Постанова Київський апеляційний суд № 359/3569/25

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua Єдиний унікальний номер справи № 359/3569/25 Головуючий у суді першої інстанції - Яковлєва Л.В. Номер провадження № 22-ц/824/5998/2026 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 лютого 2026 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді: Яворського М.А., суддів: Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О., за участю секретаря - Марченко А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником Петриком Віталієм Віталійовичем , на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05 грудня 2025 року, постановлену під головуванням судді Яковлєвої Л.В., у місті Бориспіль, у справі за позовом Громадської організації «Товариство індивідуальних забудовників «Зелений маєток» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по сплаті щомісячних членських внесків, 3 % річних та інфляційних втрат,- ВСТАНОВИВ: В провадженні Бориспільського міськрайонного суду Київської області перебувала цивільна справа № 359/3569/25 за позовом Громадської організації «Товариство індивідуальних забудовників «Зелений маєток» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по сплаті щомісячних членських внесків, 3 % річних та інфляційних втрат. На підставі клопотання представника ОСОБА_1 - Петрика В.В. , ухвалою суду від 11 листопада 2025 року провадження у вказаній цивільній справі закрито. 18 листопада 2025 року від представника ОСОБА_1 - Петрика В.В. надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі №359/3569/25 щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу,в якій він просив стягнути з ГО «Товариство індивідуальних забудовників «Зелений маєток» на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу у розмірі 76 000, 00 грн., які він вимушений був нести при розгляді справи судом. Заява обґрунтована тим, що звернення ГО «Товариство індивідуальних забудовників «Зелений маєток» до суду загальної юрисдикції у даному випадку є необґрунтованим та спричинило зайві судові витрати для відповідача на правничу допомогу. Для здійснення захисту прав та інтересів у даній справі відповідачем було укладено договір про надання правничої допомоги від 22 травня 2025 року з адвокатом Петриком В.В. Відповідно до акту виконаних робіт від 12 листопада 2025 року адвокатом надано відповідачу правову допомогу в розмірі 76 000, 00 грн. На підставі викладеного представник ОСОБА_1 - Петрик В.В. просив ухвалити додаткове рішення у справі щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу. Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05 грудня 2025 року в задоволенні заяви представник ОСОБА_1 - Петрика В.В. про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу у даній справі - відмовлено. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням представник ОСОБА_1 - Петрик В.В. подав апеляційну скаргу, відповідно до якої просить скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції та постановити нову, якою задовольнити заяву про ухвалення додаткового рішення в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що позивач, будучи обізнаним про правову позицію Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №761/2739/20 щодо підсудності спорів про стягнення членських внесків з членів громадських організацій, маючи власний досвід розгляду аналогічних справ у господарських судах, знаючи про відсутність членських правовідносин між Організацією та скаржником, свідомо звернувся до суду загальної юрисдикції з необґрунтованим позовом. Саме ці необґрунтовані дії позивача призвели до того, що скаржник був вимушений укласти договір про надання правничої допомоги з адвокатом та понести витрати у розмірі 76 000, 00 грн для захисту своїх прав. 02 лютого 2026 року на адресу апеляційного суду надійшов відзив від представника ГО «Товариство індивідуальних забудовників «Зелений маєток» - Бабаніна А.М., який був поданий 30 січня 2026 року, та відповідно до якого просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін. Заперечуючи проти доводів, викладених у апеляційній скарзі вказує, що твердження апелянта про обізнаність позивача щодо правової позиції Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №761/2739/20 є лише його припущенням та не підтверджено належними та допустимими доказами. Відсутні підстави для визнання дій ГО «ТІЗ «Зелений маєток» зі звернення до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по сплаті щомісячних членських внесків, 3 % річних та інфляційних втрат, необґрунтованими. Разом з тим зазначає, що звернення позивача з вимогами про стягнення членських внесків у порядку цивільного судочинства відповідає визначеній судами юрисдикції та узгоджується з усталеною судовою практикою, а тому не свідчить про неправомірність дій позивача. Апелянт та його представник до суду апеляційної інстанції не з`явилися. Представником апелянта ОСОБА_1 - адвокатом Петриком В.В. 24 лютого 2026 року було подано заяву про розгляд вказаної справи за відсутністю апелянта та його представника. При апеляційному розгляді справи представник ГО «ТІЗ «Зелений маєток» -Бабанін А.М. заперечив щодо доводів, викладених в апеляційній скарзі, та просив залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції просив залишити без змін, посилаючись на законність ухвали суду та обґрунтованість висновків суду першої інстанції. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача у справі, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Суд першої інстанції, вирішуючи подану представником ОСОБА_1 - Петриком В.В. заяви про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі №359/3569/25 щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу встановив, що 11 листопада 2025 року ухвалою суду закрито провадження у цивільній справі за позовом ГО «ТІЗ «Зелений маєток» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по сплаті щомісячних членських внесків, 3 % річних та інфляційних втрат. Вказана ухвала суду набрала законної сили, оскільки в апеляційному порядку сторонами не оскаржувалась. 18 листопада 2025 року від представника відповідача - адвоката Петрика В.В. надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі №359/3569/25 щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу, якою просив стягнути з ГО «ТІЗ «Зелений маєток» на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу у розмірі 76 000, 00 грн. На підтвердження і обґрунтування понесених стороною витрат суду надано: копію Договору про надання правової допомоги від 22 травня 2025 року; копію Акту виконаних робіт до Договору про надання правової допомоги від 22 травня 2025 року; платіжну інструкцію №@2PL248497, платіжну інструкцію №@2PL288753. Згідно із п. 3.1.1 договору про надання правничої допомоги від 22 травня 2025 року, укладеного між адвокатом Петриком В.В. та ОСОБА_1 сторони погодили, що супровід справи у суді першої інстанції є фіксованим і становить - 40 000,00 грн, що сплачується у два етапи: перша частина у розмірі 20 000,00 грн сплачується клієнтом до початку надання послуг, друга частина у розмірі 20 000,00 грн сплачується після завершення стадії підготовчого засідання; участь адвоката у кожному судовому засіданні становить 2 000,00 грн за кожне засідання в режимі відеоконференції та 4 000,00 грн за безпосередню участь у залі судового засідання; гонорар успіху у разі відмови позивача від позову, залишення позову без розгляду, закриття провадження з будь-яких підстав, відмови у задоволенні позовних вимог судом - становить 20 000,00 грн. Представник відповідача вказував, що з липня 2022 року існувала чітка правова

позиція Верховного Суду щодо підсудності таких спорів господарським судом. Звернення позивача до суду загальної юрисдикції у березні 2025 року, коли така правова позиція вже існувала більше двох років, є свідомим ігноруванням вимог процесуального законодавства та сталої судової практики. В даній справі необґрунтовані дії позивача полягають не просто у поданні позову, а у свідомому зверненні до не належного суду при наявності чіткої правової позиції вищої судової інстанції щодо підсудності таких спорів та власному досвіді розгляді аналогічних справ у господарських судах. Суд першої інстанції зазначив, що у матеріалах справи відсутні докази, що ГО «ТІЗ «Зелений маєток» вийшло за межі дійсного змісту свого права, звернувшись до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по сплаті щомісячних членських внесків, 3 % річних та інфляційних втрат, та того, що таке звернення ГО «ТІЗ «Зелений маєток» до суду з позовом є недобросовісним, що спір виник внаслідок неправомірних дій ГО «ТІЗ «Зелений маєток» . Сама по собі помилковість позиції представника позивача ГО «ТІЗ «Зелений маєток» адвоката Бабаніна А.М. щодо наявності у останнього права на подачу позову до Бориспільського міськрайонного суду не може вважатися винною поведінкою учасника справи. З огляду на наведене, районний суд прийшов до висновку про відсутність підстав для визнання дій ГО «ТІЗ «Зелений маєток» зі звернення до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по сплаті щомісячних членських внесків, 3 % річних та інфляційних втрат, необґрунтованими. Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Згідно ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону ухвала суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - Петрика В.В. про ухвалення додаткового рішення відповідає з огляду на наступне. Виходячи з положень ч. 3 ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Відповідно до ч. 2 ст. 255 ЦПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету. За змістом ч. 5 ст. 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. Згідно з ч. 6 ст. 142 ЦПК України у випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев`ятої статті 141 цього Кодексу. Частиною 9 ст. 141 ЦПК України передбачено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до положень частини 1, 2 ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Тобто відповідач має право стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу, якщо позов залишено без розгляду внаслідок необґрунтованих дій позивача. Чинне законодавство не містить визначення поняття "необґрунтовані дії позивача". Тому для розуміння вказаного поняття слід виходити з дозволених меж реалізації прав та виконання обов`язків учасниками судового процесу. Так, згідно з ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідачу згідно з процесуальним обов`язком доказування необхідно довести, а суду встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 січня 2019 року у справі № 619/1146/17-ц (провадження № 61-44038св18) зроблено висновок, що саме по собі звернення з позовом до суду чи неявка сторони у судове засідання не свідчить про необґрунтованість дій позивача, оскільки зазначене є диспозитивним правом позивача, передбачене процесуальним законодавством і не містить таких обмежень, а тому для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідачеві необхідно довести, а суду встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи у ході розгляду справи по суті є необґрунтованими та у чому вони виражені, зокрема: чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується. Аналогічні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 202/2600/15-ц, від 17 грудня 2020 року у справі № 758/12381/18-ц, від 14 січня 2021 року у справі № 521/3011/18. Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Представник відповідача вказував, що неправомірні дії позивача полягали у зверненні до суду загальної юрисдикції у березні 2025 року, однак з липня 2022 року вже існувала чітка правова позиція Верховного Суду щодо підсудності таких спорів господарським судом. Таке звернення представника позивача, на переконання відповідача, є свідомим ігноруванням вимог процесуального законодавства та сталої судової практики. В даній справі необґрунтовані дії позивача полягають не просто у поданні позову, а у свідомому зверненні до неналежного суду при наявності чіткої правової позиції вищої судової інстанції. Представник ОСОБА_1 - Петрик В.В. також зазначав, що відповідно до даних, які містяться у Єдиному державному реєстрі судових рішень, рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 квітня 2025 року у справі №911/27/24, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 10 листопада 2025 року, позов ГО «ТІЗ «Зелений маєток» до ОСОБА_3 задоволено частково. Даним рішенням встановлено, що з позовом представник позивача 29 грудня 2023 року звернувся до Господарського суду Київської області. Рішенням Господарського суду Київської області від 07 березня 2024 року у справі №911/27/24 позовні вимоги ГО «ТІЗ «Зелений маєток» задоволено. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 05 вересня 2024 року скасовано рішення суду від 07 березня 2024 року та справу передано на розгляд до Бориспільського міськрайонного суду Київської області. Встановлено, що представник ГО «ТІЗ «Зелений маєток» з позовом до ОСОБА_1 звернувся до Бориспільського міськрайонного суду Київської області 28 березня 2025 року, тобто під час розгляду Бориспільським міськрайонним судом справи №911/27/24. Також посилався на постанову Верховного Суду у справі №911/583/24, як на підтвердження необґрунтованості дій позивача, винесена 28 серпня 2025 року, тобто після звернення 28 березня 2025 року до Бориспільського міськрайонного суду з позовом до ОСОБА_1 . Колегія суддів перевірила наведені доводи представника відповідача та дійшла висновку, що відсутні підстави для визнання дій позивача необґрунтованими, оскільки звернення позивача до суду за захистом, на думку позивача, свого порушеного права, не може свідчити про зловживання ним своїми процесуальними правами, дії сторони, направлені на захист своїх прав, не можуть вважатися необґрунтованими та тягнути за собою його обов`язок відшкодувати понесені відповідачем витрати. Разом з тим, оцінка щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог чи відмови надається судом під час розгляду справи по суті спору. Суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції, викладеним у оскаржуваній ухвалі суду, що сама по собі помилковість позиції представника позивача ГО «ТІЗ «Зелений маєток» - Бабаніна А.М. щодо наявності у останнього права на подачу позову до Бориспільського міськрайонного суду не може вважатися винною поведінкою учасника справи. Таким чином, наведені в даній справі обставини і докази дають підстави для висновку, що повивач ГО «ТІЗ «Зелений маєток» мала право для звернення до суду із зазначеним позовом за захистом прав, що вважала порушеними. Крім того, звернення позивача до неналежного суду не може свідчити про необґрунтованість дій позивача чи зловживання такими правами. Доводи апеляційної скарги, що позивач ГО «ТІЗ «Зелений маєток» була обізнаною про правову позицію Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №761/2739/20 щодо підсудності спорів про стягнення членських внесків з членів громадських організацій колегія суддів оцінює критично, оскільки вказане не підтверджується наявними у матеріалах справи доказами. З огляду на наведене, на думку суду апеляційної інстанції, відсутні підстави для висновку вважати такі дії позивача необґрунтованими та такими, що тягнуть за собою його обов`язок відшкодувати понесені відповідачем витрати. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала щодо відмови ухвалити додаткове рішення є законною та обґрунтованою, відтак апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Інші доводи цих висновків не спростовують, тому судом апеляційної інстанції відхилені. Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником Петриком Віталієм Віталійовичем , залишити без задоволення. Ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05 грудня 2025 року, залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дати складення повного тексту постанови. Повний текст постанови виготовлено 26 лютого 2026 року. Головуючий суддя : М.А.Яворський Судді : Т.Ц.Кашперська В.О.Фінагеєв