Постанова Сумський апеляційний суд № 585/3065/25

Справа № 585/3065/25 Номер провадження 22-ц/816/1586/26 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 лютого 2026 року м.Суми Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого Сізова Д.В. (суддя-доповідач), суддів Собини О.І., Щербаченко М.В., з участю секретаря судового засідання Кияненко Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Роменського міськрайонного суду Сумської області від 24 грудня 2025 року про залишення позовної заяви без розгляду у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Роменської міської ради Сумської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про виділення в натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності, в с т а н о в и в : Ухвалою Роменського міськрайонного суду Сумської області від 24 грудня 2025 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Роменської міської ради Сумської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про виділення в натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності, залишено без розгляду. Не погоджуючись із вказаною ухвалою, ОСОБА_1 оскаржила її в апеляційному порядку. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, неповно з`ясував обставини справи та дійшов помилкових висновків. Вказує, що стаття 257 ЦПК України не передбачає такої підстави для залишення позову без розгляду, як зловживання процесуальними правами. У разі встановлення недоліків у поданих стороною позивача заявах, суд мав право повернути без розгляду саме такі заяви, а не позов, що б відповідало положенням частини 3 статті 44 та частини 4 статті 183 ЦПК України. Зазначає про те, що незаконно залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції фактично відмовив у доступі до правосуддя і зробив це не зважаючи на підтримання сторонами в судовому засіданні своїх попередньо поданих на електронну пошту суду заяв. Дії позивача були спрямовані на реалізацію права на судовий захист і не свідчать про зловживання процесуальними правами. Попри особисту явку сторін і підтвердження позовних вимог, розгляд справи по суті не відбувся, натомість суд залишив позов без розгляду з формальних мотивів і таке рішення суперечить принципу ефективного судового захисту та верховенству права. Наполягає на тому, що судовий захист має бути реальним і ефективним, а не формальним чи ілюзорним. Відзиву на апеляційну скаргу учасниками справи не подано. Учасники справи про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, але в судове засідання не з`явилися. Від ОСОБА_1 надійшла заява про підтримання апеляційної скарги, у якій вона також просила провести розгляд без її присутності. Від ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надійшли заяви про підтримання апеляційної скарги ОСОБА_1 . Від Роменської міської ради надійшла заява про розгляд без участі їхнього представника. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду дійшла наступних висновків. Судом першої інстанції встановлено та вбачається із матеріалів справи, що 08 серпня 2025 року ОСОБА_1 звернулася суду з позовом до Роменської міської ради Сумської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про виділення в натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Ухвалою Роменського міськрайонного суду Сумської області від 02 жовтня 2025 року було відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, з викликом сторін та призначенням справи в підготовче судове засідання на 27 жовтня 2025 року на 08 год 30 хв (а.с. 52). На офіційну електронну адресу Роменського міськрайонного суду 13 жовтня 2025 року та 14 жовтня 2025 року з адреси електронної пошти « ІНФОРМАЦІЯ_1 », відправник не зазначений, надійшли фотокопії паперових заяв без КЕП, складених від імені відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про відсутність заперечення проти позову та визнання позовних вимог відповідно (а.с. 67-70). 14 жовтня 2026 року від відповідача ОСОБА_3 поштою до суду надійшла заява аналогічного змісту (а.с. 70). 27 жовтня 2025 року від позивачки через канцелярію суду надійшла письмова заява про підтримання позовних вимог та проведення підготовчого судового засідання за її відсутності (а.с. 72). У підготовче судове засідання сторони не з`явилися. Врахувавши наявність у матеріалах справи відомостей про повідомлення відповідачів про дату та час підготовчого судового засідання, суд ухвалою від 27 жовтня 2025 року закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 09 год год 26 листопада 2025 року (а.с. 74). 21 листопада 2025 року із електронної пошти «ІНФОРМАЦІЯ_1» надійшла фотокопія заяви від імені ОСОБА_1 без КЕП про розгляд справи без її участі та підтримання позовних вимог (а.с. 86). У призначене судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилася. Для з`ясування обставин того, чи дійсно звернення до суду із позовом було ініціативою позивачки, а не іншої невстановленої особи, ухвалою суду від 26 листопада 2025 року розгляд справи було відкладено на 24 грудня 2025 року на 09 год та визнано явку ОСОБА_1 у судове засідання обов`язковою (а.с. 88). Із запису проведеного 24 грудня 2025 року судового засідання, зокрема із пояснень ОСОБА_1 вбачається, що вказані заяви на адресу суду від імені позивачки, а також відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відправляв знайомий юрист позивачки. Вказані заяви оформлялися самими сторонами та надсилалися йому за допомогою застосунку вайбер. Залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції виходив із того, що надіслані на офіційну електронну адресу суду фотокопії паперових заяв від 13 жовтня 2025 року, 14 жовтня 2024 року та 21 листопада 2025 року не містили електронного цифрового підпису заявників, тобто були подані не у спосіб, визначений цивільним процесуальним законодавством, і містили ознаки підроблення підпису позивача. На думку суду, це свідчило про те, що позивач імовірно доручила невстановленій особі подавати заяви від її імені та від імені відповідачів у позапроцесуальний спосіб, або така особа діяла без її відома у власних інтересах з метою створити у суду враження про підтримку та визнання позову. Зазначені дії суд кваліфікував як зловживання процесуальними правами. Колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції не узгоджується з матеріалами справи та вимогами закону. Із огляду на те, що положення чинного ЦПК України не передбачають можливості залишення цивільної справи без розгляду, апеляційний суд розцінює застосований судом процесуальний інструмент саме як залишення позову без розгляду та в цьому аспекті здійснює перегляд оскаржуваної ухвали суду першої інстанції. Стаття 183 ЦПК України передбачає загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення, та передбачає, що вони підписуються заявником чи його представником. Суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду (ч. 4 ст. 183 ЦПК). Частинами 5, 6, 8 статті 43 ЦПК України передбачено, що документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, на такі документи накладається кваліфікований електронний підпис учасника справи (його представника) відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в паперовій формі, такі документи скріплюються власноручним підписом учасника справи (його представника). Статтею 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» (далі - Закон № 851-IV) визначено, що електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною. Відповідно до статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Для підтвердження достовірності походження та цілісності електронного документа може використовуватися електронна печатка. Накладанням електронного підпису та/або електронної печатки завершується створення електронного документа. Пунктом 27 частини 1 статті 1 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» визначено, що кваліфікований електронний підпис - удосконалений електронний підпис, що створюється з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису і базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису. Кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису (частина 6 статті 18 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги») Отже, у разі надходження на офіційну електронну адресу суду заяви в електронній формі, яка може мати графічне зображення підпису, проте на цей процесуальний документ не накладений кваліфікований електронний підпис, що зобов`язаний перевірити відповідальний працівник апарату суду, то така заява має бути повернута заявнику без розгляду (ч. 4 ст. 183 ЦПК). Зміст такої заяви не має для суду жодного значення, тому ним не надається правова оцінка викладеним у ній обставинам, проте суд першої інстанції не вказаного не врахував. Також, суд не позбавлений можливості встановити позицію сторони у справі безпосередньо в судовому засіданні, переривши таким чином її ставлення до заявлених позовних вимог. Відповідно до частини 4 статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Таким чином, суди не вправі покласти в основу свого рішення лише факт визнання позову відповідачем, не дослідивши при цьому обставини справи. Тобто повинно мати місце не лише визнання позову, а й законні підстави для задоволення позову (див.: постанову Верховного Суду від 09 вересня 2020 року, справа № 572/2515/15-ц). Отже, не зважаючи на позицію сторони відповідача та намагання учасників справи створити у суду переконання, що такі особи підтримують позов, суд вправі та зобов`язаний у спосіб, передбачений процесуальним законодавством, дослідити обставини справи, перевірити істинність позицій сторін та наявність законних підстав для вирішення позову. Проте зазначених вимог суд першої інстанції не дотримався та, не з`ясувавши дійсну волю позивачки щодо підтримання позову і відповідачів щодо його визнання, дійшов припущення, що ОСОБА_1 імовірно доручила іншій особі підробити її підпис та від імені відповідачів надіслати заяви до суду, після чого безпідставно залишив позов без розгляду. Відповідно до статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: 1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; 2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; 3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; 4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; 5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі. Зловживання процесуальними правами як особливий різновид цивільного процесуального правопорушення полягає в тому, що при зловживанні процесуальними правами відбувається порушення умов реалізації суб`єктивних цивільних процесуальних прав. Це положення відповідає загальнотеоретичним розробкам конструкції зловживання правом, в яких воно нерідко визначається як поведінка, що перевищує (або порушує) межі здійснення суб`єктивних прав. Суб`єкт цивільного судочинства свої цивільні процесуальні права має здійснювати відповідно до їх призначення, яке або прямо визначено змістом того чи іншого суб`єктивного права, або вочевидь випливає з логіки існування того чи іншого суб`єктивного процесуального права. Вирішення питання про наявність чи відсутність факту зловживання віднесене на розсуд суду, що розглядає справу. Отже, єдиною встановленою судом першої інстанції обставиною є надходження на електронну адресу суду від імені сторін у справі із однієї електронної адреси електронних листів - фотокопій заяв із графічним зображенням підпису, які не мають КЕП. У цьому випадку такі заяви мають бути вирішені судом у відповідності до частини 4 статті 183 ЦПК України, не підлягають оцінці судом, та не можуть бути кваліфіковані, як зловживання процесуальними правами. Із огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов до безпідставного висновку про залишення позову без розгляду, що суперечить наведеній правовій позиції та завданню цивільного судочинства. Встановивши, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, апеляційний суд дійшов висновку про скасування ухвали суду та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ст. 367-369, п. 6 ч. 1 ст. 374, п. 1, 4 ч. 1 ст. 379, ст. 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд у х в а л и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Роменського міськрайонного суду Сумської області від 24 грудня 2025 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повна постанова складена «24» лютого 2026 року. Головуючий (суддя-доповідач) Д.В. Сізов Судді О.І. Собина М.В. Щербаченко