Постанова 4824 № 757/49271/24-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ справа № 757/49271/24-ц провадження № 22-ц/824/12576/2025 18 листопада2025 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів: судді - доповідача Кирилюк Г. М. суддів: Рейнарт І. М., Ящук Т.І. при секретарі Черняк Д. Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальності «Інжиніринговий центр «Екскон» про визнання недійсним договору на закупівлю послуг із землеустрою, за апеляційними скаргами представника ОСОБА_1 - адвоката Крикунова Олександра Володимировича на рішення Обухівського районного суду Київської області від 28 квітня 2025 року та на додаткове рішення Обухівського районного суду Київської області від 05 травня 2025 року в складі судді Висоцької Г. В., встановив: 23.10.2024 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальності «Інжиніринговий центр «Екскон» (далі - ТОВ «ІЦ «Екскон»), в якому просив визнати недійсним договір на закупівлю послуг із землеустрою №1 від 21 січня 2022 року, укладений між позивачем та відповідачем. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 27 січня 2022 року ОСОБА_1 (замовник) та ТОВ «ІЦ «Екскон» ( виконавець) уклали договір №1 на закупівлю послуг з виконання комплексу робіт із землеустрою. За умовами вказаного договору виконавець зобов`язується виконати, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити послуги з виконання комплексу робіт із землеустрою, зокрема розроблення проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду місцевого значення гідрологічного заказника місцевого значення Урочище «Гощів» на землях державного підприємства «Київський лісгосп» на території Козинської селищної громади Обухівського району ( п.1.1). Вартість послуг за договором, відповідно до Протоколу погодження договірної ціни (додаток 2), що є невід`ємною частиною цього договору складає 258 000 грн без ПДВ ( п. 2.1). Розрахунки за виконані послуги проводяться в два етапи. Замовник здійснює попередню оплату в розмірі 50% від вартості послуг на момент підписання договору, наступний платіж - по завершенню виконання послуг ( п. 2.2). Строк надання послуг складає шість місяців, з моменту затвердження замовником завдання на складання проекту землеустрою (3.1). Договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 31 грудня 2022 року (п.8.1). Технічне завдання послуги з виконання комплексу робіт із землеустрою підписане сторонами 27.01.2022. Вказана обставина підтверджується Технічним завданням послуги з виконання комплексу робіт із землеустрою від 27.01.2022 року. Протокол погодження договірної ціни на закупівлю послуги з виконання комплексу робіт із землеустрою підписаний сторонами 27.01.2022 року. Вказана обставина підтверджується Протоколом погодження договірної ціни на закупівлю послуги з виконання комплексу робіт із землеустрою від 27.01.2022 року. Позивач зазначав, що згідно Положення про гідрологічний заказник місцевого значення Урочище «Гощів» вказаний заказник розташовується на землях державного підприємства «Київський лісгосп» на території Козинської селищної громади Обухівського району. Тобто, він не є землевласником або землекористувачем вказаної земельної ділянки, а тому не мав права укладати з позивачем оспорюваний правочин, предметом якого є послуги з використання комплексу робіт із землеустрою, зокрема розроблення проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж території природного заповідного фонду місцевого значення гідрологічного заказника місцевого значення Урочище «Гощів» на землях державного підприємства «Київський лісгосп» на території Козинської селищної ради Обухівського району. Сторонами оспорюваного правочину мали бути ТОВ «ІЦ «Екскон» та державне підприємство «Київський лісгосп» на території Козинської селищної громади Обухівського району. Позивач стверджує, що оспорюваний правочин не спрямований на набуття, зміну або припинення його цивільних прав та обов`язків, не спрямований на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним, не відповідає меті, завданням, принципам землеустрою. Отже, оспорюваний правочин є недійсним, таким, що вчинений з порушенням норм Закону України «Про землеустрій» та таким, що вчинений особою, яка не мала повноважень на його вчинення, а саме - позивач не мав повноважень діяти від імені гідрологічного заказника місцевого значення Урочище «Гощів» та укладати договір, предметом якого є земельна ділянка, яка належить державі. Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 28 квітня 2025 року в задоволенні позову відмовлено. Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про землеустрій" замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі, а також інші юридичні та фізичні особи. Тобто позивач мав право на укладення оспорюваного договору, вказаний договір був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Додатковим рішенням Обухівського районного суду Київської області від 05 травня 2025 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ІЦ «Екскон» витрати на правову допомогу в сумі 25 000 грн. 28.05.2025 представник ОСОБА_1 - адвокат Крикунов О. В. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Обухівського районного суду Київської області від 28 квітня 2025 року та ухвалити нове, яким позов задовольнити. Не погоджується з думкою суду, що замовником документації із землеустрою щодо конкретної земельної ділянки може бути будь-яка фізична, юридична особа. Відповідно до ст. 4 Закону України «Про землеустрій» суб`єктами землеустрою є: органи державної влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування; юридичні та фізичні особи, які здійснюють землеустрій; землевласники та землекористувачі. Відповідно до п. «б» частини першої статті 22 цього Закону землеустрій здійснюється на підставі укладених договорів між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою. Отже, лише землевласник або землекористувач можуть укласти договір з розроблення документації із землеустрою та бути стороною (замовником) в оспорюваному правочині. Аналогічна правова позиція викладена в постанові ВС КЦС від 19 лютого 2025 року у справі №686/14725/21, в постанові ВС КГС від 26.04.2018 у справі №902/1086/16. Позивач не був землевласником чи землекористувачем спірної земельної ділянки, і за даних обставин, не міг бути замовником документації із землеустрою відносно вказаної земельної ділянки. Додатково зазначив, що відповідачем вчасно не було виконано оспорюваний правочин, що також може свідчити про наявність сумніву у чинності оспорюваного правочину у відповідача. Не згоден з думкою суду, що намір сторони на укладення договору є визначальним для дійсності договору. Дозвіл землевласника/землекористувача на виготовлення технічної документації із землеустрою та на укладення оспорюваного правочину був відсутній. Виготовлення технічної документації із землеустрою без відповідного дозволу землевласника або землекористувача, а також без дотримання порядку прийняття рішення органом місцевого самоврядування, є незаконним і порушує основоположні засади земельного законодавства України. Завдання на складання проєкту землеустрою в технічне завдання послуги з виконання комплексу робіт із землеустрою складені 27.01.2022, отже з самого початку укладення оспорюваного правочину відповідач повинен був знати, що даний оспорюваний правочин по суті не міг бути спрямований на реальне настання правових наслідків. Додатковою обставиною, що вказує на недобросовісність відповідача, є порушення умов оспорюваного договору відповідачем, який не виконав правочин у шестимісячний строк встановлений законодавством та самим оспорюваним правочином. Отже, є підстави для визнання оспорюваного правочину недійсним. 28.05.2025 представник ОСОБА_1 - адвокат Крикунов О. В. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати додаткове рішення Обухівського районного суду Київської області від 05 травня 2025 року та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні заяви сторони відповідача про ухвалення додаткового судового рішення відмовити, або, в разі відмови, зменшити розмір витрати на правову допомогу з 25 000 грн до 5 000 грн. Посилається на те, що відповідачем у відзиві не було зазначено попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат і позивач не мав можливості оспорювати співмірність витрат на правову допомогу. Сума витрат на правову допомогу не відповідає критеріям реальності адвокатських витрат та розумності, стягнуті витрати є неспівмірними зі складністю справи, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань. Оскільки станом на день дебатів представнику відповідача було достеменно відомо про обсяг наданої ним правової допомоги, проте, доказів, що підтверджують розмір судових витрат до закінчення судових дебатів останній суду не надав, а поважних причин не подання вказаних доказів суду першої інстанції в заяві наведено не було, вважає, що вказана обставина була і є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення та розподіл судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката. 25.07.2025 представник ТОВ «ІЦ «Екскон» - адвокат Шипіцин О. В. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення Обухівського районного суду Київської області від 28 квітня 2025 року без змін, а апеляційну скаргу без задоволення Стягнути з ОСОБА_1 судові витрати, пов`язані з професійною правничою допомогою в суді апеляційної інстанції в сумі 10 000 грн. Докази на підтвердження витрат на оплату професійної правничої допомоги в Київському апеляційному суді буде подано до суду в межах строку, встановленого ч. 8 статті 141 ЦПК України. Вважає, що сторони мали право на укладення спірного договору, з чим погодився й суд першої інстанції. Доводи та посилання позивача на практику Верховного Суду не тільки не спростовують висновків суду першої інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, а й навіть підтверджують дані висновки. Верховний Суд в постанові від 19 лютого 2025 року (справа №686/14725/21) не робив висновків щодо застосування статті 22 Закону України «Про землеустрій» в контексті правової позиції, викладеної в апеляційній скарзі позивача. Крім того, в даній постанові Верховний Суд зазначив: «Виготовлення проєкта землеустрою на замовлення фізичної чи юридичної особи, відмінної від особи, якій видано державний акт, не суперечить положенням статті 26 Закону України «Про землеустрій». Щодо відсутності наміру на укладення договору зазначив, що в справі №761/4564/24 про стягнення з ОСОБА_1 боргу за виконані за договором роботи позиція останнього ґрунтувалась на тому, що він не отримував результати виконаних робіт за договором, а тому не повинен їх оплачувати. Вважає, що позивач розумів умови договору та підписав його разом з додатками, включаючи технічне завдання. Згодом схвалив укладення договору оплативши аванс в сумі 129 000 грн та в подальшому отримав правові наслідки у вигляді розробленого позивачем проєкту землеустрою щодо організації в встановлення меж території природно-заповідного фонду місцевого значення гідрологічного заказника Урочище «Гощів» на землях ДП «Київській лісгосп» на території Козинської селищної громади Обухівського району з одночасним внесенням відповідних відомостей до Державного земельного кадастру. Стороною позивача не було надано беззаперечних доказів недійсності договору, а тому й підстав для його визнання недійсним немає, а ініціювання даного судового процесу спрямовано на уникнення виконання свого зобов`язання сплатити борг за договором. Щодо відсутності дозволу на виготовлення технічної документації зазначив, що технічна документація, розроблена відповідачем на виконання договору, містить лист користувача земельною ділянкою ДП «Київське лісове господарство» від 23.02.2022 №01-213, яким останнє погодило проект землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природо-заповідного фонду гідрологічного заказника місцевого значення Урочище «Гощів», розташованого на території Козинської селищної громади Обухівського району Київської області (Козинське лісництво) загальною площею 221,3506 га, розробленого ТОВ «ІЦ «Екскон». Внесення відомостей до Державного земельного кадастру було виконано уповноваженою на це державою особою (державним кадастровим реєстратором) на підставі технічної документації, яка розроблена та подана на реєстрацію ТОВ «ІЦ «Екскон». Технічна документація містить у собі інформацію та документи, які відповідають вимогам законодавства та відомості про реєстрацію є об`єктивними, достовірними, повними та офіційними. Звертає увагу, що позивач просив визнати недійсним договір на закупівлю послуг із землеустрою №1 від 21.01.2022. У свою чергу, у додатках до позовної заяви міститься копія договору №1 на закупівлю послуг з виконання комплексу робіт із землеустрою від 27.01.2022, укладений між сторонами, тобто зовсім інший договір. 25.07.2025 представник ТОВ «ІЦ «Екскон» - адвокат Шипіцин О. В. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу на додаткове рішення Обухівського районного суду Київської області від 05 травня 2025 року залишити без задоволення. Щодо неподання попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат та, як наслідок порушення принципу змагальності вказав, що фактично у відзиві на позовну заяву було зазначено розмір судових витрат, які відповідач поніс (планував понести) у зв`язку із розглядом справи в суді першої інстанції. Так у прохальній частині відзиву на позовну заяву відповідачем було зазначено щодо стягнення з позивача на користь відповідача судових витрат, пов`язаних з професійною правничою допомогою в сумі 25 000 грн. Інших судових витрат відповідач не поніс, сума, заявлена у відзиві на позовну заяву, залишилась незмінною протягом розгляду справи в суді першої інстанції, тобто позивач жодним чином не був позбавлений можливості відреагувати на заявлені вимоги відповідача щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу після отримання доказів на підтвердження витрат на оплату професійної правничої допомоги, які понесло товариство. Більш того, представник позивача у відповіді на відзив заперечив щодо заявленого відповідачем розміру витрат. Тим не менш, після отримання заяви про ухвалення додаткового рішення з додатками позивач не заперечував проти їх розміру та не надав доказів неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу, понесені відповідачем. Тобто, в даному випадку суд першої інстанції дотримався принципу змагальності. Не погоджується з позицією позивача щодо неспівмірності суми гонорару та складності справи, оскільки справа розглядалась в порядку загального провадження, тобто не була справою незначної складності. Також до заяви про ухвалення додаткового рішення, яка подана у строк, було долучено належні докази понесення таких витрат. Щодо описок в судовому рішенні вказав, що такі не впливають на суть ухваленого рішення суду та не змінюють його сенсу. В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Крикунов О. В. апеляційні скарги підтримав та просив їх задовольнити. Представник ТОВ «ІЦ «Екскон» - адвокат Щипіцин О. В. просив апеляційні скарги залишити без задоволення, рішення та додаткове рішення суду першої інстанції залишити без змін. Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення та додаткового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав. Судом встановлено, що 27.01.2022 року між ТОВ «ІЦ «Екскон» (виконавець) та ОСОБА_1 (замовник) уклали договір №1 на закупівлю послуг з виконання комплексу робіт із землеустрою. За умовами вказаного договору виконавець зобов`язується виконати, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити послуги з виконання комплексу робіт із землеустрою, зокрема розроблення проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж території природного заповідного фонду місцевого значення гідрологічного заказника місцевого значення Урочище «Гощів» на землях державного підприємства «Київський лісгосп» на території Козинської селищної громади Обухівського району ( далі - послуги) (п.1.1). Обсяг, характеристики та технологічні вимоги до предмету договору, викладені в Технічному завданні, що є невід`ємною частиною цього договору (Додаток №1) ( п. 1.2). Вартість послуг за договором, відповідно до Протоколу погодження договірної ціни (Додаток 2), що є невід`ємною частиною цього договору складає: 258 000,00 грн без ПДВ (п.2.1). Розрахунки за виконані послуги проводяться в два етапи. Замовник здійснює попередню оплату в розмірі 50% від вартості послуг на момент підписання Договору, наступний платіж - по завершенню виконання послуг ( п.2.2). Строк надання послуги складає шість місяців, з моменту затвердження Замовником завдання на складання проекту землеустрою ( п.3.1). Договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 31 грудня 2022 року ( п.8.1). Додатки до договору:

1. Технічне завдання послуги з виконання комплексу робіт із землеустрою.

2. Протокол погодження договірної ціни на закупівлю послуг з виконання комплексу послуг із землеустрою. Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 27 червня 2024 року (справа №761/4564/24), залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 21 листопада 2024 року, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ІЦ «Екскон» стягнуто борг за Договором №1 про закупівлю послуг з виконання комплексу робіт із землеустрою від 27.01.2022 року в сумі 129 000 грн, інфляційні нарахування в розмірі 620 грн 93 коп., 3% річних в розмірі 2 352 грн 85 коп. та судові витрати по справі. Вказаним судовим рішенням встановлено, що ТОВ «ІЦ «Екскон» виконало власні зобов`язання за договором №1 на закупівлю послуг з виконання комплексу робіт із землеустрою від 27.01.2022 року належним чином, 19.05.2023 підготувало Акт здавання-приймання виконаних послуг та направило 26.05.2021 ОСОБА_1 для його підписання, додатком до якого були: проект землеустрою щодо організації та встановлення меж територій природно-заповідного фонду гідрологічного заказника місцевого значення Урочище «Гощів» на 143 арк. в 1 прим., витяг з ДЗК про підтвердження внесених відомостей про обмеження у використанні земель відповідно до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051 на 3 арк в 1 прим., електронний документ у вигляді цифрового файлу формату ХМL на СD носії в 1 прим., акт здавання-приймання послуг на 1 арк. в 2 прим. Однак ОСОБА_1 , в порушення положень договору, не сплатив за виконану роботу. Відповідно до положень ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Відмовляючи у задоволенні позову по визнання договору №1 на закупівлю послуг з виконання комплексу робіт із землеустрою від 27.01.2022 року недійсним, суд першої інстанції виходив з того, що його сторони мали право на його укладення, останній був спрямований на реальне настання правових наслідків. Сплата позивачем авансу за договором в сумі 129 000 грн на користь ТОВ "ІЦ "ЕКСКОН" підтверджує його зацікавленість у настанні правових наслідків та фактичне схвалення його виконання. Із наданихсторонами даної справи пояснень та доказів вбачається, що зміст оспорюваного договору не суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, оскільки волевиявлення сторін договору було вільним і відповідало їх внутрішній волі, він спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, що виключає правові підстави для задоволення позову. З такими висновками погоджується і колегія суддів з огляду на таке. Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду (постанова Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)). Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (постанова Верховного Суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22), постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968сво21)). Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту. Стаття 627 ЦК України визначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). За частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Частиною першої статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Закон України «Про землеустрій» визначає правові та організаційні основи діяльності у сфері землеустрою і спрямований на регулювання відносин, які виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами із забезпечення сталого розвитку землекористування. Відповідно до п. б, в ч. 1 ст. 2 Закону України «Про землеустрій» землеустрій забезпечує: надання інформації для правового, економічного, екологічного і містобудівного механізмів регулювання земельних відносин на національному, регіональному, локальному і господарському рівнях шляхом встановлення особливого режиму та умов використання й охорони земель; встановлення і закріплення на місцевості меж адміністративно-територіальних одиниць, територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, меж земельних ділянок власників і землекористувачів. Відповідно до р. б ч.1 ст. 22 Закону України «Про землеустрій» землеустрій здійснюється на підставі укладених договорів між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою. Доводи позивача про те, що він не міг бути замовником документації із землеустрою щодо організації і встановлення меж території природного заповідного фонду місцевого значення гідрологічного заказника місцевого значення Урочище «Гощів» на землях державного підприємства «Київський лісгосп» на території Козинської селищної громади Обухівського району, оскільки не був землевласником/землекористувачем цієї земельної ділянки, є необґрунтованими. Відповідно до ст. 4 Закону України «Про землеустрій» суб`єктами землеустрою є: органи державної влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування; юридичні та фізичні особи, які здійснюють землеустрій; землевласники та землекористувачі. Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про землеустрій» замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі, а також інші юридичні та фізичні особи. Відповідно до висновку, який викладено в постанові Верховного Суду від 19 лютого 2025 року ( справа №686/14725/21), на який йде посилання в апеляційній скарзі, виготовлення проєкта землеустрою на замовлення фізичної чи юридичної особи, відмінної від особи, якій видано державний акт, не суперечить положенням статті 26 Закону України «Про землеустрій». Рішення суду першої інстанції не суперечить й висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 26 квітня 2018 року у справі № 902/1086/16, враховуючи зміни, які були внесені до Закону України «Про землеустрій» згідно із Законом України від 28.04.2021 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин», а саме частину першу статті 26 доповнено словами "а також інші юридичні та фізичні особи". Суд першої інстанції обґрунтовано зауважив, що зміст укладеного між сторонами договору не суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Відповідно до ч. 2 ст. 55 Закону України «Про землеустрій» технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) розробляється за рішенням власника (розпорядника) земельної ділянки, землекористувача. Як вбачається з матеріалів справи, листом від 23.02.2022 №01-213 ДП «Київське лісове господарство» погодило Проект землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду гідрологічного заказника місцевого значення Урочище «Гощів» розташованого на території Козинської селищної громади Обухівського району Київської області (Козинське лісництво) загальною площею 221,3506 га , розробленого ТОВ «ІЦ «Екскон» (а.с.110 зв. т. 1), що спростовує доводи апеляційної скарги про відсутність дозволу землевласника/землекористувача на виготовлення технічної документації із землеустрою. На підставі технічної документації, яка була розроблена ТОВ «ІЦ «Екскон» на замовлення позивача, відповідні відомості були внесені до Державного земельного кадастру, що спростовує доводи апеляційної скарги в тій частині, що оспорюваний правочин не міг бути спрямований на реальне настання правових наслідків. З урахуванням вищезазначеного, встановивши що між сторонами у добровільному порядку було укладено договір №1 на закупівлю послуг з виконання комплексу робіт із землеустрою від 27.01.2022 року, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання договору недійсним. При цьому доводи апеляційної скарги про те, що відповідач не виконав правочин у шестимісячний строк встановлений законодавством та самим договором, не є підставою для визнання укладеного між сторонами договору недійсним, оскільки наявність підстав для визнання договору недійсним має встановлюватися судом безпосередньо на момент його укладення. Відтак, недійсність договору має існувати безпосередньо в момент його укладення, а не в результаті невиконання чи неналежного виконання зобов`язань, що виникли на підставі укладеного договору, а невиконання чи неналежне виконання зобов`язань, що виникли на підставі оспорюваного договору, своєю чергою, не є підставою для його визнання недійсним, що, своєю чергою, узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів від 22 червня 2020 року в справі № 177/1942/16-ц. Більше того, як зауважено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2024 року в справі № 336/6023/20: «Правочин чи договір з`являються як юридичний факт в момент їх вчинення. Недійсність може «вражати» правочин чи договір, і вона стосується саме моменту його вчинення, а не виконання. Саме на момент вчинення правочин чи договір перевіряються на те, чи він відповідає, зокрема, вимогам щодо його дійсності, яка форма встановлена законом щодо правочину чи договору на момент його вчинення». Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло б призвести до неправильного вирішення справи. Щодо додаткового рішення Обухівського районного суду Київської області від 05 травня 2025 року. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Згідно з частинами першою - шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Установлено, що у відзиві на позовну заяву представник ТОВ «ІЦ «Екскон» - адвокат Щипіцин О. В. просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ІЦ «Екскон» судові витрати, пов`язані з професійною правничою допомогою в сумі 25 000 грн. Зазначив, що докази даних витрат будуть подані у строк, встановлений ч. 8 ст. 141 ЦПК України. У відповіді на відзив представник ОСОБА_1 - адвокат Крикунов О. В. зазначив, що сторона відповідача заперечує щодо заявленого розміру судових витрат, оскільки відзив на позовну заяву не містить попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. 28.04.2025 представник ТОВ «ІЦ «Екскон» - адвокат Щипіцин О. В. звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення. Просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ІЦ «Екскон» судові витрати, пов`язані з професійною правничою допомогою в сумі 25 000 грн. На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу надав належним чином завірені копії: ордеру на надання правничої правової допомоги від 04.02.2024, виданого на підставі договору про надання правової допомоги №01-02/2024 від 01 лютого 2024 року; свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю; договору №01-02/2024 про надання правової допомоги від 01.02.2024; додаткової угоди №3 (до договору №01-02/2024 про надання правової допомоги від 01.02.2024 р.) від 30.12.2024 р., за умовами якої розмір гонорару, що сплачується клієнтом на користь адвоката за правову допомогу, вказану в п. 1.4 договору є фіксованою та дорівнює 25 000 грн) ; акту №3 приймання-передачі виконаних послуг ( до договору №01-02/2024 про надання правової допомоги від 01.02.2024 р.) від 28.04.2025; інформаційного повідомлення про зарахування коштів від 28.04.2025 №512 з призначенням платежу: « оплата правничої допомоги за договором №01-02/2024 про надання правової допомоги від 01.092.2024 в редакції додаткової угоди №3 від 30.12.2024». Доводи апеляційної скарги про те, що у відзиві на апеляційну скаргу не було зазначено попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, що позбавляло позивача можливості оспорювати співмірність витрат на правову допомогу є необґрунтованими. У відзиві на апеляційну скаргу відповідачем було зазначено розмір витрат на професійну правничу допомогу. Відсутність орієнтовного розрахунку не є обов`язковою підставою для відмови у відшкодуванні таких судових витрат та не позбавляло позивача можливості надати заперечення щодо їх розміру після отримання заяви про ухвалення додаткового рішення, проте таким правом останній не скористався. Як вбачається з квитанції №3303154 про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету користувача ЄСІТС, 28.04.2025 ОСОБА_1 було доставлено заяву про ухвалення додаткового рішення з відповідними додатками, а тому підлягають відхиленню доводи апеляційної скарги про те, що останньому не було направлено на його адресу документів на підтвердження відповідних вимог. У постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що за результатами аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. Принцип змагальності втілено, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності. Тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку тільки тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. У додатковій постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц). Враховуючи складність справи, суть спору, результат розгляду справи, характер наданих послуг, участь адвоката під час розгляду справи у суді першої інстанції, витрачений час на представництво інтересів відповідача, а також оцінивши необхідність понесених витрат, які мають бути компенсовані за рахунок другої сторони, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що розмір судових витрат на професійну правничу допомогу підлягав відшкодуванню в сумі 25 000 грн. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)). Відповідно до вимог статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційні скарги залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Керуючись ст. 353, 367, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд постановив: Апеляційні скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Крикунова Олександра Володимировича залишити без задоволення. Рішення Обухівського районного суду Київської області від 28 квітня 2025 року та додаткове рішення Обухівського районного суду Київської області від 05 травня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 20.02.2026. Суддя-доповідач Г. М. Кирилюк Судді: І. М. Рейнарт Т. І. Ящук