Постанова 4855 № 320/18748/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/18748/23 Суддя (судді) першої інстанції: Панова Г. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 лютого 2026 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Кучми А.Ю., суддів Безименної Н.В., Бєлової Л.В. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 травня 2025 року (м. Київ, дата складання повного тексту не зазначається) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеський області, третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И Л А : ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду, в якому просить: - визнати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 2 на підставі п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» протиправними; - зобов`язати Головне Управління Пенсійного Фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 період роботи, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 2 на підставі п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а саме з 01.02.2008 по 27.04.2018, з 01.05.2018 по 27.03.2022, та з 01.04.2022 по 10.01.2023 - згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області призначити і здійснити виплату ОСОБА_1 , пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 2 на підставі п. 2 ч. 2 ст. 14 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з дати виникнення права на її призначення, а саме з 15.12.2022. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що по досягненню пенсійного віку він звернувся до пенсійного органу про призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до ч. 1, 2 ст. 114 Закону №1058-IV, маючи стаж роботи на посадах, що за шкідливими умовами праці, відносяться до посад, зайнятість на яких дає йому право на пенсію на пільгових умовах. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №104850006569 від 18.01.2023 відмовлено у призначенні такої пенсії з підстав відсутності у нього необхідного пільгового стажу за Списком №2. Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позивач звернувся за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», відповідачем прийнято рішення про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону №1058-IV у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 20 травня 2025 року адміністративний позов задоволено. Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідачі подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Апеляційні скарги обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з`ясування усіх фактичних обставин у справі. Апелянти вказують на відсутність правових підстав для призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону №1058-IV у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу. Позивачем подано відзиви на апеляційні скарги в яких зазначено про безпідставність доводів апеляційних скарг, відсутність підстав для їх задоволення та відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції. Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін. Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач 10.01.2023 звернувся до пенсійного органу з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до п.2 ч. 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». У подальшому, згідно з Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (із змінами) після реєстрації вказана заява позивача за принципом екстериторіальності була передана на розгляд до ГУ ПФУ в Одеській області. За результатами розгляду такої заяви та поданих документів ГУ ПФУ в Одеській області прийняло рішення № 104850006569 від 18.01.2023 про відмову у призначенні пенсії, яким відмовило позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв`язку із відсутністю необхідного пільгового стажу відповідно до п. 2 ч. 2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Відповідно до п.2 ч.2 ст. 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Страховий стаж позивача становить 37 років 01 місяць 21 день, пільговий стаж за Списком №2 складає 0 років 0 місяців. Не зараховано період роботи з 09.06.1986 по 12.11.1986, оскільки неможливо ідентифікувати назву підприємства на печатці, що засвідчує запис про звільнення. До пільгового стажу не зараховано період з 28.04.2018 по 14.12.2022, оскільки відсутній перелік робочих місць з пільговим пенсійним забезпеченням, а також не підтверджено зайнятість повний робочий день на роботах з шкідливими і важкими умовами праці, оскільки згідно Індивідуальних відомостей про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування позивач з квітня 2021 року працює у Житлово-Будівельному кооперативі «Підземшляхбудівець». За наявним страховим стажем позивач має право на пенсійну виплату з 15.12.2027. Позивач, вбачаючи в зазначеному порушення своїх прав, звернувся до суду з даним адміністративним позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходи з того, що посади, на яких працював позивач передбачені Списком № 2, а тому, періоди з 01.02.2008 по 27.04.2018, з 01.05.2018 по 27.03.2022, та з 01.04.2022 по 10.01.2023 - зараховуються до стажу, який дає право на пенсію на пільгових умовах Список №2. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV). Відповідно до ст. 1 Закону № 1058-IV (в редакції на час звернення позивача до відповідача) пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом. Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Згідно зі ст. 114 Закону №1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті. Відповідно до ч.2 ст. 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Так, з трудової книжки позивача вбачається, що на посадах, які дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2 він працював: 1) в Акціонерній енергопостачальній компанії «Київенерго» Теплові мережі Київенерго: - з 01.02.2008 (наказ №210г від 01.02.2008 року) по 01.04.2013 (наказ №1459-1 від 01.04.2013 року) на посаді електрогазозварника п`ятого розряду; 2) у Структурному відокремленому підрозділі «Київські теплові мережі» ПАТ «Київенерго»: - з 01.04.2013 (наказ №4237-к від 01.04.2013) по 24.04.2018 (наказ №2832-к від 24.04.2018 року) на посаді електрогазозварника п`ятого розряду; 3) у Структурному підрозділі «Київські теплові мережі» КП «Київтеплоенерго»: - з 28.04.2018 року (наказ №40-к від 27.04.2018) по день звернення до суду на посаді електрогазозварника п`ятого розряду. Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 01.12.2005 №1451/11731, встановлено, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року. Списки №№ 1, 2 затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173 застосовуються до пільгової роботи до 31 грудня 1991 року; якщо пільгова робота продовжується після 01 січня 1992 року (або тільки почалася після цієї дати), але не більше як до 11 березня 1994 року, - застосовуються Списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року № 10; якщо пільгова робота продовжується після 11 березня 1994 року (або тільки почалась після цієї дати), але не більше як до 16 січня 2003 року, - застосовуються Списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року №

162. Розділом XXXII «Загальні професії» Списку № 2 виробництв, цехів, професій і посад з важкими умовами праці, роботи в яких надає право на пенсію на пільгових умовах і у пільгових розмірах, затвердженою постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173, передбачалися професії «газозварювальник», «електрозварювальник». Розділом XXXIII «Загальні професії» Списку № 2 виробництв, цехів, професій і посад з важкими умовами праці, роботи в яких надає право на пенсію на пільгових умовах і у пільгових розмірах, затвердженою постановою Ради Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року №2 10, передбачалися професії «газозварювальник», «електрозварювальник». Постановою Кабінету Міністрів від 11 березня 1994 року № 162 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» затверджено Список № 2 виробництв, цехів, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, в якому у розділі XXXIII «Загальні професії» передбачені професії «електрозварники» та «газозварники». Постановою Кабінету Міністрів від 16 січня 2003 року № 36 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» затверджено Список № 2 виробництв, цехів, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, в якому у розділі XXXIII позиція 33 передбачені професії «електрогазозварник» та «газозварник». Згідно статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ від 12 серпня 1993 року № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У відповідності до п. 3 вказаного Порядку, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Тобто, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення. Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі №234/13910/17, від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17, від 25.04.2019 у справі № 336/6112/16-а та від 31.10.2019 у справі № 688/4170/16-а, 18 травня 2021 року у справі № 229/2330/17, 24 червня 2021 року у справі № 758/15648/15-а, від 20 вересня 2022 року у справі № 291/1321/17. Жодних зауважень щодо записів у трудовій книжці позивача у спірному рішенні відповідач не вказав, періоди роботи записані чітко, записи скріплені печатками та підписами уповноваженої особи, а тому сумніватись у достовірності відомостей, внесених у трудову книжку у пенсійного органу немає. Крім того, позивачем було отримано довідку з Комунального підприємства Виконавчого органу КМДА «Київтеплоенерго» (теперішнє місце роботи) про підтвердження його роботи по списку №2. Інші підприємства, на яких працював позивач з 2008 року (дані про які містяться в індивідуальних відомостях), а саме Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго» Теплові мережі Київенерго (пізніше - Філіал «Теплові мережі Київенерго»), Структурний відокремлений підрозділ «Київські теплові мережі» ПАТ «Київенерго», фактично не здійснюють свою діяльність, тому у позивача немає можливості надати первинні документи та пільгові довідки, як цього вимагав відповідач. Також позивачем направлено лист до ПАТ «Київенерго» та АТ «К. Енерго» з проханням надати йому пільгові довідки. Лист направлений до АТ «К. Енерго» було повернуто позивачу на зворотну адресу, від ПАТ «Київенерго» відповіді не було. Згідно з частиною 3 статті 44 Закону №1058-IV, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. Крім того, відповідно статті 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення», органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 за №1566/11846 (далі - Порядок № 22-1). Пунктом 4.2. передбачено, що орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі. Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. З аналізу викладених вище положень вбачається, що органи, які призначають пенсію мають право перевіряти надані заявником документи, а саме вимагаючи відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряючи обґрунтованість їх видачі. Такі повноваження Пенсійного фонду повинні бути використані з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких вони спрямовані. Проте в матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б свідчили про вчинення відповідачем дій, спрямованих на проведення перевірки відомостей у поданих позивачкою документах. Отже, відповідач своїм право не скористався, яким дає йому діюче законодавство і прийняв рішення про відмову у призначенні пенсії за віком по формальним підставам. Слід зазначити, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 по справі №687/975/17 зроблений висновок про те, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці чи інших офіційних документах. У постанові по справі №754/14898/15-а Верховний Суд стосовно аналогічних правовідносин зазначає, що підставою для призначення пенсії на пільгових умовах є відповідний підтверджений стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки чи інших документів (довідок, наказів), оскільки визначальним є саме підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах. Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30 вересня 2019 року у справі №638/18467/15-а. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що посади, на яких працював позивач передбачені Списком № 2, а тому, періоди з 01.02.2008 по 27.04.2018, з 01.05.2018 по 27.03.2022, та з 01.04.2022 по 10.01.2023 - зараховуються до стажу, який дає право на пенсію на пільгових умовах Список №2, враховуючи, що оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №104850006569 від 18.01.2023 про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах винесене відповідачем без урахування усіх обставин, які мають значення для його прийняття та без дослідження усіх наданих заявником документів згідно з тими записами, які містяться в його трудовій книжці, таке рішення не відповідає критеріям, визначеним у ч. 2 ст. 2 КАС України, у зв`язку з чим є протиправним та підлягає скасуванню. Щодо позовної вимоги зобов`язального характеру про призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах з 15.12.2022 відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV, суд першої інстанції вірно врахував, що за змістом вказаної норми необхідними умовами для призначення такої пенсії є вік 55 років, наявність страхового стажу особи не менше 30 років, з яких на роботах за Списком №2 не менше 12 років і 6 місяців. Перші дві складові умови (вік 55 років та страховий стаж особи не менше 30 років), які необхідні для реалізації відповідного права, відповідачем не заперечується. Відсутність третьої складової (не менше 12 років і 6 місяців стажу за Списком №2) відповідачем не доведена. Таким чином, виконані всі умови, визначені п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 45 Закону України №1058-ІV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. Оскільки позивач із заявою про призначення пенсії та необхідними документами звернувся до відповідача 10.01.2023, пенсія за віком на пільгових умовах повинна бути призначена позивачу з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку. Згідно з даними паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 дата народження позивача 14.12.1967, відповідно 55-річного віку він досяг ІНФОРМАЦІЯ_1 , тому пенсія має бути призначена з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, а саме з 15.12.2022. Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що належним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, як орган, що призначає пенсію, призначити пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з 15.12.2022. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Доводи апеляційних скарг зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Враховуючи наведене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, надав належну оцінку дослідженим доказам та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційні скарги залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 травня 2025 року - без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України. Повний текст постанови виготовлено 24.02.2026. Головуючий суддя: А.Ю. Кучма Судді: Н.В. Безименна Л.В. Бєлова