Постанова Львівський апеляційний суд № 462/6864/25

Справа № 462/6864/25 Головуючий у 1 інстанції: Постригач О.Б. Провадження № 33/811/215/26 Доповідач: Партика І. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 лютого 2026 року Львівський апеляційний суд у складі: судді Партики І.В, за участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу адвоката Миньо Миколи Миколайовича на постанову Залізничного районного суду м. Львова від 23 січня 2026 року, щодо ОСОБА_1 , встановив: цією постановою, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП і накладено стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 34000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки, без оплатного вилучення транспортного засобу. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605,60 грн. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , 31 серпня 2025 року о 21 год. 40 хв. у м. Львові на перехресті вулиць Ряшівська-Патона у м. Львові керував транспортним засобом марки «Volkswagen Golf», д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме зіниці звужені, що не реагують на світло, неприродна блідість, порушення мови та від проходження в установленому законом порядку медичного огляду з метою встановлення наркотичного сп`яніння відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 130 КУпАП. Не погоджуючись з даною постановою адвокат Миньо М.М., в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, закрити провадження у справі у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП. В доводах апеляційної скарги зазначає, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, оскільки судом першої інстанції не надано належної оцінки доказам. Наголошує, що в протоколі про адміністративне правопорушення здійснено виправлення з ч. 1 ст. 130 КУпАП на ч. 2 ст. 130 КУпАП. Зазначає, що з відеозапису, долученого до матеріалів справи, вбачається, що на водія було складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, з яким його ознайомлено та повідомлено йому про кваліфікацію його дій, відсторонено його від керування транспортним засобом. Повідомляє, що виправлення у протоколі були зроблені після завершення відеофіксації та залишення місця події працівниками поліції, у відсутності ОСОБА_1 , у зв`язку із чим протокол є недопустимим доказом. Наголошує, що усунення недоліків у протоколі про адміністративне правопорушення рапортом працівника поліції є неможливим. Наголошує, що матеріали справи направлялися для усунення недоліків, разом із тим рішення суду не було виконано у спосіб зазначений у постанові. Адвокат Миньо М.М. у судове засідання апеляційного суду призначене на 19 лютого 2026 року не прибув, особа, яка притягується до адміністративної відповідності ОСОБА_1 просив проводити розгляд справи у відсутності його захисника. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожна особа має право на справедливий суд. Частиною 4 ст. 294 КУпАП передбачено, що апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду. З метою забезпечення розумних строків розгляду справи, з урахуванням належного повідомлення про судове засідання, думки ОСОБА_1 , який просив проводити розгляд справи у відсутності його захисника, апеляційний суд вважає за можливе проводити апеляційний розгляд у відсутності адвоката Миньо М.М. Заслухавши виступ особи, яка притягується до адміністративної відповідальності на підтримку доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що подана апеляційна скарга підлягає до задоволення частково, виходячи із наступного. Відповідно до ч.1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановленому законом. Частиною 7 ст. 294 КУпАП встановлено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Як зазначено в ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Постановою Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», звернуто увагу судів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності. Статтею 130 КУпАП України встановлено відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Часиною 2 ст. 130 КУпАП, передбачено відповідальність за повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті Пунктом 2.5 ПДР України встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Тобто об`єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП є повторне протягом року керування транспортним засобом у стані сп`яніння (алкогольного чи наркотичного) або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також відмова осіб від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Як убачається з матеріалів справи та постанови Залізничного районного суду м. Львова (а.с. 43-45), під час розгляду даної справи суддя місцевого суду не дотримався зазначених вимог закону в достатній мірі, оскільки місцевим судом не досліджено належним чином матеріали справи, не встановлено належним чином фактичних обставин справи, не перевірено протокол про адміністративне правопорушення. Окрім того, як вбачається з матеріалів справи, судом не допитано працівників поліції, які склали протокол про адміністративне правопорушення з приводу встановлення фактичних обставин справи, не надано оцінки їх діям, щодо кваліфікації дій водія ОСОБА_1 , не перевірено чи було ознайомлено особу, яка притягується до адміністративної відповідальності із кваліфікацією його дій за ч. 2 ст. 130 КУпАП, зазначеною у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №439832 від 31 серпня 2025 року (а.с.1), чи роз`яснили його права за вказаною статтею. Апеляційний суд зазначає, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, повинна бути належним чином і своєчасно обізнана із суттю обвинувачення, яке їй ставиться у провину, зокрема із зазначенням конкретних обставин правопорушення, його правової кваліфікації та ознак, що впливають на відповідальність. Така обізнаність є необхідною умовою реалізації права на захист, оскільки лише за умови чіткого розуміння пред`явленого обвинувачення особа має реальну можливість надати пояснення, заперечення та відповідні докази на свій захист. Зміст постанови суду про притягнення особи до адміністративної відповідальності має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283-284 КУпАП. Зокрема, постанова місцевого суду повинна містити опис обставин, установлених під час розгляду справи. Окрім цього, у постанові необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення доказів, на які посилається учасники судового розгляду Відтак, апеляційний суд вважає, що при розгляді даної справи, судом першої інстанції не дотримано вищенаведених вимог закону, що призвело до неповного з`ясування обставин справи. Як вбачається із фабули постанови Залізничного районного суду м. Львова від 23 січня 2026 року, у такій відсутні відомості про те, що водію інкримінувалося вчинення повторного адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП. У викладених судом обставинах не зазначено, що правопорушення є повторним, не враховано даних про попереднє притягнення особи до адміністративної відповідальності за аналогічне правопорушення, а також не конкретизовано ознаки повторності, як кваліфікуючої ознаки. Таким чином, зміст постанови суду першої інстанції не містить посилань на повторність вчинення адміністративного правопорушення, як на обставину, що інкримінувалася особі, що може свідчити, що протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №439832 від 31 серпня 2025 року (а.с. 1) водію фактично не було поставлено у вину вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, яка передбачає відповідальність саме за повторне протягом року вчинення такого правопорушення. При цьому апеляційний суд наголошує, що під час розгляду протоколу про адміністративні правопорушення суд першої інстанції зобов`язаний ураховувати факт раніше застосованого адміністративного стягнення з метою недопущення фактичного звільнення особи від відповідальності та забезпечення принципу невідворотності й суворості покарання, що є обов`язковим у разі повторного вчинення правопорушень, зокрема передбачених ст. 130 КУпАП Відповідно до ч. 3 ст. 30 КУпАП якщо особою, позбавленою права керування транспортним засобом, до закінчення строку дії такого стягнення вчинено нове адміністративне правопорушення, за яке застосовано стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом, до стягнення за вчинення нового адміністративного правопорушення приєднується невідбута частина стягнення. При цьому загальний строк позбавлення права керування транспортним засобом може перевищувати гранично допустимий строк, передбачений частиною другою цієї статті. Також апеляційний суд звертає увагу, що ст. 40-1 КУпАП, передбачено, що у разі винесення суддею постанови про накладання адміністративного стягнення, особою, на яку накладено таке стягнення, сплачується судовий збір у відповідності до Закону України «Про судовий збір». Згідно ч. 5 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення справляється судовий збір 0,2 прожиткового мінімуму працездатних осіб, що становить 665,60грн станом на 1 січня 2026 року, разом із тим з ОСОБА_1 судом першої інстанції було стягнуто 605, 60 грн. Наведене, на переконання апеляційного суду свідчить про те, що суд першої інстанції, не дотримався принципів повноти та об`єктивності судового розгляду, тим самим позбавивши апеляційний суд можливості дати оцінку доводам, наведеним у апеляційній скарзі. Відповідно до ч. 7, ч. 8 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. За наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та прийняти нову постанову. Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає, що постанова місцевого суду підлягає скасуванню з постановленням нової постанови, якою матеріали адміністративної справи слід направити на новий судовий розгляд в суд першої інстанції, під час якого необхідно усунути зазначені порушення, а саме врахувати постанови Турківського районного суду Львівської області від 12 серпня 2025 року (справа №458/734/25) та Залізничного районного суду м. Львова від 31 жовтня 2025 року (справа №462/5264/25), перевірити аргументи зазначені в апеляційні скарзі адвоката Миньо М.М. постановити законне, обґрунтоване та належним чином мотивоване рішення. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, постановив: апеляційну скаргу адвоката Миньо Миколи Миколайовича задоволити частково. Постанову Залізничного районного суду м. Львова від 23 січня 2026 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення скасувати, матеріали провадження щодо ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 130 КУпАП скерувати на новий судовий розгляд Залізничним районним судом м. Львова. Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Партика І.В.