Постанова Львівський апеляційний суд № 466/7353/25

Справа № 466/7353/25 Головуючий у 1 інстанції: Федорова О.Ф. Провадження № 22-ц/811/3984/25 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 лютого 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: Головуючого судді: Савуляка Р.В. суддів: Мікуш Ю.Р., Шандри М.М. секретаря: Заяць Я.І. з участю: ОСОБА_1 , представника Львівського державного університету внутрішніх справ Буляка І.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 10 листопада 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівського державного університету внутрішніх справ про визнання незаконною бездіяльність, - ВСТАНОВИЛА: У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Львівського державного університету внутрішніх справ в якому просив визнати незаконною бездіяльність начальника відділу кадрового забезпечення ЛьвДУВС Перепелиці А.В., яка призвела до включення ОСОБА_1 до наказу ЛьвДУВС від 29 серпня 2014 року №566 о/с про звільнення згідно п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України (закінчення терміну дії строкового трудового договору). 02 вересня 2025 року на адресу Шевченківського районного суду м. Львова надійшло клопотання представника відповідача Львівського державного університету внутрішніх справ Буляк І.Я. про залишення позовної заяви без розгляду. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 10 листопада 2025 року клопотання представника Львівського державного університету внутрішніх справ Буляка Ігоря Ярославовича про залишення позовної заяви без розгляду задоволено. Цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Львівського державного університету внутрішніх справ про визнання незаконною бездіяльності залишено без розгляду. Ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 10 листопада 2025 року оскаржив ОСОБА_1 . В апеляційній скарзі покликається на те, що відсутні підстави для залишення позову без розгляду, оскільки предмет та підстави позову в даній справі є іншими, ніж предмет та підстави позову у справі № 466/948/22. У справі № 466/948/22 позовна заява стосувалася визнання неправомірної бездіяльності щодо невиконання начальником відділу кадрового забезпечення Львівського державного університету внутрішніх справ Перепелицею А.В. резолюції т.в.о. проректора з кадрового забезпечення та міжнародних зв`язків Львівського державного університету внутрішніх справ ОСОБА_2 , накладеної на заяві ОСОБА_1 про продовження терміну дії контракту на період до 31 серпня 2015 року на посаді доцента кафедри фізичної підготовки Львівського державного університету внутрішніх справ, а в даній справі заявлена вимога про визнання незаконною бездіяльності начальника відділу кадрового забезпечення Львівського державного університету внутрішніх справ Перепелиці А.В., яка призвела до включення ОСОБА_1 до наказу Львівського державного університету внутрішніх справ від 29 серпня 2014 року № 566 о/с про звільнення згідно з п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України. Крім того, у справі № 466/948/22 він залучив як третю особу Міністерство внутрішніх справ України, яке не залучено до розгляду даної справи, відтак склад учасників справи №466/948/22 відрізняється від складу учасників даної справи. Просить ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 10 листопада 2025 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що відповідно до ст.360 ЦПК України не перешкоджає розгляду апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 на підтримання доводів апеляційної скарги, пояснення представника Львівського державного університету внутрішніх справ Буляка І.Я. в заперечення апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволенню із наступних підстав. Постановляючи оскаржувану ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, суд керувався п.4 ч.1 ст. 257 ЦПК України та виходив з того, що позивачем ОСОБА_1 подано позовні заяви до одного і того ж відповідача Львівського державного університету внутрішніх справ. Предметом позовних заяв є оскарження бездіяльності начальника відділу кадрового забезпечення ЛьвДУВС Перепелиці А.В. Підставою позовних заяв є невиконання начальником відділу кадрового забезпечення ЛьвДУВС Перепелицею А.В. резолюції на заяві позивача ОСОБА_1 від 27 червня 2014 року про продовження строку дії контракту, що призвело до непродовження дії строкового договору на 2014-2015 навчальні роки та звільнення позивача ОСОБА_1 . З такими висновками колегія суддів погоджується з наступних обставин. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободкожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Права і свободи людини і громадянина захищаються судом (стаття 55 Конституції України). Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Статтею 129 Конституції України визначено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема , забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення . Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частини перша, третя статті 13 ЦПК України). Судом встановлено, що у провадженні Шевченківського районного суду знаходиться справа № 466/948/22 за позовом ОСОБА_1 до Львівського державного університету внутрішніх справ, з участю третьої особи: Міністерства внутрішніх справ Українипро визнання неправомірним невиконання начальником відділу кадрового забезпечення ЛДУВС Перепелицею А.В. резолюції (рішення) т.в.о. ректора ЛДУВС Гурського М.П., накладеної на його (позивача) заяві про продовження терміну дії контракту на період до 31 серпня 2015 року на посаді доцента кафедри фізичної підготовки ЛДУВС від 27 червня 2014 року. У справі № 466/7353/25 ОСОБА_1 звернувся з позовом до Львівського державного університету внутрішніх справ та просив визнати незаконною бездіяльність начальника відділу кадрового забезпечення ЛьвДУВС Перепелиці А.В., яка призвела до включення ОСОБА_1 до наказу ЛьвДУВС від 29 серпня 2014 року №566 о/с про звільнення згідно п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України (закінчення терміну дії строкового трудового договору). Аналіз матеріалів справи свідчить, що в обох справах предметом спору є саме дії начальника кадрового забезпечення ОСОБА_3 в частині невиконання резолюції керівництва університету, які позивач вважає неправомірними та неправомірною його бездіяльність. Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем ОСОБА_1 подано позовні заяви до одного і того ж відповідача Львівського державного університету внутрішніх справ. Предметом позовних заяв є оскарження бездіяльності начальника відділу кадрового забезпечення ЛьвДУВС Перепелиці А.В. Підставою позовних заяв є невиконання начальником відділу кадрового забезпечення ЛьвДУВС Перепелицею А.В. резолюції на заяві позивача ОСОБА_1 від 27.06.2014 року про продовження строку дії контракту, що призвело до непродовження дії строкового договору на 2014-2015 навчальні роки та звільнення позивача ОСОБА_1 . Підстави для залишення позову без розгляду законодавцем визначено у статті 257 ЦПК України. Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення по суті спору у зв`язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Приписи пункту 4 частини першої статті 257 ЦПК України направлені на виключення випадків одночасного розгляду декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав. Залишення позову без розгляду у цьому разі можливе лише за умови, що позов у справі, яка перебуває у провадженні цього чи іншого суду, є тотожним щодо позову, який розглядається, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів. Необхідна наявність водночас трьох складових: тотожних сторін спору; тотожного предмета позову, тотожної підстави позову, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Отже, якщо в позовах, які розглядаються судами, одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю співпадають за суб`єктним складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду, такі позови є тотожними і в такому разі суд залишає позов без розгляду з дотриманням правового механізму, передбаченого положеннями статті 257 ЦПК України. Оскільки у провадженні Шевченківського районного суду м. Львова наявні справи із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про залишення позову ОСОБА_1 до Львівського державного університету внутрішніх справ про визнання незаконною бездіяльність у справі № 466/7353/25 без розгляду. Таким чином, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду про залишення без розгляду позову ОСОБА_1 є законною та обґрунтованою. Доводи апеляційної скарги про те, що позовні вимоги у цивільній справі № 466/948/22 і у даній справі не є тотожними не заслуговують на увагу, оскільки пред`явлення позивачем позову у цій справі із зміненою конструкцією позовних вимог та зі зменшенням кола учасників справи (виключення третьої особи Міністерства внутрішніх справ України), не змінює суті предмету та підстави спору. Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, правильне застосування судом норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що свідчить про необґрунтованість апеляційної скарги. Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, - УХВАЛИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 10 листопада 2025 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складено 27 лютого 2026 року. Головуючий: Савуляк Р.В. Судді: Мікуш Ю.Р. Шандра М.М.