Постанова 4806 № 308/5196/25

Справа № 308/5196/25 П О С Т А Н О В А Іменем України 17 лютого 2026 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В. суддів: Кожух О.А., Собослоя Г.Г. за участю секретаря судового засідання: Савинець В.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ференцюк Микола Васильович, на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 липня 2025 року, ухвалене головуючою суддею Логойда І.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості встановив: У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Позов мотивує тим, що між ним та відповідачкою було усно домовлено про фінансову допомогу для лікування чоловіка відповідачки ОСОБА_3 на поворотній основі. Доказом цього є листування з відповідачкою у месенджері Viber. Грошові кошти переказувалися частинами на прохання відповідача, загальна сума заборгованості становить 295 000 тисяч гривень, які були переведені з картки позивача на картку, вказану відповідачем у листуванні. Відповідач запевнила, що кошти поверне до кінця 2024 року, однак, на сьогоднішній день гроші не повернуті. З врахуванням наведеного ОСОБА_1 просив суд стягнути з ОСОБА_2 на свою користь 295 000 гривень боргу та 2 950 гривень судових витрат. Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 липня 2025 року, у задоволенні позову відмовлено. Суд обґрунтовував рішення тим, що в матеріалах справи відсутні належні, допустимі та достатні докази того, що між сторонами укладено договір позики, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ференцюк М.В., подав апеляційну скаргу в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким заявлені позовні вимоги задоволити. Вважає, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм процесуального та матеріального права. Вказує, що договір позики є реальним і вважається укладеним з моменту передання грошових коштів. Даний факт підтверджено платіжними інструкціями, які були додані до матеріалів справи. Факт передачі грошових коштів позичальнику свідчить про укладення договору позики. З доданого до позовної заяви листування у месенджері «Viber» вбачається, що відповідачка зверталась з проханням до позивача щодо отримання коштів та таке листування підтверджує факт наявності заборгованості. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 зазначає, що доводи апеляційної скарги є безпідставними, а рішення суду першої інстанції законне та обґрунтоване. Позивач надав грошові кошти відповідачці безкорисливо виключно з альтруїстичних міркувань, прагнучи допомогти чоловікові відповідачки, який в тяжкому стані знаходився у лікарні на лікуванні з приводу нещасного випадку 11.06.2024, який стався на підприємстві де позивач є директором та засновником. У листуванні доданому позивачем не йде мова про надання грошових коштів у позику чи про повернення таких в подальшому. Позивач переказував грошові кошти на картковий рахунок сина відповідачки, які йшли на потреби лікування її чоловіка. Просить стягнути з позивача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 56 750,00 гривень. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така не підлягає задоволенню, виходячи з наступних доводів. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Апеляційним судом встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 існує спір щодо повернення грошових коштів у розмірі 295 000,00 гривень. Згідно з довідкою Холмківської сільської ради від 17.11.2022 №513, така видана ОСОБА_3 , 1971 р.н., жителя АДРЕСА_1 в тому, що його діти: син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживають з ним та своєю мамою ОСОБА_2 , 1985 р.н., в АДРЕСА_1 . Згідно з платіжними інструкціями від 20.06.2024 на суму 20 000 грн., 02.07.2024 на суму 20 000 грн., 17.07.2024 на суму 20 000 грн., 25.07.2024 на суму 25 000 грн., 25.07.2024 на суму 15 000 грн., 02.08.2024 на суму 20 000 грн., 15.08.2024 на суму 20 000 грн., 29.08.2024 на суму 20 000 грн., 09.09.2024 на суму 20 000 грн., 16.09.2024 на суму 20 000 грн., 25.09.2024 на суму 15 000 грн., 01.10.2024 на суму 20 000 грн., 14.10.2024 на суму 20 000 грн., 24.10.2024 на суму 20 000 грн., 04.11.2024 на суму 20000 грн., де платник ОСОБА_1 на рахунок отримувача № НОМЕР_1 , із значенням призначення платежу: переказ власних коштів, переказ власних коштів, допомога на лікування ОСОБА_6 , позивачем було перераховано суму 295 000 грн. Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори). Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Відповідно до ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Частиною другою ст. 205 ЦК України встановлено, що правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню зволю до настання відповідних правових наслідків. Згідно зі ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона передає у власність другій стороні грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначеними родовими ознаками. Відповідно до ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем грошової суми або визначеної кількості речей. По своїй юридичній сутності договір позики грошових коштів є реальним договором, і для його укладення необхідна наявність двох юридичних фактів: а) домовленість між сторонами стосовно істотних умов договору; б) передача (сплата) коштів позикодавцем позичальнику; Законодавець імперативно в частині першій статті 1047 ЦК визначив необхідність вчинення в письмовій формі договору позики грошових коштів у разі якщо позикодавцем є юридична особа. Розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видає боржник (позичальник) кредитору (позикодавцю) за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми. Розписка не є формою договору, а може лише підтверджувати укладення договору позики. По своїй суті розписка позичальника є тільки замінником письмової форми договору позики, оскільки вона підписується тільки позичальником. Така розписка не долучена до матеріалів справи. Вказівка призначення платежу при перерахунку коштів на картку, з урахуванням принципу розумності, не бути кваліфікована як дотримання письмової форми (єдиний документ, чи декілька документів, розписка чи інший документ), що підтверджує домовленість про отримання грошей в позику та умови такої позики, оскільки призначення платежу вказує особа, яка перераховує грошові кошти. Дійсно, в певних випадках в приватному праві призначення платежу може мати значення, наприклад при визначенні того, яке грошове зобов`язання погашається, але не для підтвердження укладення певного договору. Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України). Згідно частини першої та другої статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Тлумачення вказаних норм свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким на свій розсуд, а певним способом захисту такого свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Згідно із положеннями статті 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог та заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Разом з цим, позивачем не доведено належними доказами того, що між ним та відповідачкою було укладено договір позики та що остання зобов`язувалася повернути надані позивачем кошти. Наявні в матеріалах справи фотокопії листування у месенджері Viber стосовно надсилання позивачем та отриманням відповідачкою на картковий рахунок № НОМЕР_1 коштів, саме по собі не свідчить про наявність домовленості між сторонами про повернення наданий коштів. Натомість з цього листування слідує, що ОСОБА_2 просила ОСОБА_1 надати кошти у різних розмірах на лікування чоловіка без посилання на повернення таких. Суд першої інстанції правильно визначився з правовими нормами, які регулюють спірні правовідносини та дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позову. Доводи апеляційної скарги про неправильність застосування судом норм матеріального права є безпідставними. Отже, колегія суддів апеляційного суду, приходить до обґрунтованих висновків, що рішення суду першої інстанції ухвалене із повним та всебічним з`ясуванням обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, таке рішення відповідає нормам матеріального права, а тому на підставі статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Крім цього, представник ОСОБА_2 адвокат Білецька Л.М. у відзиві на апеляційну скаргу заявила клопотання про стягнення з позивача на її користь витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 56 750 гривень. Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу. Відповідно до частин першої-четвертої статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності. Крім того, попереднє визначення суми судових витрат надає можливість судам у визначених законом випадках здійснювати забезпечення судових витрат та своєчасно (під час прийняття рішення у справі) здійснювати розподіл судових витрат. З огляду на викладене вище відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу є правом суду, а не обов`язком, реалізація якого є наслідком доведення стороною обставин того, що неподання іншою стороною попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які ця особа понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, порушило принцип змагальності та завадило стороні спору належним чином висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат. За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. З огляду на складність справи, участь адвоката Білецької Л.М. у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції, написанні відзиву на апеляційну скаргу та враховуючи принципи розумності, співмірності та обґрунтованості витрат на правничу допомогу, апеляційний суд вважає, що достатнім та обґрунтованим розміром відшкодованих витрат на професійну правничу допомогу буде саме сума 13 000,00 гривень. У решті розміру витрат на правничу допомогу, слід відмовити. Враховуючи вищезазначене та керуючись статтями 12, 81, 141, 374, 375, 382-384 ЦПК України апеляційний суд ухвалив: апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ференцюк Микола Васильович, залишити без задоволення. Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 липня 2025 року, залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 на користь ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 судові витрати у розмірі 13 000,00 гривень витрат на професійну правничу допомогу в апеляційній інстанції. Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови суду складено 26 лютого 2026 року. Головуючий: Судді: