Постанова Київський апеляційний суд № 760/9713/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 25 лютого 2026 року м. Київ Унікальний номер справи № 760/9713/24 Апеляційне провадження № 22-ц/824/3736/2025 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б., суддів - Євграфової Є.П., Саліхова В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні) апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 26 лютого 2025 року, ухвалене під головуванням Аксьонової Н.М., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - в с т а н о в и в : У квітні 2024 року представник позивача ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» - Руденко К.В. звернувся до суду з вказаною позовною заявою, у якій просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за договором № 900708 про надання споживчого кредиту від 19 січня 2023 року станом на 26 січня 2024 року у розмірі 20 260, 75 грн, яка складається з: 2 500, 00 грн - заборгованість за кредитом, 17 760, 75 грн - заборгованість за процентами, відповідно до п. 1.5. кредитного договору за ставкою 1,99 за кожен день користування (726,35 % річних) за період з 19 січня 2023 року по 26 січня 2024 року (а.с. 1-10). На обґрунтування позовної заяви зазначено, що відповідно до укладеного Договору № 900708 про надання споживчого кредиту від 19 січня 2023 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 , відповідачу надано кредит у розмірі 2 500, 00 грн, строком користування до 14 січня 2024 року. Кредитний договір був укладений в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідача на веб-сайті в мережі Інтернет https://sloncredit.ua та підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Позичальник перед укладенням кредитного договору ознайомився з умовами кредитного договору, приєднався до Публічної пропозиції ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» на укладення договору про використання аналогу власноручного підпису для вчинення правочинів та ознайомився з умовами кредитування в паспорті споживчого кредиту шляхом введення електронного підпису з одноразовим ідентифікатором. Кредитний договір був підписаний відповідачем 19 січня 2023 року о 14:51:20 год. шляхом введення електронного підпису з одноразовим ідентифікатором X062. Згідно до п. 1.5. Кредитного договору, позичальник сплачує за користування кредитом фіксовану процентну ставку в розмірі 1,99 % в день (726,35% річних). Відповідно п. 2.1. Кредитного договору, кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки НОМЕР_1 . Таким чином сума кредиту перерахована на електронний платіжний засіб НОМЕР_1 відповідача, що підтверджується довідкою про переказ коштів на платіжну карту платіжною організацією. 26 січня 2024 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» (Клієнт) та ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» (Фактор), укладено договір факторингу № 2601-24-1 від 26 січня 2024 року, відповідно до умов якого право вимоги за договором № 900708 про надання споживчого кредиту від 19 січня 2023 року перейшло до ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС». Первісним кредитором не здійснювалось нарахування пені та інших штрафних санкцій по кредитному договору у відповідності до чинного законодавства України. Отже, первісним кредитором також враховано і норми Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникнення і поширення короновірусної хвороби (COVID-19)» про не нарахування штрафів та пені на період карантину. Відповідач не повернув своєчасно суму кредиту, нараховані відсотки для погашення заборгованості за кредитом, відповідно до умов кредитного договору. Таким чином, в порушення умов кредитного договору а також ст.ст. 509, 526, 1046 ЦК України, відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав. Станом на дату укладення договору факторингу № 2601-24-1 від 26 січня 2024 року, відповідно до Реєстру боржників від 26 січня 2024 року прострочення відповідача складає 342 днів. Позивач вимагає у відповідача дострокового повернення заборгованості за кредитним договором у розмірі, що була відступлена станом на дату укладення договору факторингу № 2601-24-1 від 21 січня 2024 року. У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань заборгованість за кредитним договором, згідно договору факторингу № 2601-24-1 від 26 січня 2024 року, станом на 26 січня 2024 року (дату укладення договору факторингу) становить 20 260,75 грн, яка складається з: - 2 500, 00 грн - заборгованість за кредитом; - 17 760, 75 грн - заборгованість за процентами, відповідно до п. 1.5. кредитного договору за ставкою 1,99 за кожен день користування (726,35% річних) за період з 19 січня 2023 року по 26 січня 2024 року. Стягнення нарахованих процентів за кредитним договором здійснюється за період з дати укладення кредитного договору до дати відступлення права вимоги за кредитним договором (а.с. 1-10). Заочним рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 26 лютого 2025 року позов ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» заборгованість за договором № 900708 про надання споживчого кредиту від 19 січня 2023 року в розмірі 20 260,75 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» 7 422,40 грн у рахунок відшкодування понесених позивачем судових витрат (а.с. 112-116). Не погодившись з заочним рішенням районного суду, 23 жовтня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 26 лютого 2025 року та ухвалити нове, яким позовні вимоги ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» задовольнити частково: стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» заборгованість за тілом кредиту у розмірі 2 500, 00 грн. У задоволенні решти позовних вимог - про стягнення відсотків у розмірі 17 760, 75 грн та судових витрат у розмірі 7 422, 40 грн - відмовити повністю через їх нікчемність, недобросовісність та зловживання правом (а.с. 152-154). В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач ОСОБА_1 зазначив, що суддя Аксьонова Н.М. в ухвалі від 18 липня 2025 року визнала поважними причини пропуску строку, а 10 жовтня 2025 року в ухвалі про відмову у скасуванні заочного рішення вказала, що відповідач не довів, що не з`явився у судові засідання з поважних причин. Крім цього, у заочному рішенні вказано, що відповідач був належним чином повідомлений через оголошення на сайті, оскільки суд не зміг встановити адресу останнього. При цьому суд послався на ч. 11 ст. 128 ЦПК України, яка застосовується лише якщо місце проживання особи невідоме. Однак позивач у позовній заяві вказав адресу відповідача, яку зазначив і суд у заочному рішенні. Розгляд справи за відсутності учасника, неповідомленого належним чином, є безумовною підставою для скасування судового рішення (пункт 3 частини третьої ст. 376 ЦПК України). Також апелянт вказав, що заочне рішення містить протиріччя, котре доводить, що суд не досліджував докази, оскільки на сторінці 6 вказано, що згідно з позовом, договір підписано ідентифікатором «Х062», проте на сторінці 7 у встановлюючій частині рішення суд сам встановлює, що договір підписано ідентифікатором «Е003». Апелянт наголосив, що визнав свій обов`язок повернути основну суму боргу («тіло кредиту») у розмірі 2 500, 00 грн, але категорично заперечує проти решти позовних вимог. Зазначив в апеляційній скарзі, що позивач вимагав, а суд стягнув 17 760, 75 грн відсотків, виходячи зі ставки 1,99% на день. Самі ж позивач та суд першої інстанції у рішенні визначили цю ставку як 726,35% річних. Реальна вартість кредиту: Більше того, у матеріалах справи (і в у заяві про перегляд) фігурувала «Реальна річна процентна ставка... 29 653, 85% річних». Наслідком цих умов стало стягнення відсотків (17 760,75 грн), які в 7,1 рази перевищують саме тіло боргу. Апелянт зазначив, що cуд не застосував норми матеріального права, які він був зобов`язаний застосувати: ст. 1054 ЦК України: позичальник зобов`язаний сплатити проценти, лише «якщо він не суперечить закону». Суд був зобов`язаний перевірити, чи ставка у 29 653, 85% річних суперечить закону. Стаття 18 Закону «Про захист прав споживачів» прямо забороняє несправедливі умови договорів, визначаючи їх як такі, що створюють «істотний дисбаланс» прав та обов`язків на шкоду споживачу. Ставка у 29 653,85% річних та борг у 7 разів більший за тіло кредиту, такі умови є нікчемними (недійсними) з моменту укладення. Стаття 228 ЦК України визначає нікчемним правочин, який порушує публічний порядок та моральні засади суспільства. Стаття 13 ЦК України забороняє зловживання правом. Дії позивача, спрямовані на стягнення відсотків, які у 7,1 рази перевищують суму наданого, є очевидним зловживанням. Це не добросовісна спроба отримати плату за користування коштами, а намір заподіяти шкоду та отримати безпідставне збагачення. Також апелянт посилався на неспівмірні та необґрунтовані судові витрати (5 000, 00 грн), які суд стягнув по витратам на правничу допомогу за позовом про стягнення 2 500, 00 грн основного боргу. Стаття 137 ЦПК України вимагає, щоб розмір витрат був співмірним зі складністю справи. Просити 5 000, 00 грн за підготовку типового, шаблонного позову у простій, малозначній справі, де представник позивача навіть не з`являвся на засідання, - це очевидне зловживання правами. Обґрунтування суду, що відповідач не подав клопотання про зменшення витрат, є процесуальною пасткою, оскільки він не міг цього зробити, не знаючи про справу (а.с. 152-154). У відзиві на апеляційну скаргу, поданий із пропуском строку, котрий представник позивача ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» - Руденко К.В. просив продовжити, вказавши причинами пропуску те, що встановлений судом строк припав на період зимових свят та вихідних днів, що скоротило кількість робочих днів, а також накладенням технічних перешкод зумовлених частими та тривалими стабілізаційними/аварійними відключеннями електроенергії в м. Києві (та за моїм місцем знаходження), що в свою чергу збільшило час для ознайомленням та підготовкою процесуальних документів. Дані обставини створили технічні перешкоди для своєчасного опрацювання тексту апеляційної скарги та формування відзиву через підсистему «Електронний суд». Фактичний час, необхідний для роботи з процесуальними документами, збільшився в декілька разів. Також, пропуск строку становить лише 4 дні (з яких 2 дні - це вихідні 10-11 січня). Така затримка не є значною та не порушує права інших учасників на розумні строки розгляду справи, та просив заочне рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 26 лютого 2025 року залишити без змін, відмовивши у задоволенні апеляційної скарги, та стягнути з ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000, 00 грн за подання відзиву на апеляційну скаргу (а.с. 189-124). 18 січня 2026 року апелянт подав відповідь на відзив позивача, у якому заперечував проти поновлення строку для подання відзиву та стягнення витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 3 000, 00 грн (а.с. 204-206). Оскільки з матеріалів справи вбачається, що апеляційна скарга подана апелянтом ОСОБА_1 23 жовтня 2025 року в системі «Електронний суд», а копія ухвали Київського апеляційного суду від 23 грудня 2025 року про відкриття апеляційного провадження і встановлення строку для подачі відзиву на апеляційну скаргу до 09 січня 2026 року була отримана позивачем ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» та його представником - Руденко К.В., пропуск строку на подання відзиву на апеляційну скаргу був нетривалим, апеляційний суд поновив строк на його подачу та не вбачає підстав для неврахування його доводів при апеляційному перегляді справи (а.с. 152-154, 182-187). Відповідно до частини першої ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За правилами частини тринадцятої ст. 7, частини першої ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга розглянута апеляційним судом в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні). Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне. Колегією суддів апеляційного суду з матеріалів справи встановлено, що 19 січня 2023 року ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 (споживач) уклали договір про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний» № 900708, відповідно до пункту 1.1. якого укладення цього Договору здійснюється Сторонами за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується Споживачу через Веб-сайт. Електронна ідентифікація Споживача в ІТС Товариства здійснюється при вході Споживача в Особистий кабінет в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, що є електронним підписом Споживача та направлений Товариством на номер мобільного телефону Споживача, вказаний при вході. При цьому, Споживач самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до Веб-сайту/ІТС Товариства. Згідно з пунктом 1.2. договору на умовах, встановлених Договором, Товариство надає Споживачу кредит у гривні, а Споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Відповідно до пункту 1.3. договору сума кредиту(загальний розмір) складає: 2 500,00 гривень. Тип кредиту - кредит. Пунктом 1.4. договору передбачено, що строк кредиту 360 дні (в)(день). Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 дні (в). Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є Додатком № 1 до цього Договору. За пунктом 1.5. Тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов: 1.5.1. Стандартна процентна ставка становить 1,99 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього Договору. Відповідно до пункту 1.6. договору мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби. Згідно з пунктом 1.7. договору орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору складає: 1.7.1. за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 29 653,85% річних. Відповідно до пункту 1.8. договору орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору складає: 1.8.1. за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 20 410, 00 грн. Згідно з пунктом 1.15. укладеного договору перед укладенням цього Договору Товариством була здійснена електронна ідентифікація Споживача для входу в Особистий кабінет, відповідно до п. 1.1 Договору та був використаний наступний спосіб ідентифікації та верифікації Споживача (в тому числі здійснений з метою укладення попередніх правочинів між Сторонами), з урахуванням вимог, визначених нормативно-правовим актом Національного банку України з питань здійснення установами фінансового моніторингу: отримання через Систему BankID НБУ ідентифікаційних даних. Пунктом 2.1. договору передбачено, що кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок Споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_2 . Згідно з пунктом 2.2. договору сума кредиту (його частина) перераховується Товариством протягом двох календарних днів з моменту укладення цього Договору. Дати надання кредиту: 19 січня 2023 року або 20 січня 2023 року. У відповідності до пункту 4.1. договору, Товариство має право, зокрема: 1) вимагати від Споживача повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом та виконання усіх інших зобов`язань, встановлених Договором; 3) укладати договори щодо відступлення права вимоги за Договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди Споживача, але з обов`язковим повідомленням Споживача про таке відступлення протягом 10 робочих днів із дати такого відступлення; 9) вимагати дострокового повернення кредиту, строк сплати якого ще не настав в повному обсязі у порядку та випадках , передбачених в п.5.4 Договору. Як перебачено пунктом 4.2. договору Товариство зобов`язане: 1) надати Споживачу кредит на умовах та в порядку передбачених Договором; 2) прийняти від Споживача виконання зобов`язань за цим Договором (у тому числі дострокове - як частинами, так і в повному обсязі) 3) на вимогу Споживача, надати інформацію з питань надання фінансових послуг та інформацію, право на отримання якої закріплене законодавством України; 4) повідомляти Споживача про зміну даних, зазначених у розділі 10 Договору у триденний строк з моменту виникнення таких змін, шляхом розміщення відповідної інформації на Веб-сайті; 5) виконувати інші обов`язки, передбачені Договором, Правилами та чинним законодавством України. Відповідно до пункту 4.3. договору споживач має право, зокрема: 1) достроково повернути кредит як в повному обсязі, так і частинами в порядку передбаченому Договором, сплативши проценти за користування кредитом виходячи з фактичного залишку суми кредиту та фактичного строку користування кредитом; 2) відмовитись від укладення цього Договору без пояснення причин, лише у випадку виконання наступних необхідних умов: а) письмово повідомити про це Товариство не пізніше 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту підписання та отримання примірника цього Договору. Таке повідомлення направляється Споживачем Товариству на електронну адресу або рекомендованим чи цінним листом за адресою місцезнаходження Товариства, вказані в Договорі; б) протягом семи календарних днів з дати направлення Товариству повідомлення, відповідно до попереднього підпункту Договору, повернути Товариству загальну суму кредиту, одержану згідно з цим Договором, та сплатити проценти за період з дня одержання кредитних коштів до дня їх повернення за ставкою, встановленою в цьому Договорі. При цьому, у випадку неповернення Споживачем загальної суми кредиту та/або процентів за їх користування у зазначений строк, відмова Споживача від Договору вважається такою, що не здійснювалась (не реалізована) і цей Договір продовжує діяти на умовах, передбачених ним. Пунктом 4.4. договору передбачено, що споживач зобов`язаний: 1) у встановлений Договором строк, повернути кредит, сплатити проценти, штрафи та пені (у разі наявності) та інші платежі передбачені Договором; 2) повідомляти Товариство про зміну даних, зазначених у розділі 10 Договору протягом 3-х календарних днів, зокрема через контактцентр Товариства або засобами Особистого кабінету; 3) виконувати інші обов`язки, передбачені цим Договором, Правилами та чинним законодавством України. Відповідно до пункту 5.1. договору Сторони домовились, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно Графіка платежів, крім випадку визначеного в пп. 5.3. Договору. За пунктами 6.1. та 6.2. договору сторони несуть відповідальність за порушення умов цього Договору згідно чинного законодавства України, цього Договору. Порушенням умов цього Договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього Договору. Згідно з пунктом 9.6. договору він укладається шляхом направлення його тексту підписаного зі Сторони Товариства електронним підписом, в Особистий кабінет Споживача для ознайомлення та підписання. Електронний підпис Товариства створюється на Договорі шляхом накладення аналогу власноручного підпису уповноваженої особи Товариства та відтиску печатки Товариства, що відтворені засобами електронного копіювання, за зразком попередньо узгодженим Сторонами в укладеному Договорі про використання аналогу власноручного підпису для вчинення правочинів. Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом Споживача, що створений шляхом використання Споживачем одноразового ідентифікатора, який формується автоматично на стороні Товариства для кожного разу використання та направляється Споживачу на номер мобільного телефону повідомлений останнім Товариству в ІТС Товариства/зазначений в цьому Договорі. Введення Споживачем коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором цього Договору створює підпис Споживача на Договорі та вважається направленням Товариству повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього Договору. Згідно з пунктом 9.8. договору, підписуючи цей Договір, Споживач підтверджує, що: - перед укладенням цього Договору йому була в чіткій та зрозумілій формі надана інформація: а) за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту) відповідно до ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування; б) вказана в ч. 1, 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та розміщена на Веб-сайті; - він ознайомлений з усіма умовами Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, ТОВ «Слон Кредит», що розміщені на Веб-сайті, повністю розуміє їх, погоджується з ними і зобов`язується неухильно їх дотримуватися (а.с. 14-21). Згідно з листом від 30 січня 2024 року № 20240130-228 ТОВ «Пейтек Україна», відповідно до відомостей, що містяться у Реєстрі платіжної інфраструктури, ТОВ «Пейтек Україна» (код ЄДРПОУ 44103264), ТОВ «Пейтек Україна» є фінансовою установою, що має право на надання платіжних послуг. Відповідно до отриманої ліцензії від НБУ (рішення від 29 травня 2023 року № 21/990-РК), Товариство надає послуги з переказу коштів без відкриття рахунку. Між Товариством та ТОВ «Слон Кредит» було укладено договір про організацію переказу грошових коштів № 06062022-1 від 06 червня 2022 року. Відповідно до зазначеного договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта від ТОВ «Слон Кредит»: 19.01.2023 12:52:16 на суму 2500.00 грн, номер транзакції в системі ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА» - cdf75d7d-9600-45c9-8f80-7986e8bccad7, номер транзакції в системі ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» - 9007081674132730, призначення платежу: зарахування на картку, маска картки НОМЕР_2 (а.с. 27). 26 січня 2024 року ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» уклали договір факторингу № 2601-24-1, згідно з пунктом 1.1. якого на умовах за цим Договором Клієнт передає (відступає) Фактору свої Права Вимоги, а Фактор набуває Права Вимоги Клієнта за Первинними Договорами та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату та на умовах, визначених цим Договором. Відповідно до пункту 2.2. договору факторингу № 2601-24-1 Права Вимоги, які Клієнт відступає Фактору за цим Договором, відступаються (передаються) розмірі Заборгованості Боржників перед Клієнтом, та визначені в Реєстрі Боржників, що підписується Сторонами, у паперовому вигляді в день укладання цього Договору та надсилається Клієнтом Фактору засобами корпоративного зв`язку у захищеному паролем файлі в день укладання цього Договору. Реєстр боржників у формі електронного документа передається Клієнтом Фактору на електронному носії (з додатковою інформацією за Первинними договорами) і повинен повністю відповідати Реєстру боржників на паперовому носії. Реєстр Боржників після належного його підписання вважається невід`ємною частиною цього Договору (а.с. 52-60). Згідно з пунктом 3.1. договору факторингу сума фінансування, що надається Фактором Клієнту під відступлення Прав Вимоги, по Реєстру Боржників складає 302 299, 53 грн та включає в себе фінансування відповідно до Реєстру Боржників. До матеріалів справи долучено витяг з реєстру боржників від 26 січня 2024 року за договором факторингу № 2601-24-1 від 26 січня 2024 року, згідно з яким фактор набув права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 на загальну суму заборгованості 20 260, 75 грн, з яких 2 500, 00 грн - сума виданого кредиту, 17 760, 75 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом, за договором № 900708 від 19 січня 2023 року. Станом на дату укладення договору факторингу № 2601-24-1 від 26 січня 2024 року, відповідно до Реєстру боржників від 26 січня 2024 року прострочення відповідача складає 342 днів (а.с. 69). Згідно з платіжною інструкцією кредитового переказу коштів № 601 від 26 січня 2024 року, ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» сплатило на рахунок ТОВ «Слон Кредит» суму у розмірі 302 299, 53 грн як плату відповідно до договору факторингу № 2601-24-1 від 26 січня 2024 року без ПДВ (а.с. 68). АТ КБ «ПриватБанк» листом від 07 січня 2025 року надало відомості, що на ім`я ОСОБА_1 емітовано картку № НОМЕР_3 , для здійснення комунікації останнім було надано номери: НОМЕР_4 , НОМЕР_5 (а.с. 106). Відповідно до виписки по рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_3 , відкритого АТ КБ «ПриватБанк», 19 січня 2023 року зараховано переказ на картку у сумі 2 500, 00 грн (а.с. 107). Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що, позивач довів обставини, на які він посилався на підтвердження своїх вимог, в частині наявності підстав для стягнення заборгованості за кредитом і його розміру, а відповідач належних та допустимих доказів на спростування аргументів позивача як щодо укладення між сторонами кредитного договору, погодження всіх істотних умов договору, так і щодо розміру заборгованості, не надав. Відповідач доводів позивача про визначену у позові заборгованість не спростував, контррозрахунку заборгованості не зробив, доказів сплати заборгованості за кредитним договором не подав. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення у межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного. Згідно з ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. За приписами ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Відповідно до пункту 1 частини другої ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори. За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом. За правилом частини статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів. Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України). Абзац 2 частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі. Подібні правові висновки викладено Верховним Судом у постановах: від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 20 червня 2022 року у справі № 757/40396/20 (провадження № 61-850св22), від 04 грудня 2023 року у справі № 212/10457/21 (провадження 61-6066св23) та інших. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону). Відповідно до частини третьої статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четвертої статті 11 Закону). Згідно із частиною шостою статті 11 вищезазначеного Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. За правилом частини восьмої статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Так, з матеріалів справи вбачається, що 19 січня 2023 року ОСОБА_1 , будучи ідентифікованим та верифікованим за допомогою Системи ВаnkID, та ТОВ «Слон Кредит» уклав договір про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний» № 900708 у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором, згідно з Законом України «Про електронну комерцію» (а.с. 14-21). Вказаний договір підписано електронним підписом позичальника ОСОБА_1 відтворений шляхом використання одноразового ідентифікатора (електронного підпису) Х062 (а.с. 21). Окрім цього, також електронним підписом позичальника ОСОБА_1 шляхом використання одноразового ідентифікатора (електронного підпису) Х062 підписано додаток №1 до договору про надання споживчого кредиту № 900708 від 19 січня 2023 року - Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (а.с. 22) та паспорт споживчого кредиту (інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (стандартна форма)) (а.с. 23-25). Враховуючи викладене, відповідач уклав із ТОВ «Слон Кредит» електронний договір та підписав його у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» (електронним підписом одноразовим ідентифікатором Х062), а тому договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Відповідно до листа ТОВ «Пейтек Україна» від 30 січня 2024 року та виписки з рахунку № НОМЕР_3 , відкритого в АТ КБ «ПриватБанк», кредитодавець виконав свій обов`язок перед позичальником щодо надання грошових коштів у розмірі 2 500, 00 грн (а.с. 67, 107). Кредитодавець свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, а саме перерахував грошові кошти для користування позичальником, факт чого також відповідач визнав, зокрема в апеляційній скарзі (а.с. 153). Встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання не виконав, у передбачений в договорі строк грошові кошти (суму кредиту) та нараховані проценти за користування кредитними коштами не повернув, внаслідок чого виникла заборгованість. За пунктом 3.1. договору проценти, що нараховуються за цим Договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт». Роз`яснення щодо процентів: економічна сутність процентів - плата за користування кредитом; база для розрахунку процентів - залишок фактичної заборгованості за кредитом станом на початок кожного календарного дня протягом строку кредиту; порядок обчислення процентів здійснюється відповідно до наступної формули: Проценти = «база для розрахунку процентів, з урахуванням умов п.3.2 Договору» помножити на «процентну ставку вказану в п.1.5, яка діє у відповідний період строку кредиту, з урахуванням умов Договору». Згідно з пунктом 3.2. договору до періоду розрахунку процентів включається день надання та день фактичного повернення кредиту, але не включається перша дата сплати процентів, вказана в Графіку платежів. У випадку якщо день надання та день повернення кредиту співпадають, нарахування процентів здійснюється за один день. У відповідності до пункту 3.3. договору у випадку повного дострокового повернення кредиту Споживач зобов`язаний сплатити проценти нараховані на дату повного дострокового повернення кредиту (включно) за фактичний строк користування кредитом. У випадку часткового дострокового повернення кредиту, Споживач повинен сплати проценти нараховані за користування кредитом до дати такого часткового повернення кредиту (включно), в порядку передбаченому п.5.3 Договору. При цьому, після здійснення такого часткового повернення кредиту здійснюється перерахунок зобов`язань Споживача зі сплати процентів, розмір яких вказаний в Графіку платежів у бік зменшення, на умовах та в порядку, передбачених в п. 5.2 цього Договору. Після здійснення коригування зобов`язань Споживача новий Графік платежів, що складається за формою визначеною в п. 5.2 Договору, розміщується Товариством в Особистому кабінеті та/або направляється на електронну адресу Споживача, що вказана в цьому Договорі. Як встановлено з витягу з реєстру боржників від 26 січня 2024 року за договором факторингу № 2601-24-1 від 26 січня 2024 року, загальна сума заборгованості ОСОБА_1 перед кредитором становить 20 260, 75 грн, з яких 2 500, 00 грн - сума виданого кредиту, 17 760, 75 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом, за договором № 900708 від 19 січня 2023 року. Станом на дату укладення договору факторингу № 2601-24-1 від 26 січня 2024 року прострочення відповідача складає 342 дні, строк кредиту 360 днів, згідно з пунктом 1.4. договору (а.с. 69). Згідно з розрахунком, наданим позивачем, кількість днів прострочки становить 342 дні, залишок кредиту 20 260, 75 грн, з яких 2 500, 00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 17 760, 75 грн - по відсотках за користування кредитом. Протягом строку кредитування позичальник не повертав кредит та не погашав заборгованість за кредитним договором (а.с. 26). При цьому, відповідач не надав суду контррозахунку заборгованості на спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором. Судом встановлено, що перед укладенням договору ТОВ «Слон Кредит» надало ОСОБА_1 , згідно з пунктом 9.8. договору, в чіткій та зрозумілій формі інформація: а) за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту) відповідно до ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування; б) вказана в ч. 1, 2 ст.12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та розміщена на Веб-сайті; він ознайомлений з усіма умовами Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, ТОВ «Слон Кредит», що розміщені на Веб-сайті, повністю розуміє їх, погоджується з ними і зобов`язується неухильно їх дотримуватися (а.с. 14-21). Окрім того, ОСОБА_1 правом споживача відмовитись в односторонньому порядку від укладення кредитного договору протягом чотирнадцяти днів не скористався та продовжував користуватись кредитом на погоджених між сторонами умовах. Як вже зазначалося, електронним підписом позичальника ОСОБА_1 шляхом використання одноразового ідентифікатора (електронного підпису) Х062, окрім власне договору про надання споживчого кредиту № 900708 від 19 січня 2023 року, підписано додаток №1 до нього - Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (а.с. 22) та паспорт споживчого кредиту (інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (стандартна форма)) (а.с. 23-25). Таким чином, кредитодавець виконав вимоги передбачені положеннями статті 9 Закону України «Про споживче кредитування», зокрема надав позичальнику перед укладенням договору інформацію за частиною третьою вказаної статті Закону. Тобто слід дійти висновку, що сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору. Отже відповідач взяв на себе зобов`язання та не виконав їх належним чином, будучи попередньо ознайомленим з усіма умовами договору та погодився із ними, у тому числі щодо розміру реальної річної процентної ставки за весь строк користування кредитом 29 653,85% річних (360 днів) та розміру процентної ставки у день - 1,99 %. Крім того, відповідач не скористався своїм правом як споживача на відмову від надання йому кредиту без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів, протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дня укладення, що передбачено як ст. 15 Закону України «Про споживче кредитування», так і підпунктом 2 пункту 4.3. договору № 9007708 від 19 січня 2023 року. Проценти визначені у договорі не суперечать вимогам законодавства, а отже, вказані умови кредитного договору не можна вважати несправедливими, оскільки розмір відсотків за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст. 627 ЦК України. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Договір про споживчий кредит № 9007708 від 19 січня 2023 року є чинним, докази того, що він в цілому або окремі його частини були визнані недійсними, матеріали справи не містять. Велика Палата Верховного Суду зазначила у своїй постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, що відповідно до частини першої ст. 1048 та частини першої ст. 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Законом України № 3498-ІХ від 22 листопада 2023 року «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав законної сили 24 грудня 2023 року, внесено зміни до статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», та доповнено її частиною 5, відповідно до якої максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %. Вказаним Законом України № 3498-ІХ від 22 листопада 2023 року Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» доповнено пунктом 17, в якому передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5%; протягом наступних 120 днів - 1,5 %. Таким чином, нормами Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що при укладенні договорів про споживчий кредит максимальна денна процентна ставка 2,5% застосовується до 22 квітня 2024 року, 1,5% - до 20 серпня 2024 року, а з 21 серпня 2024 діє процентна ставка 1%. Водночас, передбачений п. 17 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» перехідний період у 240 днів із дозволеною ставкою: 120 днів 2,5%, 120 днів 1,5%, поширюється лише на договори, укладені до набрання Законом чинності, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання Законом чинності. Про це зазначено у ч. 2 розділу II Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг». Отже доводи скаржника про несправедливість умов кредитного договору та незаконне нарахування процентів є безпідставними і спростовуються матеріалами справи. Щодо доводів апелянта про те, що він не був належним чином повідомленим про час, дату і місце слухання справи, то колегія суддів апеляційного суду зазначає, що згідно з відповіддю № 701048 від 22 липня 2024 року з Єдиного державного демографічного реєстру, ОСОБА_1 був знятий з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , 13 листопада 2020 року (а.с. 91). Інформацією про задеклароване/зареєстроване місце проживання особи з Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Солом`янської РДА від 25 квітня 2024 року № 111374267 підтверджено, що ОСОБА_1 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , з 26 жовтня 2018 року по 13 листопада 2020 року (а.с. 89). Відповідно, відомостей про актуальну адресу місця проживання/перебування відповідача станом на день відкриття провадження у справі та ухвалення заочного рішення від 26 лютого 2025 року суд не мав. Згідно з частиною дев`ятою ст. 28 ЦПК України позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред`являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи). Якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі. Подальший виклик такої особи як відповідача у справі здійснюється через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України (частина десята ст. 187 ЦПК України). Отже, виклик відповідача здійснювався у порядку, передбаченому частиною одинадцятою статті 128 та десятою статті 187 ЦПК України, чим спростовуються доводи апелянта щодо неналежного його повідомлення (а.с. 96, 103). Інші доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують, а тому відхиляються судом апеляційної інстанції як необґрунтовані. Згідно з ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд залишає без задоволення апеляційну скаргу, а судове рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, правильно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, відтак дійшов законної та обґрунтованої позиції при вирішенні справи. За таких умов підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції при апеляційному розгляді відсутні. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Щодо судового збору. Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При подачі позовної заяви позивач сплатив судовий збір у розмірі 2 422, 40 грн (а.с. 11). Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про залишення рішення суду першої інстанції без змін, відсутні підстави для зміни розподілу судового збору, сплаченого позивачем при поданні позовної заяви. Щодо судових витрат на професійну правничу допомогу. Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу. За змістом статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Згідно вимог статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі, гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19). Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час. Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат. Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19), від 23 травня 2022 року у справі № 724/318/21 (провадження № 61-19599св21). Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22). Процесуальний закон визначає критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19). Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони. Щодо співмірності витрат на правову допомогу слід також ураховувати позицію Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 640/6209/19, відповідно до якої розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також суд має враховувати критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. На підтвердження витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» надало копію договору № 03/07-2023 про надання юридичних послуг від 03 липня 2023 року, укладеного з ФОП ОСОБА_2., котрий має право на заняття адвокатською діяльністю № 2412 від 23 жовтня 20108 року, згідно з виданим свідоцтвом на підставі рішення Ради адвокатів Полтавської області № 18 від 23 жовтня 2018 року, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Руденка К.В., довіреність від ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» на адвоката Руденка К.В., витяг з реєстру № 1 до акту приймання-передачі наданих послуг № 32 від 03 липня 2023 року, платіжна інструкція № 626 від 09 лютого 2024 року (призначення платежу - оплата за надання юридичних послуг згідно договору про надання юридичних послуг № 03/07/2023) (а.с. 70-73, 76-77). Відповідно до пункту 1.1. договору № 03/07/2023 про надання юридичних послуг, у межах цього договору виконавець, який має право на заняття адвокатською діяльністю відповідно до свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 2412 від 23 жовтня 2018 року, виданого на підставі рішення Ради адвокатів Полтавської області № 18 від 23 жовтня 2018 року, зобов`язується надати замовнику наступні юридичні послуги: складання проєктів процесуальних документів, складання листів, адвокатських запитів, претензій, заперечень, позовних заяв, пояснень, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, представництво інтересів замовника в органах державної влади та місцевого самоврядування (на підставі окремої довіреності). Згідно з пунктом 3.1. договору, вартість послуг виконавця становить: 5 000, 00 грн - складання позовної заяви про стягнення заборгованості з боржника замовника. Відповідно до п. 3.3. вказаного договору, загальна вартість договору становитиме суму вартості послуг, вказану в усіх актах наданих послуг. Згідно з пунктом 3.7. договору, сторони погодили, що вартість послуг, вказана в актах наданих послуг, є остаточною, та включає всі затрати виконавця, що пов`язані з наданням послуг. Виконавець не має права на додаткове відшкодування понесених витрат понад суму, що зазначатиметься в актах наданих послуг. З витягу з реєстру № 1 до акту приймання-передачі наданих послуг № 32 до договору № 03/07/2023 про надання юридичних послуг від 03 липня 2023 року встановлено, що вартість наданої послуги адвокатом Руденком К.В. - підготовка позовної заяви про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за договором № 900708 про надання споживчого кредиту від 19 січня 2023 року та клопотання про витребування доказів - 5 000, 00 грн (а.с. 76). Платіжною інструкцією кредитового переказу коштів № 626 від 09 лютого 2024 про сплату 50 000, 00 грн, з призначенням платежу: оплата за надання юридичних послуг по договору № 03/07/2023 від 03 липня 2023 року, згідно з актом № 32 від 06 лютого 2024 року, підтверджується фактична оплата ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» Руденку К.В. (а.с. 77). Також з матеріалів справи встановлено, що представником ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» адвокатом Руденком К.В. було подано до суду позовну заяву з додатками про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 900708 про надання споживчого кредиту від 19 січня 2023 року та клопотання про витребування доказів (а.с. 1-86). У відповіді на відзив позивача апелянт посилався на неспівмірні та необґрунтовані судові витрати у розмірі 5 000, 00 грн, які суд стягнув по витратам на правничу допомогу за позовом про стягнення 2 500, 00 грн основного боргу. Вважав, що 5 000, 00 грн за підготовку типового, шаблонного позову у простій, малозначній справі, де представник позивача навіть не з`являвся на засідання, - це очевидне зловживання правами (а.с. 154). Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Тобто, ЦПК України передбачені такі критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, необхідність, розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Вирішуючи питання про відшкодування витрат на правничу допомогу, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи вказані у ст.ст. 137, 141 ЦПК України критерії. Враховуючи наведені обставини, предмет спору, складність справи, виходячи із засад реальності та співмірності, колегія суддів вважає, що клопотання апелянта ОСОБА_1 про зменшення суми витрат на професійну правничу допомогу, понесених ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» у суді першої інстанції необґрунтоване і задоволенню не підлягає. Крім того, у відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» - адвокат Руденко К.В. просив стягнути з ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 3 000, 00 грн. На підтвердження витрат на правничу допомогу в апеляційному суді ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» надало копію договору № 02/08/2024 про надання юридичних послуг від 02 серпня 2024 року, укладеного з ФОП Руденком К.В., котрий має право на заняття адвокатською діяльністю № 2412 від 23 жовтня 2018 року, згідно з виданим свідоцтвом на підставі рішення Ради адвокатів Полтавської області № 18 від 23 жовтня 2018 року, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Руденка К.В., довіреність від ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» на адвоката Руденка К.В., копію акту приймання-передачі наданих послуг № 126/7 від 17 грудня 2025 року до договору № 02/08/2024 про надання юридичних послуг від 02 серпня 2024 року, платіжна інструкція кредитового переказу коштів № 3657 від 17 грудня 2025 року (призначення платежу - оплата за надання юридичних послуг згідно договору про надання юридичних послуг № 02/08/2024) (а.с. 197-202). Відповідно до пункту 1.1. договору № 02/08/2024 про надання юридичних послуг, у межах цього договору виконавець, який має право на заняття адвокатською діяльністю відповідно до свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 2412 від 23 жовтня 2018 року, виданого на підставі рішення Ради адвокатів Полтавської області № 18 від 23 жовтня 2018 року, зобов`язується надати замовнику наступні юридичні послуги: складання проєктів процесуальних документів, складання листів, адвокатських запитів, претензій, заперечень, позовних заяв, пояснень, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, представництво інтересів замовника в органах державної влади та місцевого самоврядування (на підставі окремої довіреності). Згідно з пунктом 3.2. договору вартість послуг виконавця, що були надані замовнику та не вказані у п. 3.1. договору визначаються сторонами в актах наданих послуг та рахунках на оплату. Відповідно до п. 3.3. вказаного договору, загальна вартість договору становитиме суму вартості послуг, вказану в усіх актах наданих послуг. Згідно з пунктом 3.7. договору, сторони погодили, що вартість послуг, вказана в актах наданих послуг, є остаточною, та включає всі затрати виконавця, що пов`язані з наданням послуг. Виконавець не має права на додаткове відшкодування понесених витрат понад суму, що зазначатиметься в актах наданих послуг. З акту приймання-передачі наданих послуг № 126/7 до договору № 02/08/2024 про надання юридичних послуг від 02 серпня 2024 року встановлено, що вартість наданої послуги адвокатом Руденком К.В. - складання та подання до Київського апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 26 лютого 2025 року у справі № 760/9713/24 - 3 000, 00 грн (а.с. 197). Платіжною інструкцією кредитового переказу коштів № 3657 від 17 грудня 2025 року про сплату 3 000, 00 грн, з призначенням платежу: оплата за надання юридичних послуг по договору № 02/08/2024 про надання юридичних послуг від 02 серпня 2024 року по акту № 1267 від 17 грудня 2025 року без ПДВ, підтверджується фактична оплата ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» Руденку К.В. (а.с. 201). Матеріалами справи підтверджується, що представником ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» адвокатом Руденком К.В. було подано до суду відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 (а.с. 1-86). У відповіді на відзив ОСОБА_1 заперечував проти стягнення 3 000, 00 грн на правову допомогу в апеляційному суді, вказуючи на невідповідність якості послуг, шаблонності документу та на те, що він був поданий із пропуском визначеного судом строку: позивач оцінює роботу свого адвоката у 3 000,00 грн за підготовку одного документу, але при цьому адвокат не спромігся подати цей документ вчасно, посилаючись на відсутність технічних можливостей. Виникає суперечність: якщо адвокат надає висококваліфіковану допомогу, яка коштує таких грошей, він повинен мати належне технічне забезпечення; якщо ж він не може організувати вчасну відправку пошти через відсутність світла, то якість такої «допомоги» не відповідає заявленій вартості. Текст відзиву є стандартним шаблоном без унікального правового аналізу. Стягнення 3 000, 00 грн за документ, поданий із запізненням та сформований на основі типових заготовок, суперечить вимогам розумності та співмірності. Апелянт вказав, що оскільки відзив подано з пропуском строку без поважних причин, він не підлягає розгляду, а отже витрати на його підготовку відшкодуванню не підлягають. З огляду на те, що пропуск строку на подання відзиву на апеляційну скаргу був нетривалим, апеляційний суд не вбачає підстав для неврахування його доводів при апеляційному перегляді справи. Разом з тим, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, беручи до уваги заперечення сторони відповідача щодо заявлених позивачем витрат на правову допомогу, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, про відмову у стягненні з відповідача заявленої суми у розмірі 3 000, 00 грн на правову допомогу в суді апеляційної інстанції. З огляду на положення частини третьої статті 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах касаційному оскарженню не підлягають, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 26 лютого 2025 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили негайно з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець Є.П. Євграфова В.В. Саліхов