Постанова Дніпровський апеляційний суд № 212/13268/25

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/3863/26 Справа № 212/13268/25 Суддя у 1-й інстанції - Колочко О. В. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 лютого 2026 року м. Кривий Ріг справа № 212/13268/25 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Остапенко В.О., суддів Бондар Я.М., Зубакової В.П., секретар судового засідання Дяченко Д.П. сторони: позивач ОСОБА_1 відповідач Приватне акціонерне товариство «Суха Балка» розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційні скарги позивача ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Яводчак Олександр Васильович, та відповідача Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» на рішення Покровського районного суду м. Кривого Рогу від 18 грудня 2025 року, яке ухвалено суддею Колочко О. В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 22 грудня 2025 року, УСТАНОВИВ: В листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Суха Балка», (надалі - ПрАТ «Суха Балка») про про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві. Позовна заява мотивована тим, що 28 липня 1997 року по 30 січня 2024 року позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем. Рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 06 листопада 2025 року позивачу первинно встановлено 55% втрати професійної працездатності у зв`язку з професійними захворюваннями, та третю групу інвалідності. Позивач зазначив, що у зв`язку з отриманим профзахворюванням порушено та порушуються її нормальні життєві зв`язки, позивач позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Позивач постійно відчуває біль у попереково-крижовому відділі хребта з іррадіацією в праву ногу по боковій поверхні стегна, порушення ходи, оніміння, мерзлякуватість кистей, задишку при незначному фізичному навантаженні, кашель із слизовим мокротинням, важкість у грудях, підвищену втомлюваність. Зазначив, що позивач постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Крім того у зв`язку з отриманими захворюваннями позивач нездатний матеріально забезпечити себе та членів своєї сім`ї на достатньому рівні, і вказаними обставинами позивачу завдано моральну шкоду. На підставі наведеного вище позивач просив суд стягнути з відповідача на ч користь позивача, у рахунок відшкодування моральної шкоди 400 000 грн. Рішенням Покровського районного суду м. Кривого Рогу від 18 грудня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено частково, стягнуто з ПрАТ «Суха Балка» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 250 000 грн, без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів. В задоволенні решти заявлених вимог відмовлено. Стягнуто з ПрАТ «Суха Балка» в дохід держави судовій збір в сумі 2 500 грн. В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Яводчак О.В., просить змінити рішення суду першої інстанції, збільшивши розмір відшкодування моральної шкоди до заявленої позивачем у позові. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції правильно встановивши факт завдання позивачу моральної шкоди, а також дійшовши обґрунтованого висновку про її задоволення за рахунок відповідача, не підійшов особливо ретельно до того, щоб присуджена ним сума моральної шкоди була домірною завданій позивачу шкоді, з урахуванням принципів розумності, виваженості, справедливості, внаслідок чого визначений судом першої інстанції розмір компенсації є недостатнім для справедливого відшкодування моральних страждань позивача, а також, не навів мотивів, які б свідчили про безпідставність заявленої позивачем суми моральної шкоди. Апелянт зазначає, що тривалий процес лікування позбавляє позивача можливості вести повноцінний спосіб життя. З моменту отримання ушкоджень здоров`я, позивач постійно відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Позивач, внаслідок професійного захворювання, що супроводжується значною втратою працездатності, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Все це постійно і негативно позначилося та позначається сьогодні на душевному та фізичному станах позивача, який в тому числі не має можливості приділяти належну увагу своїй родині. Також зазначає, що судом першої інстанції не враховано сталу судову практику Дніпровського апеляційного суду з розгляду подібних правовідносин. У зв`язку з вищенаведеним, беручи до уваги характер, інтенсивність вимушених негативних змін, що настали в житті позивача внаслідок ушкодження здоров`я пов`язаного з умовами виробництва, істотність втрачених ним благ внаслідок ушкодження здоров`я, вік у якому настали негативні зміни, рішення суду першої інстанції підлягає зміні, шляхом збільшення розміру відшкодування моральної шкоди, спричиненої позивачу, до заявленого ним у позові. Відзив на апеляційну скаргу не подано. В апеляційній скарзі відповідач ПрАТ «Суха Балка» ставить питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про відмову позивачу в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, ґрунтується на висновках, зроблених після неповного та необ`єктивного з`ясування всіх дійсних обставин, що мають значення для справи. Апеляційна скарга мотивована тим, що робота на гірничодобувному підприємстві обумовлена наявністю шкідливих виробничих факторів, усунути які неможливо з об`єктивних причин, порядок та вимоги щодо роботи в шкідливих умовах регламентовані законодавчо і компенсуються пільгами. При укладенні з ПрАТ «Суха Балка» трудового договору, позивача було ознайомлено з умовами праці, наявністю на робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів та можливі наслідки їх впливу на здоров`я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовам відповідно до чинного законодавства, при цьому позивач свідомо приймав наявні умови праці і усвідомлював можливість нанесення шкоди його здоров`ю. Відповідач не приховував важкість та шкідливість технологічного процесу, технологію виробництва не порушував. Зазначив, що обов`язковою умовою виникнення правовідносин з відшкодування моральної шкоди є неправомірні дії чи бездіяльність та вина власника або уповноваженого ним органу. Будь - яких порушень законодавства про працю відносно позивача, які б знаходились в причинному зв`язку з настанням професійного захворювання відповідач не вчиняв. При ухвалені рішення, судом першої інстанції, надано більшу перевагу доказам позивача, що в свою чергу, призвело до помилкового висновку суду про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , щодо покладення на відповідача обов`язку з відшкодування моральної шкоди, та як наслідок ухвалення не законного рішення. Відзив на апеляційну скаргу не подано. Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача ПрАТ «Суха Балка» - адвоката Заклецького В.В., який підтримав доводи апеляційної скарги відповідача, просив її задовольнити, заперечував проти доводів апеляційної скарги позивача, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, з наступних підстав. Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 з 28 липня 1997 року по 30 січня 2024 року перебував у трудових відносинах з відповідачем, і працював з повним робочим днем в підземних умовах, та був звільнений з підприємства відповідача 30 січня 2024 року за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за віком, згідно ст. 38 КЗпП України (а.с.9-10). Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 14 серпня 2025 року, складеного в ПрАТ «Суха Балка», встановлено наявність у ОСОБА_1 професійного захворювання радикулопатія попереково-крижова L5- S1 з помірно вираженими статико-динамічними порушеннями хребта на фоні пролабування диску L3- L4, грижі диску L4- L5, L5-S1, стійким та вираженим больовим і м`язово-тонічним синдромами, часто рецидивуючий перебіг, нейродистрофією у вигляді остеоартрозу у поєднанні з періартрозом колінних суглобів R ІІст. (ПФ другого ступеня); вібраційна хвороба від дії локальної вібрації другої стадії з синдромом вегетативно-сенсорної полінейропатії, частими акроангіоспазмами, двобічним плечолопатковим періартрозом (ПФ другого ступеня), остеоартрозом у поєднанні з періартрозом ліктьових суглобів R Іст. (ПФ першого ступеня), деф.артрозом дрібних суглобів кистей та трофічними порушеннями на кистях; хронічний (пиловий) бронхіт першої стадії. Емфізема легень. Помірний пневмофіброз. Легенева недостатність першого ступеня (а.с.14-17). Згідно пункту 17 даного Акту професійне захворювання виникло за таких обставин: працюючи на шахті «Ювілейна» підземним кріпильником з 14 січня 1998 року по 30 січня 2024 року ОСОБА_1 виконував весь комплекс робіт з кріплення підземних гірничих виробок, кріплення, з монтажу, демонтажу механічної частини гірничошахтного устаткування та механізмів. Внаслідок недосконалості технології підземного видобутку руди, мавщих місце порушень систем вентиляції, пилоподавлення та режимів експлуатації гірничошахтного устаткування підпадав під вплив підвищених показників локальної вібрації, підвищених концентрацій аерозолю переважно фіброгенної дії у повітрі робочої зони. В підземних умовах шахти не завжди була можливість використовувати транспортувальні засоби та засоби малої механізації для переміщення вантажів з причин технологічного обмеження робочого простору, перешкоджауючого їх застосуванню, внаслідок чого умови характеризувалися фізичним перенавантаженням. Відповідно до п.18 зазначеного Акту причиною виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) є: важкість праці, вібрація локальна, аерозоль переважно фіброгенної дії. Згідно пункту 20 вказаного Акту зазначено, що враховуючи роботу ОСОБА_1 в умовах впливу шкідливих виробничих факторів, неодноразову зміну керівництва, конкретних посадових осіб, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти та нормативно-правові акти, встановити неможливо. Внаслідок зазначено вище захворювання 06 листопада 2025 року позивач ОСОБА_1 пройшов оцінювання експертної команди, де йому первинно встановлено ступінь втрати професійної працездатності за професійним захворюванням 55%, встановленим з 09 липня 2025 року, з 09 жовтня 2025 року безстроково, а також встановлено третю групу інвалідності з 09 жовтня 2025 року, безстроково. Вказані обставини підтверджується копією Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 231/25/4257/В від 06 листопад 2025 року (а.с.17-19). ОСОБА_1 у зв`язку з професійним захворюванням неодноразово перебував на стаціонарному та амбулаторному лікуванні, що підтверджується копіями виписок з медичної картки (а.с.20-47). Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції керувався вимогами ст.ст.153,237-1КЗпП України й виходив з обов`язку відповідача відшкодувати на користь позивача моральну шкоду, завдану у зв`язку з отриманими ним на виробництві професійними захворюваннями. Визначаючи розмір моральної шкоди у сумі 250 000 грн, суд виходив з обставин отримання шкоди позивачем, наявності фізичних та душевних страждань, їх тривалість, істотність вимушених змін у способі життя позивача, зменшення обсягу трудової діяльності, необхідність проходження курсу лікування, обмеження життєвої активності позивача і необхідність додаткових зусиль для організації свого життя, неможливість відновлення попереднього стану та відсоток втрати ним професійної працездатності, із встановленням інвалідності третьої групи. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Статтею 3 Конституції України передбачається, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. Частина 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України передбачають, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого порушеного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до положень статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. Відповідно до ст. 264 ЦПК України, суд під час ухвалення рішення, серед інших питань, вирішує які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Відповідно до вимог ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку. Відповідно до роз`яснень, які містяться в пунктах 1 - 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням його здоров`я від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, провадиться згідно із законодавством про страхування від нещасного випадку. Це законодавство складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», Закону України від 14 жовтня 1992 року № 2694-XII «Про охорону праці», КЗпП України, а також законодавчих та інших нормативно-правових актів. Спори про відшкодування шкоди повинні вирішуватися за законодавством, яке було чинним на момент виникнення у потерпілого права на відшкодування шкоди. Право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності. Оскільки позивачу первинно висновком МСЕК встановлено стійку втрату професійної працездатності у зв`язку з професійними захворюваннями у 2024 році, тобто встановлено наявність пошкодження здоров`я на виробництві, що надало йому право на відшкодування моральної шкоди роботодавцем, колегія суддів приходить до висновку, що до правовідносин сторін мають застосовуватися Рішення Конституційного Суду України №20-рп/2008 від 08 жовтня 2008 року та ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України. Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. У статті 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року № №155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практичноможливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров`ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров`ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров`я. Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Відповідно до Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 14 серпня 2025 року причиною виникнення у позивача професійних захворювань є робота на ПрАТ «Суха Балка» протягом тривалого часу в умовах впливу шкідливих факторів, що перевищували нормативи. Отже, роботодавець ПрАТ «СУХА БАЛКА», під час роботи позивача, допустив перевищення гранично допустимого рівня концентрації небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища, що є порушенням ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці». Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги відповідача на ПрАТ «Суха Балка» про те, що в діях відповідача відсутня протиправна поведінка, оскільки Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 14 серпня 2025 року встановлено порушення відповідачем законодавства про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи. Крім того, відсутність причинного зв`язку між завданою позивачу шкодою і протиправною поведінкою відповідача, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві, оскільки до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу. Отже, Закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов`язку власника відшкодувати моральну шкоду. Посилання представника відповідача в апеляційній скарзі на те, що позивач з власної волі протягом тривалого часу виконував роботу в шкідливих умовах праці, був повідомлений про умови праці, наявність на його робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів та можливі наслідки їх впливу на здоров`я, не приймаються до уваги колегією суддів, оскільки добровільність виконання позивачем робіт у шкідливих умовах праці, не знімають з відповідача обов`язку виконати вимоги ч. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці», якими передбачений обов`язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці й нести відповідальність в законом вставленому порядку за їх невиконання. Спростовуються й доводи відповідача щодо відсутності підстав відшкодування позивачеві моральної шкоди, оскільки, факт заподіяння такої шкоди, у зв`язку з отриманим ним професійним захворюванням, встановлений в судовому засіданні. Так, позивач час від часу змушений проходити амбулаторний та стаціонарний курси лікування, переносить фізичні страждання, позбавлений нормальних життєвих зв`язків, що вимагає додаткових зусиль для організації її життя. Крім того, згідно рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Таким чином, судом вірно встановлено порушення на ПрАТ «Суха Балка» норм трудового законодавства, що призвело до виникнення у позивача професійних захворювань, а тому саме на роботодавця покладається обов`язок з відшкодування завданої моральної шкоди. В судовому засіданні встановлено, що у зв`язку з професійними захворюваннями позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він, втратив професійну працездатність у розмірі 55 % та визнаний людиною з інвалідністю ІІІ групи. Після втрати працездатності, у позивача змінилися умови життя, він змушений проходити тривале лікування, відчуваючи фізичний біль та дискомфорт у повсякденному житті, обмеженість у можливості продовжувати колишній активний спосіб життя та тривогу за майбутнє внаслідок набутого професійного захворювання. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України). Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року). Оскільки, нормативно-правовими актами України не встановлено розмір компенсації моральної шкоди, відшкодування якої здійснюється на підставі статті 237-1 КЗпП України, розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, визначається судом відповідно до наданих доказів та фактичних обставин справи. Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. При цьому, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях («Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії») і в Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженій Головою ЄСПЛ на підставі ст. 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об`єктивної оцінки психотравматичної ситуації. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. 05 грудня 2018 року Велика Палата Верховного у справі № 210/5258/16-ц (провадження № 14-463цс18) прийняла постанову, у якій зробила правовий висновок про те, що у справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що визначений судом першої інстанції розмір відшкодування моральної шкоди відповідає судовій практиці Великої Палати Верховного Суду при розгляді справ з аналогічними правовідносинами, а також критеріям розумності, виваженості і справедливості у її ситуації. Так, колегією суддів встановлено, що позивач зазнав фізичного болю, а також страждань у зв`язку з ушкодженням свого здоров`я. Лікування позивача вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя. При визначенні розміру моральної шкоди суд врахував, що життя і здоров`я людини найвища соціальна цінність, невід`ємні два поняття. Оскільки, якщо втрачене здоров`я, то немає того повноцінного життя, як того бажає сама людина. Немає вартості життю людини та вартості втраченому здоров`ю. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною. Виходячи з цих обставин, суд першої інстанції, беручи до уваги характері тривалість фізичних і моральних страждань позивача, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, внаслідок отриманих професійних захворювань, працю в шкідливих умовах праці протягом 26 років 06 місяців на ПрАТ «Суха Балка», яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці відповідно до нормативно-правових актів, що потягло втрату працездатності у загальному розмірі 55 %, з визнанням позивача особою з інвалідністю третьої групи, що безумовно тягне за собою невідворотні зміни, як у професійному, так і у буденному житті позивача, дійшов вірного висновку, що розумним, виваженим і справедливим у його ситуації буде визначення розміру відшкодування моральної шкоди у сумі 250 000 грн. У зв`язку з вищевикладеним, колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційних скарг, як представника позивача Тихомирова О.В., так і відповідача на ПрАТ «Суха Балка», про необґрунтованість розміру моральної шкоди. Аргументи апеляційних скарг не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень суду апеляційної інстанції. Фактично всі доводи, викладені в апеляційних скаргах, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційні скарги, як позивача ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Яводчак О.В., так відповідача на ПрАТ «Суха Балка», підлягають залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги позивача ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Яводчак Олександр Васильович, та відповідача Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» - залишити без задоволення. Рішення Покровського районного суду м. Кривого Рогу від 18 грудня 2025 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено 24 лютого 2026 року. Головуючий: Судді: