Постанова 4824 № 369/2996/13-ц

Унікальний номер справи 369/2996/13-ц Номер апеляційного провадження 22-ц/824/1785/2026 Головуючий у суді першої інстанції Н. С. Пінкевич Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач Постанова Іменем України 04 лютого 2026 року місто Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючого Поливач Л. Д. (суддя - доповідач), суддів Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І. секретар судового засідання Комар Л. А. учасники справи заявник Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс» заінтересована особа ОСОБА_1 заінтересована особа ОСОБА_2 заінтересована особа Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Надра» розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Києво - Святошинського районного суду Київської області від 07 липня 2025 року, постановлену у складі судді Пінкевич Н. С., в примішенні Києво-Святошинського районного суду Київської області, у с т а н о в и в : У березні 2025 року ТОВ «Укрдебт Плюс» звернулося до суду із заявою про заміну стягувача, у якій просило суд замінити стягувача ПАТ «КБ «Надра»» на його правонаступника ТОВ «Укрдебт Плюс» (код ЄДРПОУ 43212924, 04073, м. Київ, пр-т С. Бандери, 28-А) у цивільній справі №369/2996/13-ц з виконання заочного рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 червня 2013 року про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором №865/П/99/2007-840 від 26 грудня 2007 року в сумі 530 400, 64 доларів США, що еквівалентно 4 239 492,29 грн, а також понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 441,00 грн. В обґрунтування зазяви заначено, що 20 червня 2013 року заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області у справі № 369/2996/13-ц було задоволено позовні вимоги ПАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 865/П/99/2007-840 від 26.12.2007. На підставі цього рішення було видано виконавчий лист № 369/2996/13-ц, який пред`явлено до примусового виконання, проте заборгованість божниками не погашена. 23 квітня 2020 року між ПАТ «КБ «Надра» та ТОВ «Укрдебт Плюс» було укладено договір №GL3N216868 про відступлення прав вимоги, згідно з умовами якого право вимоги до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 за зобов`язаннями передбаченими кредитним договором №865/П/99/2007-840 від 26.12.2007 перейшло до ТОВ «Укрдебт Плюс», що стало підставою для звернення до суду із цією заявою. Ухвалою Києво - Святошинського районного суду Київської області від 07 липня 2025 року заяву ТОВ «Укрдебт Плюс» про заміну сторони виконавчого провадження задоволено. Замінено сторону стягувача ПАТ «КБ «Надра»» на його правонаступника ТОВ «Укрдебт Плюс»(код ЄДРПОУ 43212924) у цивільній справі №369/2996/13-ц з виконання заочного рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 червня 2013 року про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором № 865/П/99/2007-840 від 26 грудня 2007 року в сумі 530 400, 64 доларів США, що еквівалентно 4 239 492,29 грн, а також понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 441,00 грн. Не погоджуючись із ухвалою суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, просить ухвалу суду скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. В обгрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції розглянув заяву без належного повідомлення учасника справи, а саме боржника за виконавчим провадженням ОСОБА_1 . Також судом не було враховано клопотання про зупинення провадження у справі у зв`язку із мобілізацією ОСОБА_1 . Зокрема суд не перевірив наявність належних та допустимих доказів на підтвердження правонаступництва ТОВ «Укрдебт Плюс», не врахував обмеження правосуб`єктності ліквідованої юридичної особи, та всупереч вимогам статей 512- 514 ЦК України не перевірив обставини правового зв`язку між заявником та попереднім стягувачем. У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник ТОВ «Укрдебт Плюс» Янчук А. А. заперечував проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на обставини викладені у відзиві. Ухвалу суду від 07.07.2025 просив залишити без змін як законну та обгрнутовану, а апеляційну скаргу без розгляду. ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином шляхом направлення судової повістки на відому суду адресу місця його реєстрації/проживання/перебування (поштове відправлення повернуто на адресу суду без вручення адресату із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою») та шляхом доставлення судової повістки до електронного кабінета учасника справи, що підтверджується звітом про доставку вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду. На адресу суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи. ОСОБА_2 у судове засідання повторно не з`явилася, про час, дату та місце розгляду справи повідомлена належним чином шляхом направлення судової повістки на відому суду адресу місця її реєстрації/проживання/перебування (поштове відправлення повернуто на адресу суду без вручення адресату із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою»). Будь - яких клопотань від неї станом на день розгляду справи до суду апеляційної інстанції не надходило. Своїм правом брати участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції ОСОБА_2 не скористалася. Також у судове засідання явку свого представника не забезпечило ПАТ «КБ «Надра», яке про час, дату та місце розгляду справи повідомлене належним чином шляхом доставлення судової повістки до електронного кабінета учасника справи. Будь - яких заяв або клопотань від ПАТ КБ «Надра» до суду апеляційної інстанції станом на день розгляду справи не надходило. Відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК неявка сторін, або інших учасників справи належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Суд вважав за можливе розглянути дану справу за відсутності осіб, які не з`явилися у судове засідання, оскільки їхня неявка не перешкоджає розгляду питання щодо заміни стягувача. Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника заявника, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах його апеляційного оскарження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав. Відповідно достатті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення основних прав, наданих конституцією або законом, а також право на доступ до правосуддя та справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом є одними із невід`ємних прав людини, які закріплені в Загальній декларації прав людини, прийнятій Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року (статті 8, 10). Ця норма кореспондує із статтею 6 «Право на справедливий суд» Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року. Статтею 2 ЦПК Українипередбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу. Так, перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007). Нормами цивільно-процесуального закону визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доводів сторін по справі та доказів, з яких суд виходив при вирішенні спору. Згідно положень ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі. За приписами ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 червня 2013 року у цивільній справі № 369/2996/13-ц позов ПАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором № 865/П/99/2007-840 від 26 грудня 2007 року в сумі 530 400, 64 доларів США, що еквівалентно 4 239 492,29 грн, а також понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 441,00 грн. Матеріали справи не містять будь - яких відомостей щодо добровільного та/або примусового виконання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 вказаного судового рішення. Також відсутні відомості щодо видачі виконавчих листів з примусового виконання заочного рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 червня 2013 року у цивільній справі № 369/2996/13-ц. Згідно протоколу електронного аукціону № UA-EA-2020-03-05-000052-b від 27.03.2020 ТОВ «Укрдебт Плюс» стало перможцем аукціону та придбало у ПАТ «КБ «Надра» кредитний портфель, що складається з прав вимоги за 204 кредитними договорами, що забезпечені іпоткеою, ціна продажу 10 423 955,95 грн. Вказана сума була внесена ТОВ «Укрдебт Плюс» на рахунок ПАТ «КБ «Надра» 10.042020, що підтверджується платіжним дорученням №148 від 10.04.2020. Відповідно до договору про відступлення (купівлі - продажу) права вимоги №GL3N216868 від 23.04.2020, укладеного між ПАТ «КБ «Надра» та ТОВ «Укрдебт Плюс», ПАТ «КБ «Надра» відступило ТОВ «Укрдебт Плюс» належні банку права вимоги до позичальників, заставодавців (іпотекодавців) та поручителів, зазначених у додатку №1 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників, за кредитними договорами, договорами поруки та договорами застави (іпотеки), з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них. Згідно даних витягу із реєстру боржників (додаток №1 до цього договору) вбачається, що ОСОБА_1 вказано боржником за кредитним договором та заставодавцем за договором іпотеки, а ОСОБА_2 - поручителем за договором поруки. Таким чином у 2020 році ТОВ «Укрдебт Плюс» набуло право вимоги до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за укладеними між ними та ПАТ «КБ «Надра» 26.12.2007 кредитним договором № 865/П/99/2007-840, договором іпотеки та договором поруки від 26.12.2007. Матеріали справи не містять доказів видачі первісному стягувачу ПАТ «КБ «Надра» виконавчів листів з примусового виконання заочного рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 червня 2013 року у цивільній справі № 369/2996/13-ц щодо боржників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та пред`явлення їх до виконання. За відсутності зазначеного, суд позбавлений можливості встановити обставини щодо виконання заочного рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 червня 2013 року у цивільній справі № 369/2996/13-ц, а саме: чи видавалися виконавчі листи, чи були вони пред`явлені до виконання, наслідком чого було б відкриття виконавчих проваджень та/або повернення виконавчих листів стягувачу, чи закінчився строк пред`явлення виконавчих листів до виконання на даний час. У заяві про заміну стягувача ТОВ «Укрдебт Плюс» вказує, що оригінали виконавчих листів від ПАТ «КБ «Надра» Товариству не передавалися, а тому ТОВ «Укрдебт Плюс» просило замінити учасника справи на підставі ст. 55, 512, 514 ЦК України, а саме - замінити стягувача у цивільній справі № 369/2996/13-ц за позовом ПАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості з виконання заочного рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 червня 2013 року про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором № 865/П/99/2007-840 від 26 грудня 2007 року в сумі 530 400, 64 доларів США, що еквівалентно 4 239 492,29 грн, а також понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 441,00 грн. Так, пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є 1 та інші правочини. Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Сторонами в зобов`язанні є боржник і кредитор (частина 1 статті 510 ЦК України). Законодавство також передбачає порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) в зобов`язанні. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (частина 3 статті 512 ЦК України). Правочинами, на підставі яких відбувається відступлення права вимоги, можуть бути, зокрема, купівля-продаж, дарування, факторинг. Згідно з частиною 1 статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина 1 статті 514 ЦК України). Договір відступлення права вимоги має такі ознаки: 1) предметом є відступлення права вимоги щодо виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) таке зобов`язання може бути як грошовим, так і не грошовим (передання товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним або безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, за яким виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні. Отже, за договором відступлення права вимоги первісний кредитор у конкретному договірному зобов`язанні замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання. Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на усіх стадіях судового процесу. Частиною 5 статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Питання процесуального правонаступництва врегульовано частиною 1 статті 55 ЦПК України, відповідно до якої у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав та обов`язків від однієї особи до іншої. Виникнення процесуального правонаступництва безпосередньо пов`язане із переходом матеріальних прав між такими особами. Заміна сторони правонаступником відбувається, як правило, у випадках зміни суб`єкта права або обов`язку у правовідношенні, коли новий суб`єкт права (позивач, відповідач або третя особа) повністю або частково приймає на себе права чи обов`язки попередника. Отже, процесуальне правонаступництво, передбачене статтею 55 ЦПК України, є переходом процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. Водночас, відповідно до статті 55 ЦПК України заміна учасника справи його правонаступником допускається не будь-коли (не впродовж невизначеного терміну), а лише на стадіях судового процесу. Тобто таке право не є абсолютним та обмежено часовими рамками певних стадій судового процесу. Разом з тим, справа №369/2996/13-ц була розглянута судом по суті спору у 2013 року, за результатами її розгляду судом було ухвалено заочне рішення, яке набрало законної сили та підлягало виконанню. Таким чином заявлені ТОВ «Укрдебт Плюс» вимоги щодо заміни сторони у цивільній справі - позивача ПАТ «КБ «Надра» її правонаступником - ТОВ «Укрдебт Плюс» не підлягають задоволенню, оскільки суперечать наведеним вище нормам закону, так як розгляд справи, у якій заявник просить замінити сторону розглянута по суті спору. Щодо заміни сторони у виконавчому листі та/або у виконавчому провадженні, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 (провадження № 14-197цс21) наведено такі висновки: «Реалізація процесуального правонаступництва має мати процесуальну мету, яку суд також враховує разом із доказами матеріального правонаступництва, яке стало підставою процесуального правонаступництва. Заміна судом сторони у справі на підставі матеріального правонаступництва здійснюється з процесуальною метою реалізації правонаступником прав щодо виконання судового рішення у виконавчому провадженні, а тому потребує розгляду підстав поновлення такого виконавчого провадження, якщо воно вважається закінченим. Ураховуючи завдання виконавчого провадження як складової судового провадження, процесуальною метою заміни як сторони відкритого виконавчого провадження, так і сторони у справі (стягувача у виконавчому документі), є отримання виконання судового рішення в межах виконавчого провадження. Якщо ж виконавче провадження не закінчене, але виконавчий документ був повернутий стягувачу без виконання, у його правонаступника є можливість отримати право на повторне звернення з виконавчим документом до виконання за умови дотримання строків звернення виконавчого документа до виконання. Якщо ці строки пропущені, то разом з питанням процесуального правонаступництва заявник повинен звернутися з заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання. За відсутності підстав для поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання відсутні і підстави для процесуального правонаступництва. Отже, обов`язковою умовою для процесуального правонаступництва є звернення із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання або його поновлення за рішенням суду. Якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про заміну стягувача на його правонаступника у справі вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про заміну стягувача на його правонаступника у справі суд відмовляє у задоволенні цієї заяви». У справі, що переглядається колегією суддів установлено, що матеріали справи не містять відомостей про видачу виконавчих листів, про відкриття виконавчих проваджень щодо виконання заочного рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області у справі № 369/2996/13-ц, даних про пред`явлення виконавчих листів до виконання тощо, зокрема звернення заявника до суду із заявою про видачу дублікатів виконавчих листів та продовження строків пред`явлення їх до виконання, ураховуючи що рішення у справі ухвалено судом у 2013 році, тобто понад 12 років тому. Заявник, звертаючись до суду із заявою про заміну сторони/стягувача правонаступником, підтвердив, що у цій справі виконавчі листи не передавались йому від первісного кредитора, відомості про виконавчі провадження у Товариства відсутні. Аналіз установлених обставин у справі дозволяє зробити висновок, що на момент звернення до суду із заявою про заміну стягувача / сторони виконавчого провадження, строки пред`явлення виконавчих листів до виконання спливли. Стадія виконавчого провадження, як завершальна стадії судового процесу, має встановлені законом строкові межі. Зокрема, така стадія починається після видачі виконавчого документу стягувачу та закінчується фактичним виконанням судовою рішення або із спливом строку пред`явлення виконавчого документу до виконання, оскільки якщо цей строк пропущено, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем, без прийняття до виконання. Тобто, за межами цього строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження, як завершальної стадії судового процесу, спливає одночасно із строком пред`явлення виконавчого документу до виконання. Інше тлумачення закону (зокрема, про можливість здійснювати заміну сторони виконавчого провадження протягом необмеженого строку, незалежно від того чи закінчився встановлений строк пред`явлення до виконання виконавчого документа) означатиме, що стягувач після спливу строку пред`явлення виконавчого документу до виконання, який не був поновлений судом, матиме можливість «штучно» збільшити цей строк на невизначений термін шляхом відступлення права вимоги іншим особам, таким чином уникнувши законодавчої вимоги щодо строку, що вже безпосередньо впливає на права та інтереси боржника, який не може бути у невизначеному стані протягом тривалого строку. Таке тлумачення може порушити принцип правової визначеності, яке є одним з основоположних аспектів верховенства права. ТОВ «Укрдебт Плюс», прийнявши на себе свідомий ризик настання наслідків вчинення чи не вчинення дій у виконавчих провадженнях первісним стягувачем до його заміни правонаступником, тільки після спливу більш ніж чотирьох років з дати відступлення до нього прав вимоги звернулось із заявою про заміну стягувача. При цьому будь - яких доказів на підтвердждення видачі виконавчих листів та/або їх дублікатів, пред`явлення їх до виконання, відкриття виконавчих проваджень тощо не надало суду. Так, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, порушення норм процесуального права та неправильне застосування права норм матеріального права відповідно до пунктів 1, 2, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України є підставами для скасування ухвали суду першої інстанції з ухваленням нового судового рішення. Ураховуючи наведене колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову ТОВ «Укрдебт Плюс» в задоволенні заяви, з наведених вище підстав. При цьому доводи апеляційної скарги щодо направлення справи до суду першої інстанції для продовження розляду з підстав невирішення судом клопотання ОСОБА_1 щодо зупинення провадження у справі у зв`язку із його мобілізацією колегія судддів відхиляє, оскільки зазначене порушення судом норм процесуального права не є підставою, у розумінні закону, для направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Разом з тим, клопотання про зупинення провадження у справі ОСОБА_1 суду апеляційної інстанції заявлено не було. Питання щодо розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи у суді апеляційної інстанції, суд вирішує відповідно до положень статті 141 ЦПК України. Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Згідно ч. 1 ч. 2ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, з ТОВ «Укрдебт Плюс» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги на ухвалу суду у розмірі 484,48 грн. Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 386, 389 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Києво - Святошинського районного суду Київської області від 07 липня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення наступного змісту. Товариству з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс» відмовити у задоволенні заяви. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс» (ЄДРПОУ 43212924, адреса: проспект Степана Бандери, 28-А, м. Київ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 484 (чотириста вісімдесят чотири) гривні 48 копійок. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції Повна постанова складена 24 лютого 2026 року. Судді Л. Д. Поливач А. М. Стрижеус О. І. Шкоріна