Постанова КАС ВС № 300/2917/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 лютого 2026 року м. Київ справа № 300/2917/23 адміністративне провадження № К/990/30318/24, № К/990/29779/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Чиркіна С.М., суддів: Берназюка Я.О., Шарапи В.М., розглянувши в порядку письмового провадження касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «АГРОРЕСУРССИСТЕМИ» та Карпатського національного природного парку на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.11.2023 (суд у складі головуючого судді Шумея М.В.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.07.2024 (суд у складі головуючого судді: Глушка І.В., суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.) у справі № 300/2917/23 за позовом Яремчанської міської ради до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Карпатського національного природного парку, Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «АГРОРЕСУРССИСТЕМИ», про скасування державної реєстрації земельної ділянки, У С Т А Н О В И В: І. РУХ СПРАВИ У 2023 році Яремчанська міська рада звернулася до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (далі - ГУ Держгеокадастру), треті особи: Карпатський національний природний парк (далі також - Карпатський НПП), Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «АГРОРЕСУРССИСТЕМИ» (далі - ТОВ «НВП «АГРОРЕСУРССИСТЕМИ»), в якому просила скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 2611091501:12:001:0149, площею 0,736 га, цільове призначення: 04.03 для збереження та використання національних природних парків, яка розташована за адресою с. Микуличин, уч. Підстрім. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.11.2023, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.07.2024, позов задоволено. 31.07.2024 на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ТОВ «НВП «АГРОРЕСУРССИСТЕМИ», у якій скаржник просить скасувати рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.11.2023 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.07.2024 і закрити провадження у справі. 05.08.2024 до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Карпатського національного природного парку, у якій скаржник просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій і закрити провадження у справі. IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ Ухвалами Верховного Суду від 14.08.2024 відкрито касаційні провадження за касаційними скаргами ТОВ «НВП «АГРОРЕСУРССИСТЕМИ» та Карпатського національного природного парку на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.11.2023 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.07.2024. Ухвалою Верховного Суду від 23.02.2026 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження. ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН Позовні вимоги мотивовані тим, що державна реєстрація земельної ділянки Карпатського національного природного парку здійснена за відсутності визначених земельним законодавством підстав; на підставі технічної документації, яка не відповідає вимогам законодавства щодо її виду та змісту. Передумовою звернення до суду з вимогами про скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 2611091501:12:001:0149, площею 0,736 га, цільове призначення: 04.03 для збереження та використання національних парків, яка розташована за адресою с. Микуличин, уч. Підстрім, слугувало рішення державного кадастрового реєстратора від 21.04.2023 № РВ-1400041062023, яким відмовлено Яремчанській міській раді у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру про сформовану в результаті інвентаризації земельну ділянку у зв`язку з розташуванням в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини, а саме встановлено площу перетину з земельною ділянкою з кадастровим номером 2611091501:12:001:0149 на 66,7803%. Позивач стверджує, що частина земельної ділянки з кадастровим номером 2611091501:12:001:0149 відноситься до земель комунальної власності, якими від імені та в інтересах територіальної громади розпоряджається Яремчанська міська рада. Відповідач у відзиві на позовну заяву проти задоволення позову заперечував зазначивши, що підстав для відмови у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру та реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 2611091501:12:001:0149, які передбачені пунктом 6 статті 24 Закону України від 07.07.2011 № 3613-VI «Про Державний земельний кадастр» (далі - Закон № 3613-VI), не було. ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі рішення Яремчанської міської ради від 24.06.2021 № 197-11/2021, виконавчим комітетом Яремчанської міської ради розпочато процедуру інвентаризації комунальних земель м. Яремче та с. Микуличин. У зв`язку з цим на замовлення виконавчого комітету Яремчанської міської ради від 06.04.2023 сертифікованим інженером - геодезистом Фрондзеєм С.В. виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель житлової та громадської забудови. В процесі інвентаризації встановлено, що частина земельної ділянки в с. Микуличин, яка відноситься до земель комунальної власності в силу положень статті 83 Земельного кодексу України, неправомірно зайнята земельною ділянкою з кадастровим номером 2611091501:12:001:0149. Відповідно до інформації з Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 06.03.2023 № НВ-9914235462023 земельна ділянка з кадастровим номером 2611091501:12:001:0149: місце розташування - Івано-Франківська область, Надвірнянський район, Яремчанська міська громада; категорія земель - землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; вид цільового призначення земельної ділянки - 04.03 для збереження та використання національних природних парків; форма власності - державна власність; площа земельної ділянки - 0,7360 га; вид права - право постійного користування земельною ділянкою; користувач - Карпатський національний природний парк; документ, що посвідчує право - Державний акт на право постійного користування землею від 29.12.2001 № І-ІФ 002772, виданий Яремчанською міською радою Івано-Франківської області. Підставою видачі вказаного державного акта було рішення Яремчанської міської ради від 27.12.2001 № 189-3/2001. Державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 2611091501:12:001:0149 проведена 29.11.2022 Відділом № 1 Управління надання адміністративних послуг ГУ Держгеокадастру. Підставою здійснення державної реєстрації земельної ділянки зазначено Технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка виготовлена ТОВ «НВП «Агроресурссистеми». За змістом завдання на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для збереження та використання національних природніх парків Карпатського національного природного парку на території Яремчанської міської громади Надвірнянського району Івано-Франківської області, кадастровий номер 2611091501:12:001:0149, виготовленої ТОВ «НВП «Агроресурссистеми» 03.10.2018, до вихідних даних щодо складання даної документації віднесено рішення Яремчанської міської ради Івано-Франківської області від 27.12.2001 № 189-3/2001 «Про затвердження матеріалів інвентаризації КНПП» та розпорядження Івано-Франківської обласної державної адміністрації від 30.08.2017 № 509 «Про надання Карпатському національному природному парку дозволу на розроблення технічних документацій із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості)». Відповідно до вказаної технічної документації після виконання кадастрової зйомки на території Яремчанської міської громади були визначені межі земельної ділянки за її фактичним використанням. В результаті камеральних обчислень виявлені технічні помилки в Державному акті на право постійного користування землею від 29.12.2001 № І-ІФ 002772 у визначенні площі, а саме, поворотні кути та межі земельної ділянки, не відповідають вказаній площі. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державний акт на право постійного користування землею від 29.12.2001 № І-ІФ 002772 містить виключно зображення контуру земельних ділянок природно-заповідного фонду, без відомостей про їх точні координати. Окрім того, жоден з документів, що містяться в технічній документації, не містить відомостей про межі та розміри земельних ділянок Карпатського національного природного парку, а отже не являє собою вихідні дані для проведення землевпорядних робіт. Рішенням державного кадастрового реєстратора від 21.04.2023 № РВ-1400041062023 про відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру, Яремчанській міській раді відмовлено у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру про сформовану в результаті інвентаризації земельну ділянку у зв`язку з розташуванням в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини, а саме встановлено площу перетину з земельною ділянкою з кадастровим номером 2611091501:12:001:0149 на 66,7803%. V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ Задовольняючи позов суди попередніх інстанцій вказали, що земельні ділянки природно-заповідного призначення, які перебувають в постійному користуванні Карпатського НПП, могли бути сформовані лише з урахуванням відомостей геодезичного журналу матеріалів лісовпорядкування, а саме окружної межі Карпатського НПП. Суди дійшли висновку, що розробник технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для збереження та використання національних природніх парків Карпатського НПП на території Яремчанської міської громади Надвірнянського району Івано-Франківської області не взяв до уваги відомості геодезичного журналу матеріалів лісовпорядкування, а саме окружної межі Карпатського НПП. Також в оскаржуваних рішеннях зазначено, що дана земельна ділянка ніколи не перебувала в постійному користуванні Карпатського НПП і не входила в перелік земель, право на які посвідчено Державним актом на право постійного користування землею від 29.12.2001 № І-ІФ 002772. Суди вказали, що згідно із твердженнями відповідача та Карпатського НПП земельна ділянка, реєстрація якої оскаржується, сформована на підставі Державного акта на право постійного користування землею від 29.12.2001 № І-ІФ 002772. Проте, із зображення земельної ділянки на даному акті неможливо встановити ні координати, ні межу земельної ділянки, оскільки зображення земельної ділянки виконано в масштабі 1:50000. У 2002 році Державним підприємством «Карпатигеодезкартографія» складено геодезичний журнал окружної межі Карпатського НПП на основі геоданих проведеної інвентаризації земель парку. Цей геодезичний журнал містить відомості про координати земельних ділянок парку. За змістом наведеного вище Державного акта повинна бути сформована одна земельна ділянка, однак, фактично згідно із технічною документацією у 2022 році сформовано ряд земельних ділянок різної площі з врахуванням розривів і земельних ділянок під смугами відведення Укрзалізниці, а також з урахуванням сільських доріг. На думку суду першої інстанції, з чим погодився апеляційний суд, матеріали кадастрової зйомки не відповідають вимогам статті 198 Земельного кодексу України, оскільки відповідно до цієї статті кадастрова зйомка має включати таку інформацію: а) геодезичне встановлення меж земельної ділянки; б) погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами; в) відновлення меж земельної ділянки на місцевості; г) встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі; ґ) виготовлення кадастрового плану. Суди вказали, що в матеріалах технічної документації відсутні відомості, що в процесі кадастрової зйомки межі земельної ділянки погоджували з Яремчанською міською радою Івано-Франківської області, яка зазначена в кадастровому плані суміжним землекористувачем, як було передбачено чинною до 14.09.2021 Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженою наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 № 376 (далі - Інструкція № 376). При виготовленні технічної документації ТОВ НВП «АГРОРЕСУРССИСТЕМИ» не було враховано матеріали інвентаризації земель 2001 року та геодезичного журналу 2002 року. За висновками судів попередніх інстанцій державна реєстрація земельної ділянки Відділом № 1 Управління надання адміністративних послуг ГУ Держгеокадастру здійснена за відсутності визначених земельним законодавством підстав та на підставі технічної документації, яка не відповідає вимогам щодо її виду та змісту. Суд апеляційної інстанції підтримав позицію суду першої інстанції про те, що державна реєстрація земельної ділянки є результатом управлінських дій посадової особи відповідача, вчинених з порушенням вимог законодавства, а факт здійснення та існування такої державної реєстрації порушує право позивача на внесення в Державний земельний кадастр відомостей про земельні ділянки комунальної власності, що унеможливлює реалізацію подальших управлінських функцій позивачем, а тому дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог Яремчанської міської ради Івано-Франківської області про скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 2611091501:12:001:0149, площею 0,736 га, цільове призначення: 04.03 для збереження та використання національних природних парків, яка розташована за адресою с. Микуличин, уч. Підстрім. VІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНИХ СКАРГ Касаційне провадження за скаргою ТОВ НВП «АГРОРЕСУРССИСТЕМИ» відкрито на підставі пункту 1 частини четвертої статі 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), зокрема заявник зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду, а саме: від 23.05.2018 у справі № 914/2006/17, від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16, від 11.06.2019 у справі № 917/375/18 та від 15.01.2020 у справі № П/811/1047/16. Касаційне провадження за скаргою Карпатського національного природного парку також відкрито на підставі пункту 1 частини четвертої статі 328 КАС України з посиланням у касаційній скарзі на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду, а саме від 10.12.2019 у справі № 925/698/16, від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17, від 24.04.2019 у справі № 128/3751/14-а, від 05.06.2019 у справі № 666/944/15-а, від 23.01.2019 у справі № 826/14370/14, від 04.04.2018 у справі № 813/7654/14, від 30.10.2018 у справі № 809/973/14, від 13.11.2018 у справі № 809/649/14, від 21.11.2018 у справі № 804/3086/16, від 26.02.2020 у справі № 810/2938/17, від 13.11.2019 у справі № 823/1984/16 та постановах Верховного Суду, а саме від 29.09.2021 у справі № 460/6117/20, від 18.04.2024 у справі № 120/14574/21-а, від 28.04.2018 у справі № 825/705/17, від 06.03.2019 у справі № 813/4924/13-а, від 15.11.2019 у справі № 826/198/16, від 12.10.2020 у справі № 814/435/18, від 08.04.2024 у справі № 580/6509/23, від 30.05.2024 у справі № 560/16785/23, від 31.01.2023 у справі № 1540/5027/18, від 08.11.2023 у справі № 580/4426/20, від 25.02.2021 у справі № 826/8723/16, від 30.03.2020 у справі № 440613/19, від 12.03.2021 у справі № 580/3651/20, від 29.11.2023 у справі № 520/4702/19, від 31.03.2021 у справі № 640/21611/19, від 15.08.2019 у справі № 1340/4630/18, від 12.06.2019 у справі № 826/4406/16, від 23.12.2019 у справі № 712/3842/17, від 27.02.2020 у справі № 500/477/15-а, від 21.06.2023 у справі № 480/4849/21. Скаржники просять скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та закрити провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС України, оскільки спір не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства. На їх переконання, предметом спору є виникнення / зміна / припинення речових прав на земельну ділянку (визначення належного землекористувача земель природно-заповідного фонду), тобто спір між публічними суб`єктами щодо територіальної належності та меж землекористування, а не публічно-владні управлінські дії кадастрового реєстратора щодо надання адміністративної послуги конкретному заявнику. Також вказують, що Яремчанська міська рада не довела порушення свого права або інтересу саме фактом реєстрації ділянки у Державному земельному кадастрі. Суди безпідставно визнали преюдиційними обставини з інших справ та підмінили встановлення речових прав і меж землекористування оцінкою технічної документації; помилково поклали на третіх осіб обов`язок доводити відповідність технічної документації вимогам закону без призначення експертизи з питань землеустрою. VІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне. Щодо предметної юрисдикції заявленого спору Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. За наведеним у пункті 7 частини першої статті 4 КАС України визначенням суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг. Статтею 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження; спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень. З вищенаведеного констатується, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Водночас помилковим є поширення юрисдикції адміністративних судів на всі спори, стороною яких є суб`єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних / господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо. Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір. Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило майнового, приватного права чи інтересу. Спірні у справі, що розглядається, правовідносини врегульовані, зокрема, Законом № 3613-VI, згідно з нормами статті 1 якого державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера. Частинами першою, другою статті 6 Закону № 3613-VI передбачено, що ведення та адміністрування Державного земельного кадастру забезпечуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Держателем Державного земельного кадастру є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Частинами першою та четвертою статті 9 цього ж Закону визначено, що внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Державний кадастровий реєстратор: здійснює реєстрацію заяв про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, надання таких відомостей; перевіряє відповідність поданих документів вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою та містобудівної документації; формує поземельні книги на земельні ділянки, вносить записи до них, забезпечує зберігання таких книг; здійснює внесення відомостей до Державного земельного кадастру або надає відмову у їх внесенні; присвоює кадастрові номери земельним ділянкам; надає відомості з Державного земельного кадастру та відмову у їх наданні; здійснює виправлення помилок у Державному земельному кадастрі; передає органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно відомості про земельні ділянки. Статтею 16 вищевказаного Закону встановлено, що земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер. Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі. Система кадастрової нумерації земельних ділянок є єдиною на всій території України. Кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Зміна власника чи користувача земельної ділянки, зміна відомостей про неї не є підставою для скасування кадастрового номера. Скасований кадастровий номер земельної ділянки не може бути присвоєний іншій земельній ділянці. Інформація про скасовані кадастрові номери земельних ділянок зберігається у Державному земельному кадастрі постійно. Верховний Суд підкреслює, що за змістом частини першої, абзаців першого, другого частини другої, частин дев`ятої, десятої статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі. Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 Земельного кодексу України). Постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15 затверджено Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру (далі - Положення № 15). Відповідно до пункту 1 цього Положення Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері національної інфраструктури геопросторових даних, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру. Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи (підпункт 50 пункту 4 Положення № 15). Відповідно до Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 № 333, Головне управління Держгеокадастру в області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане. Головне управління Держгеокадастру в області відповідно до покладених на нього завдань, крім іншого, здійснює ведення Державного земельного кадастру, інформаційну взаємодію Державного земельного кадастру з іншими інформаційними системами в установленому порядку; здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, обмежень у їх використанні, скасування такої реєстрації; розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством. Тож державна реєстрація земельної ділянки шляхом внесення до Державного земельного кадастру передбачених законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера є результатом реалізації органами Держгеокадастру належних їм контрольних функцій у сфері управлінської діяльності. Зміст вищенаведених норм також засвідчує, що державна реєстрація земельної ділянки у Державному земельному кадастрі не є тотожним поняттю «державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», вжитому у пункті 1 статті 1 Закону України від 01.07.2004 № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Така правова позиція відображена у постанові Верховного Суду від 27.07.2022 у справі № 640/10412/21. Прийняття рішення щодо державної реєстрації земельної ділянки або відмови у здійсненні такої реєстрації саме собою не породжує виникнення жодних речових прав на цю земельну ділянку (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 04.05.2022 у справі № 817/154/18). Верховний Суд у постанові від 20.05.2022 у справі № 802/1840/18-а дійшов до подібного висновку щодо застосування норм права у таких правовідносинах про те, що дії стосовно державної реєстрації земельної ділянки спрямовані на визначення земельної ділянки як об`єкта цивільних прав та не стосуються реєстрації речових прав на неї. Колегія суддів підкреслює, що адміністративні суди розглядають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває речового права на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін спору. Зазначений висновок узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 13.11.2019 у справі № 823/1984/16. Колегія суддів враховує, що відповідно до висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 128/3751/14-а, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених неправомірними, на думку особи, рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів. Проте судами попередніх інстанцій на підставі наявних у справі доказів встановлено, що станом на момент виникнення спірних у цій справі правовідносин за відповідачем або іншими особами не було зареєстровано жодних речових прав на спірну земельну ділянку. Також, судами попередніх інстанцій не було встановлено обставин які свідчать про зміну або припинення цивільних відносин внаслідок проведеної відповідачем та оскарженої позивачем державної реєстрації земельної ділянки. За такого правового регулювання та встановлених обставин, колегія суддів критично оцінює доводи скаржників щодо порушень правил підсудності та вважає, що цей спір повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства, оскільки відповідач у спірних правовідносинах реалізував наявні у нього за законом контрольні функції у сфері управлінської діяльності, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду. Водночас спір про речове право у цій справі відсутній. Отже, судами попередніх інстанцій правильно застосовані норми процесуального права при визначенні підсудності. Наведені ж заявниками касаційних скарг постанови Верховного Суду є нерелевантними до спірних правовідносин, оскільки прийняті за інших обставин у справі та іншого змісту правовідносин. Щодо спору по суті Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру установлює Закон № 3613-VІ. Стаття 1 Закону № 3613-VІ визначає, що Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами, про меліоративні мережі та складові частини меліоративних мереж; державна реєстрація земельної ділянки - це внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера. Внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (частина перша статті 9 Закону № 3613-VІ). Згідно з частиною четвертою статті 9 Закону № 3613-VІ державний кадастровий реєстратор: здійснює реєстрацію заяв про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, надання таких відомостей; перевіряє відповідність поданих документів вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою та містобудівної документації; формує поземельні книги на земельні ділянки, вносить записи до них, забезпечує зберігання таких книг; здійснює внесення відомостей до Державного земельного кадастру або надає відмову у їх внесенні; присвоює кадастрові номери земельним ділянкам. Частиною першою статті 15 Закону № 3613-VІ передбачено, що до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об`єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів, координат поворотних точок, геометричних параметрів, назв, адрес будівель, споруд та інженерних мереж, ідентифікаторів об`єктів будівництва та закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку. Згідно з частиною першою статті 21 Закону № 3613-VІ відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру, зокрема, на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) - у разі встановлення (відновлення) меж земельної ділянки за її фактичним використанням відповідно до статті 107 Земельного кодексу України та у разі зміни меж суміжних земельних ділянок їх власниками. Порядок державної реєстрації земельної ділянки визначено статтею 24 Закону № 3613-VІ, відповідно до частин першої-шостої якої державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку. Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за заявою, зокрема, особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки при передачі її у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи. Для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються: заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин; документація із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки, в електронній формі та формі електронного документа. Державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви: перевіряє відповідність документів вимогам законодавства; за результатами перевірки здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації. Підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є: подання заявником документів, передбачених частиною четвертою цієї статті, не в повному обсязі; невідповідність поданих документів вимогам законодавства; знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини. Водночас відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні» положення Закону № 3613-VI земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Статтею 55 Закону України від 22.05.2003 № 858-IV «Про землеустрій», яка встановлює правове регулювання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), визначено, що встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів. Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками встановленого зразка. У разі, якщо межі земельних ділянок в натурі (на місцевості) збігаються з природними та штучними лінійними спорудами і рубежами (річками, струмками, каналами, лісосмугами, шляхами, шляховими спорудами, парканами, огорожами, фасадами будівель та іншими лінійними спорудами і рубежами тощо), межові знаки можуть не встановлюватися. Власники землі та землекористувачі, у тому числі орендарі, зобов`язані дотримуватися меж земельної ділянки, закріпленої в натурі (на місцевості) межовими знаками встановленого зразка. Межові знаки здаються за актом під нагляд на збереження власникам землі та землекористувачам, у тому числі орендарям. У разі якщо на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) передбачається здійснити передачу земельних ділянок державної чи комунальної власності у власність чи користування, така технічна документація розробляється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України (у випадках, передбачених законом). Якщо на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) передбачається здійснити передачу земельної ділянки державної чи комунальної власності у власність чи користування, на якій розташовано житловий будинок, право власності на який зареєстровано, така технічна документація розробляється на замовлення власника житлового будинку без надання дозволу Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України. Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає: а) завдання на складання технічної документації із землеустрою; б) пояснювальну записку; в) рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою (у випадках, передбачених законом); г) згоду власника земельної ділянки, а для земель державної та комунальної власності - органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, на відновлення меж земельної ділянки користувачем; ґ) довідку, що містить узагальнену інформацію про землі (території); д) копію документа, що посвідчує фізичну особу, або копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; е) копію документа, що посвідчує право на земельну ділянку (у разі проведення робіт щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); є) копію правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці (за умови якщо права власності на такі об`єкти зареєстровані); ж) матеріали польових топографо-геодезичних робіт; з) план меж земельної ділянки, складений за результатами зйомки, на якому відображаються зовнішні межі земельної ділянки із зазначенням власників (користувачів) суміжних земельних ділянок, усі поворотні точки меж земельної ділянки, лінійні проміри між точками на межах земельної ділянки, межі вкраплених земельних ділянок із зазначенням їх власників (користувачів); и) кадастровий план земельної ділянки; і) перелік обмежень у використанні земельної ділянки; ї) у разі необхідності документ, що підтверджує повноваження особи діяти від імені власника (користувача) земельної ділянки при встановленні (відновленні) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); й) акт приймання-передачі межових знаків на зберігання, що включається до документації із землеустрою після виконання робіт із встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками. Статтею 198 Земельного кодексу України передбачено, що кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок. Кадастрова зйомка включає: а) геодезичне встановлення меж земельної ділянки; б) погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами; в) відновлення меж земельної ділянки на місцевості; г) встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі; ґ) виготовлення кадастрового плану. Механізм встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками визначено Інструкцією №

376. Згідно з пунктом 3.12 Інструкції № 376 закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою. Повідомлення власників (користувачів) суміжних земельних ділянок про дату і час проведення робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем завчасно, не пізніше ніж за п`ять робочих днів до початку робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Повідомлення надсилається рекомендованим листом, кур`єрською поштою, телеграмою чи за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення. Власники (користувачі) суміжних земельних ділянок, місце проживання або місцезнаходження яких невідоме, повідомляються про час проведення робіт із закріплення межовими знаками поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) через оголошення у пресі за місцезнаходженням земельної ділянки. Закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) може здійснюватися за відсутності власників (користувачів) суміжних земельних ділянок у випадку їх нез`явлення, якщо вони були належним чином повідомлені про час проведення вищезазначених робіт, про що зазначається у акті прийомки-передачі межових знаків на зберігання. Судами попередніх інстанцій встановлено, що державний кадастровий реєстратор відмовив позивачу у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру про сформовану в результаті інвентаризації земельну ділянку у зв`язку з розташуванням в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини, а саме встановлено площу перетину з земельною ділянкою з кадастровим номером 2611091501:12:001:0149 на 66,7803%. Власне позивач і просить скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 2611091501:12:001:0149, площею 0,736 га, цільове призначення: 04.03 для збереження та використання національних природних парків, яка розташована з адресою с. Микуличин, уч. Підстрім, мотивуючи позовні вимоги тим, що державна реєстрація спірної земельної ділянки здійснена за відсутності визначених земельним законодавством підстав; на підставі технічної документації, яка не відповідає вимогам законодавства щодо її виду та змісту. Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідна земельна ділянка перебуває у постійному користуванні Карпатського національного природного парку на підставі Державного акту на право постійного користування землею від 29.12.2001 № І-ІФ 002772. Разом з тим цей Державний акт містить виключно зображення контуру земельних ділянок природно-заповідного фонду, без відомостей про їх точні координати. Водночас зображення земельної ділянки на даному акті в принципі не дозволяє достеменно встановити ні координати, ні межу земельної ділянки, оскільки зображення земельної ділянки виконано в масштабі 1:50000, а її площа не співпадає з інформацією, зазначеною в Державному земельному кадастрі про земельну ділянку. До того ж згідно вказаного Державного акта повинна бути сформована одна земельна ділянка, проте фактично за технічною документацією в 2022 році була сформована низка земельних ділянок різної площі, з врахуванням розривів і земельних ділянок під смугами відведення Укрзалізниці, а також з врахуванням сільських доріг. Водночас підставою здійснення державної реєстрації спірної земельної ділянки зазначено Технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка виготовлена ТОВ «НВП «Агроресурссистеми». Втім за змістом вказаної технічної документації після виконання кадастрової зйомки на території Яремчанської міської громади були визначені межі земельної ділянки за її фактичним використанням. В результаті камеральних обчислень виявлені технічні помилки в Державному акті на право постійного користування землею від 29.12.2001 № І-ІФ 002772 у визначенні площі, а саме поворотні кути та межі земельної ділянки не відповідають вказаній площі. Водночас жоден з документів, що містяться в технічній документації, не містить відомостей про межі та розміри земельних ділянок Карпатського НПП, а отже не являє собою вихідні дані для проведення землевпорядних робіт. Суди попередніх інстанцій звернули увагу на те, що документ, який має відомості про точні координати земельної ділянки Карпатського НПП відповідно до Державного акта на право постійного користування землею від 29.12.2001 № І-ІФ 002772 це матеріали інвентаризації земель Карпатського НПП, затверджені рішенням виконавчого комітету Микуличинської сільської ради від 12.10.2001 № 34 «Про затвердження матеріалів інвентаризації земель Карпатського НПП» (даним рішенням затверджено площу 5 372,19 га) та рішенням виконавчого комітету Микуличинської сільської ради від 27.01.2003 № 8 «Про внесення змін в державний акт на право постійного користування земельною ділянкою Карпатського НПП» (цим рішенням затверджено площу 5 332,19 га). Судами враховано, що у 2002 році Державним підприємством «Карпатигеодезкартографія» було складено геодезичний журнал окружної межі Карпатського НПП на основі геоданих проведеної інвентаризації земель Парку. Даний геодезичний журнал містить відомості про місце розташування, межі та координати земельних ділянок Карпатського НПП. Втім розробник окресленої технічної документації не взяв до уваги ні відомості геодезичного журналу матеріалів лісовпорядкування, а саме окружної межі Карпатського НПП, ні матеріали інвентаризації земель 2001 року. Більше того, розробник технічної документації виконав її без виходу на місцевість, без встановлення меж на місцевості та без погодження з суміжними землекористувачами. Зокрема, матеріали технічної документації не містять відомостей про те, що в процесі кадастрової зйомки межі земельної ділянки погоджували з Яремчанською міською радою Івано-Франківської області, яка зазначена в кадастровому плані суміжним землекористувачем. Відсутні в технічній документації і відомості про її затвердження землекористувачем. За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що державна реєстрація спірної земельної ділянки здійснена за відсутності визначених земельним законодавством підстав та на основі технічної документації, яка не відповідає вимогам щодо її виду та змісту. Колегія суддів зауважує, що доводи заявників касаційних скарг не спростовують установлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин та сформованих на їх підставі висновків і фактично зводяться до посилань на необхідність переоцінки вже оцінених судами доказів та додаткової перевірки доказів щодо встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин у справі. Водночас такі доводи перебувають поза межами касаційного перегляду, визначеними частиною першою статті 341 КАС України. Верховний Суд звертає увагу, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують у державах-учасницях з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд обов`язок щодо обґрунтування, який випливає зі статті 6 цієї Конвенції, може бути вирішене тільки у світлі конкретних обставин справи (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», заява № 63566/00, пункт 23). Тому за наведених підстав, якими Верховний Суд обґрунтував своє рішення, не вбачається необхідним давати докладну відповідь на інші аргументи, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у справі. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні. Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд У Х В А Л И В: Касаційні скарги Карпатського національного природного парку та Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «АГРОРЕСУРССИСТЕМИ» залишити без задоволення. Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.11.2023 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.07.2024 у справі № 300/2917/23 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді Верховного Суду С.М. Чиркін Я.О. Берназюк В.М. Шарапа