Постанова Одеський апеляційний суд № 495/6437/20

Номер провадження: 22-ц/813/698/24 Справа № 495/6437/20 Головуючий у першій інстанції Шевчук Ю. В. Доповідач Таварткіладзе О. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30.01.2024 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Таварткіладзе О.М., суддів: Заїкіна А.П., Погорєлової С.О., за участю секретаря судового засідання: Трофименка О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 06 грудня 2021 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Старокозацької об`єднаної територіальної громади Білгород-Дністровського району Одеської області, треті особи - ОСОБА_1 , Орган опіки та піклування Білгород-Дністровської районної державної адміністрації про визнання недійсним рішення сільської ради, ВСТАНОВИВ: У жовтні 2020 року ОСОБА_2 звернулась до суду з вищевказаним позовом. Позовні вимоги мотивовані тим, що вона разом зі своїм братом ОСОБА_1 , сестрою ОСОБА_3 є співвласниками житлового будинку АДРЕСА_1 , який вони успадкували після смерті свого батька ОСОБА_4 . Крім того, у покійного батька станом на день його смерті в користуванні знаходилася земельна ділянка площею 0,36 га для особистого селянського господарства, з них 0,18 га - біля житлового будинку по АДРЕСА_1 та 0,18 га за межами населеного пункту. Станом на теперішній час між сторонами існує спір щодо поділу спірного спадкового майна. Однак, позивачці стало відомо, що рішенням №342 - VII Семенівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 20 грудня 2018 року надано дозвіл ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 0,2000 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення в межах населеного пункту АДРЕСА_1 , тобто саме спірної земельної ділянки спадкоємців померлого. Зазначене вище рішення сільської ради було прийняте на підставі заяви брата позивачки ОСОБА_1 від 20 грудня 2018 року. Тобто, Семенівська сільська рада прийняла оспорюване рішення у день подання заяви ОСОБА_1 , що є порушенням як вимог України «Про місцеве самоврядування в Україні», а саме статей 47 та 59, які передбачають прийняття рішень на сесіях місцевих рад так і самого Регламенту сільської ради, затвердженого рішенням Семенівської сільської ради №9-УІІ від 11 листопада 2015 року. Окрім того, у відомості поіменного голосування по даному питанню вказано, що за - проголосувало 7 депутатів, 2 - утрималося від голосування, один не голосував, а 3 були відсутні. У той же час у витягу з протоколу №40 засідання сорокової сесії Семенівської сільської ради сьомого скликання від 20 грудня 2018 року вказано, що по цьому питанню депутати голосували: за - 9, проти - 0, утрималось - 0, що в ніякому разі не відповідає даним про голосування, вказаним у відомості поіменного голосування по даному питанню. Отже, враховуючи вищезазначене, позивачка ОСОБА_2 , уточнивши позовні вимоги, просила: -визнати недійсним рішення сорокової сесії 7 скликання Семенівської сільської ради Білгород- Дністровського району Одеської області від 20.12.2018 року «Про надання дозволу гр. ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 0,2000 га, для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення в межах населеного пункту АДРЕСА_1 ; -визнати недійсним рішення Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 15 лютого 2021 року №256-УІІІ «Про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки, загальною площею 0,2000 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на території Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, у власність громадянину України ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства»; - скасувати державну реєстрацію земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на території Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, кадастровий номер 5120886400:02:001:0097. Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 06 грудня 2021 року позов задоволено. Визнано недійсним рішення сорокової сесії 7 скликання Семенівської сільської ради Білгород- Дністровського району Одеської області від 20.12.2018 року «Про надання дозволу гр. ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 0,2000 га, для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення в межах населеного пункту АДРЕСА_1 . Визнано недійсним рішення Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 15 лютого 2021 року №256-VIII «Про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки, загальною площею 0,2000 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на території Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, у власність громадянину України ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства». Скасовано державну реєстрацію земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на території Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, кадастровий номер 5120886400:02:001:0097 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2312199851208. Стягнуто зі Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області на користь ОСОБА_2 судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1715,20 грн.. Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 06 грудня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про залишення позову без задоволення, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права. Будучи в розумінні ст. ст. 128, 130 ЦПК України належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, сторони до суду 30.01.2024 року о 14-00 г. не з`явились, про причини не явки не повідомили, належної ініціативи взяти участь у розгляді справи в режимі відеоконференції не виявили та заяв про відкладення судового засідання не подавали. Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Оскільки причини відсутності сторін на судовому засіданні не встановлено, апелянт ОСОБА_1 реалізував своє право на викладення відповідних аргументів в апеляційній скарзі, а позивач ОСОБА_2 у відзиві на апеляційну скаргу, та матеріали справи містять достатньо доказів для розгляду справи, спір підлягає вирішенню по суті, оскільки основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін чи їх представників, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Схожі за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду у справі № 361/8331/18. Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наведених у цій постанові підстав. Відповідно до ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ч.І п.2 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1)неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2)недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3)невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4)порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо, зокрема справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. Задовольняючи позов, визнаючи недійсним рішення сорокової сесії 7 скликання Семенівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 20.12.2018 року «Про надання дозволу гр. ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 0,2000 га, для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення в межах населеного пункту АДРЕСА_1 , визнаючи недійсним рішення Старокозацької сільської ради Білгород- Дністровського району Одеської області від 15 лютого 2021 року №256-УІІІ «Про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки, загальною площею 0,2000 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на території Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, у власність громадянину України ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства», скасовуючи державну реєстрацію земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на території Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, кадастровий номер 5120886400:02:001:0097 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2312199851208, суд першої інстанції виходив з того, що: - оскаржуване рішення порушує права інших співвласників зазначеного вище житлового будинку та спадкоємців померлого - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , право власності яких на зазначений вище житловий будинок не оспорюється; - рішення Семенівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 20.12.2018 року було прийнято з порушенням встановленої чинним законодавством процедури, а саме п.13, п.21, п. 82 Регламенту Семенівської селищної ради, затвердженого Рішенням Семенівської селищної ради Білгород-Дністровського району №9-VІІ від 11.11.2015 року, ст.ст. 47, 59 Закону України «Про місце самоврядування», що підтверджується матеріалами справи; -рішення Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 15 лютого 2021 року №256-VIII «Про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки, загальною площею 0,2000 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на території Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, у власність громадянину України ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства», підлягає скасуванню як таке, що ухвалено на підставі незаконного рішення місцевого самоврядування від 20.12.2018 року та яке порушує права інших співвласників житлового будинку, розташованого за зазначеною вище адресою та які теж є спадкоємцями померлого ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; -державна реєстрація права власності спірної земельної ділянки ОСОБА_1 було здійснено на підставі рішення органу місцевого самоврядування, яке скасовано. Проте повністю погодитися з усіма такими висновками суду першої інстанції не можна. Судом встановлено, з матеріалів справи вбачається наступне. Згідно Довідки №259 від 16.06.2017 року, станом на день смерті гр. ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у нього в користуванні знаходилась земельна ділянка площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 та 0,36 га для ведення особистого селянського господарства, з них 0,18 га - біля житлового будинку та 0,18 га за межами населеного пункту. Рішенням №342 - VII Семенівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 20 грудня 2018 року було надано дозвіл ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 0,2000 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення в межах населеного пункту АДРЕСА_1 . Підставою для винесення вищезазначеного рішення стала заява ОСОБА_1 від 20.12.2018 року, яка була у той же день винесена на вирішення сесії органу місцевого самоврядування. Згідно Витягу з протоколу №40 засідання сорокової сесії Семенівської сільської ради сьомого скликання 20.12.2018 року, за ухвалення зазначеного вище оспорюваного рішення голосували: за - 9, проти -0, утримались -

0. Однак, згідно відомості поіменного голосування по зазначеному вище питанню встановлені наступні результати голосування: за - 7, проти - 0, утримались -

2. Рішенням Семенівської селищної ради Білгород-Дністровського району №9-VII від 11.11.2015 року було затверджено Регламент Семенівської селищної ради, відповідно до якого: розпорядження про скликання сесії ради доводиться до відома депутатів і населення не пізніш як за 10 днів до сесії, а у виняткових випадках - не пізніш як за день до сесії із зазначенням часу скликання, місця проведення та питань, які передбачається внести на розгляд ради (п. 13), проекти рішень з питань, пропонується включити до порядку денного сесії, разом з усіма необхідними матеріалами, як правило розглядаються постійними комісіями ради (п. 21), постійні комісії за дорученням ради або за власного ініціативою попередньо розглядають проекти програм соціально-економічного і культурного розвитку, місцевого бюджету, звіти про виконання програм і бюджету, вивчають і готують питання про стан та розвиток відповідних галузей господарського і соціально-культурного будівництва, інші питання, які вносяться на розгляд ради, розробляють проекти рішень ради та готують висновки з цих питань, виступають на сесіях ради з доповідями і співдоповідями (п. 82). Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 25.09.2020 року було закрито провадження по справі за позовом ОСОБА_2 до Семенівської сільської ради, за участі третіх осіб - ОСОБА_1 , Орган опіки та піклування Білгород-Дністровської районної державної адміністрації про визнання недійсним рішення від 20.12.2018 року, оскільки даний позов підлягає розгляду в місцевому загальному суді в порядку цивільного судочинства. Рішенням Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області «Про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки у власність громадянину України ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства» №256- VIII від 15.02.2021 року, було надано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку кадастровий номер 5120886400:02:001:0097, загальною площею 0,2000 га на землях комунальної власності Старокозацької сільської ради із земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, за адресою: АДРЕСА_1 , на території Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області. Згідно з Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-0710932142021, спірна земельна ділянка за кадастровим номером 5120886400:02:001:0097 була зареєстрована за ОСОБА_1 12.01.2021 року. Даний факт підтверджується також Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №248225122 від 15.03.2021 року. Відповідно до Довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії №742086 серії 10 ААВ, спільна сестра сторін ОСОБА_3 є інвалідом першої групи з дитинства. Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15.04.2013 року по справі №1505/5387/2012 позивачку ОСОБА_2 було призначено опікуном сестри ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за заповітом №56536775 від 16 вересня 2014 року, виданого державним нотаріусом Білгород-Дністровської міської державної нотаріальної контори Одеської області Кушнір І.В., ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є співвласниками в рівних частках 9/10 житлового будинку АДРЕСА_1 , який в цілому складається з: літ. «А» - житловий будинок, в складі приміщень: 1-1 - коридор, площею - 13,9 кв. м.; 1-2 - житлова, площею - 17,9 кв. м.; 1-3 - коридор, площею - 6,6 кв. м.; 1-4 - комора, площею - 3,9 кв. м.; 1-5 - кухня, площею - 10,8 кв. м.; 1-6 - житлова, площею - 19,4 кв. м.; 1-7 - житлова, площею - 12,8 кв. м.; 1-8 - житлова, площею - 14,0 кв. м.; 1-9 - житлова, площею - 17,5 кв. м.; 1-10 - житлова, площею - 17,7 кв. м.; загальною площею 134,5 кв. м., житловою площею - 99,3 кв. м.; надвірних будівель: літ. «Б» - підвал; літ. «В» - сарай; літ. «Г» - вбиральня; №1 - ворота; №2 - хвіртка; №3 - огорожа; №4 цистерна. Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом №56536868 від 16 вересня 2014 року, виданого державним нотаріусом Білгород-Дністровської міської державної нотаріальної контори Одеської області Кушнір І.В., ОСОБА_3 (сестра сторін по справі, в інтересах якої діє позивач ОСОБА_2 ) є власником 1/10 частки зазначеного вище житлового будинку. На даний час у провадженні суду апеляційної інстанції перебуває апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 04.06.2020 року по справі №495/4249/16-ц, яким визначено порядок користування спірною земельною ділянкою та виділ частки зазначеного вище житлового будинку в окремий об`єкт нерухомого майна. Проте повністю погодитися з усіма такими висновками суду першої інстанції не можна. У статті 6 Конвенції зазначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до частини першої статті 4 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України). Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. За статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Частинами першою, другою статті 78 ЗК України визначено, що право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Частиною першою статті 81 ЗК України передбачено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю). Згідно з пунктом «в» частини третьої статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та повноваження органів виконавчої влади в частині погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок регулюється статтями 118,186- 1 ЗК України. Відповідно до пункту «г» частини першої статті 121 ЗК України норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара. Згідно з частинами шостою, сьомою статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, клопотання подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Отже, перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є вичерпним, при цьому відповідний орган у випадку прийняття рішення про відмову у надані такого дозволу зобов`язаний належним чином мотивувати причини цієї відмови. Частиною дев`ятою статті 118 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність. Відповідно до частин четвертої, п`ятої та шостої статті 186-1 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) розробник проекту землеустрою подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Орган, зазначений в частині першій цієї статті, зобов`язаний протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації. Згідно з частинами першою, третьою-п`ятою статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій- сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Відповідно до частини першої статті 50 Закону України «Про землеустрій» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок. Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому ЗК України. Отже, дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки означає дозвіл власника земельної ділянки здійснити певні дії на землі власника, аби мати змогу в подальшому точно визначити предмет оренди. Отже, цей дозвіл наділяє заінтересовану особу повноваженням ідентифікувати на землі власника земельну ділянку, яку ця особа бажає отримати в оренду в майбутньому. У постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 380/624/16-ц (провадження № 14-301цс18) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку. У справі, яка переглядається в апеляційному порядку, відповідачу ОСОБА_1 після отримання ним рішення №342 - VII Семенівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про надання дозволу на розробку проекту землеустрою від 20.12.2018 року, в подальшому на підставі рішення Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 15 лютого 2021 року №256-VIII затверджений проект землеустрою та передано земельну ділянку, загальною площею 0,2000 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на території Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, у власність ОСОБА_1 . Предметом позову ОСОБА_2 є рішення №342 - VII Семенівської сільської ради Білгород- Дністровського району Одеської області про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою від 20.12.2018 року та рішення цієї ж ради від 15 лютого 2021 року №256-VIII про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_1 . Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, право власності на земельну ділянку, загальною площею 0,2000 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на території Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області зареєстровано 09.03.2021 року за ОСОБА_1 (а. с. 161). Тобто на час подання ОСОБА_2 до суду уточненої заяви про визнання недійсними рішення №342 - VII Семенівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою від 20.12.2018 року та рішення цієї ж ради від 15 лютого 2021 року №256-VІІІ про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_1 і розгляду судом уточненої заяви, закриття судом 14.09.2021 року підготовчого провадження та ухвалення 06.12.2021 року оскаржуваного рішення, власником земельної ділянки, рішення органу місцевого самоврядування щодо якої оскаржувались, був ОСОБА_1 . В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує, що він, як власник земельної ділянки, мав бути залученим до участі у справі саме в якості відповідача, а не третьої особи без самостійних вимог. Колегія суддів аналізуючи зазначений довід апеляційної скарги звертає увагу на таке. Відповідно до частин першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Частиною першою статті 48 ЦПК України визначено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та яка, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами. За результатами розгляду справи суд приймає рішення, в якому, серед іншого, робить висновок про задоволення позову чи відмову в задоволенні позову, вирішуючи питання про права та обов`язки сторін (позивача та відповідача). Згідно зі статтю 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а в разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі в ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд починається спочатку. Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за цим позовом. Установлення цієї обставини є підставою для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Для визнання відповідача неналежним, крім названої обставини, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Визнати відповідача неналежним суд може тільки в тому випадку, коли можливо вказати на особу, що повинна виконати вимогу позивача, тобто належного відповідача. Статтею 175 ЦПК України встановлено, що, викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги. У постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів та обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16- ц (пункт 41), від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (пункт 49), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.4), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (пункт 37, 54), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 38), від 13 березня 2019 року у справі № 757/39920/15-ц (пункт 31), від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15-ц (пункт 63)). Окрім цього, процесуальний статус відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору відрізняється за обсягом прав та обов`язків (24 березня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 1316/364/12, провадження № 61-7023св20 (ЄДРСРУ № 96106030). Верховний Суд у постанові від 28 жовтня 2020 року у справі № 761/23904/19 також вказав, що визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад. Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного суду від 20 січня 2021 року у справі № 203/2/19 (провадження № 61-6983св20). У справі, що переглядається, зміст і характер відносин між учасниками справи, встановлені судом першої інстанції обставини справи, підтверджують, що цей спір виник зокрема між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , як особою, право власності якої на земельну ділянку виділено йому оскаржуваними рішеннями Семенівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, було зареєстровано в установленому порядку. На стадії апеляційного перегляду справи суд апеляційної інстанції позбавлений процесуальних повноважень залучати особу, яка не була залучена судом першої інстанції до участі у справі в якості відповідача (співвідповідача). За таких обставин, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги в частині того, що ОСОБА_1 , як власник земельної ділянки, мав бути залученим до участі у справу саме в якості відповідача, а не третьої особи. Тому рішення суду першої інстанції не може залишатися в силі і підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову. Одночасно колегія суддів роз`яснює, що ОСОБА_2 не позбавлена права повторно звернутися до суду з аналогічними вимогами за умови залучення належного відповідача (належного суб`єктного складу відповідачів). На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 383 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 06 грудня 2021 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позов ОСОБА_2 до Старокозацької об`єднаної територіальної громади Білгород-Дністровського району Одеської області, треті особи - ОСОБА_1 , Орган опіки та піклування Білгород-Дністровської районної державної адміністрації про визнання недійсним рішення сільської ради - залишити без задоволення. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складений: 13.02.2024 року Головуючий: О.М. Таварткіладзе Судді: А.П. Заїкін С.О. Погорєлова