Постанова 4807 № 337/2523/24

Дата документу 24.02.2026 Справа № 337/2523/24 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 337/2523/24 Провадження №22-ц/807/102/26 Головуючий в 1-й інстанції - Бредун Д.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 лютого 2026 року місто Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого, судді-доповідачаКухаря С.В., суддів:Подліянової Г.С., Полякова О.З., секретарВолчанова І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Сніжка Романа Васильовича на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 26 червня 2025 року, ухвалене у м. Запоріжжі у справі за позовом Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, В С Т А Н О В И В: У квітні 2024 року АТ «СЕНС БАНК» в особі представника - адвоката Мужика Н.Т. звернулось до суду з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість за кредитним договором №500753882 у розмірі 396400,31 грн., а також суму сплаченого судового збору. В обґрунтування позовної заяви зазначено, що 03 березня 2023 року між АТ «Альфа Банк» і відповідачкою ОСОБА_1 укладено угоду про надання споживчого кредиту №500753882. Процентна ставка - 4.99% річних. Банк належним чином виконав свій обов`язок щодо надання Позичальнику кредиту. Позичальник своїх зобов`язань за Кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість за Кредитним договором, яка становить 396400,31 грн., з яких 386500,95 грн - заборгованість по тілу кредиту, 7985,87 грн - заборгованість по відсотках, 1913,49 грн. - заборгованість по комісії. Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 26 червня 2025 року, позовні вимоги - задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ), на користь акціонерного товариства «СЕНС БАНК» (м. Київ вул. Велика Васильківська, буд.100, код ЄДРПОУ: 23494714): - заборгованість за кредитним договором №500753882 від 03 березня 2023 року станом на 02 серпня 2023 року в розмірі 396400,31 гривень (триста дев`яносто шість тисяч чотириста гривень 31 коп.) з яких 386500,95 гривень - заборгованість по тілу кредиту, 7985,87 гривень - заборгованість по відсотках, 1913,49 гривень - заборгованість по комісії; - судовий збір у розмірі 4756,80 гривень (чотири тисячі сімсот п`ятдесят шість гривень 80 коп). Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Сніжка Романа Васильовича подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду першої інстанції скасувати, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що відповідачка ОСОБА_1 не укладала з позивачем кредитного договору і не підписувала паспорт споживчого кредиту, оферту, акцепт, додаток до угоди. Меморіальний ордер не підтверджує надання відповідачці кредитних коштів, оскільки номер рахунку, який у ньому зазначений відповідачці не належить. Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга на рішення суду не підлягає задоволенню з наступних підстав. За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції встановлено, що 03 березня 2023 року між Акціонерним товариством «Сенс Банк» та ОСОБА_1 укладений договір про надання споживчого кредиту шляхом підписання відповідачем паспорту споживчого кредиту, оферти на укладення угоди про надання споживчого кредиту №500753882 від 03 березня 2023 року, акцепту пропозиції на укладання угоди про надання споживчого кредиту №500753882 від 03 березня 2023 року, додаток №1 до Угоди про надання кредиту №500753882 від 03 березня 2023 року (графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супровідних послуг), довідки про систему гарантування вкладників фізичних осіб. Згідно вказаних документів, ОСОБА_1 наданий споживчий кредит сума/ліміт якого становила 387704,89 гривень з фіксованою процентною ставкою - 4.99% річних, строком на 120 місяців, до 03 березня 2033 року. Кредит надається ОСОБА_1 для повернення заборгованості за кредитним договором 500723074 від 09 жовтня 2022 року у розмірі 387704,89 гривні. Спосіб видачі - переказ коштів на рахунок № НОМЕР_2 , відкритий в АТ «СЕНС БАНК». Своїм підписом відповідачка ОСОБА_1 прийняла пропозицію банку та погодилася з тим, що вищевказаний пакет документів складають договір про надання банківських послуг, укладення якого підтвердила та зобов`язалася виконувати його умови. Підписанням пакету документів (паспорту споживчого кредиту, оферти на укладення угоди про надання споживчого кредиту №500753882 від 03 березня 2023 року, акцепт пропозиції на укладання угоди про надання споживчого кредиту, додатку №1 до Угоди про надання кредиту №500753882 від 03 березня 2023 року, довідку про систему гарантування вкладників фізичних осіб) Бєліменко Г.О. підтвердила, що ознайомлена з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту та отримала їх примірники у мобільному додатку; беззастережно погодилася з тим, що банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту, про зміну доступного розміру кредитного ліміту банк повідомляє її шляхом надсилання повідомлення у мобільний додаток. В оферті на укладення угоди про надання споживчого кредиту №500753882 від 03 березня 2023 року прописано, що угода укладається шляхом формування і направлення позичальником банку засобами дистанційного комунікації, а саме платіжного застосунку «Sense Super App» або іншого дистанційного каналу комунікації запропонованого банком, Оферти на укладення Угоди і Акцепту банком цієї Оферти у строк, вказаний у Оферті. Перед формуванням і направленням Оферти, позичальник обирає умови кредиту, ознайомлюється з запропонованими документами, підписує їх електронним підписом, реалізованим у платіжному застосунку «Sense Super App» або іншому дистанційному засобі комунікації і направляє банку. Підписанням електронним підписом цієї Оферти я свідчу про отримання всієї інформації про умови кредитування. Також встановлено, що кредитний договір №500753882 від 03 березня 2023 року був підписаний ОСОБА_1 аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора «1165» шляхом направлення 03 березня 2023 року на номер 380966943760, що підтверджується довідкою про ідентифікацію. Згідно Меморiального ордеру №1623562768 вiд 03 березня 2023 року, на виконання умов укладеного між сторонами договору позивач відкрив на ім`я відповідачки ОСОБА_1 рахунок, куди були переказані грошові кошти у розмірі 387704,89 гривні, та тим самим була погашена заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором 500723074 від 09 жовтня 2022 року. Задовольняючи вимоги позову, суд першої інстанції виходив з укладеності кредитного договору між сторонами, невиконання позичальником своїх зобов`язань щодо повернення, отриманих в борг коштів, та наявності у відповідача боргових зобов`язань перед позивачем. При цьому слід зробити висновок, що відповідач була належним чином ознайомлена з умовами вищевказаного кредитного договору. Заперечення сторони відповідача з приводу відсутності доказів, які б підтверджували факт укладення кредитного договору відхилено з огляду на те, що як встановлено в ході судового розгляду кредитний договір підписано аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора. При цьому, представник відповідача в ході судового розгляду, у письмово поданих ним заявах, підтверджував використання ОСОБА_1 номеру мобільного телефону НОМЕР_3 , на який направлялось повідомлення з одноразовим ідентифікатором. Більше того, судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_1 частково погашала кредит, на суму 1203,94 гривні. Посилання сторони відповідача на довідку №С-SE03_20240626/1901 від 26.06.2024 року щодо обігу коштів ОСОБА_1 за період з 01.03.2023 року до 31.03.2023 року по поточним рахункам не спростовує отримання кредиту, оскільки зарахування кредитних коштів у розмірі 387704,89 гривні, було спрямовано на погашена кредитної заборгованості відповідачки за іншим кредитом, а не для її використання, а отже не повинно було бути зараховано на будь-який поточний рахунок. З вказаними висновками суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду погоджується, виходячи з наступного. У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Відповідно до ч. 1 ст. 641 ЦК України пропозицією укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Згідно ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (статті 626, 628 ЦК України). За змістом статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У частині першій статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відповідно до ч.ч.1,3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами. Таким чином, будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (ст.ст. 205, 207 ЦК України). Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19. Установлено, що кредитний договір між сторонами був укладений в електронній формі. Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону). Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Матеріали справи містять оферту на укладання угоди про надання споживчого кредиту №500753882 від 03.03.2023 року від ОСОБА_1 до АТ «Сенс Банк». Відповідно до акцепту пропозиції на укладання угоди про надання споживчого кредиту №500753882 від 03.03.2023 року АТ «Сенс Банк» прийняв пропозицію Бєліменко Г.О. на укладання відповідної угоди споживчого кредиту. Відповідачем погоджено паспорт споживчого кредиту, який містить усі істотні умови договору, а саме суму кредиту - 387704,89 грн., строк кредитування 120 місяців, процентну ставку 4,99% річних. Такі ж умови наявні в оферті та акцепті. Складовою угоди є графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супровідних послуг. Договір з боку відповідачки підписано одноразовим ідентифікатором - 1165, 03.03.2023 року, який надіслано на мобільний номер ОСОБА_2 - НОМЕР_3 . Кредитор свої зобов`язання за кредитним договором №500753882 від 03.03.2023 рокувиконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит, що підтверджується меморіальним ордером № 1623562768 від 03.03.2023 року та випискою по особовому рахунку. Відповідачка ОСОБА_2 , належним чином взяті на себе зобов`язання не виконує. Згідно з розрахунком заборгованості по кредитному договору №500753882 від 03.03.2023року станом на 02.08.2023 року заборгованість за цим кредитним договором становить 396400,31грн., з яких 386500,95 грн., - заборгованість по тілу кредиту, 7985,87 грн., - заборгованість по відсотках, 1913,49 грн. - заборгованість по комісії. Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), встановлено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором. Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, яка викладена, зокрема, у постанові від 25 травня 2021 року у справі №554/4300/16-ц (провадження №61-3689св21). Отже, наданий банком розрахунок заборгованості за кредитом та виписка по рахунку відповідача, є належним доказом отримання та користування відповідачем кредитними коштами. Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню. Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. З урахування наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається. Керуючись ст.ст. 367, 374, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,- УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Сніжка Романа Васильовича залишити без задоволення. Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 26 червня 2025 року у цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови. Повна постанова складена 27 лютого 2026 року. Головуючий, суддя-доповідач С. В. Кухар судді: Г.С. Подліянова О. З. Поляков