Постанова Вінницький апеляційний суд № 127/22834/25

Справа № 127/22834/25 Провадження № 22-ц/801/395/2026 Категорія: 39 Головуючий у суді 1-ї інстанції Романюк Л. Ф. Доповідач: Шемета Т. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 лютого 2026 рокуСправа № 127/22834/25м. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої судді Шемети Т. М. (суддя доповідач), суддів: Панасюка О. С., Стадника І. М., учасники справи: позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Європейська агенція з повернення боргів», відповідач (особа яка подала апеляційну скаргу) ОСОБА_1 , розглянувши у порідку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 24 листопада 2025 року, ухвалене у складі судді Романюк Л. Ф. в місті Вінниця, дата складення повного судового рішення відповідає даті його ухвалення,- в с т а н о в и в: 22.07.2025 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 2875815від 19.04.2024 в розмірі 16 473,96 грн. 00 коп., з яких: 9 120,25 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 2 353,70 грн. 00 коп. - заборгованість за процентами, 5 000,00 грн. заборгованість за процентами за понадстрокове користування кредитом. Позов мотивовано тим, що 14.06.2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ»» укладено договір факторингу № 14/06/21, у відповідності до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «1 безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги. 19.04.2024 року між ТОВ «Фінансова компанія «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 2875815, згідно п.1 якого позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики. Кредитодавець свої зобов`язання за договором виконав, натомість ОСОБА_1 неналежним чином виконує взяті на себе зобов`язання з повернення грошей. Відповідно до Реєстру боржників №39 від 23.12.2024 року до договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 2875815від 19.04.2024 в сумі: 16 473,96 грн. з яких: 9 120,25 сума заборгованості за основною сумою боргу; 2353,70 грн. сума заборгованості за відсотками, 5 000,00 грн. заборгованість за пенею. Відтак позивач змушений звернутися до суду. Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 24 листопада 2025 року позов задоволено: стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованість за договором позики № 2875815 в розмірі 16 473,96 грн та 3 028,00 сплаченого судового збору. Задовольняючи позов, суд виходив з того, що наявність кредитних правовідносин між відповідачем позивачем знайшла своє підтвердження: було укладено кредитний договір в електронній формі, який містить усі істотні умови, підписаний з використанням електронного ідентифікатора, розмір заборгованості є доведеним. Не погодившись з таким рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, за результатами розгляду якої просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Основні доводи апеляційної скарги зводяться до того, що позивачем не надано доказів надання йому кредитних коштів, а він цю обставину не визнає, відсутній детальний розрахунок складових заборгованості, тому неможливо встановити ні походження суми, ні перевірити її правильність. За договором сума позики становила 10 000 грн, тому незрозумілим є звідки взялися 9 120, 25 грн , за умовами договору розмір процентів мав би становити 1 800 грн: 10000,00 х 0,6 / 100) х (пункти 2.2,2.3 Договору), тоді як позивач чомусь нарахував, а суд задовольнив проценти в розмірі 2 353,70 грн. Також суд не врахував, що відповідно до пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем(позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця(позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем(позикодавцем). 06.01.2026 року від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що він не є первісним кредитором, до нього перейшло право вимоги до ОСОБА_1 в розмірі боргу, який існував перед первісним кредитором. В позивача немає первинних документів надання кредиту, однак відповідач, будучи тримачем банківської картки міг сам надати докази того чи були йому надані кредитні кошти. Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Право вирішувати про перехід до розгляду справи в судовому засіданні з викликом сторін належить до компетенції апеляційного суду (частина 3 статті 369 ЦПК України), в даній справі апеляційний суд не вбачає такої необхідності. Частинами 1, 2 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно з статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Перевіривши законність і обґрунтованість рішень суду першої інстанції в оскаржуваній частині в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення відповідає вказаним вимогам. По справі встановлено наступне: -19.04.2024 року між ТОВ «Фінансова компанія «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики №2875815 (а.с.5-9). Згідно з п.1 договору позики, за цим договором позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики. Сума кредиту 10 000 грн на строк 30 днів( пункт 2.1.), процентна ставка 0,6 % в день впродовж 30 днів, процентна ставка за день за понадстрокове користування позикою становить 2,7 % в день (пункт 2.3). Договір підписаний електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора 72n51G, зарахування коштів відбувається на електронний платіжний засіб позичальника НОМЕР_1 (а. с. 7 на звороті). 14.06.2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 14/06/21 у відповідності до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «1 безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги (а.с.9-11). Відповідно до Реєстру боржників №39 від 23.12.2024 року до договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року, ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі: 16 473,96 грн. з яких: 9 120,25 сума заборгованості за основною сумою боргу; 2353,70 грн. сума заборгованості за відсотками, 5 000,00 грн. заборгованість за процентами за понадстрокове користування кредитом (а.с.17). Як вбачається з наданого позивачем Розрахунку заборгованості, за період з 23.12.2024 року по 31.05.2025 року розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 2875815 становить 16 473,96 грн. з яких: 9 120,25 сума заборгованості за основною сумою боргу; 2353,70 грн. сума заборгованості за відсотками, 5 000,00 грн. заборгованість за процентами за понадстрокове користування кредитом (а.с.18). Між сторонами виник спір про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України. У ч. ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору(ч. 1 ст. 638 ЦК України). За правилами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Згідно з положеннями ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. За змістом ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України). Статтею 3 Закону України «Про електрону комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Згідно зі ст. 11 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електрону комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання 1) електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; 2) електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; 3) аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. За правилами частин 1, 2 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Як вбачається із матеріалів справи, 19.04.2024 року о 18:10 год. ОСОБА_1 підписав шляхом накладення електронного підпису з використанням одноразового ідентифікатора 72n51G кредитний договір № 2875815, тобто погодив умови кредитування та уклав кредитний договір, відповідно до умов якого відповідач отримав 10 000 грн, строк пільгового кредитування 30 днів, впродовж якого денна процентна ставка складає 0, 6% в день, за користування понад встановлений строк 2,7 % в день, але не більше ніж визначено в ЗУ «Про споживче кредитування(пункти2.3, 18 Договору). При укладенні Договору позичальник надав свої ідентифікуючі дані: ПІП, дату народження, РНОКПП, номер паспорта, номер телефону, номер платіжного засобу, тощо. Апеляційний суд зауважує, що всі ці дані, включно з номером телефону зазначив сам ОСОБА_1 і в апеляційній скарзі. Позивач стверджує, що кошти були перераховані на картку відповідача первісним кредитором. Банк-емітент, який видав платіжну картку, є відмінним від позивача, тому позивач як фінансова установа не має доступу до виписки про рух коштів по рахунку та інформації про належність картки тій чи іншій особі. Апеляційний суд зауважує, що в даній справі саме відповідач як власник платіжного засобу, заперечуючи отримання коштів, чи суму заборгованості, мав би надати докази на спростування тверджень позивача (до прикладу, надати виписку про рух коштів), адже обов`язок доказування передбачає не лише обов`язок позивача довести свої вимоги, але й обов`язок відповідача спростувати такі вимоги (частина 1 статті 81 ЦПК України), а саме відповідач є (чи не є ) держателем картки, на яку були зараховані кошти. Як вбачається з наданого позивачем Розрахунку заборгованості, за період з 23.12.2024 року по 31.05.2025 року розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 2875815 становить 16 473,96 грн. з яких: 9 120,25 сума заборгованості за основною сумою боргу; 2353,70 грн. сума заборгованості за відсотками, 5 000,00 грн. заборгованість за процентами за понадстрокове користування кредитом. Позивач після набуття права вимоги до відповідача не здійснював нарахування процентів. Відтак суд першої інстанції вірно виснував, що факт укладення кредитного договору та перерахунку коштів є доведеним, натомість доводи апеляційної скарги в цій частині не спростовують парильного висновку суду першої інстанції. Надуманим є і твердження апеляційної скарги про те, що суд стягнув окрім заборгованості за тілом кредиту та процентами ще й 5 000 грн пені. В рішенні що оскаржується дійсно міститься описка в описовій частині рішення, де вказано, що 5 000 грн це пеня, однак в подальшому в мотивувальній частині рішення суд не наводив жодних приписів закону, які регулюють питання нарахування пені, мотивував виключно стягнення процентів. Як уже зазначалося вище, 5 000 грн це проценти, розраховані за ставкою, яка діяла після 30-денного строку кредитування та яка не перевищувала встановлений частиною 5 статті 8 ЗУ «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті (не може перевищувати 1 % )(статтю 8 було доповнено частиною п`ятою згідно із Законом № 3498-IX від 22.11.2023) та з урахуванням пункту 17 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України цього Закону, з 20.08.2024 року максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. Відповідно до пункту 1 частини1 статті 374 ЦПК України, апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 375 ЦПК України). Зважаючи на надану оцінку доводам учасників справи та висновкам суду першої інстанції, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга відповідача ОСОБА_1 не містить доводів, які б спростовували ухвалене у справі рішення суду першої інстанції, яке ґрунтується на повному та всебічному з`ясуванні обставин справи, постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права. Тому рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 24 листопада 2025 року підлягає залишенню без змін, а подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки апеляційна скарга не підлягає до задоволення, то судові витрати ОСОБА_1 , понесені у суді апеляційної інстанції, слід залишити за ним. Доказів понесення судових витрат в суді апеляційної інстанції позивачем матеріали справи не містять. На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 24 листопада 2025 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених підпунктами а - г пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Головуюча Т. М. Шемета Судді: О. С. Панасюк І. М. Стадник