Постанова Харківський апеляційний суд № 615/2482/25

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 615/2482/25 Головуючий 1 інстанції: Левченко А.М. Провадження №33/818/740/26 Доповідач: Шабельніков С.К. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 20 лютого 2026 року м. Харків Суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К., при секретарі Вакула Н.С., за участю: захисника Васюка М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові у режимі відеоконференції справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Васюка М.М. на постанову судді Валківського районного суду Харківської області від 27 листопада 2025 року стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, - В С Т А Н О В И В: Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,- визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605 гривень 60 копійок. Постановою встановлено, що 08 вересня 2025 року о 13 годині 55 хвилин в м.Валки на автодорозі М-03 430 км водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Honda Accord, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану наркотичного сп`яніння відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність ч.1 ст.130 КУпАП. В апеляційній скарзі захисник Васюк М.М. просить постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування доводів зазначає, що суд першої інстанції допустив істотне порушення процесуального права, що позбавило ОСОБА_1 можливості належно реалізувати свої процесуальні права, а також його представника, зокрема, право на участь у судовому засіданні, надання пояснень та відповідних заперечень. Звертають увагу на те, що відеозаписом не зафіксовано підстави зупинки та сам факт зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 . Більш того, працівниками поліції не було задокументовано та не доведено належними доказами факту порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху, які б давали право працівникам поліції здійснити законну зупинку транспортного засобу, а сам по собі рапорт поліцейського не є самостійним доказом. На думку апелянта, суд першої інстанції дійшов хибного висновку про наявність у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп`яніння, оскільки згідно відеозапису останній поводив себе адекватно, чітко відповідав на запитання працівників поліції, його поведінка цілком відповідала обстановці. Крім того, ОСОБА_1 не було роз`яснено наслідків відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, а працівники поліції ввели його в оману щодо його права, а не обов`язку пройти огляд на стан сп`яніння. Поряд із цим, ОСОБА_1 не було відсторонено від подальшого керування транспортним засобом, оскільки останній продовжив свій рух, про що свідчить відсутність в матеріалах акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу. У судове засідання Харківського апеляційного суду від 20 лютого 2026 року ОСОБА_1 не з`явився, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги адвоката Васюка М.М. повідомлявся, причин неявки суду не повідомив. Зокрема, розгляд апеляційної скарги захисника Васюка М.М. був призначений в Харківському апеляційному суді на 13 годину 00 хвилин 20 лютого 2026 року. 20 січня 2026 року на адресу, яка зазначена в протоколі про адміністративне правопорушення, судом апеляційної інстанції ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку направлялась судова повістка з рекомендованим листом із зворотнім повідомленням (арк.62), яка повернулась на адресу Харківського апеляційного суду, у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою (арк.65). Згідно довідки про доставку SMS, 19 січня 2026 року судова повістка про виклик до суду на 13 годину 00 хвилин 20 лютого 2026 року сформована та доставлена на номер мобільного телефону ОСОБА_1 , що відповідає вимогам Порядку надсилання судових повісток, повідомлень і викликів учасника судового процесу, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України №28 від 23 січня 2023 року (арк.63). У судовому засіданні Харківського апеляційного суду від 20 лютого 2026 року захисник Васюк М.М. пояснив, що ОСОБА_1 відомо про день та час проведення судового засідання та останній бажав приймати участь в апеляційному розгляді, позиція між ними узгоджена, однак, у зв`язку із ампутацією у ОСОБА_1 ноги та загостренням його стану здоров`я на теперішний час, не зміг прибути у засідання. Водночас, захисник будь-яких підтверджуючих документів суду апеляційної інстанції не надав. Згідно вимог ч. 1 ст. 6 Європейської Конвенції з прав людини, ратифікованою Законом № 475/97-ВР від 17.07.97 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Крім того конвенція встановлює право кожного на доступ до справедливого та безстороннього правосуддя. Однак таке право не є абсолютним, та може бути обмеженим з об`єктивних підстав, визначених законом з обов`язковим врахуванням принципу розумності строків для розгляду справи. У справі «N.B. проти України» Суд зазначив, що «розумність тривалості розгляду справи має визначатися в світлі обставин справи, а також з огляду на наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, важливість предмета розгляду для заявника» («N.B. проти України», 3 квітня 2008 року, §40). Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо неї, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року). Щодо вирішення питання про можливість розгляду справи за відсутності належно повідомлених учасників справи підлягає врахуванню і правова практика Верховного суду (справа №592/9605/21) в якій зазначено, що апеляційні суди зобов`язані ретельно перевіряти не лише, чи були учасники провадження належним чином поінформовані про дату та час апеляційного розгляду, але й з`ясувати причини неприбуття цих учасників в судове засідання та вирішити питання про можливість продовження розгляду без учасників, які не з`явилися в судове засідання, або про відкладення судового розгляду, зокрема у разі визнання поважними причини їх не прибуття. При цьому поважність причин неприбуття у судове засідання має бути обґрунтованим та переконувати для стороннього спостерігача, що особа об`єктивно не може з`явитись до суду з поважних причин, навіть якщо вони стосується і різного роду захворювань. Повідомлення про відкладення має містити конкретну інформацію щодо об`єктивної неможливості з`явитися до суду а не абстрактні доводи. Саме такі обставини з огляду на вимоги чинного законодавства у їх взаємозв`язку і буде вважатися належним за змістом повідомленням про поважні причини неприбуття в судове засідання учасників провадження. Згідно ст.129 Конституції України, розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості. Статтею 278 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує, зокрема, питання чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду. У постанові Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 зазначено про те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення особи «належним». Обов`язок «повідомити» полягає у тому, щоб інформувати учасника про засідання, а не забезпечити його участь у цьому засіданні. Відповідно до ч.1 ст.268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Таким чином, неявка особи, що притягається до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, відповідно до ст.268 КУпАП, не перешкоджає розгляду справи. У правових висновках постанови від 12 грудня 2024 року №990SCGC/20/24 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об`єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та своєчасного (без невиправданих зволікань) розгляду і вирішення справи. Враховуючи, що апеляційна скарга подана захисником Васюк М.М., а матеріали справи мають усі необхідні відомості, які учасники справи вважали долучити для повного та всебічного розгляду цієї справи, суд апеляційної інстанції відмовляє у задоволенні клопотання захисника про відкладення судового розгляду. Апеляційне провадження належить провадити за відсутності ОСОБА_1 в межах поданої апеляційної скарги з урахуванням пояснень захисника. Заслухавши доповідь головуючого судді, вислухавши доводи захисника Васюка М.М., який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, перевіривши ці доводи та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до вимог ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні. Як вбачається з матеріалів цієї справи, суд при розгляді справи відносно ОСОБА_1 дотримався всіх вказаних вимог закону. Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апеляційним судом не встановлено об`єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, внаслідок порушення ним вимог п.2.5 Правил дорожнього руху. Так, згідно з п. 1.3 Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Пунктом 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. Відповідальність за порушення вимог пункту 2.5 Правил дорожнього руху передбачена ч.1 ст.130 КУпАП, диспозиція якої передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Отже, з системного аналізу вищезазначених норм вбачається, що проходження в установленому порядку огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, за наявності того підстав, є обов`язком водія, а не його правом. Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, підтверджується наявними у справі доказами, а саме: відомостями протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №447494 від 08 вересня 2025 року, в якому зазначено про те, що 08 вересня 2025 року о 13 годині 55 хвилин, м. Валки, траса М-О3 430 км, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Honda Accord, номерний знак НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: звужені зіниці очей, що не реагують на світло, поведінка, що не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП. ОСОБА_1 був ознайомлений з відомостями цього протоколу, про що свідчить його власноручний підпис у цьому протоколі в графах: «Підпис особи, якій роз`яснено права та обов`язки, передбачені ст.63 Конституції України, ст.268 КУпАП та яка ознайомлена з місцем та часом розгляду справи: ( ОСОБА_1 ); «Пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності по суті порушення», де ОСОБА_1 зазначив, що «дасть пояснення в суді»; «Тимчасово вилучені документи: не вилучались, посвідчення водія НОМЕР_2 показано через систему «Дія»; «Тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом отримав: Підпис водія про отримання тимчасового дозволу: не отримував»; «Підпис особи, яка притягається до адміністративної відповідальності (зі змістом протоколу ознайомлений(а), копію протоколу отримав(ла), внесені про мене дані-правильні): ОСОБА_1 ) (арк.1). Будь-яких заперечень або зауважень щодо незаконних дій працівників поліції ОСОБА_1 у протоколі про адміністративне правопорушення або інших документів не зазначав. У матеріалах справи міститься направлення на огляд водія до КНП ХОР «ОКНЛ» від 08 вересня 2025 року, згідно з яким ОСОБА_1 під час події мав виражені ознаки наркотичного сп`яніння, а саме: звужені зіниці очей, що не реагують на світло, поведінка, що не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук. Огляд не проводився, у зв`язку з відмовою водія (а.с.4). Також належить взяти до уваги, що згідно рапорту інспектора взводу 2 роти 6 батальйону 3 УПП в Харківській області ДПП, старшого лейтенанта поліції Кревенко А.С., 08 вересня 2025 року на стаціонарному посту СП`Валки», М-03-430 км, було зупинено згідно ст.35 Закону України «Про Національну поліцію», п.3,5,7, авто Хонда Accord, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який пред`явив посвідчення водія НОМЕР_2 у застосунку «Дія». При перевірці були виявлені ознаки наркотичного сп`яніння, а саме: звужені зіниці очей, що не реагують на світло, поведінка, що не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у закладі КНП ХОР ОКНЛ відмовився. Було складено протокол ЕПР1 № 447494. Водія ОСОБА_2 відсторонено від права керування. Авто залишено на місці зупинки без порушень ПДР України (арк.5). У матеріалах справи також міститься відеозапис події від 08 вересня 2025 року (акр. 3), з якого вбачається, що під час спілкування з ОСОБА_1 працівники поліції виявили ознаки наркотичного сп`яніння, у зв`язку з чим йому було запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у відповідному медичному закладі, від якого ОСОБА_1 відмовився, пояснюючи свою відмову тим, що він поспішає до міста Києва. Водію повідомлені його права та обов`язки, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП. Після складання адміністративних матеріалів, ОСОБА_1 поставив свої підписи у протоколі про адміністративне правопорушення, зазначив відповідні пояснення та отримав копію. Водія відсторонено від подальшого керування транспортним засобом. Поряд із цим, з відеозапису об`єктивно вбачається, що події відбуваються на стаціонарному блокпості, а також на місце події викликалась СОГ для вилучення невідомої речовини рослинного походження, та проводились відповідні процесуальні дії. Зазначений відеозапис відтворює обставини події та хід спілкування ОСОБА_1 з працівниками поліції, законну вимогу працівника поліції на проходження в установленому законом порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння, а також відмову водія від проходження зазначеного огляду та визнання керування транспортним засобом. Крім того, вимога поліцейського про необхідність проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння була чіткою і зрозумілою для сприйняття, у зв`язку з чим у ОСОБА_1 не було об`єктивних підстав для не проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, що, у свою чергу, свідчить про умисне бажання уникнути встановленої законом відповідальності за скоєне. Суд апеляційної інстанції зазначає, що саме відмова від вимоги поліцейського пройти в установленому порядку огляду на стан сп`яніння у медичному закладі є складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, незалежно від того, чи був водій в стані наркотичного сп`яніння чи ні. Апеляційний суд звертає увагу на те, що протокол про адміністративне правопорушення та інші процесуальні документи складені уповноваженою державою особою. Однак, ОСОБА_1 , скориставшись своїм правом на захист, звернувшись за допомогою до професійного адвоката, не скористався своєю процесуальною можливістю та не звернувся із скаргами на дії працівників поліції до їх безпосереднього керівництва з метою ініціювання службової перевірки або притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб, якими були складені відповідні процесуальні документи у цій справі. Більш того, матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 подавалася заява у порядку, передбаченим чинним КПК України, до правоохоронних органів щодо фальсифікації цих матеріалів справи або про перевищення працівниками поліції своїх повноважень при виконанні ними своїх службових обов`язків при складанні адміністративного матеріалу відносно нього за ч.1 ст.130 КУпАП. Також стороною захисту не надано відомостей про те, що вони зверталися до суду в порядку КАС України щодо оскарження дій або бездіяльності працівників патрульної поліції. Цих відомостей не надано суду і під час апеляційного розгляду. Отже, враховуючи, що сторона захисту не надала до суду будь-яких фактичних відомостей на підтвердження їх версії щодо незаконності дій працівників поліції під час проведення ними огляду ОСОБА_1 на стан наркотичного сп`яніння, а також складення ними протоколу та інших процесуальних документів за цією справою, а матеріали справи не містять відповідних відомостей, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об`єктивно відображені у протоколі про адміністративне правопорушення та інших письмових доказах, оскільки вони відповідають дійсності та заслуговують на увагу. Доводи апеляційної скарги захисника Васюка М.М. про те, що у працівників поліції булі відсутні законні підстави для зупинки транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 , є необґрунтованими, оскільки під час складення протоколу за ч.1 ст. 130 КУпАП процесуально не передбачено зазначення причини зупинки транспортного засобу і це об`єктивно не спростовує факту відмови ОСОБА_1 від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння. Більш того, відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів. Поліцейський, згідно з п.п.2, 3 ч.1 ст.32 Закону України «Про Національну поліцію», має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах, у таких випадках: якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення; якщо особа перебуває на території чи об`єкті із спеціальним режимом або в місці здійснення спеціального поліцейського контролю. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому продовжено і діє на даний час. Згідно з п. 5 та 7 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12 травня 2015 року № 389-VIII, в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану: - запроваджувати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, комендантську годину (заборону перебування у певний період доби на вулицях та в інших громадських місцях без спеціально виданих перепусток і посвідчень), а також встановлювати спеціальний режим світломаскування; - перевіряти у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, документи у осіб, а в разі потреби проводити огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян, за винятком обмежень, встановлених Конституцією України. У пункті 5 «Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2021 року №1456, право на проведення перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян надано відповідним уповноваженим особам Національної поліції, СБУ, Національної гвардії, Держприкордонслужби, ДМС, Держмитслужби та Збройних Сил, які визначені в наказі коменданта. Із долученого до матеріалів справи відеозапису вбачається, що події відбуваються на стаціонарному блокпості, тому суд апеляційної інстанції вважає, що працівники поліції діяли в межах повноважень та у спосіб, встановлений Законом України «Про Національну поліцію» та Закону України «Про правовий режим воєнного стану», з дотриманням вимог «Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану», порушень працівниками поліції вимог чинного законодавства не встановлено, а тому доводи апеляційної скарги щодо незаконності зупинки транспортного засобу є безпідставними. Доводи захисника Васюка М.М. про те, що у ОСОБА_1 були відсутні ознаки наркотичного сп`яніння, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки жодним чином не спростовують висновків суду про наявність в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, внаслідок відмови від проходження медичного огляду. Більш того, підстави вважати чи перебуває особа у стані наркотичного сп`яніння відноситься до виключних повноважень працівників поліції, цьому кореспондує обов`язок водія на вимогу поліцейського пройти в установленому законом порядку огляд у відповідному медичному закладі, що і було запропоновано останньому. Підстави, умови та порядок проведення огляду на стан наркотичного сп`яніння визначені ст.266 КУпАП, п.2.5 ПДР України та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України 09 листопада 2015 року № 1452/735. За змістом цих нормативних документів водій зобов`язаний на вимогу поліцейського пройти огляд з метою встановлення стану сп`яніння. Відповідно до п.2 Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Згідно з п.4 Розділу І вищенаведеної Інструкції вбачається, що ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці; звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість. Зазначеними нормами закону встановлено, що поліцейський уповноваженого підрозділу Національної поліції України, керуючись вищенаведеним переліком ознак наркотичного сп`яніння, самостійно визначає наявність чи відсутність підстав у особи для проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння. Тобто, виявлення працівником поліції у водія ознак наркотичного чи алкогольного сп`яніння є його повноваженнями, що знайшло своє законне відображення у процесуальному закріпленні працівником поліції своїх висновків щодо наявності ознак наркотичного сп`яніння ОСОБА_1 у протоколі про адміністративне правопорушення ЕПР1 №447494 від 08 вересня 2025 року. В силу ст. 252 КУпАП, відповідно до якої, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Крім того, матеріали справи не містять відомостей, що дають підстави вважати дії працівників поліції незаконними. А від так, доводи сторони захисту в цій частині слід вважати безпідставними. Доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_1 не було відсторонено від керування транспортним засобом, про що свідчить відсутність в матеріалах справи акту огляду та тимчасове затримання транспортного засобу, є необґрунтованими, оскільки згідно рапорту працівника поліції, водія було відсторонено від керування транспортним засобом, що також підтверджується відеозаписом події за його участю, а дії щодо тимчасового затримання транспортного засобу працівниками поліції не проводились. Більш того, зазначені обставини не стосуються підстав притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності і не спростовує їх наявності. Доводи захисника Васюка М.М. на особисту зацікавленість та провокацію з боку працівників поліції до уваги апеляційним судом не приймаються, оскільки матеріали провадження не містять жодних відомостей щодо неправомірних дій працівників поліції під час зупинки та складанні протоколу про адміністративне правопорушення, щодо оскарження цих дій, як і не містять результатів такого оскарження. Щодо доводів апеляційної скарги сторони захисту про те, що рапорт не є самостійним доказом, апеляційний суд зазначає наступне. Рапорт працівника поліції за своїм правовим змістом є документом, яким поліцейські інформують керівництво про законність та обґрунтованість дій під час встановлення обставин вчинення особою адміністративного правопорушення. Разом з цим, вказаний документ містить дані про обставини, що підлягають доказуванню по справі про адміністративне правопорушення. Він підлягає аналізу та оцінці в сукупності з усіма наявними доказами. При цьому, рапорт поліцейського дійсно не є самостійним беззаперечним доказом вини особи, у вчиненні адміністративного правопорушення, однак, протокол про адміністративне правопорушення та рапорт оцінюються судом у сукупності з іншими доказами у справі, які узгоджуються між собою та доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Таким чином, твердження апелянта про те, що рапорт, який є в матеріалах справи, не повинен братися до уваги, оскільки не є самостійним доказом, не є слушними. Щодо доводів апеляційної скарги про порушення права на захист під час розгляду справи в суді першої інстанції, то суд апеляційної інстанції акцентує увагу на тому, що в апеляційному розгляді приймав участь захисник Васюк М.М., при цьому сторона захисту не була позбавлена можливості надавати усні та письмові пояснення, заявляти відповідні клопотання, надавати докази та реалізувати інші права, які могли бути використані в суді першої інстанції, у тому самому обсязі. Разом з тим, стороною захисту не було надано будь-яких інших доказів, які б спростовували вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Отже, будь-які обмеження, які сторона захисту могла зазнати, були компенсовані у межах апеляційного провадження, у зв`язку з чим відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції. За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що у цій справі було дотримано право ОСОБА_1 на захист, а також право на розгляд його справи компетентним та незалежним судом, що спростовує доводи апеляційної скарги в цій частині. Твердження сторони захисту про те, що ОСОБА_1 не роз`яснені наслідки відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння також є необґрунтованими, оскільки, згідно довідки інспектора ВАП УПП в Харківській області, згідно якої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримав посвідчення водія серії НОМЕР_2 , категорія «В» (арк.2), що свідчить про позитивне складення ним іспиту на знання вимог Правил дорожнього руху, а тому, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що останній знає Правила дорожнього руху, в тому числі п. 2.5, щодо обов`язку водія виконати вимоги працівника поліції про огляд на стан сп`яніння. Отже, апеляційний суд вбачає, що ОСОБА_1 свідомо ігнорував Правила дорожнього руху, що також свідчить про умисний характер вчиненого правопорушення, відповідно до ст.10 КУпАП. Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, висновку суду першої інстанції не спростовують, оскільки є необґрунтованими, спростовуються матеріалами справи та оцінюються судом як такий спосіб захисту, що має на меті безпідставне уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення. Таким чином, сукупність досліджених судом доказів поза розумним сумнівом свідчить про те, що ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Порушень норм КУпАП під час складання протоколу та в суді першої інстанції, які потягли необхідність скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено. Обґрунтування вимог апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції законодавства при винесенні постанови, яке полягало у не з`ясуванні судом всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, не знайшло свого підтвердження при апеляційному перегляді. Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п.2.5 Правил дорожнього руху та вірно притягнуто за ч.1 ст.130 КУпАП до відповідальності, а тому посилання сторони захисту на незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції є безпідставною. Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини. В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави. У зв`язку з викладеним, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі, не підлягає. Керуючись статтею 294 КУпАП, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу захисника Васюка М.М. залишити без задоволення. Постанову судді Валківського районного суду Харківської області від 27 листопада 2025 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, - залишити без змін. Постанова є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя С.К. Шабельніков