Постанова 4803 № 175/13776/25

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/645/26 Справа № 175/13776/25 Суддя у 1-й інстанції - Качаленко Є. В. Суддя у 2-й інстанції - Свіягіна І. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 лютого 2026 року м. Кривий Ріг Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Свіягіна І.М., при секретарі судового засідання Примак Н.М., за участю захисника адвоката Полюховича Р.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 03 листопада 2025 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, військовослужбовець ВЧ НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 гривень (сімнадцять тисяч гривень 00 копійок), з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, стягнуто судовий збір у розмірі 605,60 грн., - в с т а н о в и л а : постановою Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 03 листопада 2025 року ОСОБА_1 визнано винним, в тому, що він 11.07.2025 о 09:30 по вул. Шкільна, біля буд. № 1 в м. Краматорськ керував транспортним засобом Volkswagen Transporter, нз НОМЕР_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився зі згоди водія із застосуванням приладу газоаналізатора Drager Alcotest 6820, результат огляду 0,30‰, чим порушив п. 2.9а ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. На зазначену постанову особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, із пропуском строку на апеляційне оскарження. В клопотанні про поновлення строку вказує, що копія постанови йому не вручена та направлена засобами поштового зв`язку, яку він отримав 12.12.2025 року. Вивчивши доводи клопотання про поновлення строку, апеляційний суд дійшов наступного висновку. Відповідно до вимог ст. 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу. Як вбачається з матеріалів справи, відомостей про своєчасне отримання ОСОБА_1 копії постанови матеріали справи не містять. На підставі викладеного вважаю за можливе визнати причину незначного пропуску строку поважною та поновити строк апеляційного оскарження постанови Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 03 листопада 2025 року щодо ОСОБА_1 . В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову суду скасувати та провадження закрити за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130КУпАП. На обґрунтування своїх вимог вказує, що порушено порядок проведення огляду на стан сп`яніння, оскільки, коли працівники ВСП виявили у водія ознаки сп`яніння, вони повинні були направити його до медичного закладу для перевірки алкогольного сп`яніння, однак в порушення вимог закону викликали поліцейських. Саме працівники ВСП були первинним та спеціально уповноваженим органом, який виявив ознаки можливого алкогольного сп`яніння у військовослужбовця, а тому саме на них покладений обов`язок забезпечити проведення огляду. Вказує, що працівники поліції не були тим органом, який безпосередньо виявив правопорушення, а тому не мали правових підстав для ініціювання адміністративного провадження. Наголошує, що відсутні підстави для проведення огляду, оскільки у протоколі про адміністративне правопорушення не наведена жодна ознака сп`яніння. За відсутності зафіксованих у протоколі ознак, огляд проведений незаконно. Зазначає, що суд допустив істотні порушення вимог Закону, оскільки у своїй постанові навів мотиви щодо законності проведеного огляду та належної повірки приладу Драгер 6810, яким, на думку суду, проводився огляд, однак в усіх первинних документах, зазначений інший прилад Драгер 6820. Повірка моделі 6810 юридично не поширюється на модель 6820, а відсутність повірки саме того приладу, яким проводився огляд робить результати огляду недопустимими. Зауважує, що після проведення огляду, ОСОБА_1 не погодився з результатами, тому працівник поліції запропонував пройти огляд у медичному закладі, однак зазначив, що там також буде позитивний результат. Працівниками поліції не роз`яснено ОСОБА_1 , що у разі незгоди з результатами огляду він має право проїхати до медичного закладу для проходження такого огляду. Однак працівник поліції спонукав ОСОБА_1 погодитись із результатом, оскільки зазначив, що в медичному закладі він буде здавати ще й біологічну речовину і там також буде позитивний результат. Стверджує, що порядок огляду є недійсним, оскільки проведений з порушенням вимог ст. 266 КУпАП. Звертає увагу, що суд при призначенні стягнення не звернув увагу на особу ОСОБА_1 , який є військовослужбовцем та позбавлення права керування транспортним засобом ускладнює виконання службових обов`язків, пересування між позиціями, доставка вантажів, тощо. ОСОБА_2 у судове засідання апеляційної інстанції не прибув, при цьому належним чином повідомлений про день, час і місце апеляційного розгляду даної справи. Відповідно до вимог ч. 4 ст. 294 КУпАП України, апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду. До цього ж, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 року ЄСПЛ у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"). Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 зазначеної Конвеції (§66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року в справі "Смірнова проти України"). Частиною 6 ст. 294 КУпАП встановлено, що неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи. За таких обстави, керуючись ст. 268 КУпАП України, суд апеляційної інстанції вважає можливим розглянути цю справу за відсутністю ОСОБА_1 на підставі доказів, що містяться в матеріалах справи та за участю захисника адвоката Полюховича Р.М. Вивчивши, перевіривши та оцінивши матеріали адміністративної справи, обміркувавши наведені доводи захисту, викладені ним у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з огляду на таке. За змістом ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП України, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом. Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю. При розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з`ясовувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Також при розгляді справ про адміністративні правопорушення необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247, 280 КУпАП України, а зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 цього Кодексу. У ній, зокрема, потрібно наводити докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначати мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Згідно припису ст. 8 КУпАП України особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону. Згідно положень ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини "від 23.02.2006 року за № 3477-ІV рішення ЄСПЛ - є джерелом права в Україні. Відповідно до положення частини 1 статті 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод та правових позицій, викладених в рішенні Європейського Суду з прав людини в справі «Бендерський проти України" (заява № 22150/02, параграф 2), у якому відображений принцип здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом. Ці вимоги закону при розгляді суддею місцевого суду справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 не належно виконані. Як вбачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 визнаний винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за ознакою керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння. Відповідно до п. 2.9а ПДД України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність передбачена за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Отже, доказуванню в даному випадку підлягає факт керування транспортним засобом та факт перебування водія в стані алкогольного сп`яніння. Судом першої інстанції встановлено, що факт вчинення адміністративного правопорушення та винність ОСОБА_1 у його вчиненні підтверджується даними протоколу про адміністративне правопорушення АБА № 093845 від 11.07.2025 року; матеріалами відео фіксації порушення; чек тест Drager; акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 11.07.2025 року; рапорту інспектора Батальйону патрульної поліції в м. Краматорськ та Слов`янськ УПП в Донецькій області Департаменту патрульної від 11.07.2025 року. Відповідно до вимог ч. ч. 2, 3 ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Аналогічний порядок наведений у пункті 7 Розділу І Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» від 11 листопада 2015 року, а саме: у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі заклад охорони здоров`я). Разом з цим, відповідно до відеозапису поліцейських, після проходження водієм ОСОБА_1 огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу встановлено - 0,3‰, водій здивувався щодо показника результату, на що поліцейський зазначив, що все залежить від організму та спитав чи згоден ОСОБА_1 із вказаним результатом. На питання поліцейського водій висловив сумнів, на який поліцейський запевнив, що в разі проходження огляду у медичному закладі, результат також буде позитивний та знов запитав, чи згоден ОСОБА_1 з результатом проведеного огляду, на що останній зазначив, що не знає що робити, тоді працівник поліції знов повторив, що в закладі охорони здоров`я, окрім іншого він здасть біологічну речовину, за результатами дослідження якої буде позитивний результат сп`яніння водія та запитав чи згоден ОСОБА_1 і результатом проведеного огляду. Після чого ОСОБА_1 зазначив, що згоден, на підставі чого поліцейський роз`яснив, що щодо нього буде складений протокол про адміністративне правопорушення. Отже, аналізуючи вказані обставини зафіксовані на відеозаписі поліцейських, апеляційний суд встановив, що водій ОСОБА_1 здивувався щодо такого встановленого показника 0,3‰ алкоголю в повітрі, тобто не погодився, що може бути такий результат, однак через впевнені та безсумнівні коментарі працівника поліції, якими він декілька разів стверджував, що при проходженні огляду на стан сп`яніння у медичному закладі беззаперечно буде встановлено позитивний результат, тобто перебування водія в стані сп`яніння, водій ОСОБА_1 під дією інформації висловленої працівником поліції, погодився із результатом проведеного огляду. Манера спілкування працівників поліції з ОСОБА_1 , зокрема впевнене наголошення щодо майбутнього результату огляду у закладі охорони здоров`я, особами органу виконавчої влади, до яких у громадян наявна особлива довіра, вказують на умисне спонукання водія до погодження із результатами проведеного огляду, результати якого мінімально перевищують допустиму норму, задля можливості не слідувати до медичного закладу. Такі дії працівників поліції з ініціювання погодження із результатами призвели до несправедливості провадження в цілому. Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» (п. 161 рішення від 18.01.1978 у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom); п.65 рішення від 21.07.2011 у справі «Коробов проти України» (Korobov v. Ukraine), заява № 39598/03). Така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту. Згідно з правовими позиціями Європейського суду з прав людини «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення». Стандарт доведення «поза розумним сумнівом» означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. «Поза розумним сумнівом» має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій. Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи. Для дотримання стандарту доведення «поза розумним сумнівом» недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням. При цьому відповідно до ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення. Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення за відсутності будь-яких інших доказів не є беззаперечним доказом вини особи, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи і не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який передбачає співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій. Апеляційним судом встановлено, що працівники поліції не здійснили належної та всебічної перевірки всіх складових порядку проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння, спонукали водія ОСОБА_1 до погодження із результатами проведеного огляду на місці зупинки транспортного засобу, за наявності його явного сумніву та непогодження із виявленим результатом, обмежившись лише формальним складанням протоколу та інших документів, в які внесені відомості, що не підтверджуються фактичними обставинами. Такі дії працівників поліції, недотриманням процедури та порядку проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння, що є істотним порушенням передбаченим в Інструкції проходження водієм транспортного засобу огляду, що виключає доведеність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Відповідно до вимог ч. 5 ст. 266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним. Крім того, відповідно до п. 21 Розділу ІІІ Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» від 11 листопада 2015 року висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп`яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними. Отже, апеляційним судом встановлено порушення поліцейськими порядку проведення огляду на стан сп`яніння ОСОБА_1 відповідно до ст. 266 КУпАП та Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» від 11 листопада 2015 року. Інших доказів наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, в діях ОСОБА_1 матеріали справи не містять. За наведених вище обставин, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, у зв`язку із порушенням інспектором поліції порядку проведення огляду водія на стан алкогольного сп`яніння. Апеляційний суд зауважує, що притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності складу адміністративного правопорушення, який підтверджений належними та допустимими доказами. Суд має обґрунтувати свої висновки лише доказами, які є достатньо переконливими, чітко сформульованими, тобто такими, які не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом», оскільки таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою». Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційному принципі: презумпції невинуватості (ст. 62 Конституції України). Тягар доведення складу адміністративного правопорушення покладається на адміністративний орган, разом з тим особа, яка притягається до відповідальності, звільняється від обов`язку доводити свою причетність до скоєння правопорушення. Провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, за відсутності складу адміністративного правопорушення (ст. 247 ч. 1 п. 1 КУпАП). З наявних матеріалів справи про адміністративне правопорушення не вбачається достатніх та переконливих доказів, які б беззаперечно доводили факт скоєння ОСОБА_1 інкримінованого адміністративного правопорушення. У зв`язку з чим доводи апеляційної скарги про відсутність складу правопорушення в діях ОСОБА_1 заслуговують на увагу. За вказаних обставин постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження по справі закриттю з підстав, визначених п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,- п о с т а н о в и в : клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 задовольнити, поновити строк на апеляційне оскарження постанови Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 03 листопада 2025 року щодо ОСОБА_1 . Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , задовольнити. Постанову Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 03 листопада 2025 року стосовно ОСОБА_1 , визнаного винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, скасувати. Провадження по справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Дніпровського апеляційного суду Ірина СВІЯГІНА