни його пояснень, наданих в суді першої інстанції, є накладення на нього адміністративного стягнення у виді 10 діб арешту, оскільки він розраховував на штраф. Що стосується зміни пояснень потерпілої, згідно яких ніякого насильства стосовно неї ОСОБА_1 не вчиняв, а в усьому винна вона, оскільки її постійно накручує і провокує мати, суд оцінює критично та вважає причиною зміни показань є примирення з ОСОБА_1 , а також накладення на нього адміністративного стягнення у виді арешту, оскільки під час проведення працівниками поліції відповідної перевірки за заявою ОСОБА_2 від 13 серпня 2025 року і до завершення розгляду справи в суді першої інстанції, за наслідками якого прийнято постанову про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді арешту, ні потерпіла, ні особа, яка притягнута до адміністративної відповідальності, фактичних обставин справи не заперечували. Будучи присутнім в судовому засіданні суду першої інстанції, ОСОБА_1 не виражав жодних заперечень щодо пояснень свідка ОСОБА_3 , яка зазначала про системність дій ОСОБА_1 , а навпаки на запитання суду підтвердив, що він не вперше бив потерпілу. Таким чином, висновок в протоколі про адміністративне правопорушення і в постанові судді про вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства в сім`ї відносно своєї колишньої дружини є обґрунтованим, відповідає матеріалам справи і фактичним обставинам події. Зібрані по справі докази є належними і допустимими, оскільки отримані у відповідності до вимог чинного законодавства, зафіксовані у належній процесуальній формі і узгоджуються між собою, а їх сукупність є достатньою для взаємозв`язку та встановлення в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Твердження ОСОБА_2 про відсутність об`єктивної сторони даного адміністративного правопорушення через відсутність наслідків у виді шкоди її фізичному або психічному здоров`ю, не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки обов`язковою умовою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 КУпАП є вчинення будь-яких дій (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок яких була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, тобто настання наслідків у виді шкоди здоров`ю не є обов`язковим для утворення складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, для цього є достатнім вчинення дій, які можуть завдати такої шкоди, що викликають у постраждалої особи побоювання за свою безпеку, спричиняють емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдають шкоди психічному здоров`ю особи. Що стосується доводів апеляційної скарги про недопустимість як доказу протоколу про адміністративне правопорушення у зв`язку з тим, що його було складено більш ніж через 24 години після вчинення правопорушення, то слід зазначити таке. За вимогами ст. 254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення. Водночас законом передбачені випадки, коли складання протоколу про адміністративне правопорушення можливе більш ніж через 24 години, зокрема у випадках, коли необхідна попередня перевірка обставин, збір доказів, проведення експертизи або встановлення особи правопорушника. Як вбачається з наданих суду матеріалів, 13 серпня 2025 року ОСОБА_2 здійснила виклик працівників поліції по факту домашнього насильства. Того ж дня нею було усно подано заяву про вчинення кримінального правопорушення та надано письмові пояснення з цього приводу. Після перевірки отриманої інформації було встановлено відсутність підстав для внесення відомостей за заявою ОСОБА_2 до Єдиного реєстру досудових розслідувань, у зв`язку з чим матеріали були передані для розгляду згідно Закону України «Про звернення громадян» або в порядку, визначеному розділом ІV КУпАП, що підтверджується листом заступника начальника ВП начальника слідчого відділення ВП № 1 Бучанського РУП О. Пєткова. Таким чином, протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 858020 від 10 вересня 2025 року складений у відповідності до вимог ст.ст. 254-256 КУпАП, а тому є допустимим доказом. Отже, всупереч тверджень апелянта, розглядаючи матеріали справи, суд першої інстанції дослідив належним чином зібрані докази по справі, а також з`ясував всі обставини у справі, на підставі чого прийшов до обґрунтованих висновків про наявність в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, тобто дотримався вимог ст.ст. 251, 280 КУпАП. Висновки, які викладені в постанові суду, відповідають матеріалам справи і фактичним обставинам події. При винесенні постанови суддею було вжито заходів до всебічного, повного та об`єктивного дослідження матеріалів справи. Також вважаю, що суд першої інстанції дотримався вимог ст.ст. 33, 34 КУпАП та наклав на ОСОБА_1 стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП у виді 10 діб адміністративного арешту, що за своїм видом та розміром є законною і обґрунтованою мірою відповідальності за вчинене правопорушення, і відповідає меті виховання особи, що його вчинила, та запобіганню вчиненню нових правопорушень, як це передбачено ст. 23 КУпАП. Враховуючи наведені обставини, приходжу до висновку про законність і обґрунтованість постанови судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 жовтня 2025 року, якою визнано винуватим ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, тому підстави для її скасування - відсутні, а відтак, апеляційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає. На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, суддя п о с т а н о в и л а: апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 жовтня 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді 10 діб адміністративного арешту, - без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Київського апеляційного суду Горб І.М.