Постанова 4873 № 910/4381/25

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "24" лютого 2026 р. Справа№ 910/4381/25 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Ткаченка Б.О. суддів: Суліма В.В. Гаврилюка О.М. розглянувши у письмовому провадженні матеріали справи за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "САКС" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2025 у справі №910/4381/25 (суддя - Демидов В.О.) за позовом Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" до Товариства з обмеженою відповідальністю "САКС" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Печерська районна в місті Києві державна адміністрація про стягнення 77 497,41 грн, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст заявлених вимог 08.04.2025 на адресу суду від представника Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" (далі також - позивач) надійшла позовна заява до Товариства з обмеженою відповідальністю "САКС" (далі також - відповідач, скаржник) про стягнення 77497,41 грн. Відповідно до заявлених позовних позивач просить стягнути з відповідача: - суму основної заборгованості з орендної плати за Договором №627/602 від 20.12.2021 у сумі 71 306 грн. 09 коп., - пеню у розмірі - 1 343 грн. 06 коп., - інфляційні втрати у розмірі 4 015 грн. 43 коп., - 3 % річних у розмірі 832 грн. 83 коп. Короткий зміст оскаржуваних рішень суду першої інстанції Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.07.2025 у справі №910/4381/25 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "САКС" на користь Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" основну заборгованість у розмірі 25 843 грн. 28 коп., 3 % річних у розмірі 58 грн. 64 коп., інфляційні втрати у розмірі 59 грн. 55 коп., пеню у розмірі 122 грн. 92 коп. та судовий збір у розмірі 1019 грн. 18 коп. В іншій частині позову відмовлено. Постановляючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції керувався тим, що позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості підлягають частковому задоволенню у розмірі 25843,28 грн. В іншій частині слід відмовити. Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "САКС" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2025 у справі №910/4381/25 у частині визначення заборгованості товариства скасувати. Застосувати в якості базі орендних розрахунків Рішення Київської міської ради №4551/4592 від 30.03.2022 та постановити нове рішення, в якому в задоволенні позовних вимог позивача відмовити у повному обсязі. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що розмір орендної плати встановлюється в розмірі 50% тобто позивач повинен був нарахувати за оренду 6203,50 грн + ПДВ, всього 7444,20 грн, проте відповідачу нараховано 9305,25 грн без ПДВ. Також скаржник не погоджується з розрахунком позивача та зазначає, що заборгованість нарахована на підставі непогоджених, не підписаних, навіть не наданих на підпис відповідачу актів виконаних робіт. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.10.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "САКС" передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді - Ткаченка Б.О., суддів: Суліма В.В., Гаврилюка О.М. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "САКС" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2025 у справі №910/4381/25 - залишено без руху, роз`яснено право на усунення недоліків апеляційної скарги. 27.10.2025 на адресу Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "САКС" надійшла заява про усунення недоліків із доказами доплати судового збору. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.11.2025 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "САКС" про поновлення пропущеного процесуального строку на оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2025 у справі №910/4381/25 задовольнити. Поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "САКС" строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2025 у справі №910/4381/25. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "САКС" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2025 у справі №910/4381/25. Витребувано невідкладно матеріали справи №910/4381/25 з суду першої інстанції. Вирішено зупинити дію рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2025 у справі №910/4381/25. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 20.12.2021 між Печерською районною в місті Києві державною адміністрацією (орендодавець), Комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" (балансоутримувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "САКС" (орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва №627/602 (договір оренди), який складається зі змінюваних умов договору (Умови) та незмінюваних умов договору. Умовами зазначеного договору передбачено, що об`єктом оренди є нежитлове приміщення загальною площею 53,6 кв.м у т.ч. на підвальному поверсі -53,6 кв.м, що розташоване в будинку №7/14 на вул. Богомольця (п.п. 4.1). Пунктом 12 Умов дію договору оренди встановлено до 27.03.2024. Пунктом 2.1 незмінюваних умов встановлено, що орендар вступає у строкове платне користування майном у день підписання акту приймання-передачі майна. Позивач зазначає, що приміщення фактично та безперервно перебуває в орендному користуванні відповідача з 16.11.2009 на підставі складеного Акту прийому-передачі нежитлового приміщення від 07.09.2009. Передача нежитлового приміщення на підставі Акту прийому-передачі нежитлового приміщення від 07.09.2009 відбулась в зв`язку із укладенням договору оренди № 627/602 від 07.09.2009 між комунальним підприємством "Дирекція з управління нежитловим фондом та обслуговування житлового фонду Печерської районної у місті Києві ради" (Орендодавець) та ТОВ "Сакс" (Орендар). Пунктом 3.1 незмінюваних умов визначено, що орендна плата становить суму визначену у пункті 9.1 Умов. Нарахування податку на додану вартість на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством. До складу орендної плати не входять витрати на утримання орендованого майна (комунальних послуг, послуг з управління об`єктом нерухомості, витрат на утримання прибудинкової території та місць загального користування, вартість послуг з ремонту і технічного обслуговування інженерного обладнання та внутрішньобудинкових мереж, ремонту будівлі, у тому числі: покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо), а також компенсація витрат Балансоутримувача за користування земельною ділянкою. Орендар несе ці витрати на основі окремих договорів, укладених із Балансоутримувачем та/або безпосередньо з постачальниками комунальних послуг в порядку, визначеному пунктами 6.5., 6.5.1. незмінювальних умов договору. Відповідно до п. 3.2-3.4 незмінних умов Договору передбачено, що орендна плата визначена за результатами аукціону, орендна плата за січень-грудень року оренди, що настає за роком, на який припадає перший місяць оренди, визначається шляхом коригування орендної плати за перший місяць оренди на річний індекс інфляції року, на який припадає перший місяць оренди. Орендна плата за січень-грудень третього року оренди і кожного наступного календарного року оренди визначається шляхом коригування місячної орендної плати, що сплачувалась у попередньому році, на річний індекс інфляції такого року. Орендна плата сплачується Орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності Орендаря щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця. Орендар сплачує орендну плату в розмірі, що встановлено пунктом 9.1. Умов та пунктом 3.2. незмінювальних умов Договору на підставі рахунків Балансоутримувача. Податок на додану вартість нараховується на загальну суму орендної плати. Орендар сплачує Балансоутримувачу належну йому частину орендної плати разом із податком на додану вартість, нарахованим на загальну суму орендної плати. Балансоутримувач надсилає Орендарю рахунок не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати платежу. Протягом п`яти робочих днів після закінчення поточного місяця оренди Балансоутримувач передає Орендарю акт виконаних робіт на надання орендних послуг разом із податковою накладною за умови реєстрації Орендаря платником податку на додану вартість. Згідно п. 3.8 незмінних Умов, на суму заборгованості Орендаря із сплати орендної плати нараховується пеня в розмірі подвійно облікової ставки Національного банку на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахування орендної плати. Орендар має право на компенсацію вартості здійснених ним невід`ємних поліпшень Майна у порядку та на умовах, встановлених Порядком (п. 5.3 незмінних Умов). Відповідно до п. 6.1 незмінних Умов, орендар зобов`язаний використовувати орендоване Майно відповідно до призначення, визначеного у пункті 7, 7.1 Умов. У пункті 7, 7.1 Умов передбачено, що цільове призначення майна об`єкту оренди може використовуватись: для розміщення суб`єкту господарювання, що здійснює побутове обслуговування населення. Пунктом 9.1 Умов передбачено, що місячна орендна плата, визначена за результатми проведення аукціону складає 12 407,00 грн без ПДВ, ПДВ - 2481,40 грн. Загальна сума до сплати становить - 14 888,40 грн з ПДВ. У відповідності до п. 11.1 та 11.4 Умов передбачено, що за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно із законом та договором. Стягнення заборгованості з орендної плати, пені та неустойки (за наявності), передбачених цим договором, може здійснюватися на підставі рішення суду. Стягнення заборгованості з оплати орендної плати відповідно до частини шостої статті 17 Закону може здійснюватися в безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса. Додатковим договором № 1 від 20.12.2021 сторони погодили внести зміни до п. 9.1 виклавши його у наступній редакції: "Цей договір є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє до 27.03.2024 року включно". Так, за період з травня 2024 року по березень 2025 року відповідач мав сплатити суму орендних платежів в розмірі 139 873,89 грн у той же час відповідачем було здійснено оплату у розмірі 68 567,80 грн, а відтак заборгованість з орендних платежів складає 71 306,09 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 1343,06 грн, інфляційні втрати у розмірі 4015,43 грн та 3% річних у розмірі 832,83 грн. Позивач зазначає, що 06.02.2025 КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" звернулось з повідомленням-претензією до ТОВ "САКС" № 105/44-434 від 05.02.2025 щодо оплати заборгованості в сумі 37 835,79 грн. у підтвердження чого долучено копію опису вкладення, фіскальний чек та поштову накладну. 28.02.2025 КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" звернулось з повідомленням-претензією до ТОВ "САКС" № 105/44-693 від 28.02.2025 щодо оплати заборгованості в сумі 54 570,94 грн. у підтвердження чого долучено копію опису вкладення, фіскальний чек та поштову накладну Позивач вказує, що відповідач на звернення не відреагував, заборгованість не сплатив. Листом від 10.04.2024 за вих. № 4/10-1 відповідач звернувся до позивача з проханням про призупинення нарахування орендної плати з огляду на те, що орендоване приміщення використовується в якості бомбосховища та просив провести обстеження орендованого приміщення на предмет його використання в якості бомбосховища. 29.04.2024 за вих. № 105/44-1287 позивач повідомив відповідача, що 22.04.2024 проведено комісійне обстеження за результатами якого складено акт за яким орендоване приміщення не рекомендовано для використання як найпростіше укриття. Листом від 10.05.2024 за № 5/10-1 відповідач звернувся до КМДА з проханням призупинити нарахування орендної плати у зв`язку з тим, що орендне приміщення не використовується за призначенням. Листом від 28.06.2024 за № 6/28-1 відповідач звернувся до КМДА з проханням з січня по травень 2024 року звільнити відповідача від нарахування орендної плати з тих підстав, що з червня 2024 року товариство поновлює свою роботу у зазначеному підвальному приміщенні, але обсяг наданих побутових послуг навіть не покриває суму орендної плати. Листом від 29.07.2024 за № 7/29 відповідач звернувся до КМДА з проханням з січня по травень 2024 року звільнити відповідача від нарахування орендної плати з тих підстав, що з червня 2024 року товариство поновлює свою роботу у зазначеному підвальному приміщенні, але обсяг наданих побутових послуг навіть не покриває суму орендної плати. Заперечуючи стосовно позовних вимог відповідач зокрема не погоджується з розрахунком позивача та зазначає, що заборгованість нарахована на підставі непогоджених, не підписаних, навіть не наданих на підпис відповідачу актів виконаних робіт. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийняті постанови У силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, №. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012). Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Справа була розглянута в розумний строк (в розумінні ст. 6 Конвенції) з незалежних від суду причин: дію воєнного стану в Україні, обставини оголошення сигналу «повітряна тривога», перебування членів колегії суддів на лікарняному, у відпустках та інші чинники. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи окремо та в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків. Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. У силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. З огляду на встановлену статтею 204 Цивільного кодексу України презумпцію правомірності правочину, суд приймає Договір як належну підставу для виникнення у його сторін взаємних цивільних прав та обов`язків. Згідно зі статтею 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. За змістом статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності. Частиною 3 статті 283 Господарського кодексу України передбачено, що об`єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як єдині майнові комплекси, тобто господарські об`єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об`єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб`єктам господарювання. Згідно з частиною 6 статті 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Положеннями частин 1 та 2 статті 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму. Частинами 1, 4 статті 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України). Під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання. Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Пунктом 1.2.2 рішення Київської міської ради від 30.03.2022 № 4551/4592 "Про деякі питання комплексної підтримки суб`єктів господарювання міста Києва під час дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ" (в редакції рішень Київської міської ради від 18.05.2023 року № 6332/6373), установлено, що з 01.08.2022 і на період дії воєнного стану та протягом одного місяця з дати його припинення орендарям, орендна плата нараховується в розмірі 50 % розміру орендної плати, установленої договором оренди. У зв`язку з широкомасштабною військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, на всій території країни введено воєнний стан, який наразі діє. Згідно з пунктом 1.2 рішення Київської міської ради від 30.03.2022 № 4551/4592 "Про деякі питання комплексної підтримки суб`єктів господарювання міста Києва під час дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ" (зі змінами, внесеними рішенням Київської міської ради від 15.04.2022 № 4569/4610), у сфері комунального майна територіальної громади міста Києва на період дії воєнного стану та один місяць з дати його припинення орендарі за договорами оренди комунального майна територіальної громади міста Києва звільняються від орендної плати. Проте, відповідно до пункту 129-1 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання оренди державного та комунального майна" від 03.06.2020 року № 483 (далі - Порядок), якщо у зв`язку із змінами у соціально-економічному становищі в країні або в окремих її регіонах внаслідок економічної кризи, стихійного лиха, запровадження карантинних обмежень або інших подій, які можуть негативно вплинути на здатність орендарів продовжувати сплачувати орендну плату за укладеними договорами оренди, Кабінет Міністрів України або представницький орган місцевого самоврядування ухвалили рішення про надання орендних знижок, звільнень від сплати орендної плати за договорами оренди певного майна або за договорами оренди майна, яке використовується за певними цільовими призначеннями, визначеними у такому рішенні, то підставою для застосування таких звільнень або знижок є наказ орендодавця, прийнятий на підставі звернення орендаря, на якого вони поширюються, крім випадків, коли у рішенні Кабінету Міністрів України або представницького органу місцевого самоврядування зазначається про те, що знижки або звільнення застосовуються без окремого рішення орендодавця. Орендні знижки або звільнення у таких випадках надаються з дати, визначеної у рішенні Кабінету Міністрів України (рішенні представницького органу місцевого самоврядування), або якщо у відповідному рішенні дата початку застосування знижки або звільнення не визначена, то з дати, визначеної у наказі орендодавця. Припинення застосування знижки або звільнення відбувається з дати, визначеної у рішенні Кабінету Міністрів України (рішенні представницького органу місцевого самоврядування) або в наказі орендодавця. Зміни до договору оренди про початок або припинення застосування знижки або звільнення у такому випадку не вносяться. На виконання пункту 129-1 Порядку орендодавцем - Департаментом був виданий наказ від 26.04.2022 № 202, яким постановлено тимчасово на період дії воєнного стану та один місяць з дати його припинення, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", звільнити від орендної плати орендарів комунального майна територіальної громади міста Києва, у разі надходження заяви орендарів про звільнення від орендної плати за відповідними договорами оренди. Відповідач зазначає, що щомісячно сплачував орендну плату згідно рахунків, які йому надсилав позивач поміж тим індексацію встановлену в останній не сплачував у підтвердження чого відповідачем було долучено рахунки та квитанції за період з квітня 2024 по грудень 2024 року. Підпунктом 19.11 пункту 19 рішення Київської міської ради від 14.12.2023 № 7531/7572 "Про бюджет міста Києва на 2024 рік" (зі змінами, внесеними рішенням Київської міської ради від 13.06.2024 року № 925/8891) у 2024 році зупинено дію підпункту 1.2 пункту 1 рішення Київської міської ради від 30.03.2022 № 4551/4592 (зі змінами) щодо звільнення від орендної плати та установлено, що на період з 01 січня 2024 року до 31 грудня 2024 року розмір орендної плати за користування комунальним майном територіальної громади міста Києва становить 50 % від визначеної у договорах оренди комунального майна територіальної громади міста Києва. Керуючись підпунктом 19.11 пункту 19 рішення Київської міської ради від 14.12.2023 № 7531/7572, позивач з квітня 2024 року відновив щомісячне нарахування орендної плати за користування відповідачем об`єктом оренди в обсязі 50 % від визначеного у Договорі розміру оренди. Враховуючи положення пункту 3.2 Незмінюваних умов Договору, розмір щомісячної орендної плати, визначений у Договорі, був збільшений позивачем на річний індекс інфляції, однак яким чином позивач отримав зазначений в рахунках індекс інфляції останнім зазначено не було. Колегією суддів встановлено, що річний індекс інфляції за 2023 рік збільшений - на 5,1 % та за 2024 рік збільшений - на 12%. Пунктом 3.2 незмінних умов Договору передбачено, що орендна плата визначена за результатами аукціону, орендна плата за січень-грудень року оренди, що настає за роком, на який припадає перший місяць оренди, визначається шляхом коригування орендної плати за перший місяць оренди на річний індекс інфляції року, на який припадає перший місяць оренди. Орендна плата за січень-грудень третього року оренди і кожного наступного календарного року оренди визначається шляхом коригування місячної орендної плати, що сплачувалась у попередньому році, на річний індекс інфляції такого року. Позивачем заявлено заборгованість за період з 01.04.2024 по 31.03.2025. Таким чином позивач повинен був застосовувати річну індексацію на розмір орендної плати, за наступним розрахунком: - за квітень 2024 року на суму орендної плати у розмірі 6203,50 грн * 5,1% ч 100 = 316,38 грн; - за травень 2024 року на суму орендної плати у розмірі 6203,50 грн * 5,1% ч 100 = 316,38 грн; - за червень 2024 року на суму орендної плати у розмірі 6203,50 грн * 5,1% ч 100 = 316,38 грн; - за липень 2024 року на суму орендної плати у розмірі 6203,50 грн * 5,1% ч 100 = 316,38 грн; - за серпень 2024 року на суму орендної плати у розмірі 6203,50 грн * 5,1% ч 100 = 316,38 грн; - за вересень 2024 року на суму орендної плати у розмірі 6203,50 грн * 5,1% ч 100 = 316,38 грн; - за жовтень 2024 року на суму орендної плати у розмірі 6203,50 грн * 5,1% ч 100 = 316,38 грн; - за листопад 2024 року на суму орендної плати у розмірі 6203,50 грн * 5,1% ч 100 = 316,38 грн; - за грудень 2024 року на суму орендної плати у розмірі 6203,50 грн * 5,1% ч 100 = 316,38 грн. У той же час за означений вище період позивачем нараховано індексацію у розмірі 2099,13 грн по кожному із місяців. Позивач повинен був застосовувати річну індексацію на розмір орендної плати у 2025 році, за наступним розрахунком: - за січень 2025 року на суму орендної плати у розмірі 6203,50 грн * 12% ч 100 = 744,42 грн; - за лютий 2025 року на суму орендної плати у розмірі 6203,50 грн * 12% ч 100 = 744,42 грн; - за березень 2025 року на суму орендної плати у розмірі 6203,50 грн * 12% ч 100 = 744,42 грн. У той же час за означений вище період позивачем нараховано індексацію у розмірі 4640,71 грн по кожному із місяців, а також нараховано орендну плату по кожному із місяців у розмірі 9305,25 грн. Разом з тим позивачем не надано жодних пояснень та доказів на підставі чого розмір орендної плати у 2025 році складав 9305,25 грн. враховуючи те, що рішення Київської міської ради на період з 1 березня 2025 року до 31 грудня 2025 року передбачало надання 50% знижки на оренду комунального майна, що перебувало у користуванні суб`єктів господарювання. З урахуванням вищевикладеного, відповідач за спірний період з 01.04.2024 по 31.03.2025 повинен був здійснити наступні оплати: - за квітень 2024 року 6203,50 грн (орендна плата) + 316,38 грн (індексація) + 1240,70 грн (ПДВ) = 7760,58 грн; - за травень 2024 року 6203,50 грн (орендна плата) + 316,38 грн (індексація) + 1240,70 грн (ПДВ) = 7760,58 грн; - за червень 2024 року 6203,50 грн (орендна плата) + 316,38 грн (індексація) + 1240,70 грн (ПДВ) = 7760,58 грн; - за липень 2024 року 6203,50 грн (орендна плата) + 316,38 грн (індексація) + 1240,70 грн (ПДВ) = 7760,58 грн; - за серпень 2024 року 6203,50 грн (орендна плата) + 316,38 грн (індексація) + 1240,70 грн (ПДВ) = 7760,58 грн; - за вересень 2024 року 6203,50 грн (орендна плата) + 316,38 грн (індексація) + 1240,70 грн (ПДВ) = 7760,58 грн; - за жовтень 2024 року 6203,50 грн (орендна плата) + 316,38 грн (індексація) + 1240,70 грн (ПДВ) = 7760,58 грн; - за листопад 2024 року 6203,50 грн (орендна плата) + 316,38 грн (індексація) + 1240,70 грн (ПДВ) = 7760,58 грн; - за грудень 2024 року 6203,50 грн (орендна плата) + 316,38 грн (індексація) + 1240,70 грн (ПДВ) = 7760,58 грн; - за січень 2025 року 6203,50 грн (орендна плата) + 744,42 грн (індексація) + 1240,70 грн (ПДВ) = 8 188,62 грн; - за лютий 2025 року 6203,50 грн (орендна плата) + 744,42 грн (індексація) + 1240,70 грн (ПДВ) = 8 188,62 грн; - за березень 2025 року 6203,50 грн (орендна плата) + 744,42 грн (індексація) + 1240,70 грн (ПДВ) = 8 188,62 грн. Таким чином загальна вартість орендної плата з урахуванням індексації та ПДВ за спірний період склала 94 411,08 грн. З матеріалів справи вбачається, що відповідач здійснив наступні оплати: - за квітень 2024 у розмірі 7444,20 грн; - за травень 2024 у розмірі 7444,20 грн; - за червень 2024 у розмірі 7444,20 грн, а також 420,00 грн індексації; - за липень 2024 у розмірі 7444,20 грн; - за серпень 2024 у розмірі 7444,20 грн; - за вересень 2024 у розмірі 7444,20 грн, а також 550,00 грн індексації; - за жовтень 2024 у розмірі 7444,20 грн; - за листопад 2024 у розмірі 7444,20 грн; - за грудень 2024 у розмірі 7444,20 грн, а також 600,00 грн індексації. Таким чином відповідачем за період з квітня по грудень 2024 року в загальному було сплачено 68 567,80 грн. Зважаючи на вищевикладене колегія суддів цілком погоджується із висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості підлягають частковому задоволенню у розмірі 25843,28 грн. В іншій частині судом першої інстанції вірно відмовлено, що, у свою чергу, позивачем у апеляційному порядку не оскаржується. Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором щодо оплати орендних платежів, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі - 1 343 грн. 06 коп., інфляційні втрати у розмірі 4 015 грн. 43 коп., 3 % річних у розмірі 832 грн. 83 коп. Суд зазначає, що у разі прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, підлягають стягненню річні відсотки відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України. Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України). Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом. Згідно п. 3.8 незмінних Умов, на суму заборгованості Орендаря із сплати орендної плати нараховується пеня в розмірі подвійно облікової ставки Національного банку на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахування орендної плати. З огляду на вимоги статті 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Колегія суддів, перевіривши нарахування позивачем заявленої до стягнення пені, зазначає, що останній здійснено невірно з огляду на наступне. Відповідно до п. 3.3 незмінних Умов, орендна плата сплачується Орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності Орендаря щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця. Таким чином прострочення вважається з 21 числа поточного місяця, у той же час позивач здійснює нарахування не з 21 числа та нараховано на невірну суму орендної плати. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Суд апеляційної інстанції, здійснивши перерахунок пені за період з жовтня 2024 по січень 2025 (період визначений позивачем), погоджується із висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги у частині нарахованої пені підлягають задоволенню частково у розмірі 122,92 грн. В іншій частині судом першої інстанції вірно відмовлено. Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013) Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013). Як зазначив Верховний Суд України у постанові від 09.11.2016 у справі №9/5014/969/2012(5/65/2011) за змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція). При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць. Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем помісячно здійснено з квітня по грудень 2024 року сплату орендної плати у розмірі 7444,20 грн (орендна плата +ПДВ), однак позивачем останні були здійснено після 20 чисел, а саме: - за квітень 2024 у розмірі 7444,20 грн - 31.04.2024; - за травень 2024 у розмірі 7444,20 грн - 31.05.2024; - за червень 2024 у розмірі 7444,20 грн, - 27.06.2024; - за липень 2024 у розмірі 7444,20 грн - 31.07.2024; - за серпень 2024 у розмірі 7444,20 грн - 28.08.2024; - за вересень 2024 у розмірі 7444,20 грн - 24.09.2024; - за жовтень 2024 у розмірі 7444,20 грн - 24.10.2024; - за листопад 2024 у розмірі 7444,20 грн - 18.11.2024; - за грудень 2024 у розмірі 7444,20 грн - 13.12.2024. Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз`яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця. Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці. Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме: - час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу; - час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується. З урахуванням викладеного вище, а також те що судом першої інстанції цілком обґрунтовано основну заборгованість задоволено частково то до стягнення з відповідача підлягають 3% річних у розмірі 58,64 грн та інфляційні втрати у розмірі 59,55 грн. В іншій частині слід відмовити. Враховуючи викладене в сукупності, зважаючи на зміст позовних вимог, колегія суддів цілком погоджується із висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог. Доводи апеляційної скарги стосовно того, що суд першої інстанції не надав правову оцінку суперечливим рішенням КМР і не роз`яснив чому взяв за базу орендних розрахунків саме рішення КМР №7531/7572 від 14.12.2023, а не рішення КМР №4551/4592 від 30.03.2022, колегією суддів оцінюються критично, оскільки, як вбачається із мотивувальної частини оскаржуваного рішення, що підпунктом 19.11 пункту 19 рішення Київської міської ради від 14.12.2023 № 7531/7572 "Про бюджет міста Києва на 2024 рік" (зі змінами, внесеними рішенням Київської міської ради від 13.06.2024 року № 925/8891) у 2024 році зупинено дію підпункту 1.2 пункту 1 рішення Київської міської ради від 30.03.2022 № 4551/4592 (зі змінами) щодо звільнення від орендної плати та установлено, що на період з 01 січня 2024 року до 31 грудня 2024 року розмір орендної плати за користування комунальним майном територіальної громади міста Києва становить 50 % від визначеної у договорах оренди комунального майна територіальної громади міста Києва. Тобто, в даному випадку не є визначальним те, що рішення КМР №4551/4592 від 30.03.2022, як зазначає скаржник, втратило чинність 31.12.2024, а визначальним є те, що підпунктом 19.11 пункту 19 рішення Київської міської ради від 14.12.2023 № 7531/7572 "Про бюджет міста Києва на 2024 рік" (зі змінами, внесеними рішенням Київської міської ради від 13.06.2024 року № 925/8891) у 2024 році зупинено дію підпункту 1.2 пункту 1 рішення Київської міської ради від 30.03.2022 № 4551/4592 (зі змінами) щодо звільнення від орендної плати та установлено, що на період з 01 січня 2024 року до 31 грудня 2024 року розмір орендної плати за користування комунальним майном територіальної громади міста Києва становить 50 % від визначеної у договорах оренди комунального майна територіальної громади міста Києва. Всі інші доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів досліджено та відхиляються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на правильне вирішення судом першої інстанції даного спору. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення та додаткового рішення в розумінні ст. 277 ГПК України з викладених в апеляційній скарзі обставин. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін. Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України). Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Частиною 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, а оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2025 у справі №910/4381/25, за наведених скаржником доводів апеляційної скарги. Розподіл судових витрат Судовий збір розподіляється відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "САКС" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2025 у справі №910/4381/25 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2025 у справі №910/4381/25 - залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2025 у справі №910/4381/25

4. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю "САКС".

5. Матеріали справи № 910/4381/25 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 287 та 288 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя Б.О. Ткаченко Судді В.В. Сулім О.М. Гаврилюк