Постанова 4857 № 442/7287/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 лютого 2026 рокуЛьвівСправа № 442/7287/25 пров. № А/857/54720/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді Судової-Хомюк Н.М., суддів Глушка І.В., Затолочного В.С., за участі секретаря судового засідання Грищук В.Б., представник позивача: Богуш І.М., представника відповідача-1: Бута Н.І., представник відповідача-2: Іваночко В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 02 грудня 2025 року у справі № 442/7287/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби, Управління Служби безпеки України у Львівській області про визнання дії та бездіяльності протиправними, суддя в 1-й інстанції Стрельбицький В.В., час ухвалення рішення не зазначено, місце ухвалення рішення м. Львів дата складання повного тексту рішення 02 грудня 2025 року, В С Т А Н О В И В : Адвокат Богуш Ігор Михайлович, який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області з адміністративним позовом у якому просив скасувати постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 203 КУпАП прийняту Західним міжрегіональним управлінням Державної міграційної служби та скасувати рішення про примусове видворення ОСОБА_1 , прийняте Управлінням Служби безпеки України у Львівській області. Рішенням Галицького районного суду м.Львова від 02.12.2025 року у справі № 442/7287/25 позовну заяву адвоката Богуш Ігора Михайловича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , залишено без задоволення. Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ПН МЛВ №003161 від 24.09.2025, яка винесена начальником Дрогобицького відділу Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби Морозом О.М. про притягнення позивача до відповідальності, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності залишено без змін. Рішення заступника начальника Управління СБУ у Львівській області Рішка В. про примусове видворення з України іноземця або особи без громадянства ОСОБА_1 залишено без змін. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню. Західне міжрегіональне управління Державної міграційної служби подало відзив до суду апеляційної інстанції у якому заперечує висновки поданої апеляційної скарги. Просить апеляційну скаргу громадянина Республіки Вірменія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишити без задоволення, а рішення Галицького районного суду м.Львова від 02.12.2025 у справі №442/7287/25 без змін. Управління Служби безпеки України у Львівській області подало відзив до суду апеляційної інстанції у якому заперечує висновки поданої апеляційної скарги. Вважає рішення Галицького районного суду м. Львова від 02.12.2025 у справі №442/7287/25 законним, вмотивованим та обґрунтованим, таким що ґрунтується на засадах верховенства права, у повній мірі відповідає завданню адміністративного судочинства та ухваленим за наслідками повного, всебічного та об`єктивного встановлення всіх обставин справи на підставі зібраних у справі доказів. Просить апеляційну скаргу громадянина Республіки Вірменія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишити без задоволення, а рішення Галицького районного суду м.Львова від 02.12.2025 у справі №442/7287/25 без змін. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю доповідача, пояснення сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи про те, що згідно довідки про звільнення серії ЛЬВ №24563, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відбував покарання в ДУ «Дрогобицька виправна колонія (№40)» на підставі вироків Галицького районного суду м. Львова від 22.12.2021 за ч. 2 ст. 186 КК України у виді 4 років позбавлення волі та від 28.07.2022 за ч. 1 ст. 186 КК України, ч. 4 ст. 70 КК України до 4 років позбавлення волі з 23.09.2021 по 23.09.2025. Згідно повідомлення про дату звільнення з державної установи «Дрогобицька виправна колонія (№40)», іноземець ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнився 23.09.2025 року. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ПР МЛВ №003164 від 23.09.2025, 23.09.2025 о 11 годині 35 хвилин за адресою: АДРЕСА_1 , був виявлений громадянин Республіки Вірменія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживання на території України без документів на право проживання (перебування) в Україні, за що передбачена відповідальність за ч. 2 ст. 203 КУпАП. Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 1 Закону № 3773, іноземець - особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав. Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, а також порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України регламентує Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 № 3773-VI (далі Закон № 3773). Відповідно до ст. 1 Угоди між КМУ та Урядом Республіки Вірменія про безвізові поїздки громадян, затвердженого постановою КМУ №12 від 10.01.2002, громадяни держави однієї Сторони, незалежно від місця постійного проживання, можуть в`їжджати, виїжджати, прямувати транзитом та перебувати на території держави іншої Сторони без віз з дотриманням правил перебування і реєстрації, що діють в цій державі, по документах, зазначених у Додатку до цієї Угоди. Згідно пп. 2 п. 2 Порядку продовження строку перебування та тимчасового проживання, продовження та скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого постановою КМУ від 15.02.2012 № 150, іноземці та особи без громадянства, які на законній підставі прибули в Україну, можуть тимчасово перебувати на її території, зокрема, не більш як 90 днів протягом 180 днів у разі в`їзду іноземців, які є громадянами держав з безвізовим порядком в`їзду, якщо інший строк не визначено законодавством та міжнародними договорами України. Порядок обчислення зазначеного строку встановлюється МВС. Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Згідно із ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Згідно із ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. В свою чергу, згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Зазначена норма встановлює обов`язок суб`єкта владних повноважень щодо доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності. Згідно з ч. 1, 2, 3 ст. 283 КУпАП України, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. 23.09.2025 року о 11 год. 35 хв. згідно протоколу №МЛВ 000114 про адміністративне затримання за ч. 2 ст. 263 КУпАП працівниками Дрогобицького відділу Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби було затримано громадянина Республіки Вірменія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі відповідач). В ході опитування іноземця, встановлено, що громадянин Республіки Вірменія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прибув на територію України 17.03.2021 року та до цього часу її межі не залишав чим перевищив встановлений строк перебування на території нашої держави. 23.09.2025 року посадовою особою ЗМУ ДМС, був складений протокол про адміністративне правопорушення ПР МЛВ 003164 відносно громадянина Республіки Вірменія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку зі скоєнням адміністративного правопорушення, за що передбачена відповідальність відповідно до ч. 2 ст. 203 КУпАП. Матеріалами справи підтверджується про те, що працівниками поліції було затримано громадянина Вірменії ОСОБА_1 23.09.2021 року, який на момент затримання позивач вже перевищив термін перебування на території України. Дата перетину Державного кордону України та прибуття в Україну -17.03.2021 року через МА «Жуляни». Відповідно до ст.1 Угоди між КМУ та Урядом Республіки Вірменія про безвізові поїздки громадян затверджено Постановою КМУ №12 (12-2002-п) від 10.01.2002, Громадяни держави однієї Сторони, незалежно від місця постійного проживання, можуть в`їжджати, виїжджати, прямувати транзитом та перебувати на території держави іншої Сторони без віз з дотриманням правил перебування і реєстрації, що діють в цій державі, по документах, зазначених у Додатку до цієї Угоди. Згідно пп.2 п.2 Порядок №150, Іноземці та особи без громадянства, які на законній підставі прибули в Україну, можуть тимчасово перебувати на її території не більш як 90 днів протягом 180 днів у разі в`їзду іноземців, які є громадянами держав з безвізовим порядком в`їзду, якщо інший строк не визначено законодавством та міжнародними договорами України. Порядок обчислення зазначеного строку встановлюється МВС. Дії відповідача порушують законодавство України про правовий Дії відповідача порушують законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, та підтверджують адміністративне правопорушення. Відповідно до ч. 2 ст. 203 КУпАП перевищення іноземцем або особою без громадянства встановленого строку перебування в Україні більш як на 30 днів, а так само проживання на території України без документів на право проживання (перебування) в Україні, за недійсними документами чи документами, термін дії яких закінчився є підставою до накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно до п. 2.2. Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення Державною міграційною службою затвердженою Наказом МВС України від 28.08.2013 №825 (надалі Інструкція), протокол про правопорушення (у разі його оформлення) складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, на бланку, який містить серію та номер, наскрізну нумерацію в межах відповідного органу ДМС, у двох примірниках, один з яких під підпис вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності; викладається державною мовою; заповнюється розбірливим почерком або за допомогою друкованих засобів. Після заповнення за допомогою друкованих засобів протокол про правопорушення надається уповноваженою посадовою особою, яка його заповнювала, особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, для перевірки правильності внесених до нього відомостей. У разі виявлення у протоколі про правопорушення помилок уповноважена посадова особа, яка його заповнювала, вносить до нього відповідні виправлення. Після перевірки внесених до протоколу про правопорушення відомостей особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, підтверджує правильність таких відомостей власним підписом. Відповідно до п. 3.6. Інструкції №825, справа про адміністративне правопорушення розглядається у присутності особи, стосовно якої складено протокол про правопорушення, або її законного представника (адвоката), перекладача (у разі їх наявності). Згідно ст.283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. В ч.2 ст.277 КУпАП зазначено строки розгляду справ про адміністративне правопорушення, а саме: «Справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 42-2, частиною першою статті 44, статтями 44-1, 106-1, 106- 2, 162, 172-10 - 172-20, 173, 173-1, частинами другою і третьою статті 173-8, статтями 178, 185, частиною першою статті 185-3, статтями 185-7, 185-10, 188- 22, 203 - 206-1 - розглядаються протягом доби». 24.09.2025 року розглянувши справу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Дрогобицьким відділом Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення ПН МЛВ 003161, якою на Позивача накладено штраф в сумі 5 100 грн. за ч.2 ст.203 КУпАП, перевищення іноземцем або особою без громадянства встановленого строку перебування в Україні більш як на 30 днів, а так само проживання на території України без документів на право проживання (перебування) в Україні, за недійсними документами чи документами, термін дії яких закінчився, - тягнуть за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону № 3773- VI визначено, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальні органи та територіальні підрозділи, органи охорони державного кордону або органи Служби безпеки України можуть приймати рішення про примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, якщо такі особи затримані за незаконне перетинання (спробу незаконного перетинання) державного кордону України або є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятиметься від виконання рішення про примусове повернення, або якщо така особа не виконала у встановлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення, а також в інших передбачених законом випадках. Колегія суддів вважає, що серед наявних підстав вважати, що ОСОБА_1 буде ухилятися від виїзду були : відсутність законних підстав для перебування іноземця на території України, передбачені статтею 4 Закону 3773-VI; відсутність документів, які б надавали право на перетин кордонів для виїзду з території України; відсутність документів на право перебування на території України; відсутність на території України родинних зв`язків; відсутність постійного місця проживання та законного джерела отримання коштів. 23.09.2025 УСБУ у Львівській області за результатом розгляду матеріалів щодо громадянина Вірменії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винесено рішення про примусове видворення з України іноземця або особи без громадянства. Частиною 1 ст. 289 КАС України визначено, за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення або реадмісію, ухилятиметься від виконання рішення про його (її) примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик його (її) втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення, документа, що дає право на виїзд з України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальний орган чи підрозділ, орган охорони державного кордону, орган Служби безпеки України подає до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням зазначених органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовну заяву про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів: 1) затримання з метою ідентифікації та/або забезпечення примусового видворення за межі території України. У зв`язку з відсутністю у ОСОБА_1 діючого паспортного документа, який дає право на виїзд з України, та у зв`язку з існуванням ризику втечі особи, яка тривалий період перебуває нелегально на території України, ризиком уникненням подальшого примусового видворення, ЗМУ ДМС було подано позов до Дрогобицького міськрайонного суду щодо затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України громадянина Вірменії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 24.09.2025 року у справі №442/7274/25 вирішено: «Затримати громадянина Республіки Вірменія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України, терміном на шість місяців, з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України». Вказане судове рішення набрало чинності за наслідками перегляду Восьмим апеляційним адміністративним судом 04.11.2025 у справі №442/7274/25. Статтею 31 Закону № 3773, зокрема, передбачено, що іноземець або особа без громадянства не можуть бути примусово повернуті чи примусово видворені або видані чи передані до країн, де їх життю або свободі загрожуватиме небезпека за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань. Судом встановлено, що позивач прибувши на територію України 17.03.2021 після закінчення дозволеного строку перебування не виїхав з України, документів про продовження строку перебування в Україні, у встановлений законом строк не подавав. Крім того, з метою продовження строку перебування в Україні, отримання посвідки на тимчасове проживання, дозволу на імміграцію, до відповідних органів не звертався. З питань визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту до компетентних органів не звертався. Вказане свідчить, що позивач усвідомлював або міг розуміти, що тим самим порушує міграційне законодавство України. Доводи представника позивача про відбування останнім покарання у виді позбавлення волі не спростовують вищевикладеного висновку суду, адже ОСОБА_1 не був позбавлений права належного оформлення документів. Порядок дій посадових осіб Державної міграційної служби України, її територіальних органів і територіальних підрозділів (далі - органи ДМС), органів охорони державного кордону та органів Служби безпеки України (далі - СБУ) під час прийняття рішень про примусове повернення і примусове видворення іноземців та осіб без громадянства (далі - іноземці), їх ідентифікації і вжиття заходів з безпосереднього примусового повернення, поміщення до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні (далі - ПТПІ), а також під час прийняття рішень про продовження строку затримання визначає Інструкція № 353/271/150. Пунктом 4 Розділу І Інструкції № 353/271/150 передбачено, що іноземці можуть бути примусово повернуті до країни походження чи третьої країни на підставі рішення органу ДМС або органу охорони державного кордону, або органу СБУ про примусове повернення чи примусово видворені на підставі винесеної за позовом цих органів/підрозділів постанови адміністративного суду про примусове видворення. Відповідно до пунктів 1, 2 розділу IIІ Інструкції № 353/271/150 у разі виявлення підстав, передбачених частиною першої статті 30 Закону № 3773-VI, органи ДМС, органи охорони державного кордону та органи СБУ залежно від обставин виявлення/затримання іноземця невідкладно готують позовну заяву до адміністративного суду. За наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець, стосовно якого подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про його примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, або за наявності ризику його втечі, а так само у разі відсутності в іноземця, що вчинив порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, органи ДМС, орган охорони державного кордону або орган СБУ подають до адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням ПТПІ позовну заяву відповідно до частини першої статті 289 КАС України. Вимоги щодо взяття на поруки та внесення застави не можуть бути заявлені стосовно іноземців, до яких раніше застосовувалися такі заходи, а також стосовно яких є достатні дані про їх причетність до готування та (або) вчинення терористичної діяльності. У разі якщо особа, стосовно якої подається позов, є батьком, матір`ю, супроводжуючою особою або опікуном для неповнолітніх осіб, які слідували спільно з нею, відомості про таких дітей зазначаються у позовній заяві. Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін. Керуючись ст. 289, ст. 308, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 328 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Галицького районного суду м. Львова від 02 грудня 2025 року у справі № 442/7287/25 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення. Порядок, строки та підстави подання касаційної скарги на рішення суду апеляційної інстанції визначено ст.ст. 328-331 КАС України. Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк судді І. В. Глушко В. С. Затолочний Повне судове рішення складено 24.02.26