Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/1402/25

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 23 лютого 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/1402/25 Місце ухвалення рішення суду 1 інстанції: м. Одеса; Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції: 17.03.2025 року; Головуючий в 1 інстанції: Бабенко Д.А. П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії: Головуючого судді Єщенка О.В. суддів Градовського Ю.М. Казанчук Г.П. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 березня 2025 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому просила: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про відмову у призначенні пенсії №155950021840 від 20 вересня 2024 року та від 28 листопада 2024 року; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити з 29.08.2024 року пенсію за віком, зарахувавши до страхового стажу (стажу роботи) період роботи з 1979 по 1981 роки згідно реєстру обліку стажу роботи №-від-2024 про період роботи в колгоспі з 1979 по 1981 року, а також період роботи в колгоспі «Молода Гвардія» з 01.04.1985 по 31.12.1985. В обґрунтування позову зазначено, що після досягнення 60 років позивачка звернулась до відділу ГУПФУ про призначення пенсії за віком, додавши повний пакет документів, у тому числі, що підтверджує достатність стажу для призначення пенсії за віком, тому відмова у задоволенні її вимог відбулось необґрунтовано та неправомірно. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17 березня 2025 року адміністративний позов задоволено. Суд визнав протиправними та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 20.09.2024 №155950021840 та від 28.11.2024 №155950021840 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком. Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.09.2024 про призначення пенсії за віком, зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи в колгоспі «Молода Гвардія» з 01.04.1985 до 31.12.1985 та період роботи з 1979 року до 1981 року у колгоспі «Біруїнца» згідно з витягом з реєстру обліку стажу роботи та заробітної плати колгоспника №-від-2024, виданого виробничим кооперативом «Зимагрокол» (Молдова), та прийняти рішення у відповідності із процедурою, передбаченою законодавством, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. Вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ГУПФУ не надало належної оцінки записам трудової книжки та іншим документам, що підтверджують стаж позивачки, необхідний для призначення пенсії за віком. У спірному випадку відмова позивачці у зарахуванні спірних періодів роботи до страхового стажу та у призначенні пенсії за віком відбулась за формальних підстав та необґрунтовано. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у позові. Обґрунтовуючи доводи та вимоги апеляційної скарги, апелянт зазначає, що подані для призначення пенсії за віком матеріали не містили невідповідності у прізвищі заявниці та не містили дані про виконання мінімуму трудової участі у громадському господарстві (колгоспі). Таким чином, аналіз наданих документів показав, що страховий стаж заявниці становить 27 років 05 місяців 16 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком згідно Закону №1058-IV. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 посилається на необґрунтованість доводів апелянта, правильність висновків суду першої інстанції та відсутність підстав для скасування судового рішення. Судом першої інстанції з`ясовано та як встановлено під час апеляційного розгляду, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 12.09.2024 звернулась до Ізмаїльського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про призначення пенсії за віком. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 20.09.2024 №155950021840 відмовлено позивачці у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. 28 листопада 2024 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області прийнято рішення №155950021840 на заміну рішення від 20.09.2024. Згідно вказаного рішення, до загального страхового стажу позивачки не враховано період роботи в колгоспі з 1979 по 1981 роки згідно витягу з реєстру обліку стажу роботи №-від-2024, оскільки прізвище « ОСОБА_2 » не відповідає дошлюбному прізвищу « ОСОБА_3 ». Також не враховано період роботи в колгоспі «Перемога» за 1987 - 1988, 1991 - 1993 згідно архівної довідки про заробітну плату від 23.05.2024 №191/01-28, оскільки в довідці не зазначено встановлені та вироблені вихододні. Не враховано періоди роботи з 01.04.1985 по 31.12.1985, 01.01.1987 по 16.01.1987 в колгоспі «Молода Гвардія», з 02.07.1993 по 18.12.1999 в колгоспі «Перемога», які зазначені в трудовій книжці колгоспника НОМЕР_1 , оскільки відсутні відомості про встановлений мінімум та кількість відпрацьованих вихододнів, як передбачено Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 за №310. Таким чином, ГУПФУ у рішенні визначив, що страховий стаж заявниці становить 27 років 05 місяців 16 днів. Для визначенні права на призначення пенсії згідно із статтею 26 Закону №1058-IV відповідно до пункту 3-1 розділу XV Перехідні положення Закону №1058-IV (з внесеними змінами Законом № 2148-VIII від 03.10.2017), до страхового стажу включено періоди ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування (2004-2006 роки). Отже, загалом стаж становить 29 років 10 місяців 16 днів, якого недостатньо для призначення пенсії за віком. Не погоджуючись з рішеннями ГУПФУ, посилаючись на їх необґрунтованість та неправомірність, позивачка звернулась до адміністративного суду за захистом своїх прав та інтересів. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Статтею 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.03.2003 року №1058-ІV передбачено, що страховий стаж це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.03.2003 року №1058-ІV на призначення пенсії за віком мають право особи після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року не менше 30 років. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року. Згідно статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. До стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків. Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII та пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий, стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Поряд з цим, відповідно до пунктів 1, 2, 6 Основних положень про порядок видачі і ведення трудових книжок колгоспників, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 02.04.1975 №310 «Про трудові книжки колгоспників» трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспу. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту прийняття їх у члени колгоспу. Всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою. Відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» стаж роботи в колгоспі за період після 1965 року обчислюється за фактичною тривалістю роботи тільки тоді, коли член колгоспу не виконував встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві без поважних причин. Згідно з Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162, до трудових книжок за місцем роботи вносяться окремим рядком з посиланням на дату, номер та найменування відповідних документів, зокрема, такі записи, про роботу: в якості членів колгоспу - у тому разі, коли чинним законодавством передбачене зарахування цієї роботи в загальний трудовий стаж працівників. Передбачені цим пунктом записи вносяться до трудової книжки до занесення відомостей про роботу на даному підприємстві (п.2.17). Отже, до стажу роботи зараховується робота, у тому числі, на підставі членства в колгоспах. При цьому, записи про роботу як членів колгоспу заноситься до трудової книжки до занесення відомостей про роботу у колгоспі. Зміст наведених норм права свідчить про те, що законодавством України встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями у первинних документах. Проте, за відсутності у трудовій книжці відомостей про характер виконуваної особою роботи, особливо, що стосується тих осіб, пенсія яким призначається на пільгових умова, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Судом встановлено, що позивачка з 01.04.1985 до 16.01.1987 була членом колгоспу «Молода гвардія. Відповідно до записів у трудовій книжці на стор. 6-7, позивачка призначена на посаду помічника бригадира тютюнознавчої бригади колгоспу «Молода гвардія» (протокол №3 від 05.04.1985). Згідно з записами у трудовій книжці на стор. 8-9, 01.08.1985 позивачка переведена на посаду бригадира садовиноградної бригади колгоспу «Молода гвардія» (протокол №17 від 27.07.85), де пропрацювала до 16.01.1987. Згідно записів трудової книжки на стор.18-19, у 1985 році позивачка відпрацювала у колгоспі «Молода гвардія» 224 трудових днів при встановленому мінімумі у кількості 184 трудових днів, а в 1986 році 277 трудових днів при встановленому мінімумів у кількості 230 трудових днів. Судом встановлено, що витягом з реєстру обліку стажу роботи та заробітної плати колгоспника №-від-2024 підтверджується статус позивачки як члена колгоспу у період з 1979 до 1981, кількість робочих днів: 1979 57; 1980 79; 1981

10. Зазначений витяг виданий виробничим кооперативом «Зимагрокол», який є правонаступником колгоспу «Біруїнца», на підставі реєстрів обліку стажу роботи та заробітної плати колгоспника ф.14. Переклад документу з румунської мови на українську мову здійснено перекладачем, підпис якого засвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу. При цьому, у витязі з реєстру обліку стажу роботи та заробітної плати колгоспника №-від-2024 зазначається обидва прізвища позивачки, у тому числі дошлюбне, як це зазначено у трудовій книжці. У витязі з реєстру обліку стажу роботи та заробітної плати колгоспника №-від-2024 повністю співпадає прізвище позивачки після укладення шлюбу ОСОБА_4 , ім`я ОСОБА_5 та дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 . Будь-яких обставин, які б спростовували належність саме позивачці витягу з реєстру обліку стажу роботи та заробітної плати колгоспника №-від-2024 до суду не надано. Поряд з цим, право позивачки на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Отже, не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальною обставиною є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. Записи у трудовій книжці та архівні, реєстраційні матеріали, свідчать, що такі записи за певні періоди трудової діяльності позивача містять необхідну інформацію членство позивача у колгоспі, натомість ГУПФУ належний аналіз поданих матеріалів не провів, не врахувало усі відомості про страховий страж позивачки, що призвело до необґрунтованих висновків про не зарахування спірних періодів робіт до страхового стажу та неправомірної відмови у призначенні пенсії за віком. З огляду на наведене, оскільки судом першої інстанції повною мірою з`ясовані обставини справи, висновки суду відповідають нормам законодавства, що регулюють спірні правовідносини, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують, колегія суддів вважає, що судове рішення відповідно до вимог статті 316 КАС України підлягає залишенню без змін. Відповідно до приписів частини 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення. Керуючись ст.ст. 139, 308, 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 березня 2025 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її прийняття, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Головуючий-суддя: О.В. Єщенко Судді: Ю.М. Градовський Г.П. Казанчук