Постанова Дніпровський апеляційний суд № 175/7013/25

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/266/26 Справа № 175/7013/25 Суддя у 1-й інстанції - Білоусова О. М. Суддя у 2-й інстанції - Сєдих А. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 лютого 2026 року м.Кривий Ріг Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Сєдих А.В., за участю секретаря судового засідання Ворони Б.А., захисника Коваль В.С. розглянувши апеляційну скаргу захисника Коваль В.С. на постанову судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 17 листопада 2025 року, щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , якого визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення,- ВСТАНОВИВ: Згідно постанови 08.03.2025 року о 08-38 год., м. Краматорськ, вул. Проїзна біля буд 143, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Ford Galaxy» номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: хитка хода, нечітка мова, запах алкоголю з порожнини рота. Пройти огляд у встановленому законом порядку на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки або в медичному закладі відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР України, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Постановою Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 17 листопада 2025 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч гривень 00 копійок) з позбавленням права керування транспортними засобами, строком на один рік. Стягнуто судовий збір. Не погодившись з постановою суду захисником Коваль В.С. яка діє в інтересах ОСОБА_1 оскаржено її в апеляційному порядку. В обґрунтування апеляційної скарги вважає, що вина ОСОБА_1 не доведена належними і допустимими доказами, а висновки суду ґрунтуються переважно на протоколі та рапорті поліцейського. Зазначає, що рапорт працівника поліції є суб`єктивним документом зацікавленої особи та відповідно до практики Верховного Суду не може слугувати беззаперечним доказом вини. Вказує, що суд не навів у постанові конкретних фрагментів відеозапису, які б підтверджували факт вчинення адміністративного правопорушення, а сам відеозапис не містить даних про керування транспортним засобом. Зазначає, що 08 березня 2025 року ОСОБА_1 перебував біля автомобіля, а не керував ним, що також підтверджується відеозаписом, і факту керування транспортним засобом не встановлено. Вказує, що поліцейський не зачитав ОСОБА_1 його права та обов`язки, не розпочав належним чином розгляд справи та без проведення огляду почав стверджувати про ознаки алкогольного сп`яніння. Зазначає, що з відеозапису не вбачається наявності ознак алкогольного сп`яніння, зокрема твердження поліцейського про те, що особа «не тримається на ногах». Вважає, що порядок огляду на стан сп`яніння, визначений ст. 266 КУпАП, Інструкцією та постановами КМУ, поліцейськими дотриманий не був, а направлення на медичний огляд ОСОБА_1 не вручалося. Зазначає, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, а тому до нього мав застосовуватися спеціальний порядок огляду, передбачений ст. 266-1 КУпАП, який поліцейськими не був дотриманий, без залучення уповноважених осіб ВСП. Вказує, що поліцейський пропонував альтернативний порядок огляду (на місці або в медичному закладі), що не відповідає встановленій законом послідовності дій. Зазначає, що транспортний засіб не був зупинений у законний спосіб, причина зупинки не повідомлялася, а матеріали справи не містять доказів порушення ПДР. Просить оскаржувану постанову скасувати, а провадження у справі закрити. Сторони про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, вислухавши думку сторони захисту, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду без змін за таких підстав. Статтею 294 КУпАП визначено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом. Як регламентують приписи ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов`язаний, зокрема, з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП. Суд, у відповідності з приписами ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Дані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є правильним, а зміст постанови відповідає вимогам, передбаченими ст.283 КУпАП, оскільки в ній наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення ОСОБА_1 вказаного адміністративного правопорушення. Відповідно до диспозиції ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність за даною статтею настає у разі керування транспортним засобом особами в стані алкогольного, наркотичного або іншого сп`яніння, а так само у разі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння. Відповідно до п. 2.5 ПДД України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Так, факт вчинення адміністративного правопорушення та винність ОСОБА_1 у його вчиненні підтверджується даними з протоколу про адміністративне правопорушення серії АБА № 011389 від 08 березня 2025 року, з якого встановлено, що 08.03.2025 року о 08-38 год., м. Краматорськ, вул. Проїзна біля буд 143, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Ford Galaxy» номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: хитка хода, нечітка мова, запах алкоголю з порожнини рота. Пройти огляд у встановленому законом порядку на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки або в медичному закладі відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР України, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Диском з файлами відеозапису з, який долучено до протоколу про адміністративне правопорушення, відповідно до якого 08.03.2025 року о 08-38 год. під час фіксації подій на нагрудний видеореестратор (bodycam), факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 не заперечував, під час розмови з працівниками поліції зазначає, що вони «його зупинили», надав поліцейским документи. На пропозицію пройти огляд за допомогою Алкотестера Драгер та у медичному закладі, ОСОБА_1 відмовився. Працівником поліції було повідомлено про порушення п. 2.5. ПДР України, роз`ясненні права ОСОБА_1 , передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП та повідомлено про складання протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Даними з рапорту ст. лейтенанта поліції ДОП СДОП Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області Артюнова А. від 08.03.2025 року, в якому вказані фактичні обставини виявлення адміністративного правопорушення. Даними з рапорту старшого стрільця ДЗВ ВСП Дієго Нікогосі від 08.03.2025 року, , в якому вказані фактичні обставини виявлення адміністративного правопорушення. Повідомленням №226390770 від 08.03.2025 року про порушення ПДР. Проаналізувавши докази по справі, вважаю, що в діях ОСОБА_1 міститься склад правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч.1 ст.130 КУпАП. Стягнення суддею накладене відповідно до вимог ст. 33 КУпАП, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, даних про особу, відповідно до санкції ч.1 ст. 130 КУпАП. Суд апеляційної інстанції також встановив, що суд першої інстанції повно дослідив усі доводи сторони захисту, заявлені під час розгляду справи, які збігаються з доводами апеляційної скарги. Суд першої інстанції надав обґрунтовані відповіді на ці доводи, виклавши чіткі причини їх неприйняття, та не встановив підстав для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Щодо доводів апеляційної скарги, що рапорт працівника поліції є суб`єктивним документом зацікавленої особи та не може бути доказом вини, суд апеляційної інстанції виходить з такого. Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами у справі є будь-які фактичні дані, що встановлюються, зокрема, іншими документами. Рапорт працівника поліції є джерелом доказів, яке містить фактичні дані про обставини виявлення правопорушення. Сам по собі рапорт не є беззаперечним доказом вини, однак підлягає оцінці у сукупності з іншими доказами. У даній справі відомості, викладені в рапорті, узгоджуються з протоколом та відеозаписом, що виключає їх випадковість або упередженість. Отже, доводи апелянта в цій частині є безпідставними. Щодо посилань захисника на те, що суд не навів конкретних фрагментів відеозапису, а сам відеозапис не містить даних про керування транспортним засобом, апеляційний суд зазначає, що відеозапис був безпосередньо досліджений судом першої інстанції та перевірений судом апеляційної інстанції. Із відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 не заперечував факту керування транспортним засобом, зазначав, що його «зупинили», надав документи на транспортний засіб та посвідчення водія. Такі обставини у своїй сукупності свідчать про здійснення ним керування транспортним засобом. Відсутність у кадрі безпосереднього руху автомобіля не спростовує встановленого факту керування, оскільки правопорушення було зафіксоване одразу після зупинки. Таким чином, твердження про недоведеність факту керування є необґрунтованими. Щодо посилань апелянта на те, що поліцейський не зачитав права та обов`язки, матеріали справи, свідчать про роз`яснення ОСОБА_1 прав, передбачених ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, а також повідомлення про складання протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Отже, доводи про порушення права на захист не знайшли свого підтвердження. Доводи апеляційної скарги про те, що працівниками поліції не було дотримано порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи. Відповідно до вимог ст. 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, огляд проводиться у разі наявності у поліцейського підстав вважати, що водій перебуває у стані сп`яніння, та за умови згоди особи на його проходження. У даному випадку працівником поліції було запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд як на місці з використанням спеціального технічного засобу, так і у медичному закладі, що повністю відповідає встановленому законом порядку. Як убачається з відеозапису та протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 від проходження огляду відмовився. У зв`язку з відмовою огляд фактично не проводився, а тому складання акту огляду на стан сп`яніння було об`єктивно неможливим. Суд звертає увагу, що особу притягнуто до адміністративної відповідальності саме за відмову від проходження огляду, що відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП є самостійною підставою для настання адміністративної відповідальності та не потребує доведення фактичного перебування особи у стані сп`яніння. Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо порушення порядку огляду є безпідставними, не підтверджені належними доказами та не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. Відповідно до ст. 255 КУпАП, органи Національної поліції уповноважені складати протоколи за ст. 130 КУпАП. Норми ст. 266-1 КУпАП застосовуються у випадках, коли особа виконує обов`язки військової служби або перебуває на території військової частини. Таких обставин у даній справі не встановлено. Отже, доводи захисника в цій частині є помилковими та безпідставними. Суд апеляційної інстанції зазначає, що питання визнання дій працівників поліції щодо зупинки транспортного засобу протиправними як окремого управлінського рішення не є предметом розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та належить до юрисдикції адміністративних судів. Водночас суд у межах даного провадження оцінює допустимість та належність доказів, отриманих у ході такого втручання. Особа не позбавлена права оскаржити дії працівників поліції в порядку адміністративного судочинства або звернутися до правоохоронних органів у разі наявності ознак кримінального правопорушення. Доводи апеляційної скарги, які, на думку апелянта, зумовлюють незаконність прийнятого рішення, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки у своїй сукупності зводяться до особистого тлумачення законодавства. Доводи, що сукупність викладених апелянтом обставин у апеляційній скарзі вказують на те, що протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 є недійсним, а долучені до нього матеріали є недопустимими доказами, є безпідставними, оскільки наведені ним міркування з цього приводу носять суб`єктивний характер і не підтверджені доказами. Суддя апеляційного суду приходить до висновку, що підстави для скасування або зміни постанови судді міського суду відсутні. На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу захисника Коваль В.С. залишити без задоволення. Постанову судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 17 листопада 2025 року, у справі про адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, щодо ОСОБА_1 залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя