Постанова 4821 № 703/3863/25

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/210/26Головуючий по 1 інстанції Справа № 703/3863/25 Категорія: 304090000 Волосовський В. В. Доповідач в апеляційній інстанції Сіренко Ю. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 лютого 2026 року м. Черкаси Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів: Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л., Василенко Л.І., учасники справи: позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», відповідач ОСОБА_1 , особа, яка подає апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 адвокат Сікорська Ірина Станіславівна, розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Сікорської Ірини Станіславівни на заочне рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області (у складі судді Волосовського В.В.) від 06 жовтня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в с т а н о в и в : У червні 2025 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулось до суду із позовом, в якому просило стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в розмірі 36562,69 грн, судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 16.10.2012 між ПАТ «Банк Руский Стандарт» (надалі АТ «БАНК ФОРВАРД», який є правонаступником усіх прав ПАТ «Банк Руский Стандарт») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 100751079, відповідно до умов якого на ім`я відповідача було випущено платіжну картку, відкрито поточний рахунок та встановлено Ліміт, у межах якого Позичальник має право здійснювати операції з використанням Картки за рахунок наданого Банком кредиту, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплачувати плату за користування кредитом відповідно до умов цього Договору. Позивач вказував, що свої зобов`язання за кредитним договором АТ «Банк Форвард» виконало в повному обсязі та надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначеними умовам кредитного договору. Відповідач не виконала умов кредитного договору, у результаті чого утворилася заборгованість. 25.07.2024 між АТ «Банк Форвард» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено Договір № GL1N426202/1 про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «ФК «Кредит?Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками АТ «Банк Форвард», у тому числі, і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 100751079 від 16.10.2012. Позивачем зазначено, що термін повернення кредиту настав, а заборгованість за кредитним договором у встановлений строк не була погашена. Станом на дату відступлення права вимоги заборгованість відповідача перед позивачем за кредитним договором № 100751079 від 16.10.2012 становить 36562,69 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 11760,63 грн; заборгованість за відсотками 13170,26 грн; заборгованість за комісією 11731,80 грн. Оскільки відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість за договором, що є порушенням законних прав та інтересів банку, позивач змушений був звернутися до суду із даним позовом. Просить задовольнити позовні вимоги і стягнути з відповідача вказану заборгованість та судові витрати. Заочним рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 06.10.2025 позов задоволено повністю. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором в розмірі 36562,69 грн, витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн та витрати за надання правничої допомоги в розмірі 7000 грн, а всього 45985,09 грн. Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що матеріалами справи підтверджено факт укладення між первісним кредитором та відповідачем кредитного договору та отримання кредитних коштів, натомість відповідачем не доведено належного виконання зобов`язань за договором та не спростовано наданий позивачем розрахунок заборгованості. Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 17.11.2025 заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення. Роз`яснено, що заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. Не погоджуючись із заочним рішенням суду, представником відповідача адвокатом Сікорською І.С. подано апеляційну скаргу, в якій просить заочне рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 06.10.2025 скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування скарги зазначає, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим та таким, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи. Вважає, що судом винесено рішення за відсутності будь-яких доказів, що підтверджували б видачу кредитних коштів. Крім того, з долучених позивачем документів до матеріалів справи не вбачається чи встановлювався відповідачу кредитний ліміт, а якщо встановлювався то у якому розмірі та на який строк. Також в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач ініціювала пролонгацію кредитного договору. Разом з тим, скаржник вважає, що розрахунок заборгованості, складений позивачем, не є первинним документом та складений в односторонньому порядку. Також вважає, що вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищені, не відповідає передбаченим у ч. 3 ст. 509 та ч. ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Крім того, скаржник зазначає, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, що підтверджують наявність у ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» права вимоги до ОСОБА_1 . Також умови договору про нарахування відповідачу комісії суперечать нормам Закону України «Про споживче кредитування» та є нікчемними. 09.12.2025 на адресу Черкаського апеляційного суду через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Вважає аргументи, наведені в апеляційній скарзі, такими, що спрямовані на уникнення відповідальності за невиконання зобов`язання за кредитним договором № 100751079 від 16.10.2012. Звертає увагу на те, що в матеріалах справи містяться документи, що підтверджують відступлення права вимоги за кредитним договором № 100751079 від 16.10.2012. Зазначає, що до позовної заяви були долучені документи, які беззаперечно підтверджують видачу кредитних коштів, їх використання та погашення ОСОБА_1 . Надана банківська виписка по рахунку є належним та допустимим доказом, що відображає рух коштів та розмір заборгованості за кредитним договором. Також у відзиві зазначено, що оскільки відповідач продовжував користуватися кредитним лімітом, частково погашав кредитну заборгованість та проценти, відбулась автоматична пролонгація договору кредитної лінії, що також прослідковується у виписках. Разом з тим, підписуючи даний Договір ОСОБА_1 погодилась, що вона ознайомилась з усіма умовами, на яких Банк здійснює кредитування, а також свідомо обрала умови кредитування, викладенні у кредитному Договорі, у тому числі нарахування комісії. З огляду на викладене, позивач вважає, що суд першої інстанції, дослідивши всі надані докази, ухвалив законне та обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог. Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ. Згідно з п. 1 ч. 6 цієї статті для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до положень ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 19 грудня 2025 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження. Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів доходить таких висновків. Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими. Згідно з частиною третьою ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. ст. 76, 77 ЦПК України ). Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом апеляційної інстанції встановлено, що Відповідно до Статуту АТ «Банк Форвард», затвердженого рішенням № 4 єдиного акціонера АТ «Банк Форвард» від 03.09.2018, АТ «Банк Форвард» є правонаступником всіх прав та обов`язків ПАТ «Банк Форвард», яке у свою чергу було правонаступником всіх прав та обов`язків ПАТ «Банк Руский Стандарт». Як вбачається з матеріалів справи, 16.10.2012 ОСОБА_1 звернулася до ПАТ «Банк Руский Стандарт» із Заявою № 100751079, відповідно до якої висловила пропозицію банку (оферту) укласти договір про надання та використання платіжної картки, в рамках якого: випустити на ім`я клієнта платіжну картку з рахунком НОМЕР_1 ; ставка по кредитному ліміту 4,99 % щомісячно; комісія за РО щомісячно: 0 % (а.с. 1). В Анкеті до заяви, опитувальнику клієнта - фізичної особи від 16.10.2012 зазначені персональні дані відповідача, мету та характер майбутніх відносин з банком (а.с. 6-7). Також 16.10.2012 між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк Руский Стандарт» підписано Заяву про відкриття поточного рахунку, відповідно до якої відповідачу відкрито рахунок в банку. Номер балансового (особового) рахунку: НОМЕР_1 (а.с. 8). Відповідно до довідки про умови кредитування ПАТ «Банк Руский Стандарт» та орієнтовну сукупну вартість споживчого кредиту в рамках продукту «Кредит у кишені (новий) Visa Electron» та «Кредит у кишені (новий) MasterCard Unembossed» від 16.10.2012 кредит видається на споживчі потреби; строк кредиту від 0 до 24 місяців (з можливістю автоматичної пролонгації); форма кредитування: у формі відновлювальної кредитної лінії; тип процентної ставки: фіксована; дострокове повернення кредиту можливе шляхом внесення повної суми заборгованості; розмір кредитного ліміту від 2000 до 16000 грн.; процента ставка 4,99 % в місяць; комісія за зняття готівки за рахунок кредиту 4,9 %, але мінімум 15 грн. (а.с. 8). Відповідно до копії Розписки про отримання картки/конверта з ПІН-кодом 16.10.2012 о 14:50 ОСОБА_1 отримала карту Visa Electron терміном дії до червня 2014 року (а.с. 9). За змістом виписок по особовому рахунку угоди № 100751079 від 16.10.2012 за період з 08.04.2012 по 10.06.2023 та за період з 11.06.2023 по 24.07.2024 відповідач користувалася кредитом, частково погашала заборгованість, останнє погашення відсотків січень 2022 року. Згідно з розрахунку заборгованості за кредитним договором № 100751079 від 16.10.2012 заборгованість відповідача станом на 09.06.2025 становить 36562,69 грн, з яких: сума заборгованості за тілом кредиту 11760,63 грн.; сума заборгованості за відсотками 13070,26 грн; сума заборгованості за комісією 11731,80 грн. Відповідно до Договору № GLIN426202/1 про відступлення права вимоги, який укладений 25.07.2024 між АТ «Банк Форвард» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит?Капітал», банк відступив новому кредитору належні банку, а новий кредитор набув права вимоги банку до позичальників. Зокрема, згідно з Додатком №1 до Договору № GLIN426202/1 Витягу із Реєстру договорів, права вимоги за якими відступаються, позивач набув право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Кредитним договором № 100751079 від 16.10.2012 на суму 36562,69 грн. Платіжною інструкцією від 23.07.2024 підтверджено оплату ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» за договором про відступлення права вимоги (а.с. 73). Відтак, матеріалами справи підтверджено факт набуття ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» права вимоги за спірним кредитним договором до відповідача. 09.06.2025 ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» направило ОСОБА_1 досудову вимогу про сплату заборгованості за Кредитним договором № 100751079 від 16.10.2012 на суму 36562,69 грн. Однак, така відповідачем не виконана. За положенням статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковим відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до положень статей 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, у тому числі внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). При цьому, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина 1 статті 1077 ЦК України). Згідно зі статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Із наявних в матеріалах справи виписках по особовому рахунку ОСОБА_1 вбачається, що відповідач користувалась кредитом та частково погашала кредитні кошти, у зв`язку з чим утворилась заборгованість за тілом кредиту у розмірі 11760,63 грн, яка підлягає стягненню на користь позивача. Стосовно тверджень скаржника щодо того, що долучені позивачем до позовної заяви виписки по рахунку не є належним доказом заборгованості за кредитом, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до п. 29 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про платіжні послуги» кредитовий переказ платіжна операція з рахунку платника на підставі платіжної інструкції, наданої платником або надавачем послуг з ініціювання платіжних операцій, за умови отримання згоди платника на виконання платіжної операції, наданої надавачу платіжних послуг платника. У пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75, передбачено, що виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. У постанові Верховного Суду від 25 травня 2021 року в справі № 554/4300/16-ц вказано, що належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Надані позивачем банківські виписки з особового рахунку відповідачки є належним та допустимим доказом у справі, оскільки містить інформацію про рух коштів по рахунку, всі операції за кредитом, відображає суми сплачених основного боргу і процентів. Виписки з особового рахунку ОСОБА_1 складені саме АТ «Банк Форвард» як первісним кредитором та банківською установою. Позивач ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» не є банком, тож позбавлений можливості самостійно сформувати виписку з банківського рахунку. Надані виписки охоплюють період до 24.07.2024, коли право вимоги було відступлене АТ «Банк Форвард» на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал». Позивачем як новим кредитором будь-які нарахування заборгованості не здійснювались. Відтак, колегія суддів вважає, що надані позивачем банківські виписки з особового рахунку відповідачки є належним та допустимим доказом у справі, оскільки містять інформацію про рух коштів по рахунку, всі операції за кредитом, відображають суми сплачених основного боргу і процентів. Також, звертаючись до суду із позовом, ТОВ ««ФК «Кредит-Капітал» просило стягнути з відповідача заборгованість за відсотками у розмірі 13070,26 грн. Відповідно до виписок по особовому рахунку угоди № 100751079 від 16.10.2012 станом на 11.12.2017 заборгованість по відсотках становила 0,00 грн. 11.12.2017 відбулася автоматична пролонгація кредитного договору, у зв`язку із видачою відповідачу кредиту. Також із банківських виписок вбачається, що ОСОБА_1 нараховувалися відсотки за укладеним кредитним договором від 16.10.2012. Проте, останньою відсотки за користування кредитними коштами сплачено не в повній мірі, у зв`язку з чим утворилась заборгованість за відсотками у розмірі 13070,26 грн, яка також підлягає стягненню на користь позивача. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.02.2024 у справі № 911/94/23 зазначено, що договір, який є обов`язковим для його сторін, містить в собі погоджені ними умови, на яких сторони домовилися реалізувати свої права та обов`язки, тобто виконати свою частину зобов`язання. З огляду на те, що закон не передбачає такої підстави, як закінчення строку дії договору, для припинення зобов`язання, яке лишилося невиконаним, кожна зі сторін у зобов`язанні після узгодження своєї волі, вираженої у формі договору, має розумні сподівання добросовісного дотримання і виконання домовленостей з боку іншої сторони. Водночас зобов`язання, невиконане боржником перед кредитором у повному обсязі протягом строку дії договору, продовжує своє існування до його повного і належного виконання або ж припинення в регламентований договором спосіб, якщо інше не визначено таким договором або законом. Верховний Суд наголошує, що таке невиконане зобов`язання має виконуватися або припинятися на вже погоджених сторонами у договорі умовах, незважаючи на визначений строк дії такого договору. Закінчення строку дії договору не дає сторонам права відійти від узгоджених в угоді умов, на яких має бути досягнута мета правовідношення та діяти на свій власний розсуд. Що стосується вимоги про стягнення заборгованості за комісією в розмірі 11731,80 грн, апеляційний суд зазначає наступне. Відповідно до правової позиції, висловленої Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.12.2018 у справі № 755/11648/15-ц, якщо договір, у тому числі кредитний, укладений на задоволення особистих потреб фізичної особи і не пов`язаний з підприємницькою діяльністю такої фізичної особи чи виконанням ним обов`язків як найманим працівником, такий договір є споживчим і наявність судового спору щодо цього договору не впливає на його характер як споживчого, відтак, і сам спір у будь-якому випадку стосується прав сторони договору як споживача, а вирішення такого спору, незалежно від його ініціатора, має ґрунтуватися та враховувати і вимоги Закону України «Про захист прав споживачів». Згідно зі ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі, комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту. Разом з тим, відповідно до частин першої-другої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Згідно з частиною 6 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені у договорі про споживчий кредит. Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 виснувала, що банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку. Як зазначено у постанові Верховного Суду від 06.11.2023 у справі № 204/224/21, якщо в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), та не узгоджено їх зі споживачем, то такі умови є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». З виписок по рахунку вбачається, що банком нараховувалася комісія за обслуговування кредиту та плата за кредитну заборгованість. Згідно із заявою № 100751079 від 16.10.2012, підписаної відповідачем, комісія за РО щомісячно становить 0 грн. Інших доказів на підтвердження обумовленої сторонами комісії за обслуговування кредиту матеріали справи не містять. Відтак, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позовної вимоги про стягнення заборгованості за комісією в розмірі 11731,80 грн. Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Враховуючи, що позов підлягає частковому задоволенню, з відповідача на користь позивача належить стягнути судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1645,05 грн та судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн. Оскільки колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, з позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1166,02 грн. Згідно з ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат. Таким чином, оскільки на ОСОБА_1 покладається більша сума судових витрат, то з неї на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» підлягають стягненню судові витрати, а саме витрати на сплату судового збору в розмірі 479,03 грн та судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн. Керуючись ст. ст. 141, 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, у х в а л и в : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Сікорської Ірини Станіславівни задовольнити частково. Заочне рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 06 жовтня 2025 року у даній справі змінити, зменшивши розмір стягнутої заборгованості за кредитним договором № 1007511079 від 16 жовтня 2012 року з 36562,69 грн до 24830,89 грн. У решті рішення суду першої інстанції залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судові витрати, які складаються з судового збору в розмірі 479,03 грн та 5000 грн витрат на професійну правничу допомогу. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених Цивільним процесуальним кодексом України. Судді Ю.В. Сіренко Т.Л. Фетісова Л.І. Василенко