Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 260/789/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 лютого 2026 рокуЛьвівСправа № 260/789/25 пров. № А/857/20277/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гуляка В.В. суддів: Ільчишин Н.В., Матковської З.М. розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) та апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ), на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2025 року (суддя Маєцька Н.Д., час ухвалення не вказаний, місце ухвалення м. Ужгород, дата складання повного рішення не зазначена), в адміністративній справі №260/789/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, встановив: У лютому 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) (далі відповідач-1), ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (далі відповідач-2), в якому просив: 1) визнати протиправною бездіяльність відповідача-1 щодо нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з вересня 2019 року по день фактичної виплати 20.12.2024; 2) зобов`язати відповідача-1 нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з вересня 2019 року по день фактичної виплати 18.12.2024; 3) визнати протиправною бездіяльність відповідача-2 щодо нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з січня 2016 року по день фактичної виплати 20.12.2024; 4) зобов`язати відповідача-2 нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з січня 2016 року по день фактичної виплати 20.12.2024. Відповідачі позовних вимог не визнали, в суді першої інстанції подали кожен окремий відзив на позовну заяву. Просили у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2025 року позовну заяву задоволено. Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з вересня 2019 року по день фактичної виплати 18.12.2024 року. Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з вересня 2019 року по день фактичної виплати 18.12.2024 року. Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з січня 2016 року по день фактичної виплати 20.12.2024 року. Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з січня 2016 року по день фактичної виплати 20.12.2024 року. З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач-2 та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовані норми матеріального і процесуального права, а тому рішення суду підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі. В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що наказом начальника НОМЕР_3 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_4 ) від 03.08.2023 року № 621-ОС позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення. Відтак задоволений судом першої інстанції період з дати звільнення по 20.12.2024 не підлягає задоволенню. Вважає апелянт, що період після дати звільнення (08.03.2023) по день виплати належних позивачу сум на виконання рішення суду (20.12.2024) не є тим часом, за який у розумінні Закону №2050-ІІІ та Порядку №159, підлягає виплаті компенсація втрати частини доходів. У цьому випадку, на думку апелянта, йдеться про несвоєчасну виплату позивачу сум, належних до виплати при звільненні, за що для роботодавця настає окрема відповідальність, передбачена зокрема КЗпП України. Таким чином позовні вимоги заявлені до відповідача-2 є безпідставними та спростовуються наведеними вище доводами. За результатами апеляційного розгляду апелянт (відповідач-2) просить рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 24.04.2025 по справі № 260/789/25 скасувати в частині задоволених позовних вимог до військової частини НОМЕР_1 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 відмовити. Також з рішенням суду першої інстанції від 24.04.2025 в частині задоволення позовних вимог до Адміністрації Державної прикордонної служби України не погодився відповідач-1 та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що рішення суду є неправомірним, прийнятим внаслідок неповного з`ясування судом обставин справи та неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому рішення суду підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі. В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 25.03.2024 у справі № 260/9590/23, яке залишене без змін постановою апеляційного суду від 16.10.2024 щодо нарахування та виплатити позивачу індексацію - різницю грошового забезпечення за період із серпня 2019 року по грудень 2019 року включно у розмірі 4418,41 грн. виконане відповідачем-1 18.12.2024 (що не оспорюється самим позивачем). Таким чином, на думку апелянта, відсутні правові підстави щодо нарахування та виплати позивачу компенсації втрат частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми грошового забезпечення за весь час затримки виплати з вересня 2019 року по день фактичної виплати 18.12.2024. Крім цього, відповідач-1 в питаннях грошового та пенсійного забезпечення позивача діяв виключно в межах чинного законодавства та у спосіб, визначений законодавством України (ст.19 Конституції України). Тому, вважає апелянт, що оскаржене рішення суду в частині задоволення позовних вимог позивача до відповідача-1 є незаконним і необґрунтованими та не відповідає вимогам статті 242 КАС України. За результатами апеляційного розгляду апелянт (відповідач-1) просить скасувати рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 24.04.2025 по справі № 260/789/25 і ухвалити нове судове рішення, яким в задоволені позовних вимог до відповідача-1 відмовити. Суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційних скарг, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційні скарги відповідачів задоволенню не підлягають. Суд встановив такі фактичні обставини справи. Позивач ОСОБА_1 наказом начальника НОМЕР_3 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_4 ) від 03.08.2023 року № 621-ОС виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 25.03.2024 у справі №260/9590/23, залишеного без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.10.2024, визнано протиправними дії НОМЕР_5 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_1 ) щодо нарахування індексації грошового забезпечення позивачу за період із 01.12.2015 по 28.02.2018 року із урахуванням іншого ніж січень 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця). Зобов`язано НОМЕР_5 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_1 ) здійснити нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення (з врахуванням раніше виплачених сум), із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року - січень 2008 року, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №

44. Визнано протиправною бездіяльність НОМЕР_5 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації - різниці грошового забезпечення за період із 01.03.2018 по липень 2019 року та за період березень-квітень 2020 року. Зобов`язано НОМЕР_5 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити позивачу індексацію - різницю грошового забезпечення за період із 01.03.2018 по липень 2019 року та за період березень-квітень 2020 року у розмірі 4418,41 грн. на місяць із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №

44. Зобов`язано Адміністрацію Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити позивачу індексацію - різницю грошового забезпечення за період із серпня 2019 року по грудень 2019 року включно у розмірі 4418,41 грн. на місяць із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №

44. Визнано протиправною бездіяльність НОМЕР_6 прикордонного загону щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації - різниці грошового забезпечення за період із січня 2020 року по лютий 2020 року включно. Зобов`язано НОМЕР_6 прикордонний загін нарахувати та виплатити позивачу індексацію - різницю грошового забезпечення за період із січня 2020 року по лютий 2020 року включно у розмірі 4418,41 грн. на місяць із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №

44. Визнано протиправною бездіяльність НОМЕР_3 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_4 ) щодо не нарахування та невиплати позивачу індексації - різниці грошового забезпечення за період із квітня 2020 року по липень 2020 року та за період із червня 2022 року по грудень 2022 року. Зобов`язано НОМЕР_3 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_4 ) нарахувати та виплатити позивачу індексацію - різницю грошового забезпечення за період із квітня 2020 року по липень 2020 року та за період із червня 2022 року по грудень 2022 року у розмірі 4418,41 грн. на місяць із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №

44. Визнано протиправною бездіяльність НОМЕР_7 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_8 ) щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації - різниці грошового забезпечення за період із серпня 2020 року по травень 2022 року. Зобов`язано НОМЕР_7 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_8 ) нарахувати та виплатити позивачу індексацію - різницю грошового забезпечення за період із серпня 2020 року по травень 2022 року у розмірі 4418,41 грн. на місяць із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №

44. На виконання вищевказаного рішення суду від 25.03.2024, відповідач-1 18 грудня 2024 року виплатив позивачу індексацію грошового забезпечення, що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою по надходженню по рахунку. Також, відповідачем - 2 на виконання вищевказаного рішення суду, 20 грудня 2024 року виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення, що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою по надходженню по рахунку. Вважаючи протиправною бездіяльність відповідачів щодо не проведення виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати, разом з перерахуванням індексації грошового забезпечення, позивач звернувся з цим позовом до суду. Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог, з врахуванням наступного. Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Судом вірно враховано, що питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19.10.2000 №2050-ІІІ «Про компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон №2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (далі - Порядок №159). Відповідно до ст.1 Закону №2050, підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Статтею 2 Закону №2050 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами в розумінні ст. 2 Закону №2050 слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, в тому числі, сума індексації грошових доходів громадян. Відповідно до ст. 3 Закону №2050, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Згідно ст. 4 Закону №2050 виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. З метою реалізації Закону №2050-ІІІ Кабінетом Міністрів України прийнято Порядок №159, відповідно до пункту 2 якого компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року. Апеляційний суд також зауважує, що фактична виплата індексації грошового забезпечення на виконання рішення суду від 25.03.2024 у справі № 260/9590/23 відповідачем-1 відбулася 18.12.2024, а відповідачем-2 20.12.2024, тобто з порушенням відповідачами строку виплати такого доходу. При цьому, компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації за відповідні періоди відповідачі позивачу не нарахували та не виплатили. Належність позивачу індексації грошового забезпечення, невиплаченої під час проходження військової служби та при звільненні, встановлено судовим рішенням. Суд зауважує, що компенсація, передбачена Законом №2050-ІІІ, виплачується у разі порушення строків виплати доходу (нарахованих сум індексації), а не виконання рішення суду. Оскільки вказані кошти нараховані в результаті донарахування індексації грошового забезпечення та відновлення права позивача, порушеного при неналежному проведенні індексації грошового забезпечення, вказана сума є доходом в розумінні ст.2 Закону №2050-ІІІ. Така правова позиція узгоджується з висновком Верховного Суду, що наведена у постанові від 16.11.2022 у справі №674/22/17. З урахуванням того, що несвоєчасне нарахування і виплата остаточного розрахунку з позивачем сум індексації грошового забезпечення відбулось з вини відповідачів, тому позивач має право на отримання компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. Суд встановив, що на відповідачів покладений був обов`язок провести з позивачем повний розрахунок при звільненні з військової служби. Враховуючи, що такий обов`язок відповідачем-1 у повному обсязі виконаний лише 18.12.2024, а відповідачем-2 виконаний 20.12.2024, а не на час звільнення з військової служби, з метою відновлення прав позивача, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про визнання протиправною бездіяльність відповідачів щодо невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, зобов`язавши відповідачів нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати по день фактичної виплати. Судом першої інстанції також вірно застосовано судову практику в подібних правовідносинах. Таким чином, доводи апеляційних скарг висновків суду першої інстанції не спростовують, а зводяться до їх переоцінки та незгоди з ними, а отже є безпідставними. Відносно доводів апелянта (відповідача-2) про те, що позивач на момент звільнення та виключення із списків особового складу та всіх видів забезпечення не мав жодних заперечень та зауважень щодо проведених з ним розрахунків, то такі колегією суддів відхиляються, оскільки відсутність заперечень позивача не впливає на його право на отримання компенсації. Аналіз норм статей 1, 2, 4 Закону № 2050-ІІІ та Порядку №159 свідчить, що ними фактично встановлено (визначено) обов`язок відповідного підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання, що у разі порушення встановлених строків виплати доходу громадянам провести їх компенсацію (нарахувати та виплатити) у добровільному порядку в тому ж місяці, у якому здійснюється відповідна виплата заборгованості. Відносно доводів апеляційної скарги відповідача-1 про виконання ним рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 25.03.2024 у справі № 260/9590/23, то колегія суддів звертає увагу апелянта на те, що компенсація, передбачена Законом №2050-ІІІ, виплачується у разі порушення строків виплати доходу (нарахованих сум індексації), а не виконання рішення суду. Оскільки вказані кошти нараховані в результаті донарахування індексації грошового забезпечення та відновлення права позивача, порушеного при неналежному проведенні індексації грошового забезпечення, вказана сума є доходом в розумінні ст.2 Закону №2050-ІІІ. З урахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції всебічно з`ясовано обставини справи, рішення суду першої інстанції винесено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому у відповідності до вимог статті 316 КАС України немає підстав для його скасування. Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження). Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України. Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд постановив: Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) та апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) залишити без задоволення. Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2025 року в адміністративній справі №260/789/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя В. В. Гуляк судді Н. В. Ільчишин З. М. Матковська