Постанова Київський апеляційний суд № 758/11675/25

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 20 лютого 2026 року м. Київ Справа № 758/11675/25 Провадження: № 22-ц/824/5512/2026 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т. О. суддів Верланова С. М., Нежури В. А. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу адвоката Жмуренко Влади Миколаївни в інтересах ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду міста Києва від 27 жовтня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Якимець О. І., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в с т а н о в и в: У серпні 2025 року ТОВ «Юніт Капітал» звернулось до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 28.06.2019 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачкою укладено кредитний договір № 202202403 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, створеного за допомогою одноразового персонального ідентифікатора 52EPG2R9. 28.06.2019 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 25 530 грн на банківську карту № НОМЕР_1 , яку відповідачка вказала у заявці при укладенні кредитного договору. 28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, за умовами якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов`язалось відступити ТОВ «Таліон Плюс» зазначені у відповідних реєстрах вимоги, а фактор зобов`язався їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за плату на умовах, визначених цим договором. У подальшому між сторонами укладалися додаткові угоди. Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 89 від 15.07.2020 року до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідачки на загальну суму 51 478,44 грн. 05.08.2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01, за умовами якого ТОВ «Таліон Плюс» зобов`язався відступити ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язався їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Таліон Плюс» за плату на умовах, визначених цим договором. Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 9 від 30.05.2023 року до договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 року від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідачки на загальну суму 25 948,44 грн. Зазначив, що 04.06.2025 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» уклали договір факторингу № 04/06/25-Ю, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором на загальну суму 51 478,44 грн. Оскільки ОСОБА_1 умови кредитного договору не виконуються, заборгованість за кредитним договором не погашена, а тому з останньої на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у розмірі 51 478,44 грн, з яких: 25 530 грн - тіло кредиту, 25 948,44 грн - відсотки за користування кредитом. Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 27 жовтня 2025 року позов ТОВ «Юніт Капітал» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором у розмірі 51 478,44 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000 грн. Не погодившись із таким судовим рішенням, адвокат Жмуренко В. М. в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просила скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що матеріали справи не містять належних доказів укладення між нею та первісним кредитором кредитного договору в порядку, визначеному Законом України «Про електронну комерцію», оскільки наданий позивачем примірник договору не містить електронного підпису одноразовим ідентифікатором, відсутні дані, які б дозволяли перевірити факт його накладення, а також відсутні будь-які витяги з інформаційно-телекомунікаційної системи кредитодавця щодо реєстрації відповідачки, направлення оферти, отримання акцепту та надсилання їй примірника договору. За таких обставин, на думку скаржника, відсутні підстави вважати кредитний договір укладеним. Крім того, скаржник зазначає, що навіть за умови наявності кредитних правовідносин, проценти за користування кредитом нараховані неправомірно та в розмірі, що не відповідає умовам договору, оскільки загальна сума процентів, передбачена графіком платежів, становить 17 081,26 грн, тоді як судом фактично стягнуто проценти у більшому розмірі. Також наголошує, що за відсутності належних доказів укладення договору відсутні правові підстави для нарахування будь-яких процентів. Окремо скаржник звертає увагу на відсутність належних та допустимих доказів переходу права вимоги за спірним кредитним договором від первісного кредитора до позивача, оскільки у матеріалах справи відсутні докази первинного відступлення права вимоги, зокрема платіжні документи на підтвердження виконання договору факторингу, що ставить під сумнів наявність у позивача права вимоги до відповідачки. Ухвалами Київського апеляційного суду від 25 грудня 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження. У додаткових поясненнях ТОВ «Юніт Капітал» заперечило проти апеляційної скарги та значило, що кредитний договір укладено належним чином в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, відповідачка була ознайомлена з умовами та не відмовилась від договору. Розрахунок заборгованості вважає належним доказом, а проценти - нарахованими відповідно до договору. Перехід права вимоги, на думку позивача, підтверджений договорами факторингу та реєстрами прав вимоги, що засвідчують безперервний ланцюг правонаступництва. Також у додаткових поясненнях ТОВ «Юніт Капітал» послалося на постанову Верховного Суду від 07.01.2026 року у справі № 727/2790/25, в якій, на його думку, узагальнено підхід до правомірності переходу права вимоги за аналогічними договорами факторингу між ТОВ «Манівео», ТОВ «Таліон Плюс», ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та подальшим набувачем. Позивач звертає увагу суду на висновок Верховного Суду про те, що за договором факторингу допускається відступлення як наявних, так і майбутніх грошових вимог (ст. 1078 ЦК України), а перехід права вимоги відбувається в момент підписання відповідного реєстру прав вимоги. Також наголошується на презумпції правомірності правочину (ст. 204 ЦК України) та обов`язку суду враховувати правові висновки Верховного Суду при вирішенні спору. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до ч.ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Як убачається із матеріалів справи та встановлено судом, 28.06.2019 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_2 укладено договір №202202403 на суму 25 530 грн із сплатою процентів строком на 84 днів шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок позичальника. 28.11.2018 року між первісним кредитором та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором № 202202403 від 28.06.2019 року, що підтверджується витягом з реєстру прав вимоги № 89 від 15.07.2020 року. 05.08.2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором № 202202403 від 28.06.2019 року, що, як зазначає позивач, підтверджується витягом з реєстру прав вимоги № 9 від 30.05.2023 року. 04.06.2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу № 04/06/25-Ю. Відповідно до витягу з реєстру боржників за договором факторингу № 04/06/25-Ю від 04.06.2025 року від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідачки на загальну суму 51 478,44 грн. Відповідно до виписки з особового рахунка за кредитним договором № 202202403 від 28.06.2019 року, заборгованість перед ТОВ «Юніт Капітал» станом на 25.06.2025 року складає 51 478,44 грн, з яких: 25 530 грн - прострочене тіло, 25 948,44 грн - прострочені відсотки. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що кредитний договір № 202202403 від 28.06.2019 року укладено в електронній формі належним чином, відповідачка отримала 25 530 грн, що підтверджено банківською випискою, а позивач довів безперервність переходу права вимоги за договорами факторингу. Нарахування відсотків відповідає умовам договору, а строк позовної давності не сплив з урахуванням його продовження на період карантину. Перевіряючи вказані висновки суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів ураховує наступне. Відповідно до положень ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України). Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». У ст. 3 Закону визначено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. За змістом ч.ч. 3, 4, 6 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Як убачається з матеріалів справи, 28.06.2019 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_2 укладено договір № 202202403 в електронній формі, створений в особистому кабінеті позичальника, за умовами якого кредитні кошти надаються позичальнику в безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки. Відповідно до п. 2.1. договору, кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в сумі 25 530 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти кредитодавцю відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правил. На підтвердження укладення договору позивач надав довідку щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», в якій зазначено, що договір № 202202403 від 28.06.2019 року підписаний відповідачкою з використанням одноразового ідентифікатора 52EPG2R9, направленого останній 28.06.2019 0:00:00, на номер телефону - НОМЕР_2 , ідентифікатор введено позичальником/відправлено товариству 28.06.2019 21:19:23, перерахування грошових коштів позичальнику 28.06.2019 21:19:34, сума кредиту - 25 530 грн, строк кредитування - 84 дні, процентна ставка: 1,21 % в день. Відразу після вчинених дій товариством було перераховано грошові кошти у розмірі 25 530 грн на банківську карту (НОМЕР_1), що належить відповідачці, що підтверджує той факт, що ОСОБА_2 прийняла пропозицію ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Позивач надав суду платіжне доручення № f06412f3-76fa-49c5-901f-3ab6a934b2f8 від 28.06.2019 року, відповідно до якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало на рахунок ОСОБА_2 НОМЕР_1 грошові кошт у розмірі 25 530 грн. Довідкою ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» підтверджено, що на виконання кредитного договору № 202202403 від 28.06.2019 року кредитодавцем було ініційовано платіжну операцію, шляхом подання надавачу фінансових платіжних послуг платіжної інструкції, а надавачем послуг з наступними реквізитами: надавач платіжних послуг платника / отримувача: АТ КБ «ПриватБанк», код банку (МФО): 305299, код за ЄДРПОУ: 14360570; особа платника: ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», код ЄДРПОУ: 38569246; особа отримувача: ОСОБА_1., РНОКПП НОМЕР_3 ; рахунок платника: НОМЕР_4 ; транзитний рахунок для перерахування коштів отримувачу: НОМЕР_5 ; рахунок/платіжна карта отримувача: НОМЕР_1, термін дії: 03.2027; сума платіжної операції: 25 530 грн; ідентифікатор платіжної операції: f06412f3-76fa-49c5-901f-3ab6a934b2f8; дата ініціювання платіжної інструкції: 28.06.2019 21:19:23; дата завершення платіжної операції (проведення платіжної операції надавачем послуг): 28.06.2019 21:19:34. Окрім того, 09.09.2025 року на виконання вимог ухвали Подільського районного суду міста Києва від 06 серпня 2025 року з АТ КБ «ПриватБанк» надійшла інформація з якої вбачається, що на ім`я ОСОБА_3 в банку емітовано карту № НОМЕР_6 , а також надано виписку по рахунку, з якого вбачається зарахування коштів 28.06.2019 року на суму 25 530 грн. Дійсність такого перерахування підтверджено АТ КБ «ПриватБанк», яке є незацікавленою особою у справі, а отже вказаний доказ є достовірним. Таким чином, вищезазначені докази в їх сукупності, зокрема: платіжне доручення № f06412f3-76fa-49c5-901f-3ab6a934b2f8 від 28.06.2019 року, документ, виданий та підписаний первинним кредитором та вищезазначена виписка ATКБ «ПриватБанк» по рахунку відповідачки, свідчать про те, що відповідачка 28.06.2019 року отримала зазначені кредитні кошти за договором № 202202403 від 28.06.2019 року у розмірі 25 530 грн, тобто кредитодавець ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» належним чином виконало свої зобов`язання за вищевказаним кредитним договором. Відповідачкою фактично не заперечується факт належності їй картки з таким номером, а також факт надходження на її картку грошових коштів. Відповідно до ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає. Пунктом 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06.02.2014 року № 352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03.04.2009 року №231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб`єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі, права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі, шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення. Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). З матеріалів справи вбачається, що позивачем належними та допустимими доказами доведений факт переходу права вимоги до відповідачки за кредитним договором від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», і наступні переходи прав вимоги до останнього кредитора - ТОВ «Юніт Капітал». З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що ТОВ «Юніт Капітал» доведено факт переходу до нього права вимоги до ОСОБА_1 за укладеним договором № 202202403 від 28.06.2019 року. Доводи скаржника про відсутність платіжних документів на підтвердження виконання договору факторингу не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують обставин переходу до позивача права вимоги за кредитним договором № 202202403 від 28.06.2019 року. Так, в договорах факторингу чітко визначено, що моментом набуття права вимоги є підписання реєстру прав вимоги акту прийому-передачі реєстру. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України). За змістом ст. 526, ч. 1 ст. 530, ст. 610 та ч. 1 ст. 612 ЦК України для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням. Відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Відповідно до виписки з особового рахунка за кредитним договором № 202202403 від 28.06.2019 року, заборгованість перед ТОВ «Юніт Капітал» станом на 25.06.2025 року складає 51 478,44 грн, з яких: 25 530 грн - прострочене тіло, 25 948,44 грн - прострочені відсотки. Позивачем на підтвердження своїх позовних вимог надано розрахунки заборгованості створені та підписані електронними підписами ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс». Наступними факторами жодних нарахувань не здійснювалось. Дані документи є належними, повними та вичерпними доказами заборгованості, оскільки вони охоплюють всі необхідні обчислення сум, які стягуються. Зокрема, містять таблиці з даними та обчисленнями, з яких можна зрозуміти яким чином отримано результат відповідно до вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України. Зокрема, з матеріалів справи вбачається, що алгоритм нарахування такої заборгованості погоджений договором № 202202403 від 28.06.2019 року. Як убачається зі змісту п. 3.2. договору, кредит надається строком на 84 днів. Строк дії договору починається з моменту його укладення сторонами. Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у наступному розмірі - 441,65 % річних від суми кредиту за весь час користування, починаючи з першого дня надання суми кредиту позичальнику та до закінчення строку на який видавався кредит (п. 3.4. договору). Таким чином, TOB «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» здійснювало нарахування відсотків у межах строку визначеного п. 3.2. договору, а саме 84 днів. З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до вірного висновку щодо стягнення з відповідачки відсотків за користування кредитом. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції повно і всебічно досліджено наявні у справі докази та дана їм належна правова оцінка, правильно встановлено обставини справи, в результаті чого ухвалено законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального права. Відповідно до ч. 3 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. За таких підстав апеляційну скаргу адвоката Жмуренко В. М. в інтересах ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення Подільського районного суду міста Києва від 27 жовтня 2025 року залишити без змін. Оскільки колегія суддів залишає без задоволення апеляційну скаргу адвоката Жмуренко В. М. в інтересах ОСОБА_1 , перерозподіл судових витрат не здійснюється. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375 381-384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу адвоката Жмуренко Влади Миколаївни в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Подільського районного суду міста Києва від 27 жовтня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий Т. О. Невідома Судді С. М. Верланов В. А. Нежура