Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/24096/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 лютого 2026 рокуЛьвівСправа № 380/24096/24 пров. № А/857/3851/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Судової-Хомюк Н.М., суддів: Глушка І.В., Затолочного В.С., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 , Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2024 року у справі № 380/24096/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, суддя у І інстанції Кухар Н.А., час ухвалення рішення - не зазначено, місце ухвалення рішення - м. Львів, дата складення повного тексту рішення не зазначено, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі також позивач, апелянт 1) звернулась до Львівського окружного адміністративного суду звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі також відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (далі також відповідач 2, апелянт 2) в якому позивач просила суд: - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до стажу роботи позивача, який дає право на призначення пенсії державного службовця, відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 р. №3723 XII, Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 р. №889-VIII стаж роботи - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на посадах спеціалістів у органах податкової служби (інспекції, адміністрації) України за період з 18.10.1993 р. по 28.12.2020 р; - визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області №134450019940 від 07.11.2024 р, яким відмовлено у переведенні ОСОБА_1 із пенсії по віку на загальних підставах на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VIII та ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перевести ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з пенсії по віку на загальних підставах на пенсію державного службовця за віком відповідно до п. 12 Розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VIII та ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723, з 31.10.2024 р. та здійснювати виплату пенсії державного службовця з урахуванням Довідки про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної №95-13-01-10-21 від 31.10.2024 р. та Довідки про складові заробітної плати для державного службовця, який до 1 січня 2024 р. працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) №94-13-01-10-21 від 31.10.2024 р. які додані до заяви, яка зареєстрована 31.10.2024 р. за №8364; - стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області за рахунок його бюджетних асигнувань грн. сплачені позивачем судові витрати , а саме суми судового збору у розмірі 3633 грн. 60 коп. сплаченої при поданні позову та витрат на правничу допомогу за договором у сумі 3000,00 грн. разом у сумі 6633,60 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв`язку із досягненням пенсійного віку позивачу призначено пенсію за Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне забезпечення». Позивач звернулася до відповідача із заявою про переведення її на інший вид пенсійного забезпечення, а саме на пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ. Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області рішенням №134450019940 від 07.11.2024 відмовило позивачу у переведенні на пенсію державного службовця. На переконання позивача, відмова відповідача у переведенні на пенсію державного службовця є протиправною, оскільки нею дотримані всі вимоги встановлені законодавством для переведення на вказаний вид пенсії. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2024 року адміністративний позов задоволено повністю частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області №134450019940 від 07.11.2024 року про відмову ОСОБА_1 в переведенні на пенсії за віком державного службовця з урахуванням норм ст. 37 Закону України «Про державну службу». Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області перевести ОСОБА_1 з 31.10.2024 на пенсію за віком державного службовця відповідно пункту 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року №889-VIII, зарахувавши до стажу держаної служби період її роботи у Державній податковій службі з 02.01.1995 по 22.01.1997, з 23.07.1997 по 30.11.2005, з 01.12.2005 по 16.07.2013, з 01.01.2014 по 16.02.2015, 17.02.2015 по 20.10.2015, з 21.10.2015 по 28.12.2020. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 коп. Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржили сторони у справі, а саме позивач - ОСОБА_1 та відповідач 2 - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області. Свою апеляційну скаргу позивач мотивує тим, що твердження суду першої інстанції про передчасність вимоги щодо зобов`язання пенсійного органу здійснювати виплату пенсії державного службовця з урахуванням Довідки про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної та Довідки про складові заробітної плати для державного службовця, який до 1 січня 2024 р. працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби є безпідставною. Вказує, що зобов`язання відповідача перевести її на пенсію за віком державного службовця фактично неможливо реалізувати без врахування вищезазначених довідок. Просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2024 року в частині відмовлених позовних вимог та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги повністю. У відповідь на подану апеляційну скаргу відповідачі подали відзиви, в яких заперечили проти вимог скарги, вважають їх безпідставними та необґрунтованими, просять відмовити у задоволенні вимог апелянта. Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги зазначає, що згідно записів у трудовій книжці, слід зазначити, що відсутні правові підстави для призначення пенсії державного службовця відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону №889VІІІ у зв`язку з відсутністю станом на 01.05.2016 не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби. Таким чином, враховуючи вищенаведене, вважає, що в діях органу Пенсійного фонду не вбачається протиправних дій по відношенню до позивача, Головним управлінням проведено розрахунок стажу позивачу згідно вимог чинного законодавства. Вказує, що судом першої інстанції не враховано та не взято до уваги всі вищенаведені обставини та факти даної адміністративної справи, а також вимоги чинного законодавства України, що регулюють дане спірне питання, що в свою чергу призвело до постановлення рішення з порушенням застосування норм матеріального права, а також не повного з`ясування обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи та безпідставного задоволення вимог позивача. Просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20.12.2024 по справі № 380/24096/24 та ухвалити постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі. Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. У відповідності до вимог частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Враховуючи те, що апеляційні скарги подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 311 КАС України. Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційних скаргах, правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 з 08.04.2024 перебуває на обліку в Головного управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області як одержувач пенсії за віком призначеної за нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV. 31.10.2024 ОСОБА_1 звернулася до органу Пенсійного фонду України із заявою про переведення з пенсії призначеної за нормами Закону України № 1058-ІV, на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889 VIII (далі - Закон №889 VIII). За принципом екстериторіальності заява про переведення пенсії з виду на вид ОСОБА_1 була передана на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області №134450019940 від 07.11.2024 відмовлено ОСОБА_1 у переході на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу» №889-VIII від 10.12.2015 року у зв`язку з відсутністю необхідного стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців. Вважаючи рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області №134450019940 від 07.11.2024 протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернулася із даним позовом до суду. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що період роботи позивача в органах Державної податкової служби з 02.01.1995 по 22.01.1997, з 23.07.1997 по 30.11.2005, з 01.12.2005 по 16.07.2013, з 01.01.2014 по 16.02.2015, 17.02.2015 по 20.10.2015, з 21.10.2015 по 28.12.2020 підлягає до зараховування до її стажу державної служби, відтак стаж державної служби позивача станом на 01.05.2016 склав більше 20 років, тому суд відхиляє доводи відповідача щодо неможливості зарахування спірного періоду до стажу державної служби, оскільки будь-яких законних перешкод для реалізації позивачем цього права судом не встановлено. Надаючи правову оцінку обставинам справи та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними (частина перша та друга статті 46 Конституції України). Умови і порядок пенсійного забезпечення громадян України визначаються законодавством про пенсійне забезпечення, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, закону про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні (частина перша статті 4 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі також Закон № 1058-IV)). Відповідно до Закону України «Про державну службу» № 889-VIII та постанови Кабінету Міністрів України № 622 від 14.09.2016 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до статті 10 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-XII - на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. 10 грудня 2015 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про державну службу» №889-VIII, який набрав чинності 01 травня 2016 року. Згідно із пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» №889-VIII втратив чинність Закон України «Про державну службу» №3723-XII від 16 грудня 1993 року, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу. Відповідно до пунктів 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» №889-VIII, державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Частиною 1 статті 25 Закону України «Про державну службу» №3723-XII було визначено, що основними критеріями класифікації посад державних службовців є організаційно-правовий рівень органу, який приймає їх на роботу, обсяг і характер компетенції на конкретній посаді, роль і місце посади в структурі державного органу. Згідно з пунктом 1 «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Так, відповідно до статті 1 Закону України Закону України «Про державну службу» №3723-XII, який був діючим протягом тривалих періодів роботи позивачки на відповідних посадах в органах податкової служби, - державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апаратів щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження. Спеціальним законом, що визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності у період роботи позивача на відповідних посадах, був Закон України «Про державну податкову службу в Україні» від 04 грудня 1990 року №509-XII. Згідно з частинами 5-8 статті 15 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04 грудня 1990 року №509-XII, правовий статус посадових осіб органів державної податкової служби, їх права та обов`язки визначаються Конституцією України, цим Законом, а в частині, що не регулюється ним, - Законом України «Про державну службу». Посадові особи органів державної податкової служби підлягають атестації. Порядок атестації визначається центральним органом державної податкової служби. Посадовим особам органів державної податкової служби присвоюються спеціальні звання: головний державний радник податкової служби, державний радник податкової служби I рангу, державний радник податкової служби II рангу, державний радник податкової служби III рангу, радник податкової служби I рангу, радник податкової служби II рангу, радник податкової служби III рангу, інспектор податкової служби I рангу, інспектор податкової служби II рангу, інспектор податкової служби III рангу. Частиною четвертою статті 15 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04 грудня 1990 року №509-XII передбачено, що службові особи державних податкових інспекцій не мають права займатися підприємницькою діяльністю, а також працювати за сумісництвом на підприємствах, в установах і організаціях (крім наукової та викладацької діяльності). Тобто, даною нормою було установлено умови, за яких особи не можуть бути службовцями податкових органів, які кореспондуються з вимогами статті 12 Закону України «Про державну службу» №3723-XII щодо обмежень, пов`язаних із прийняттям на державну службу та її проходженням. Згідно зі статтею 6 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04 грудня 1990 року №509-XII видатки на утримання органів державної податкової служби визначаються Кабінетом Міністрів України і фінансуються з державного бюджету. З системного аналізу вказаних норм встановлено, що посадові особи державної податкової служби, яким за наслідками атестації присвоєно спеціальні звання та які обіймають посади в державних органах для виконання завдань і функцій держави (зокрема у сфері податкової політики), одержують заробітну плату за рахунок державного бюджету, - дійсно перебувають на державній службі та є державними службовцями. Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» №889-VIII, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством. В свою чергу, «Порядком обчислення стажу державної служби», затвердженим постановою KM України від 03.05.1994 №283, також було передбачено зарахування до стажу державної служби роботи (служби) на посадах суддів, слідчих, а також час служби на посадах рядового та начальницького складу осіб, яким присвоєно встановлені законодавством спеціальні звання міліції, в органах внутрішніх справ, що входили або входять до структури Міністерства внутрішніх справ. Так, згідно з абзацом 2 пункту 2 «Порядку обчислення стажу державної служби», затвердженого постановою KM України від 03.05.1994 року №283 (чинного до набрання законної сили Закону України «Про державну службу» №889-VIII від 10 грудня 2015 року) до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів. Таким чином, як Законом України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015 року, так і нормами діючих до нього профільних Законів України «Про державну службу» №3723-XII та Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04 грудня 1990 року №509-XII, «Порядку обчислення стажу державної служби», затвердженого постановою KM України від 03.05.1994 року №283, - передбачено зарахування до стажу державної служби роботу (службу) на посадах керівних працівників і спеціалістів в органах державної податкової служби та її територіальних органів. Також, у Постанові Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 03.07.2018 у справі №586/965/16-а, суд зазначив наступне: «Після 01.05.2016 року, відповідно до ст. 90 Закону № 889-VІІІ пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». При цьому законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ. Так, відповідно до п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VІІІ державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Згідно з п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VІІІ для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Тобто, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №889-VІІІ передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу державної служби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Водночас, для осіб, які станом на 01.05.2016 року займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, ст. 37 Закону №3723-ХІІ передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж. Аналізуючи зазначені норми чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ після 01.05.2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених ч. 1 ст. 37 Закону №3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VІІІ, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби». Так, відповідно до трудової книжки позивачки серії НОМЕР_1 від 02.11.1981 судом встановлено, що позивач у період роботи з 02.01.1995 по 22.01.1997, з 23.07.1997 по 30.11.2005, з 01.12.2005 по 16.07.2013, з 01.01.2014 по 16.02.2015, 17.02.2015 по 20.10.2015, з 21.10.2015 по 28.12.2020 працювала в органах державної податкової служби. Щодо посилань відповідача в оскаржуваному рішенні на те, що займані позивачкою посади не належать до посад, віднесених до категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» №3723-XII, апеляційний суд зазначає наступне. Згідно із пунктом 344.1 статті 344 Податкового кодексу України пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу». При цьому, період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом. Відповідно до пунктів 343.1 - 343.2 статті 343 Податкового кодексу України, посадовим особам контролюючих органів присвоюються такі спеціальні звання: головний державний радник податкової та митної справи; державний радник податкової та митної справи I рангу; державний радник податкової та митної справи II рангу; державний радник податкової та митної справи III рангу; радник податкової та митної справи I рангу; радник податкової та митної справи II рангу; радник податкової та митної справи III рангу; інспектор податкової та митної справи I рангу; інспектор податкової та митної справи II рангу; інспектор податкової та митної справи III рангу; інспектор податкової та митної справи IV рангу; молодший інспектор податкової та митної справи. Положення про спеціальні звання та порядок їх присвоєння, співвідношення з рангами державних службовців, розмір надбавок за спеціальне звання затверджуються Кабінетом Міністрів України. У разі присвоєння посадовій особі спеціального звання відповідно до пункту 343.1 цієї статті надбавка за ранг державного службовця не виплачується. Згідно із пунктом 9 «Порядку присвоєння спеціальних звань посадовим особам органів доходів і зборів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.10.2013 року №839 посадовій особі, яка перебувала на державній службі та вперше призначена на посаду в органах доходів і зборів, присвоюється спеціальне звання за посадою, на яку призначено особу, з урахуванням встановленого співвідношення рангів державних службовців. Особам, які приймаються на роботу до органів доходів і зборів та яким раніше присвоєно спеціальні звання державної податкової або митної служби, спеціальні звання присвоюються з урахуванням співвідношення, визначеного законом. Відповідно до пункту 4 «Порядку присвоєння спеціальних звань посадовим особам органів доходів і зборів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.10.2013 року №839, до строку перебування у спеціальному званні зараховується період роботи в органах доходів і зборів у спеціальному званні (ранзі державного службовця), а також строк перебування у спеціальному званні (ранзі державного службовця) посадових осіб державної податкової та державної митної служби, крім посадових осіб, яким у період роботи в органах доходів і зборів спеціальне звання було присвоєно достроково. Постановою Кабінету Міністрів України №306 від 20 квітня 2016 року «Питання присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями» затверджено Порядок присвоєння рангів державних службовців, співвідношення рангів державних службовців і військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями згідно з додатками 1-10. Вищенаведені норми підтверджують, що посадові особи контролюючих органів, в даному випадку податкового органу, віднесені до державних службовців за певними особливостями, тобто з присвоєнням спеціальних звань, які відповідають певним категоріям та рангам державних службовців. Відтак, спеціальні звання посадових осіб органів державної податкової служби - прирівнюються до рангів державного службовця, визначених постановою Кабінету Міністрів України №306. Отже, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу». Дана позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 22 жовтня 2013 року у справі 21-340а13, в якій колегія суддів дійшла висновку, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу». Зокрема, в постанові Верховного Суду України від 22 жовтня 2013 року у справі 21-340а13 колегія суддів зазначила, що розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.09.1997 року №503-р «Про віднесення посад працівників місцевих державних податкових адміністрацій до відповідних категорій посад державних службовців» не є підставою для відмови у зарахуванні до стажу державної служби періоду служби у податкових органах посадових осіб, які мають спеціальне звання, оскільки зазначений акт виданий для врегулювання правового статусу працівників цих органів, що не мають спеціальних звань, та не змінює правового статусу посадових осіб податкових органів, які такі звання мають. Крім того, слід зазначити, що спеціальним законом, що визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності у період роботи позивача на відповідних посадах, був Закон України «Про державну податкову службу в Україні» №509-XII та Податковий кодекс України, які мають вищу юридичну силу, ніж розпорядження КМУ. Відповідно до частини другої статті 46 Закону України «Про державну службу» № 889-VIII та «Порядку обчислення стажу державної служби», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року № 229, які діють з 01 травня 2016 року, до стажу державної служби зараховується, зокрема, час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання. При цьому, відповідно до пункту 5 «Порядку обчислення стажу державної служби», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року № 229, стаж державної служби обчислюється у днях, місяцях і роках. Отже, враховуючи висновки Верховного Суду, та те, що позивачка з 02.01.1995 по 28.12.2020 (враховуючи межі заявлених вимог) працювала в органах державної податкової служби, прийняла присягу державного службовця (07.06.1994), обіймала відповідні посади для виконання завдань і функцій держави, що їй присвоювались відповідні ранги державних службовців та спеціальні звання за наслідками атестації у визначеному Законом України «Про державну податкову службу в Україні» від 04 грудня 1990 року №509-XII порядку, а також те, що одержувала заробітну плату за виконувану роботу за рахунок державного бюджету, і з отримуваної заробітної плати проводились відрахування підвищених розмірів відповідних (страхових, соціальних) внесків до спеціальних фондів державного бюджету, - то суд приходить до висновку, що всі періоди роботи (служби) позивача підлягають зарахуванню до стажу державної служби. Оскільки Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області рішенням №134450019940 від 07.11.2024 відмовило у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» через відсутність необхідного стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців не менше 20 років, а матеріалами справи та висновками суду підтверджено наявність у позивача необхідного стажу, тобто понад 20 років, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції в частині визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області №134450019940 від 07.11.2024 про відмову ОСОБА_1 в переведенні на пенсію за віком державного службовця та зарахування до стажу держаної служби період роботи позивача у Державній податковій службі з 02.01.1995 по 22.01.1997, з 23.07.1997 по 30.11.2005, з 01.12.2005 по 16.07.2013, з 01.01.2014 по 16.02.2015, 17.02.2015 по 20.10.2015, з 21.10.2015 по 28.12.2020. Крім цього, колегія судді погоджується із висновком суду першої інстанції що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області перевести ОСОБА_1 з 31.10.2024 на пенсію за віком державного службовця відповідно пункту 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року №889-VIII (огляду на приписи пунктів 4.2, 4.10 розділу ІV Порядку №22-1, належним відповідачем у правовідносинах щодо розгляду заяви позивача про призначення пенсії є Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, структурний підрозділ якого, визначений за принципом екстериторіальності, розглядав заяву про переведення (перерахунок) пенсії та прийняв рішення про відмову). Щодо апеляційних вимог ОСОБА_1 в частині зобов`язання відповідача перевести її на пенсію за віком державного службовця із врахуванням довідок, що містять інформацію про складові грошового забезпечення, колегія суддів зазначає наступне. Колегією суддів встановлено, що позивачка, звертаючись з заявою від 31.10.2024 про перехід на інший вид пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», додала до неї довідки про заробітну плату для призначення пенсії державного службовця, а саме: довідку про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної служби №95-13-01-10-21 від 31.10.2024 р; довідку про складові заробітної плати для державного службовця, який до 1 січня 2024 року працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) №94-13-01-10-21 від 31.10.2024 р. Варто зазначити, що постановою КМУ від 14.09.2016 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» визначено, що з 1 жовтня 2017 року пенсії, призначені після набрання чинності Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (крім пенсій осіб з інвалідністю I і II груп, осіб з інвалідністю внаслідок війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 р. № 3723-XII «Про державну службу», у період роботи на посадах державної служби, визначених Законом України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII «Про державну службу», а також на посадах та на умовах, передбачених Законами України «Про прокуратуру», «;Про судоустрій і статус суддів», виплачуються в розмірі, обчисленому відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Згідно з пунктом 1 Порядку №622 пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Відповідно до абзаців 1-3 Порядку №622 пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. При цьому: посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби (або прирівняною до неї у разі відсутності у державному органі відповідних посад державної служби); розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв починаючи з 1 травня 2016 року. Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат на

60. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні. Оскільки станом на час розгляду даної справи існує прогалина щодо нормативного врегулювання перерахунку пенсій, призначених відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII, суд, враховуючи, що пенсійне забезпечення державних службовців, після прийняття Закону № 889-VIII, здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», вважає за можливе застосувати за аналогією положення вказаного закону до спірних правовідносин. Згідно з частиною 3, 5 статті 45 Закону України № 1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. З наведеного слідує, що при переведенні з одного виду пенсії на інший Пенсійний фонд має враховувати не тільки документи, наявні в пенсійній справі, а й додатково подані документи. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів робить висновок про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області №134450019940 від 07.11.2024 року про відмову ОСОБА_1 в переведенні на пенсії за віком державного службовця з урахуванням норм ст. 37 Закону України «Про державну службу» та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області зарахувати стажу державної служби період роботи з період з 02.01.1995 по 22.01.1997, з 23.07.1997 по 30.11.2005, з 01.12.2005 по 16.07.2013, з 01.01.2014 по 16.02.2015, 17.02.2015 по 20.10.2015, з 21.10.2015 по 28.12.2020 в органах державної податкової служби та перевести її з пенсії згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» згідно поданої заяви від 31.10.2024 та доданих до неї довідок про заробітну плату для призначення пенсії державного службовця від 31.10.2024 №95-13-01-10-21 та №94-13-01-10-21, виданих Головним управлінням ДПС у Львівській області. Згідно зі статтею 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї. Відповідач як суб`єкт владних повноважень в ході розгляду справи не довів правомірність своєї поведінки в спірних правовідносинах. Як убачається з апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, наведені в ній доводи щодо помилковості висновків суду у цій справі фактично зводяться до необхідності нової правової оцінки обставин у справі та дослідження наявних у матеріалах справи доказів. Водночас зазначеним доводам судом першої інстанції вже була надана належна правова оцінка. Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , відповідно до вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши статтю 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню. Відповідно до пункту 2 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно частин першої та другої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. У розрізі викладеного, оцінюючи наведені скаржником доводи, апеляційний суд приходить до переконання про наявність підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи в частині відмовлених позовних вимог, а тому рішення суду слід скасувати в цій частині та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. В іншій частині, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції, слід залишити без змін. Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області залишити без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2024 року у справі № 380/24096/24 скасувати в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовну вимогу щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області перевести ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з пенсії по віку на загальних підставах на пенсію державного службовця за віком відповідно до п. 12 Розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VIII та ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723, з 31.10.2024 р. та здійснювати виплату пенсії державного службовця з урахуванням Довідки про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної №95-13-01-10-21 від 31.10.2024 р. та Довідки про складові заробітної плати для державного службовця, який до 1 січня 2024 р. працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) №94-13-01-10-21 від 31.10.2024 р. які додані до заяви, яка зареєстрована 31.10.2024 р. за №8364 задовольнити. В іншій частині рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2024 року у справі № 380/24096/24 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених в статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк судді І. В. Глушко В. С. Затолочний