LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4806303/9664/24

від 10.02.2026 ·

Справа № 303/9664/24 П О С Т А Н О В А Іменем України 10 лютого 2026 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд в складі: головуючого судді: Джуги С.Д. суддів: Кожух О.А., Мацунича М.В. з участю секретаря судового засідання: Мочан М.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 03 квітня 2025 року у складі судді Кость В.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» про зобов`язання вчинити дії,- встановив: У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» про зобов`язання вчинити дії. Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 виконав рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 17.02.2012 року по справі №0707/409/2012, на підставі якого з нього та його дружини ОСОБА_2 було солідарно стягнуто заборгованість за кредитними договорами на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль». Вказує, на виконання зазначеного рішення суду позивач (як власник фермерського господарства «МИРОН») здійснив три платежі (15.11.2012, 18.01.2013, 20.03.2013) за реквізитами АТ «Райффайзен Банк Аваль», які були вказані в рішенні суду. Однак у жовтні 2021 року дізнався, що новим кредитором за його кредитним договором та іпотекодержателем є ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ». Доводячи підставність заявлених позовних вимог, ОСОБА_1 посилається на те, що хоч кошти він сплатив відповідачу за неактуальними реквізитами, однак такі фактично отримані банківською установою, але не зараховані на погашення заборгованості. На думку позивача, відповідач, під час відступлення права вимоги ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ», приховав здійснені ним платежі, що свідчить про його недобросовісну поведінку, оскільки після фактичного переказу коштів заборгованість досі не списана. За вказаних обставин позивач просив:

1. Зобов`язати Акціонерне товариство «Райффайзен Банк» здійснити перерахування суми 388000,00 грн на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФК» Довіра та гарантія», отриманих на підставі платіжних доручень від 15.11.2012 №18, від 18.01.2013 №2, від 20.03.2013 №3 (надалі Платіжні доручення) на виконання рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 17.02.2012 року у справі №0707/409/2012.

2. Виконавче провадження закрити, так як позивач виконав рішення суду, яке підтвердив департамент ліквідації ПАТ «ТЕРРА БАНК».

3. У зв`язку з винесенням постанови про арешт транспортних засобів, віддати їх воїнам АТО.

4. Визнати постанову ВП №46905798 неправдивою (помилковою). На підставі ухвали Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 04 березня 2025 року було відмовлено у відкритті провадження, в частині позовних вимог про закриття виконавчого провадження (друга вимога), передачі арештованих транспортних засобів (третя вимога), визнання постанови ВП №46905798 неправдивою, помилковою (четверта вимога). Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 03 квітня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції не врахував обставини, які наведені в обґрунтування заявленого позову, не дав їм належної правової оцінки, та безпідставно відмовив у заявленому позові. У відзиві на апеляційну скаргу представник Акціонерного товариство «Райффайзен Банк» - Дьоміна Н.Ю. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість. В судовому засіданні апелянт ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу, просить її задовольнити. Представник Акціонерного товариство «Райффайзен Банк» у режимі відео конференції Пасечник Ю.А. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, посилаючись на обставини, які викладені у відзиві на апеляційну скаргу. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав. Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно із ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обовязком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. За змістом ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відмовляючи у задоволенні заявленого позову першої інстанції виходив з того, що позивачем не визначено належного складу сторін та обрано неналежний спосіб захисту своїх прав. З даними висновками погоджується колегія суддів, оскільки такі відповідають вимогам матеріального та процесуального права. Матеріалами справи установлено, що рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 17.02.2012 року по справі №0707/409/2012, яке набуло законної сили 28.02.2012, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль в особі Закарпатської обласної дирекції АТ „Райффайзен Банк Аваль, заборгованість по кредитних договорах №014/02-2/223-М від 07 липня 2006 року та №014/02-7/331-М від 23 серпня 2007 року у розмірі 386 855 грн. 80 коп. Розірвано дію кредитних договорів №014/02-2/223-М від 07 липня 2006 року та №014/02-7/331-М від 23 серпня 2007 року укладених між Публічним акціонерним товариством „Райффайзен Банк Аваль в особі Закарпатської обласної дирекції АТ „Райффайзен Банк Аваль та ОСОБА_1 . Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль в особі Закарпатської обласної дирекції АТ „Райффайзен Банк Аваль 2823 грн судового збору (а.с. 11-13). 21.06.2012 року головним державним виконавцем районного відділу державної виконавчої служби Мукачівського міськрайонного управління юстиції Хриптою О.О. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП №33178974) з виконання виконавчого листа №409, виданого 25.03.2012 Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області про стягнення з боржника ОСОБА_1 386855,80 грн. на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» (а.с. 17). Відповідно до копії свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №388657, фермерське господарство «Мирон» було зареєстровано як юридична особа 18.08.2005 року, ідентифікаційний код 33379235, місцезнаходження юридичної особи: 89632, Закарпатська область, Мукачівський район, с.Бобовище, вул. Кірова 8 А (а.с. 14). В матеріалах справи містяться копії платіжних доручень №18 від 15.11.2012, №2 від 18.01.2013, №3 від 20.03.2013 (а.с. 15-16), про перерахування платником - ФГ «МИРОН» (код 33379235) отримувачу - АТ «Райффайзен Банк Аваль» (код 22090417) коштів на загальну суму 388000,00 грн. Банком платника в платіжних дорученнях зазначено: ПАП «ТерраБанк» у м. Мукачево, код банку 380601, дебет рах. № 26008301070060. Банком отримувача вказано: Закарпатську обласну Дерекцію АТ «Райффайзен Банк Аваль», код банку 312345, кредит рах. № 3519318. Призначення платежу: «згідно рішення суду від 17.02.2012 р. справа №0707/409/2012 погашення кредиту №014/02-2/-223-М від 07.07.2006 р.». 27.12.2014 року головним державним виконавцем районного відділу державної виконавчої служби Мукачівського міськрайонного управління юстиції Хриптою О.О. було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу (ВП №33178974), оскільки стягувач не здійснив авансування витрат на проведення виконавчих дій (а.с. 18). У листі РВ ДВС Мукачівського міськрайонного управління юстиції від 03.03.2015 №1031 зазначено, що відповідно до даних Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, незавершених виконавчих проваджень стосовно ОСОБА_1 на виконанні у відділі державної виконавчої служби не перебуває (а.с.19). Однак, 10.03.2015 головним державним виконавцем районного відділу державної виконавчої служби Мукачівського міськрайонного управління юстиції Хрипотою О.О. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП №46905798) з примусового виконання виконавчого листа №0707/409/2012, виданого 23.03.2012 Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 389678,80 грн на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» (а.с.21). У відповідь на звернення позивача Мукачівський відділ державної виконавчої служби у Мукачівському районі Закарпатської області листом від 30.11.2021 №18.6-38/36758 повідомив, що надані ОСОБА_1 платіжні доручення можуть бути враховані як погашення суми боргу відповідно до виконавчого листа №0707/409/2012 про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості в розмірі 386855,80 грн на користь ТОВ «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» (первісний стягував АТ «Райффайзен Банк Аваль») лише після отримання документального підтвердження стягувача (а.с. 24). В матеріалах справи міститься копія вимоги виконавця адресована АТ «Райффайзен Банк Аваль» щодо повідомлення банківською установою відносно сплати ФГ «Мирон» на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» відповідно до Платіжних доручень (а.с 38-39). У відповіді АТ «Райффайзен Банк», яка адресована Мукачівському відділу державної виконавчої служби у Мукачівському районі Закарпатської області Південно-Західного МРУ МЮ від 16.12.2021 №81-15-9/14002, банківська установа повідомила, що платежів не знайдено, оскільки рахунок отримувача закрито до періоду, коли були сформовані Платіжні доручення (а.с. 40). Також державним виконавцем Гаринець М.В. було скеровано письмову вимогу ПАТ «ТЕРРА БАНК» щодо повідомлення чи сплачувались кошти ФГ «Мирон» на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» на підставі платіжних доручень (а.с. 42-43). У відповідь на письмову вимогу директором департаменту ліквідації ПАТ «ТЕРРА БАНК» - Ірклієнком Ю.П. у листі від 27.12.2021 №46-82/18640 повідомлено орган державної виконавчої служби, що відповідно до архівних даних та платіжних доручень кошти проведені банком успішно на р/р НОМЕР_1 в сумі 388000 грн в повному обсязі, згідно з рішенням суду від 17.02.2012 на погашення кредиту на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» (а.с. 44). Аналогічну за змістом відповідь у листі від 28.12.2021 №46-94/18730 було надано директором департаменту ліквідації ПАТ «ТЕРРА БАНК» і позивачу на його запит (а.с. 46). Натомість АТ «Райффайзен Банк» у листі від 26.12.2021 №81-17-12/15420 повідомило ОСОБА_1 , що рахунок отримувача (р/р НОМЕР_1 ) відсутній (закритий на 2012 рік). У відповідь на звернення позивача АТ «Райффайзен Банк» у листі від 27.11.2023 №81-26-4/2574 повідомило, що надходження коштів по зазначеним платіжним дорученням на вказаний рахунок банку не встановлено (а.с. 35-36). Аналогічні за змістом відповіді надано банківською установою і в листах від 11.09.2024 №81-27-5/1828 , від 25.09.2024 №81-27-5/1940 , від 17.10.2024 №81-27-5/2135 (а.с. 53,56,59). Відповідно до листа Мукачівського відділу державної виконавчої служби у Мукачівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 04.08.2023 №46905798/23, згідно з відповіддю ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» від 25.11.2021 платіжні доручення не знайдено, оскільки кошти були сплачені після закриття рахунку, а тому виконавче провадження №46905798 не може бути завершено (а.с. 64) У матеріалах справи також містяться відповіді Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області від 08.09.2023 Р-325/154-17/5/687, від 26.08.2024 Р-343/154-12/5/628, в яких зазначено, зокрема, інформацію щодо стану виконання виконавчого провадження №46905798 (а.с. 28-34). Згідно із ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до ч.1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Стаття 509 ЦК України визначає цивільно-правове зобов`язання, як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України). Згідно із ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). В свою чергу правила припинення зобов`язання сформульовані в главі 50 «Припинення зобов`язання» розділу І книги п`ятої «Зобов`язальне право» ЦК України. Норми цієї глави передбачають, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України), переданням відступного (стаття 600 ЦК України), зарахуванням (стаття 601 ЦК України), за домовленістю сторін (стаття 604 ЦК України), прощенням боргу (стаття 605 ЦК України), поєднанням боржника і кредитора в одній особі (стаття 606 ЦК України), неможливістю виконання (стаття 607 ЦК України), смертю фізичної особи чи ліквідацією юридичної особи (статті 608 та 609 ЦК України). Згідно з ч.1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Належним виконанням зобов`язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання. Матеріалами справи установлено, 29.03.2019 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» було укладено Договір відступлення права вимоги № 114/73. Відповідно до умов Договору відступлення права вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до ОСОБА_3 , що є позичальником за Кредитними договорами № 014/02-2/223-M від 07.07.2006 року, № 014/02-7/331-M від 23.08.2007 року, та ОСОБА_2 , що є поручителем за Договорами поруки. 22.04.2019 року між сторонами укладено Договір відступлення права за договорами іпотеки, відповідно до умов яких до ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» перейшло право грошової вимоги за кредитними договорами № 014/02-2/223-M від 07.07.2006 року та № 014/02-7/331-M від 23.08.2007 року. Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 28.07.2021 року у справі № 0707/409/2012 провадження № 6/303/243/21 постановлено замінити стягувача Відкрите акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (ЄДРПОУ 21574573) на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (ЄДРПОУ 38750239) у виконавчому провадженні з виконання рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 17.02.2012 року у справі № 0707/409/2012. Ухвала Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 28.07.2021 року у справі № 0707/409/2012 провадження № 6/303/243/21 відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не оскаржувалась та набрала законної сили 13.08.2021 року. Таким чином на момент звернення до суду із даним позовом та на даний час новим кредитором та стягувачем у виконавчому провадженні з виконання рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 17.02.2012 року у справі № 0707/409/2012 є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія». Позивач ОСОБА_1 у заявленому позові указує на те, що він виконав зобов`язання зі сплати заборгованості за кредитними договорами від 07.07.2006 №014/02-2/223-М та від 23.08.2007 №014/02-7/331-М та відповідно до рішення суду від 17.02.2012 по справі №0707/409/2012 перерахував відповідачу кошти в загальній сумі 388000,00 грн. за реквізитами банківського рахунку 3519318 вказаними у вступній частині позовної заяви та вищезазначеному судовому рішенні, однак відповідач не зарахував їх на погашення заборгованості за судовим рішенням. Позивач просить суд зобов`язати АТ «Райффайзен Банк» здійснити на користь ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» перерахування суми 388000,00 грн отриманої на підставі Платіжних доручень. АТ «Райффайзен Банк» стверджує, що у період листопад 2012 року березень 2013 року кошти за вказаними позивачем платіжними дорученнями в сумі 130 000,00 грн. (платіжне доручення № 18 від 15.11.2012 року), в сумі 130 000,00 грн. (платіжне доручення № 2 від 18.01.2013 року) та в сумі 128 000,00 грн. (платіжне доручення № 3 від 20.03.2013 року) до АТ «Райффайзен Банк» не надходили, у зв`язку із закриттям 02.04.2012 року банківського рахунку НОМЕР_1 МФО 312345, ЄДРПОУ 22090417, який зазначений як рахунок отримувача у вищевказаних платіжних дорученнях. На підтвердження факту закриття рахунку 3519318 надав скрін з внутрішнього програмного забезпечення Банку «С-Ісаод» з відображенням дати закриття рахунку 02. 04.2012року. Також, відповідачем разом з відзивом на позов подано розрахунок заборгованості за Кредитними договорами № 014/02-2/223-M від 07.07.2006 року та № 014/02-7/331-M від 23.08.2007 року станом на 23.04.2019 року (дата відступлення права вимоги) який містить відомості щодо планових та фактичних погашень ОСОБА_1 , а також містить відомості щодо простроченої заборгованості та залишку заборгованості за кредитом, відповідно до якого заборгованість позивача станом на 23.04.2019 за кредитним договором №014/02-2/223-М від 07.07.2006 становила: 32961,00 (у валюті кредиту) та 907057,67 (в еквіваленті національної валюти згідно курсу НБУ на дату розрахунку); за кредитним договором №014/02-7/331-М від 23.08.2007 - 12131,56 (у валюті кредиту) та 338529,81(в еквіваленті національної валюти згідно курсу НБУ на дату розрахунку). Суд першої інстанції правильно зазначив, що боржник може вимагати об`єктивного розрахунку заборгованості, а кредитор повинен виконати такий обов`язок, тому належним відповідачем за позовом боржника є особа, якій належить право вимоги за цим договором - кредитор, а у випадку заміни кредитора - новий кредитор. Схожі за змістом висновки наведено у постанові Верховного Суду від 29 березня 2023 року по справі № 759/20374/20. В свою чергу, відповідач це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами, та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами. За результатами розгляду справи суд приймає рішення, в якому, серед іншого, робить висновок про задоволення позову чи відмову в задоволенні позову вирішуючи питання про права та обов`язки сторін (позивача та відповідача). Визначення у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад (правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 761/23904/19, від 20 січня 2021 року у справі № 203/2/19). Суд першої інстанції дійшов правильних висновків, що у спірних правовідносинах позивачем не визначено належного складу сторін (учасників спірних правовідносин), зокрема не зазначено в якості відповідача ТОВ «ФК «Довіра та гарантія», який є стягувачем за борговим зобов`язаннями ОСОБА_1 , що є достатньою підставою для відмови у задоволенні заявленого позову. Загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, відповідальність суб`єктів переказу, а також загальний порядок здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами визначає Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (Закон тут і надалі в редакції чинній на дату платіжних доручень). Відповідно до ст.11 Закону Система електронних платежів Національного банку України (СЕП НБУ) це державна система міжбанківських розрахунків. Необхідною умовою для проведення переказу через СЕП НБУ є встановлення банком кореспондентських відносин з Національним банком України шляхом відкриття кореспондентського рахунка в Національному банку України. Порядок функціонування СЕП НБУ, прийняття і виключення з її учасників, проведення переказу за допомогою цієї системи та інші питання, пов`язані з діяльністю СЕП НБУ, визначаються Національним банком України. Національний банк України регламентує та забезпечує функціонування СЕП НБУ, гарантує її надійність і безпеку, організовує та бере участь у проведенні через неї міжбанківського переказу. Згідно із ст. 14 Закону електронний платіжний засіб має містити обов`язкові реквізити, які дають змогу ідентифікувати платіжну систему та емітента. Відповідно до ст. 24 учасники платіжних систем зобов`язані забезпечити відображення інформації про кожну операцію з приймання готівки для подальшого переказу та розрахунків між учасниками платіжної системи або учасників платіжної системи з отримувачами в системі обліку платіжної організації платіжної системи та у системі автоматизації банку, що обслуговує учасника платіжної системи/розрахункового банку платіжної системи у той самий операційний день (у разі здійснення ініціювання переказу готівки платником протягом операційного часу) або не пізніше наступного операційного дня (у разі ініціювання переказу готівки після закінчення операційного часу). Банки, агенти банків та учасники платіжних систем, які приймають готівку (у тому числі за допомогою платіжних пристроїв) для подальшого її переказу, зобов`язані, зокрема, забезпечити створення архівів електронних документів (збереження інформації про прийняту готівку, реєстри тощо) та контроль за їх цілісністю, захист цих документів (у тому числі криптографічний) під час їх зберігання та передавання від платіжних пристроїв до системи автоматизації банку відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України. З урахуванням наведеного, саме надання ПАТ «Терра Банк» підтвердження проходження коштів через систему СЕП НБУ в період 15.11.2012 року, 18.01.2013 року та 20.03.2013 року, є належними доказами підтвердження здійснення платіжних операцій. Позивачем не подано таких доказів. Окрім того, колегія суддів погоджується з висновками суду щодо обрання позивачем належного способу захисту. Обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові [постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (пункт 54), від 06 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19 (пункт 99), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (пункт 6.56), від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (пункт 8.46), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155)]. У постанові Верховного Суду від 4 вересня 2024 року по справі № 278/2111/23 суд касаційної інстанції виснував: «Одним зі способів захисту, який передбачений частиною другою статті 16 ЦК України, є визнання права. Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Отже, зобов`язання містить дві нерозривно поєднані складові - обов`язок боржника вчинити дію або утриматись від її вчинення та право кредитора вимагати виконання цього від боржника. Виходячи з наведеного, способами захисту інтересу особи у правовій визначеності при виконанні договірних зобов`язань можуть бути: 1) визнання права позивача; 2) визнання відсутнім (припиненим) обов`язку позивача; 3) визнання відсутнім (припиненим) права вимоги відповідача. Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (провадження № 14-67цс20)». Оскільки позивач ОСОБА_1 , як на підставу для задоволення позову, посилається на те, що зобов`язання зі сплати кредитної заборгованості, зазначеної в судовому рішенні він виконав, а відповідач цього не визнає, то належним способом захисту порушеного права позивача є позовна вимога про визнання відсутнім (припиненим) обов`язку позивача, що відповідає правовій позиції висловленій Верховним Судом у постанові від 4 вересня 2024 року по справі № 278/2111/23. Таким чином, суд першої інстанції, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, дав їм належну оцінку та обґрунтовано відмовив у заявленому позові. Доводи апеляційної скарги встановлених судом першої інстанції обставин не спростовують, не дають підстав для висновку, що оскаржене рішення постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права. Підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції не має. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З врахуванням наведеного, апеляційний суд дійшов до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст.ст.374, 375, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,- у х в а л и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 03 квітня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду. Повний текст судового рішення складено 20 лютого 2026 року. Головуючий: Судді:

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»