Постанова 4821 № 696/1232/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 лютого 2026 року м. Черкаси Справа № 696/1232/25 Провадження № 22-ц/821/277/26 Категорія: 304090000 Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Василенко Л. І., суддів: Карпенко О. В., Новікова О. М., секретаря Кукушкіної А. О., учасники справи: позивач Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», відповідач ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» адвоката Зажоми Ігоря Васильовича на заочне рішення Кам`янського районного суду Черкаської області від 17 листопада 2025 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в с т а н о в и в : Описова частина Короткий зміст позовних вимог У вересні 2025 року АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Черкаське обласне управління АТ «Ощадбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит. В обґрунтування позовних вимог вказано, що 14.04.2025 між сторонами було укладено договір про споживчий кредит № 360212109902, відповідно до умов якого Банк надав відповідачу кредит на споживчі потреби у розмірі 183 700,00 грн, зі строком повернення до 14.04.2030. Згідно умов договору, позичальник зобов`язується здійснювати повернення кредиту рівними частинами в розмірі 7 118,68 грн та сплачувати проценти, нараховані на залишок основної суми боргу за кредитом до 14 числа місяця наступного за звітним, починаючи з травня 2025 року, шляхом внесення власних коштів на поточний рахунок, які Банк, використовуючи право договірного списання коштів, надане йому згідно з умовами цього договору, списує в рахунок погашення основної суми боргу за кредитом та сплати процентів відповідно до послідовності визначеної кредитним договором. Позивач вказав, що виконав свої зобов`язання за договором та надав відповідачу кредит у встановленому у договорі розмірі. Проте, відповідач порушив умови договору, ним не здійснено погашення частини основної суми боргу та процентів. Станом на 03.09.2025 заборгованість відповідача перед позивачем становить 205 177,13 грн, яка складається з наступного: 182 259,05 грн заборгованість за основним боргом; 18 798,97 грн заборгованість за процентами за користування кредитом; 3 179,87 грн пеня за несвоєчасне погашення боргу; 939,24 грн пеня за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом. У зв`язку з вищевикладеним, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Державний ощадний банк України» заборгованість у розмірі 205 177,13 грн та суму судового збору у розмірі 3 077,66 грн. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Заочним рішенням Кам`янського районного суду Черкаської області від 17 листопада 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Черкаське обласне управління АТ «Ощадбанк» заборгованість за договором про споживчий кредит № 360212109902 від 14.04.2025 в сумі 201 058,02 грн та судовий збір в сумі 3 015,80 грн. Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що на момент розгляду справи відповідач не сплатив зазначену суму заборгованості. Будь-яких доказів, що підтверджують невідповідність розміру заборгованості умовам кредитного договору, суду не надано. Розрахунок відповідачем жодним чином не спростований. Умови договору також не оспорюються. Відмовляючи в частині стягнення пені за несвоєчасне погашення боргу та пені за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом, суд першої інстанції виходив з того, що, згідно з чинним законодавством позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами у зв`язку з воєнним станом в Україні. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник АТ «Державний ощадний банк України» адвокат Зажома І. В. подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення неустойки в розмірі 4 119,11 грн та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Черкаське обласне управління АТ «Ощадбанк» задовольнити в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що договір про споживчий кредит № 360212109902 укладено між АТ «Ощадбанк» та ОСОБА_1 14.04.2025, тобто пізніше 30-го дня з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринку фінансових послуг». До відповідача не застосовується положення Закону України «Про споживче кредитування» про звільнення споживача від відповідальності за прострочення виконання зобов`язань за договорами про споживчий кредит. Вказує, що судом першої інстанції при ухваленні рішення у даній справі не було враховано Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», яким було внесено зміни до Закон України «Про споживче кредитування» та скасовано положення про звільнення споживача від відповідальності за прострочення виконання зобов`язань за договорами про споживчий кредит, укладеними пізніше 30-го дня з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринку фінансових послуг», що призвело до порушення норм матеріального права. Зазначає, що положення п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України мають загальних характер та стосуються всіх категорій грошових зобов`язань, незалежно від їх природи. У даній справі йдеться саме про правовідносини, що виникли з договору про споживчий кредит, тобто такі правовідносини підпадають під спеціальне правове регулювання, яке міститься у Законі України «Про споживче кредитування». Вважає, що застосування загальної норми п. 18 Прикінцевих положень ЦКУкраїни до договору, який укладено після цієї дати ( у даному випадку 28 лютого 2024) є юридично необґрунтованим, суперечить нормам спеціального законодавства та свідчить про неправильне тлумачення правових норм судом першої інстанції. Оскільки відповідач порушив умови кредитного договору в частині своєчасного погашення кредиту та сплати процентів, а сам договір укладено після встановленої законодавством граничної дати 23 січня 2024 року, положення про звільнення від відповідальності на нього не поширюються. Водночас право Банку на стягнення пені передбачене умовами договору (п. 8.3), а отже, вимоги АТ «Державний ощадний банк України» щодо стягнення пені є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі. Відзив на апеляційну скаргу Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Згідно ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої та апеляційної інстанцій Судом встановлено, що на підставі кредитної заяви, 14.04.2025 між АТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 360212109902, відповідно до умов якого Банк надав відповідачу кредит на споживчі потреби у розмірі 183 700,00 грн зі строком повернення до 14.04.2030, кожна сторінка якого підписана позичальником (а.с.8-16, 30) Відповідно до п. 2.4.2. кредитного договору проценти нараховуються на фактичний залишок заборгованості за кредитом, виходячи з кількості днів користування кредитом у місяці 30, у році 360 незалежно від кількості днів в розрахунковому (платіжному періоді). У разі прострочення позичальником погашення платежів за кредитом, на фактично прострочені платежі за основною сумою боргу кредиту, проценти нараховуються за методом факт/факт за кожний день прострочення. Згідно п. 3.2.1. кредитного договору банк здійснює надання кредиту одноразово шляхом безготівкового перерахування/здійсненням договірного списання/дебетового переказу коштів на поточний рахунок позичальника. Відповідно до п. 3.3.1. кредитного договору всі платежі за цим договором здійснюються шляхом списання банком коштів у договірному порядку з поточного рахунку. Повернення кредиту та сплата процентів здійснюється позичальником згідно з графіком платежів або достроково відповідно до порядку визначеному цим договором, але в будь-якому випадку не пізніше терміну остаточного повернення кредиту, встановленого згідно з цим договором (п. 3.3.2. кредитного договору). Згідно п. 3.3.3. кредитного договору позичальник зобов`язується здійснювати повернення кредиту та сплату процентів за користування ним щомісячно ануїтетними платежами в розмірі 7 118,68 грн шляхом внесення коштів на поточний рахунок, які банк використовуючи право договірного списання коштів, наданого йому згідно з умовами цього договору, списує в рахунок погашення основної суми боргу за кредитом та сплати процентів відповідно до послідовності визначеної кредитним договором. Якщо сума платежу, що надійшла на рахунок в рахунок повернення кредиту та сплати процентів менша розміру, вказаного у п.п. 3.3.3. цього договору, то несплачений платіж та нараховані проценти, що мали бути сплаченими, вважаються простроченими. Наступна сума платежу повинна додатково включати суму коштів, необхідну для погашення простроченого платежу та сплати пені за прострочені платежі з урахуванням вимог п. 8.2. Кредитного договору (п.3.3.4. Кредитного договору). Відповідно до п. 8.3. кредитного договору, за порушення взятих на себе зобов`язань по своєчасному поверненню основної суми боргу та/або сплати процентів за користування кредитом та/або сплати комісійної винагороди, позичальник зобов`язується сплатити на користь банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, яка діяла на період за який сплачується пеня, від суми платежу за кожен день прострочення, але не більше 15 % від суми простроченого платежу. З розрахунку заборгованості, наданого позивачем, вбачається, що відповідач не належним чином виконував взяті на себе зобов`язання за договором про споживчий кредит від 14.04.2025, внаслідок чого виникла заборгованість, яка становить 205 177,13 грн та складається з наступного: 182 259,05 грн заборгованість за основним боргом; 18 798,97 грн заборгованість за процентами за користування кредитом; 3 179,87 грн пеня за несвоєчасне погашення боргу; 939,24 грн пеня за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом (а.с.6 7 зворотній бік).

Мотивувальна частина Позиція Черкаського апеляційного суду Згідно з ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Учасники справи належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, зокрема ОСОБА_1 про що свідчить відмітка «про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи». Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. З огляду на наведене колегія суддів вважає за можливе розглянути цю справу у відсутність сторін у справі. Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків. Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України). Згідно з ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Заочне рішення суду першої інстанції оскаржується позивачем, який наділений правом на його оскарження в загальному порядку (ч. 2 ст. 288 ЦПК України), лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення неустойки в розмірі 4 119,11 грн. Оскільки рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення неустойки в розмірі 4 119,11 грн, тому колегія суддів відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України переглядає законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції лише в цій частині. В іншій частині рішення суду апеляційним судом не переглядається. Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині відповідає. Правовідносини між сторонами, які виникли на підставі вищенаведених фактичних обставин щодо стягнення заборгованості, регламентуються такими правовими нормами. Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами (ч. ч. 1, 3 ст. 202 ЦК України). За змістом ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Згідно з ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (ч. 1 ст. 11 ЦК України). Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти. Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Статтею 525 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства. Критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц (провадження № 61-4393сво18)). Відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23) зроблено висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, що на кредитний договір розповсюджується дія п. 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України. Тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: (1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; (2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; (3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого відповідним законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дія якого триває до теперішнього часу. Із наданого АТ «Ощадбанк» розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за споживчим кредитом № 360212109902 від 14.04.2025 слідує, що станом на 03.09.2025 пеня за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту) у сумі 3 179,87 грн та пеня за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом у сумі 939,24 грн нараховувалися у період з 17.06.2025 по 19.08.2025. Тобто пеня за спірним кредитним договором нарахована у період дії режиму воєнного стану, а тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_1 звільняється від обов`язку її сплати на користь АТ «Ощадбанк» відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України. Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що договір про споживчий кредит № 360212109902 укладено між сторонами 14.04.2025, тобто пізніше 30-го дня з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринку фінансових послуг», яким було внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування» та скасовано положення про звільнення споживача від відповідальності за прострочення виконання зобов`язань за договорами про споживчий кредит, укладеними пізніше 30-го дня з дня набрання чинності цим Законом, то вони не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції в оскаржувані частині з наступних підстав. Так, відповідно до ст. 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі - закон). Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала, що якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи ЦК України (див. постанови від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17 (п. 17), від 18.01.2022 у справі № 910/17048/17 (п. 78), від 29.06.2022 у справі № 477/874/19 (п. 69). Тобто у даному випадку пріоритетним є саме застосування описаних приписів п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України. При цьому, відповідно до ст. 2 Закону України «Про споживче кредитування» метою цього Закону є захист прав та законних інтересів споживачів і кредитодавців, створення належного конкурентного середовища на ринках фінансових послуг та підвищення довіри до нього, забезпечення сприятливих умов для розвитку економіки України, гармонізація законодавства України із законодавством Європейського Союзу та міжнародними стандартами. Цей Закон регулює відносини між кредитодавцями, кредитними посередниками та споживачами під час надання послуг споживчого кредитування, а також відносини, що виникають у зв`язку з врегулюванням простроченої заборгованості за договорами про споживчий кредит та іншими договорами, передбаченими частиною другою цієї статті (ст. 3 Закону України «Про споживче кредитування»). Згідно з п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені ч. 4 ст. 1056-1 ЦК України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені ч. 2 ст. 3 цього Закону. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані за період, зазначений у цьому пункті, за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов`язань за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем. Датою набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» є 24.12.2023. Відповідно, 30-й день включно з дня набрання чинності цим Законом припадає на 23.01.2024. У даній справі договір про споживчий кредит між АТ «Ощадбанк» та відповідачем ОСОБА_1 укладено 14.04.2025. Отже, оскільки кредитний договір укладено після 23.01.2024, тобто, пізніше 30-го дня з дня набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», до боржника не застосовуються положення п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» щодо звільнення споживача від відповідальності за прострочення виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит. Системний аналіз приписів п. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування» та п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить про те, що відповідні положення Закону України «Про споживче кредитування» з 23.01.2024 взагалі не мають предметом правового регулювання питання щодо нарахування пені у кредитних правовідносинах під час воєнного стану в Україні. Отже, нарахування пені у кредитних правовідносинах під час воєнного стану в Україні з 24.01.2024 регулюються виключно ЦК України, а тому, у даному випадку є правильне застосовування саме п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України. Щодо посилань скаржника в апеляційній скарзі на те, що у Верховній Раді України наявний законопроект про узгодження п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України із Законом України «Про споживче кредитування», колегія суддів апеляційного суду не приймає їх до уваги, оскільки законопроект не є джерелом права та не має обов`язкової юридичної сили до моменту його офіційного ухвалення і набрання чинності. Відтак, інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції тане впливають на правильність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року). Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За викладеного апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а заочного рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, а саме в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення неустойки без змін. Керуючись ст. ст. 35, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, - у х в а л и в : Апеляційну скаргу ка Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» - адвоката Зажоми Ігоря Васильовича залишити без задоволення. Заочне рішення Кам`янського районного суду Черкаської області від 17 листопада 2025 року в оскаржуваній частині, а саме в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення неустойки залишити тез змін. В іншій частині заочне рішення Кам`янського районного суду Черкаської області від 17 листопада 2025 року не переглядалось. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України. Текст постанови складено 25 лютого 2026 року. Головуючий Л. І. Василенко Судді: О. В. Карпенко О. М. Новіков