Постанова Київський апеляційний суд № 381/5010/25

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua Єдиний унікальний номер справи № 381/5010/25 Головуючий у суді першої інстанції - Анапріюк С.П. Номер провадження № 22-ц/824/5021/2026 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 лютого 2026 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Яворського М.А. (суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О., розглянувши цивільну справу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», поданою представником Хлопковою Марією Сергіївною, на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 19 листопада 2025 року, ухвалене під головуванням судді Анапріюк С.П. у місті Фастів, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,- ВСТАНОВИВ: У вересні 2025 року ТОВ «Юніт Капітал»звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просило стягнути з останнього на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором №806174794 від 28 лютого 2020 року у розмірі 14 360,84 грн, судові витрати у розмірі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 000 грн. Позовні вимоги мотивовано тим, що 28 лютого 2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №806174794 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, створеного за допомогою одноразового персонального ідентифікатора 4H8AH57N. Перед укладенням Кредитного договору відповідач з метою отримання кредиту самостійно за допомогою мережі Інтернет перейшов та зареєструвався на сайті первісного кредитора www.moneyveo.ua і в подальшому заповнив та подав заявку на отримання грошових коштів в кредит. Після чого пройшов належну перевірку (верифікацію), ознайомився та підтвердив згоду з офертою, індивідуальною частиною кредитного договору, правилами надання грошових коштів у позику. Внаслідок чого, отримав на номер телефону персональний одноразовий ідентифікатор, яким підписав кредитний договір та надав згоду на пропозицію первісного кредитора щодо укладення кредитного договору. Отже, відповідач сам ініціював укладення кредитного договору, виконавши для цього всі необхідні вищезазначені дії. Згідно умов кредитного договору, первісний кредитор виконав свій обов`язок та перерахував відповідачу, шляхом ініціювання через банк провайдер, грошові кошти у розмірі: 5 250 грн 28 лютого 2020 року на банківську карту № НОМЕР_1 відповідача. Отже, первісний кредитор свої зобов`язання надати грошові кошти виконав у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням, довідкою та письмовими поясненнями первісного кредитора. 28 листопада 2018 року між первісним кредитором та ТОВ «Таліон плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01 (далі договір факторингу №1). У подальшому до договору факторингу 1 укладалися додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії договору факторингу

1. Первісний кредитор та ТОВ «Таліон плюс» на виконання договору факторингу 1 підписали реєстр прав вимоги № 88 від 08 липня 2020 року, за яким від первісного кредитора до ТОВ «Таліон плюс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі зазначеному у реєстрі прав вимоги. Додатково, для підтвердження факту передачі грошових коштів у розпорядження (фінансування) первісного кредитора зі сторони ТОВ «Таліон плюс» згідно договору факторингу 1 саме за відступлення права вимоги у обсязі кредитних договорів, які зазначені у реєстрі прав вимоги № 88 від 08 липня 2020 року до договору факторингу 1 (до якого також входило відступлення права вимоги щодо заборгованості відповідача по кредитному договору) до позовної заяви додається акт звірки взаємних розрахунків та протокол узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимоги. 08 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» (далі ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс») укладено договір факторингу № 05/0820-01 (далі договір факторингу 2). ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на виконання Договору факторингу 2 підписали Реєстр прав вимоги № 9 від 30 травня 2023 року до Договору факторингу 2, за яким від ТОВ «Таліон плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги. Додатково, для підтвердження факту передачі грошових коштів у розпорядження (фінансування) ТОВ «Таліон плюс» зі сторони ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» згідно договору факторингу 2 саме за відступлення права вимоги у обсязі кредитних договорів, які зазначені у реєстрі прав вимоги № 9 від 30 травня 2023 року до договору факторингу 2 (до якого також входило відступлення права вимоги щодо заборгованості відповідача по кредитному договору) до позовної заяви додається платіжна інструкція. 04 червня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивачем укладено договір факторингу № 04/06/25-Ю (далі договір факторингу 3) відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Відповідно до Реєстру Боржників № б/н від 04 червня 2025 року за договором факторингу 3 від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 14 360,84 грн. Факт переходу прав вимог за кредитними договорами, які зазначені у реєстрі боржників №б/н від 04 червня 2025 року до позивача підтверджується актом прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу

3. Додатково, для підтвердження факту передачі грошових коштів у розпорядження (фінансування) ТОВ «ФК«ОНЛАЙН ФІНАНС» зі сторони позивача згідно договору факторингу 3 саме за відступлення права вимоги у обсязі кредитних договорів, які зазначені у реєстрі боржників вимоги№ б/н від 04 червня 2025 року до договору факторингу 3 (до якого також входило відступлення права вимоги щодо заборгованості відповідача по кредитному договору) до позовної заяви додається платіжна інструкція. Враховуючи вищезазначене, загальна сума заборгованості на момент подання позовної заяви, за кредитним договором № 806174794 від 28 лютого 2020 року, становить 14 360,84 грн, яка складається з: 5 249,72 грн - заборгованість по тілу кредиту; 9 111,12 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 0,00 грн заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи). Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 17 листопада 2025 року позову ТОВ «Юніт Капітал» залишено без задоволення. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, представник ТОВ «Юніт Капітал» - Хлопкова М.С. подав апеляційну скаргу в якій посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповноту з`ясування обставин, що мають значення для справи, неналежну оцінку доказів по справі, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції було встановлено факт укладення відповідачем кредитного договору з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», отримання грошових коштів у визначеному розмірі та факт їх неповернення. Позивачем доведено своє право вимагати від відповідача належного виконання за цим договором, оскільки на підтвердження надано дійсні договори факторингу, за якими до позивача перейшло право вимоги. За умовами укладених договорів, до фактора могло переходити право вимоги, яке виникне в майбутньому. Станом на момент підписання реєстрів боржників, зокрема, щодо відповідача, до цих договорів факторингу, права вимоги до нього виникло та було дійсним. Звертає увагу, що підготовлені розрахунки не суперечать один одному та узгоджуються з іншими доказами у справі, зокрема із витягами Реєстру прав вимоги до договорів факторингу. Вказує, що за весь період перебування права вимоги за договорами, позивач не здійснив жодних додаткових нарахувань і не застосував жодних штрафних санкцій до боржника. Суд апеляційної інстанції забезпечив право відповідача, в суді апеляційної інстанції подати відзив (заперечення) на апеляційну скаргу, направивши ухвалу Київського апеляційного суду від 12 грудня 2025 року про відкриття апеляційного провадження, разом з апеляційною скаргою шляхом поштового направлення на адресу зазначену в позовній заяві та в апеляційній скарзі. Ухвалу про відкриття провадження ОСОБА_1 отримав 28 січня 2025 року, що підтверджується зворотнім поштовим повідомленням (а.с. 246). Відзив на апеляційну скаргу у визначений судом апеляційної інстанції строк не надходив. Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. У відповідності до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно з ч. 3 ст. 369 ЦПК України, з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 28 лютого 2020 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 806174794 у формі електронного документу з використанням електронного підпису. Відповідно до п.1.1 за цим договором кредитодавець зобов`язується надати позичальнику кредит на суму 5 250,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом. Кредит надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником. Згідно до додатком 1 до договору №806174794 від 28 лютого 2020 року, сукупна вартість кредиту за дисконтною ставкою складає 100,30% від суми кредиту або 5 265,90. Проценти за користування кредитом у розмірі 0,30% від суми кредиту. Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за дисконтною процентною ставкою у розмірі 0,01% від суми кредиту за кожен день користування ним. У випадку користування кредитом понад строк встановлений договором п. 1.2 договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною процентною ставкою скасовуються і до взаємовідносин між сторонами застосовується базова процентна ставка у розмірі 1,70 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом. Базова процентна ставка за користування кредитом не застосовується протягом строку користування кредитом вказаного в п. 1.2 договору виключно за умови якщо розмір базової процентної ставки більший ніж 0,01% від суми кредиту за кожен день користування кредитом. Як вбачається з копії договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, що ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклали договір факторингу до умов якого, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» передає (відступає) ТОВ «Таліон Плюс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Таліон Плюс» приймає належні ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрах прав вимоги та становиться кредитором. Згідно копії додаткових угод до договору факторинг №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року уклали додаткову угоду № 19 від 28 листопада 2019 року, №26 від 31 грудня 2020 року, №27 від 31 грудня 2022 року, №31 від 31 грудня 2023 року, №32 від 31 грудня 2024 року, що строк дії договору факторинг продовжувався. За умовами цього договору до позивача перейшли права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі прав вимог. На підтвердження права вимоги до відповідача позивач надав документ з назвою «Реєстр прав вимоги №88 від 08.07.2020». 05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01. На підтвердження права вимоги до відповідача позивач надав документ з назвою «Реєстр прав вимоги №9 від 30 травня 2023 року до Договору факторингу №05/0820-01 від 05 серпня 2020 року», згідно з відомостями якого від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача. 04 червня 2025 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач уклали Договір факторингу №04/06/25-Ю. За умовами цього договору до позивача перейшли права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені у реєстрі боржників, який формується згідно Додатку 1 та є невід`ємною частиною цього договору. На підтвердження права вимоги до відповідача позивач надав документ з назвою «Реєстр боржників до Договору факторингу № 04/06/25-Ю від 04 червня 2025 року», згідно з відомостями якого від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача. На підтвердження розміру заборгованості позивач подав до суду документи з назвою «Розрахунок заборгованості за кредитним договором №806174794 від 28.02.2020», згідно з відомостями якого заборгованість за кредитним договором не погашена, залишок заборгованості складає 14360,84 грн. Також надав документ з назвою «Виписка з особового рахунка за кредитним договором №806174794, за яким заборгованість за кредитним договором не погашена, залишок заборгованості складає 14 360,84 грн. На виконання ухвали суду про витребування доказів АТ КБ «Приватбанк» надало відповідь № 20.1.0.0.0/7-251008/48970-БТ від 11 жовтня 2025 року, згідно з відомостями якої платіжна картка № НОМЕР_2 емітована картка на ім`я ОСОБА_1 .. Також надано фінансовий номеру телефону та підтверджуючий документ про зарахування 5 250,00 грн на банківський рахунок, для обслуговування якого було емітовано зазначену платіжну картку, за вказаний період. Крім цього, банк надав довідку/виписку Рух грошових коштів по рахунку відкритого до вказаної платіжної картки за період з 28.02.2020 по 04.03.2020 року з відображенням часу зарахування коштів.. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог мотивував своє рішення тим, що позивачем не доведено наявність у відповідача боргу у спірних правовідносинах з огляду на те, що надана на вимогу суду виписка про рух коштів по рахунку містить інформацію станом на 04 березня 2020 року та ця інформація витребувана судом в межах заявленого позивачем клопотання про витребування доказів. Докази того, що відповідач протягом більше п`яти років не виконав свої обов`язки за цим договором і заборгованість відповідає сумі, що заявлена у позові, позивач не надав та вони у матеріалах справи відсутні. Рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає вказаним вимогам закону виходячи з наступного. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Апеляційний суд не може повністю погодитись із вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Оцінюючи висновки суду по суті позовних вимог та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд керується наступним. Так, основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України. Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України. Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України. Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору. За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів. У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України). Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі. Відповідно до правового висновку, висловленого Верховним Судом у постановах від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України). У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Особливості укладання договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон). Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»). Відповідно до частини третьої статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону). Згідно із частиною шостою статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. За правилом частини восьмої статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Стаття 12 Закону визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 травня 2021 року у справі №761/35556/14 зроблено висновок, що «невід`ємною складовою правильної правової кваліфікації судами спірних договірних відносин є визначення правової природи договору, який є основою їх виникнення. Виходячи зі змісту статті 640 ЦК України, залежно від моменту виникнення цивільних прав і обов`язків у сторін договору, законодавець розрізняє договори консенсуальні і реальні. Консенсуальний договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Щодо реальних договорів, для укладення яких, крім згоди сторін, вимагається передання майна або вчинення іншої дії, частина друга статті 640 ЦК України передбачає правило, за яким договір вважається укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України кредитний договір - це договір, за яким банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір за своєю юридичною природою є консенсуальним». У справі, яка переглядається, встановлено, що при підписанні кредитного договору № 806174794 між відповідачем та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» сторонами було погоджено всі істотні умови договору. Підписавши вказаний договір, відповідач добровільно погодився на визначені у ньому умови кредитування, взявши на себе відповідні зобов`язання. Відповідно до Закону договори вважаються такими, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цих договорів у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача. Позивачем до першої інстанції було надано докази переказу грошових коштів у розмірі 5 250 грн на користь відповідача, а саме: платіжне доручення від 28 лютого 2020 року. У довідці щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», ОСОБА_1 зазначений як позичальник, сума кредиту - 5 250 грн, строк кредитування - 30 днів, процентна ставка - 1,7 % в день, акцепт оферти позичальником - підписання договору одноразовим ідентифікатором 4H8AH57N відбувся 28.02.2020 о 18:20:45. Крім того, на виконання вимог ухвали Фастівського міськрайонного суду Київської області від 29 вересня 2025 року,АТ КБ «Приватбанк» надало відповідь № 20.1.0.0.0/7-251008/48970-БТ від 11 жовтня 2025 року, згідно з відомостями якої платіжна картка № НОМЕР_2 емітована картка на ім`я ОСОБА_1 .. Також надано фінансовий номеру телефону та підтверджуючий документ про зарахування 5 250,00 грн на банківський рахунок, для обслуговування якого було емітовано зазначену платіжну картку, за вказаний період. Надаючи правову оцінку зазначеному, колегія суддів апеляційного суду вважає вказані докази є належними та достатніми для висновку про виконання первісним кредитором ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» свого обов`язку за кредитним договором № 806174794 від 28 лютого 2020 року. Жодних доказів на спростування факту отримання коштів, користування наданими кредитними коштами, тобто, існування між сторонами договірних відносин позичальника і кредитора, відповідачем надано не було. Доказів протилежного матеріали справи не містять, як з приводу укладення договорів, так і належності відповідачу зазначеного номеру телефону чи ненадходження на нього смс-кодів, а також отримання зазначених коштів, тобто не спростовано відповідачем, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком. До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18; від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19; від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19 і від 16 грудня 2020 року у справі №561/77/19. Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості відповідач має заборгованість у розмірі 14 360,84 грн, яка складається з: 5 249,72 грн - заборгованість по тілу кредиту; 9 111,12 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом. Стороною відповідача даний розрахунок не спростовано, не надано власного розрахунку чи доказів виконання боргових зобов`язань. Правильність розрахунків не є доводом апеляційної скарги. За вказаних обставин, колегія суддів вважає доведеним та обґрунтованим наявність у відповідача заборгованості в розмірі 14 360,84 грн. Разом з цим, досліджуючи обставини та підстави переходу права вимоги в аспекті доводів апеляційної скарги, суд звертає увагу на наступне. У частині першої статті 512 ЦК України зазначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Положеннями статей 1077, 1078 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти у розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Згідно зі статтею 1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Частинами першою, другою статті 1082 ЦК України встановлено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли унаслідок укладення договору, підлягають виконанню. В матеріалах справи наявні належно завірені копії договору факторингу № 28/1118-01 укладеного 28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» відповідно до якого, клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, на умовах, визначених цим договором. Фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідатиме перед фактором, якщо одержані ним суми будуть меншими від суми, сплаченої фактором клієнту, та меншими від загальної суми зобов`язання боржника. Разом з правом вимоги до фактора переходять інші права та обов`язки клієнт за кредитним договором. У випадку укладення сторонами більше ніж одного Реєстру прав вимоги, кожен наступний Реєстр прав вимог є самостійним додатком, та не змінює його (п. 2.2). Право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами Реєстру прав вимоги, по формі встановленій у відповідному додатку. Підписанням Реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним Реєстром прав вимоги (п. 4.1). Відповідно пункту 1.3 договору, правом вимоги є всі права клієнта за кредитним договором, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Згідно з п. 8.1 цього договору, договір набуває чинності та всі права та обов`язки сторін за цим договором набувають повної юридичної сили з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками (за наявності її у сторони). Строк дії вказаного договору згідно п. 8.2 було встановлено до 28 листопада 2019 року. У подальшому додатковими угодами вносились зміни до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, відповідно до яких, зокрема, строк його дії було продовжено до 31 грудня 2024 року включно. (а.с. 132 - 145) 05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01 відповідно до якого, клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, на умовах, визначених цим договором. 04 червня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» було укладено договір факторингу № 04/06/25-Ю, відповідно до якого до ТОВ «Юніт Капітал» відступлено право вимоги до відповідача за кредитним договором. Відповідно до реєстру боржників за договором факторингу № 04/06/25-Ю від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 14 360,84 грн. Умовами укладених договорів факторингу між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Таліон Плюс», між ТОВ «Юніт Капітал» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», передбачено право розпоряджатися правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі, відступати право вимоги на користь третіх осіб. Вказані договори факторингу підтверджують належний перехід прав вимоги до відповідача від ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» до ТОВ «Юніт Капітал». З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про те, що позивачем ТОВ «Юніт капітал» не доведено факту переходу до нього права вимоги до відповідачки за укладеним кредитним договором № 806174794 від 28 лютого 2020 року. Отже, доводи позивача, наведені в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду вказаної справи. Вирішуючи спір у справі, яка переглядається, суд першої інстанції не надав належної правової оцінки обставинам, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення учасників справи, іншим фактичним даним, які випливають із встановлених обставин, а тому висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову ТОВ «Юніт Капітал», без оцінки вказаних обставин у сукупності, не може вважатись обґрунтованим і таким, що відповідає положенням ст. 76, 81, 89 ЦПК України. Звертаючись із позовом ТОВ «Юніт Капітал» просило суд стягнути із відповідача на свою користь заборгованості за кредитним договором № 806174794 від 28 лютого 2020 року у розмірі 14 360,84 грн. Відповідачем фактично отримані та використані кредитні кошти, що підтверджується матеріалами справи. В добровільному порядку відповідач отримані у кредит кошти на користь ТОВ «Юніт Капітал» не повертав, а тому суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь кредитора ТОВ «Юніт Капітал» заборгованості у розмірі 14 360,84 грн, яка складається із 5 249,72 грн - заборгованість по тілу кредиту; 9 111,12 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 806174794 від 28 лютого 2020 року у розмірі 14 360,84 грн, а тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог. Відповідно до частин першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно із частиною 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. При подачі позовної заяви ТОВ «Юніт Капітал» сплатило судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. За подачу апеляційної скарги ТОВ «Юніт Капітал» сплатило судовий збір у розмірі 3 633,60 грн. За статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частини третя-п`ята статті 137 ЦПК України). Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів. Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування в справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та таке ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування. Такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року в справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) та в постанові Верховного Суду від 24 червня 2020 року в справі № 757/16448/17-ц (провадження № 61-48191св18). Позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» витрати на правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 7 000 грн. З матеріалів справи вбачається, що представником ТОВ «Юніт Капітал» у цій справі був адвокат Тараненко А. І., який діяв на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №4956, довіреності від 05 червня 2025 року, відповідно до якої ТОВ «Юніт Капітал» уповноважує адвоката Тараненка А.І. представляти інтереси в судах України. На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачу в суді першої інстанції до позовної заяви було долучено: договір про надання правничої допомоги №05/06/25-01 від 05 серпня 2025 року, додаткова угода № 25770513751 до договору про надання правничої допомоги №05/06/25-01 від 05 червня 2025 року, копію акту приймання-передачі наданих послуг до договору №05/06/25-01 від 05 червня 2025 року про надання правничої допомоги, згідно з яким адвокат надав клієнту послуги на загальну суму 7 000 грн. Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, якщо, на її думку, є недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 та від 06 грудня 2019 року у справі № 910/353/19, а також у постанові Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 910/7586/19. Разом з тим, сторона відповідача не скористалася правом на подання клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, понесених у судах першої та апеляційної інстанцій. Зважаючи, що судом апеляційної інстанції задоволено позовні вимоги в повному обсязі, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір за розгляд справи в судах першої і апеляційної інстанцій в сумі 6 056 грн, а також витрати на правничу допомогу у розмірі 7 000 грн. Керуючись ст. 526, 1054 ЦК України, ст. 7, 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал»задовольнити. Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської областівід 19 листопада 2025 рокускасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (ЄДРПОУ 43541163, 01024, м. Київ, вул. Рогнідинська, 4, літера А оф. 10) заборгованість за кредитним договором №806174794 від 28 лютого 2020 рокуу розмірі 14 360,84 грн. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (ЄДРПОУ 43541163, 01024, м. Київ, вул. Рогнідинська, 4, літера А оф. 10) судові витрати щодо оплати судового збору у розмірі 6 056 грн. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (ЄДРПОУ 43541163, 01024, м. Київ, вул. Рогнідинська, 4, літера А оф. 10) судові витрати на правничу допомогу у сумі 7 000 грн. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню відповідно до норм п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягає. Судді : _________ ________________ ______________ М.А.Яворський Т.Ц.Кашперська В.О.Фінагеєв.