Постанова 4824 № 359/6267/25

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 359/6267/25 № апеляційного провадження: 22-ц/824/5373/2026 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 лютого 2026 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Болотова Є.В., суддів: Музичко С.Г., Сушко Л.П., при секретарі Ганжалі С.К. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, про встановлення факту перебування на утриманні, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 листопада 2025 року, ухваленого під головуванням судді Чирки С.С.,- встановив: У травні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із названою заявою. ОСОБА_1 просив встановити факт перебування малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на утриманні свого брата ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , внаслідок ушкоджень отриманих під час безпосередньої участі у бойових діях, під час захисту Батьківщини. Вимоги заяви обґрунтовані тим, що в період проходження військової служби з 17 листопада 2021 року по 05 березня 2024 року ОСОБА_3 постійно та систематично надсилав грошові кошти своєму старшому брату на утримання малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Встановлення факту перебування на утриманні має значення для осіб, зазначених у ст. 10 та ст. 10-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», яким у зв`язку із загибеллю військовослужбовця виплачується пенсія. Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 листопада 2025 рокувимоги заяви залишено без задоволення. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить рішення суду від 17 листопада 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення вимог заяви. Учасники справи в судове засідання не з`явились, про його час і місце повідомлялись належним чином. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Залишаючи вимоги заяви без задоволення, суд першої інстанції виходив із відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження утримання ОСОБА_3 свого малолітнього брата ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції. Встановлено, що згідно копії свідоцтва про народження серії № НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 народився ОСОБА_4 , в графі батько вказано ОСОБА_5 , в графі мати - ОСОБА_6 . ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_6 , в графі батько зазначено ОСОБА_5 , в графі мати - ОСОБА_6 , зо підтверджується копією повторного свідоцтва про народження серії № НОМЕР_2 . Рішенням виконавчого комітету Бориспільської міської ради № 480 від 14 вересня 2015 року ОСОБА_1 призначено опікуном над малолітнім ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 . Відповідно до витягу із наказу № 104 командира військової частини НОМЕР_4 від 11 квітня 2024 року солдата ОСОБА_3 , стрільця-зенітника 2 зенітної ракетної батареї зенітного ракетно-артилерійського дивізіону, ВОС-НОМЕР_5, який приймав участь у бойових діях та помер ІНФОРМАЦІЯ_4 внаслідок поранень отриманих під час захисту Батьківщини у лікарні в стаціонарі КП «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня імені I.I. Мечникова, Дніпропетровської обласної ради» місто Дніпро, від ушкодження внаслідок бойових дій, дифузна травма головного мозку, гостра серцево-судинна недостатність, у зв?язку зі смертю з 06 березня 2024 року виключити зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення виключений 05 березня 2024 року, а з продовольчого забезпечення виключений з вечері 01 березня 2024 року і направити документи до ІНФОРМАЦІЯ_7 . Смерть так, пов?язана з виконанням обов?язків військової служби. Обгрунтовуючи подану заяву, ОСОБА_1 зазначив, що за період проходження військової служби з 17 листопада 2021 року по 05 березня 2024 року ОСОБА_3 постійно та систематично надсилав грошові кошти своєму старшому брату на утримання малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Грошове забезпечення ОСОБА_3 було доходом, за який утримувався малолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . ОСОБА_3 піклувався про свого брата, його моральний, інтелектуальний, культурний та духовний розвиток. Встановлення факту перебування на утриманні необхідне для звернення до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Міністерства оборони України та органів Пенсійного фонду з відповідними заявами про виплату належної грошової допомоги та пенсійного забезпечення. За ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Згідно п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України встановлення фактів, що мають юридичне значення, здійснюється в порядку окремого провадження. Особливістю окремого провадження є те, що воно спрямоване на з`ясування необхідних фактів за відсутності правового спору. Відповідно до ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (частина 2 статті 315 ЦПК України). Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 17 червня 2024 року у справі № 753/21178/21 та від 11 вересня 2024 року № 335/4669/23. За ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Відповідно до ч. 1ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання. Згідно п.1 ч.2ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби. Положеннями ст. 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, яка діяла на час звернення ОСОБА_7 з заявою у цій справі) визначеноосіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, а саме: у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення). Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги» від 09 грудня 2023 року положення ст. 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» викладено у новій редакції. Частиною 1 статті 16-1 Закону встановлено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті. Відповідно до ч. 4 ст. 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать: діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав; вдова (вдівець); батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті); внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли); жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили; утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Згідно п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», крім громадян російської федерації або республіки білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору. Положеннями ст. 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передбачено, що члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім`ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які самі одержували будь-яку пенсію, мають право перейти на нову пенсію. За ст. 37 Закону України «Про пенсійне забезпечення» при вирішенні заяв про встановлення факту перебування на утриманні необхідно враховувати, що за загальним правилом право на пенсію в разі смерті годувальника мають непрацездатні члени сім`ї годувальника, які були на його утриманні. Статтею 38 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що члени сім`ї померлого вважаються такими, що були на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім`ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували яку-небудь пенсію, мають право перейти на нову пенсію. Відтак, факт перебування фізичної особи на утриманні померлого має значення для переходу на пенсію в разі втрати годувальника, яку може бути призначено за умови, що утримання було повним або допомога, яка надавалась утриманцю, була постійним і основним джерелом засобів до існування навіть, коли утриманець (заявник) мав заробіток, одержував пенсію, стипендію тощо. На підтвердження своїх вимог, ОСОБА_1 послався на: копію листа АТ КБ «Приватбанк», згідно якого на рахунок ОСОБА_4 від ОСОБА_3 перераховано грошові кошти за період із 04 квітня 2022 року по 24 квітня 2023 року в розмірі 291 200 грн 00 коп.; копію довідки АТ «Ощадбанк» про перерахування ОСОБА_3 на рахунок ОСОБА_8 грошових коштів у розмірі 77 500 грн 00 коп.; копію виписок по картці АТ КБ «Приватбанк», за якими ОСОБА_9 перераховано ОСОБА_10 грошові кошти у розмірі 21 507 грн 04 коп. Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що факт перерахування грошових коштів ОСОБА_3 на рахунок інших осіб не свідчить про те, що їх цільовим призначенням є саме утримання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Жодного призначення грошових коштів при перерахуванні вказано не було. Надані ОСОБА_1 докази не є безспірним підтвердженням факту надання ОСОБА_3 матеріальної допомоги малолітньому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка була постійним і основним джерелом засобів для його існування. Заявником надані копії банківських документів на підтвердження факту перерахування грошових коштів на користь третіх осіб за період із квітня 2022 року по грудень 2023 року, тоді як в обгрунтування вимог ОСОБА_1 зазначає про утримання ОСОБА_11 малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , постійно та систематично з 17 листопада 2021 року по 05 березня 2024 року. Колегія суддів також звертає увагу на те, що матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження спільного проживання ОСОБА_11 та малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ведення ними спільного господарства (довідки про проживання/утримання, квитанції про перекази із цільовим призначенням, докази спільного проживання). Залишаючи вимоги заяви ОСОБА_1 без задоволення, суд першої інстанції правильно виходив із відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження утримання ОСОБА_3 свого малолітнього брата ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Доводи апеляційної скарги про те, що грошове забезпечення ОСОБА_3 було єдиним джерелом доходів для утримання малолітнього брата ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , колегія суддів відхиляє, оскільки вони не підтвердженні належними доказами. Інші доводи апеляційної скарги також не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального або неправильне застосування норм процесуального права. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду від 17 листопада 2025 року ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, відтак підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги немає. Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 382 Цивільного процесуального кодексу України, суд,- постановив: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 листопада 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного судового рішення. Повний текст складено 23 лютого 2026 року. Суддя-доповідач Є.В. Болотов Судді: С.Г. Музичко Л.П. Сушко