Постанова Запорізький апеляційний суд № 336/413/23

Дата документу 24.02.2026 Справа № 336/413/23 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 336/413/23 Провадження №22-ц/807/290/26 Головуючий в 1-й інстанції Петренко Л.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 лютого 2026 року місто Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого, судді-доповідачаКухаря С.В., суддів:Кочеткової І.В., Полякова О.З. секретарОстащенко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Кари Руслани Теодозіївни на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 21 жовтня 2025 року, ухвалене у м. Запоріжжі (повний текст рішення складено 21 жовтня 2025 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Комишуваської селищної ради Запорізького району Запорізької області, треті особи: Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, державний нотаріус Оріхівської державної нотаріальної контори Зайцева Анна Сергіївна, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Фермерське господарство «Агро-Ресурс», про визнання права довічного успадковуваного володіння на земельну ділянку, - В С Т А Н О В И В: У січні 2023 року позивачка звернулася до суду з позовною заявою до Комишуваської селищної ради Запорізького району Запорізької області, треті особи: Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, Державний нотаріус Оріхівської державної нотаріальної контори Зайцева А.С., про визнання права довічного успадковуваного володіння на земельну ділянку, в якій просила визнати за нею право довічного успадковуваного володіння на земельну ділянку площею 30,0 га на території Новотроїцької сільської Ради народних депутатів Оріхівського району Запорізької області, право на яку, було отримано її батьком ОСОБА_4 , згідно Державного акту на право довічного успадковуваного володіння землею, виданого 03.06.1993 року, в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 21 жовтня 2025 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Комишуваської селищної ради Запорізького району Запорізької області, треті особи: Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, Державний нотаріус Оріхівської державної нотаріальної контори Зайцева Анна Сергіївна, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Фермерське господарство «Агро-Ресурс» про визнання права довічного успадковуваного володіння на земельну ділянку - відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Кари Руслани Теодозіївни подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що доказів припинення діяльності ФГ «Радуга» з підстав передбачених ст. 29 ЗУ «Про селянське фермерське господарство» матеріали справи не містять. Розпорядчі документи про припинення довічного успадкованого володіння землею в ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області відсутні. Державний акт не скасовано та не визнано недійсним, а тому право довічно успадкованого володіння земельною ділянкою юридично продовжує існувати і підлягає спадкуванню. Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на такі обставини. Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до державного акту на право успадковуваного володіння земельною ділянкою, виданого гр. ОСОБА_4 , який мешкає у с. Комишуваха, на підставі рішення виконавчого комітету Новотроїцької сільської ради народних депутатів Оріхівського району Запорізької області Української РСР від 16 квітня 1993 року за № 23, вказаному землеволодільцю надається у довічне успадковане володіння 30,0 гектарів землі в межах згідно з планом землеволодіння. Землю надано у довічне успадковуване володіння для ведення фермерського господарства (т. 1 а.пр. 17-19, т. 2 а.пр. 180-181). Згідно з рішенням № 23 від 20 квітня 1993 року виконавчий комітет Новотроїцької сільської ради народних депутатів розглянувши розпорядження Представника Президента № 130 від 15 квітня 1993 року вирішив виділити ОСОБА_4 земельну ділянку розміром 30 га ріллі у довічне успадковане володіння для ведення селянського/фермерського господарства в сільському підприємстві ім. Горького Оріхівського району Запорізької області за селом Жовта Круча на ґрунтовому захисному полі (т. 1 а.пр. 139). Для ведення на вказаній земельній ділянці фермерського господарства ОСОБА_4 створив та зареєстрував «Фермерське господарство «Радуга» та став його засновником (т. 1 а.пр. 13-16, 207-209). 24 березня 1998 року уповноваженою особою внесені відомості про зміну місцезнаходження Селянського/Фермерського господарства «Радуга» та видано свідоцтво про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб`єкта підприємницької діяльності юридичної особи (т. 1 а.пр. 12). Ідентифікаційний код суб`єкта підприємницької діяльності в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій 19273775. 01 грудня 1998 року ОСОБА_4 як голова Фермерського господарства «Радуга» звернувся до виконавчого комітету Новотроїцької сільської ради народних депутатів із заявою, в якій просив розглянути питання про розірвання договору на землю, яка виділена під Фермерське господарство «Радуга» розміром 30,0 га, у зв`язку з погіршенням стану здоров`я (т. 1 а.пр. 141). Рішенням третьої сесії двадцять третього скликання Новотроїцької сільської ради № 6 від 03 грудня 1998 року за наслідками розгляду заяви ОСОБА_4 керівника Фермерського господарства «Радуга» прийнято рішення про припинення діяльності Фермерського господарства «Радуга» керуючись Земельною реформою на Україні гл. 3 ст. 27 «Припинення права володіння або права користування землею» та вирішено вилучити земельну ділянку розміром 30,0 га орної землі у керівника Фермерського господарства «Радуга» ОСОБА_4 , яка виділялась йому для ведення фермерського господарства, за станом здоров`я яку він обробити не має можливості (т. 1 а.пр. 140). Відповідно до договору оренди земельної ділянки від 22 грудня 1999 року Новотроїцька сільська рада Оріхівського району Запорізької області в особі сільського голови ОСОБА_5 (орендодавець) передала Селянському фермерському господарству «МАААТ» в особі голови господарства ОСОБА_6 (орендар) земельну ділянку площею 30,0 га (відповідно до рішення № 5 дев`ятої позачергової сесії двадцять третього скликання Новотроїцької сільської ради від 29 жовтня 1999 року (т. 1 а.пр. 61-67). В п. 1.5 договору зазначено, що земельна ділянка, яка передається в оренду має такі недоліки, які суттєво можуть впливати на ефективність передбаченого договором її використання: на час передачі земельна ділянка не оброблялася і не використовувалася протягом 2 років. Староста Новотроїцького старостинського округу № 4 на запит адвоката повідомила, що земельна ділянка площею 30,0 га. яка виділялася ОСОБА_4 на підставі рішення виконавчого комітету Новотроїцької сільської Ради народних депутатів Оріхівського району Запорізької області №23 від 16 квітня 1993р. для ведення фермерського господарства поділена та складається із земельної ділянки площею 5,2613 га кадастровий номер 2323986200:09:002:0100 (приватна власність) та 22,6708 га кадастровий номер 2323986200:04:002:0156 передана в оренду (орендована земельна ділянка). Земельна ділянка площею 5,2613 га, розташована на території колишньої Новотроїцької сільської ради Оріхівського району Запорізької області, яка належала ОСОБА_3 , 1963 р.н., який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЗП №155946, виданого Оріхівською РДА Запорізької області 12.01.2006 року, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації Державних актів на право власності на землю та право постійного користуванню землею, договорів оренди землі за номером 010627500140, кадастровий номер 2323986200:09:002:0100, цільове призначення земельної ділянки для ведення товарного сількогосподарського виробництва. Після смерті спадкодавця ОСОБА_3 земельна ділянка оформлена по спадщині дружиною ОСОБА_2 та сином ОСОБА_3 22 січня 2004 року по 1/2 частці кожному. Додано свідоцтво про право на спадщину за законом та витяги з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності. Земельна ділянка площею 22,6708 га кадастровий номер 2323986200:04:002:0156 передавалася в оренду за договором від 22.12.1999р. Селянському фермерському господарству «МАААТ» строком на 10 років, а згодом ФГ «Агро-Ресурс» за договором від 23.04.2012р. строком на 49 років, який на теперішній час є чинним та відповідає чинному земельному законодавству (т. 1 а.пр. 106-114). Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який видано на запит ОСОБА_1 станом на 13 вересня 2022 року міститься запис: Фермерське господарство «Радуга», ідентифікаційний код юридичної особи 19273775, зареєстровано, свідоцтво про державну реєстрацію недійсне. Інші відомості щодо видів економічної діяльності, органів управління юридичною особою, засновників тощо відсутні (8-10). ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , у віці 65 році, про що в книзі реєстрації актів про смерть 09 серпня 2000 року зроблено запис за № 72, що підтверджується свідоцтвом про смерть (т 1 а.пр. 5). Відповідно до спадкової справи № 42/2000, заведеної після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_1 звернулася до Оріхівської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за законом. 30 квітня 2001 року ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину за законом. Спадкове майно, на яке видано свідоцтво складається з: житлового будинку, за адресою: АДРЕСА_1 , розташованого на земельній ділянці площею 1276 м2; трактора марки Т150К, машина № НОМЕР_1 , випуску 1976 року; грошового внеску сумою 0,01 грн., що зберігається в Оріхівському відділенні Запорізької дирекції банку «Україна»; депозитних внесків (т. 2 а.пр. 101). 26 липня 2002 року ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину за законом на внески за відсотками (т. 2 а.пр. 102). Державним нотаріусом Оріхівської державної нотаріальної контори Зайцевою Анною Сергіївною ОСОБА_1 було відмовлено в оформленні свідоцтва про право на спадщину за законом та видано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 23.02.2021р. № 108/02-31, мотивовану тим, що земельна ділянка площею 30,0 га на території Новотроїцької сільської Ради народних депутатів Оріхівського району Запорізької області, яку отримав ОСОБА_4 на підставі рішення виконавчого комітету Новотроїцької сільської ради Оріхівського району Запорізької області від 16 квітня 1993 року № 23, тобто після встановленої дати 15 березня 1991 року, а саме 16 квітня 1993 року. Це унеможливлює видачу свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_1 (т. 1 а.пр. 11, т. 2 а.пр. 99). Відповідно до постанови державного нотаріуса Оріхівської державної нотаріальної контори від 08.02.2022р. № 78/02-31, ОСОБА_1 було відмовлено в оформленні свідоцтва про право на спадщину за законом щодо частки в складеному капіталі Селянського (Фермерського) господарства «Радуга», оскільки юридична особа не зареєстрована як цілісний майновий комплекс, при цьому розмір складеного капіталу у господарстві відсутній (т. 2 а пр. 86). Предметом спору у цій справі є право довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою, яке виникло в особи - засновника фермерського господарства на підставі державного акта на право довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою, згідно із Земельним кодексом Української РСР 1990 року. У Земельному кодексі України 2001 року «право довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою» не визначено. ОСОБА_4 отримав спірну земельну ділянку на праві довічного успадковуваного володіння на підставі Земельного кодексу УРСР від 18 грудня 1990 року (в редакції від 15 березня 1991 року) та на підставі Закону України від 20 грудня 1991 року «Про селянське (фермерське) господарство», яким і було визначено порядок його успадкування. Відмовляючи у задоволенні вимог позову, суд першої інстанції виходив з того, що земельна ділянка площею 30,0 га, яка виділялася ОСОБА_4 на підставі рішення виконавчого комітету Новотроїцької сільської Ради народних депутатів Оріхівського району Запорізької області №23 від 16 квітня 1993р. для ведення фермерського господарства поділена та складається із земельної ділянки площею 5,2613 га кадастровий номер 2323986200:09:002:0100 (приватна власність) та 22,6708 га кадастровий номер 2323986200:04:002:0156 передана в оренду (орендована земельна ділянка). Позивач ОСОБА_1 вимоги пред`являє до Комишуваської селищної ради Запорізького району Запорізької області та просить визнати за нею право довічного успадковуваного володіння на земельну ділянку площею 30,0 га на території Новотроїцької сільської Ради народних депутатів Оріхівського району Запорізької області, право на яку, було отримано її батьком ОСОБА_4 , згідно Державного акту на право довічного успадковуваного володіння землею, виданого 03.06.1993 року, в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . Земельна ділянка, площею 5,2613 га, кадастровий номер 2323986200:09:002:0100, яка розташована на території колишньої Новотроїцької сільської ради Оріхівського району Запорізької області належить на праві власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , входить до складу спірної земельної ділянки, площею 30,0 га, право довічного успадковуваного володіння на яку просить визнати ОСОБА_1 . Відомості про визнання недійсними правочинів на підставі, яких за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , зареєстровано право власності на земельні ділянки або про витребування цих ділянок із його володіння, в матеріалах справи відсутні. Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 просила визнати за нею право довічного успадковуваного володіння не на декілька окремих земельних ділянок, а на одну земельну ділянку, площею 30,0 га, як єдиний об`єкт цивільних прав. Однак ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які є власниками земельної ділянки, площею 5,2613 га, кадастровий номер 2323986200:09:002:0100, яка розташована на території колишньої Новотроїцької сільської ради Оріхівського району Запорізької області, до участі у справі в якості співвідповідачів не залучені, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні вимог позову. Колегія суддів апеляційного суду з такими висновками суду першої інстанції погоджується, виходячи з наступного. Частиною другою статті 16 ЦК України встановлено способи захисту порушених цивільних прав. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20) вказано, що відповідно до частин першої, другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Разом із тим, частиною першою статті 48 ЦПК України визначено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами, та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами. За результатами розгляду справи суд приймає рішення, в якому, серед іншого, робить висновок про задоволення позову чи відмову в задоволенні позову, вирішуючи питання про права та обов`язки сторін (позивача та відповідача). Згідно зі статтю 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд починається спочатку. Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї обставини є підставою для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Для визнання відповідача неналежним, крім названої обставини, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Визнати відповідача неналежним суд може тільки в тому випадку, коли можливо вказати на особу, що повинна виконати вимогу позивача, тобто належного відповідача. Статтею 175 ЦПК України встановлено, що викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги. В постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 61-61цс18), Велика Палата Верховного Суду вказала, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження. Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову. Аналогічні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (провадження № 14-178цс18), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (провадження № 14-392цс18), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (провадження № 14-512цс18), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18), від 15 травня 2019 року у справі № 554/10058/17 (провадження № 14-20цс19). Вирішуючи питання про склад осіб, які братимуть участь у справі, суд повинен враховувати характер спірних правовідносин, визначену ним норму матеріального права, яка підлягає застосуванню до правовідносин, та матеріально-правовий інтерес у вирішенні справи. У разі пред`явлення позову не до всіх відповідачів суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів. Суд зобов`язаний вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і стосовно тих відповідачів, які зазначені у ньому. За клопотанням позивача у разі неможливості розгляду справи без участі співвідповідача чи співвідповідачів у зв`язку з характером спірних правовідносин суд залучає його чи їх до участі у справі, що визначено статтею 51 ЦПК України. Верховний Суд у постанові від 28 жовтня 2020 року в справі № 761/23904/19 (провадження № 61-9953св20) вказав, що визначення у позові складу сторін у справі має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав особи, яка вважає. що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад. Позивачка ОСОБА_1 пред`являє позов до Комишуваської селищної ради Запорізького району Запорізької області та просить визнати за нею право довічного успадковуваного володіння на земельну ділянку площею 30,0 га на території Новотроїцької сільської Ради народних депутатів Оріхівського району Запорізької області, право на яку, було отримано її батьком ОСОБА_4 , згідно Державного акту на право довічного успадковуваного володіння землею, виданого 03.06.1993 року, в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . При цьому земельна ділянка площею 30,0 га, яка виділялася ОСОБА_4 на підставі рішення виконавчого комітету Новотроїцької сільської Ради народних депутатів Оріхівського району Запорізької області №23 від 16 квітня 1993р. для ведення фермерського господарства поділена та складається із земельної ділянки площею 5,2613 га кадастровий номер 2323986200:09:002:0100 (приватна власність) та 22,6708 га кадастровий номер 2323986200:04:002:0156 передана в оренду (орендована земельна ділянка). Земельна ділянка, площею 5,2613 га, кадастровий номер 2323986200:09:002:0100, яка розташована на території колишньої Новотроїцької сільської ради Оріхівського району Запорізької області належить на праві власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , входить до складу спірної земельної ділянки, площею 30,0 га, право довічного успадковуваного володіння на яку просить визнати ОСОБА_1 . Між тим, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до участі у справі в якості співвідповідачів не залучені, хоча вирішення справи безпосередньо стосується їх прав на інтересів. Земельна ділянка площею 22,6708 га кадастровий номер 2323986200:04:002:0156 передавалася в оренду за договором від 22.12.1999р. Селянському фермерському господарству «МАААТ» строком на 10 років, а згодом ФГ «Агро-Ресурс» за договором від 23.04.2012р. строком на 49 років, який на теперішній час є чинним та відповідає чинному земельному законодавству. Як вірно вказав суд першої інстанції, спір у даному провадженні повинен вирішуватися за обов`язкового залучення до участі у справі в якості відповідачів осіб, за якими зареєстровано право власності на земельні ділянки, що утворюють земельний масив, на який претендує ОСОБА_1 , а ними є територіальна громада в особі Комишуваської селищної ради Запорізького району Запорізької області, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню через неналежний суб`єктивний склад. Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. З урахування наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається. Керуючись ст.ст. 381-384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,- УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Кари Руслани Теодозіївни залишити без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 21 жовтня 2025 року у цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови. Повна постанова складена 27 лютого 2026 року. Головуючий С.В. Кухар Судді: І.В. Кочеткова О.З. Поляков