Постанова 4817 № 601/2388/25

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 601/2388/25Головуючий у 1-й інстанції Шульгач Н.М. Провадження № 22-ц/817/108/26 Доповідач - Хома М.В. Категорія - П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 20 лютого 2026 року м. Тернопіль Тернопільський апеляційний суд в складі: головуючої - Хома М.В. суддів Гірський Б. О., Храпак Н. М., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Почаївського комбінату комунальних підприємств на рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 22 жовтня 2025 року, ухвалене суддею Шульгач Н.М. у справі №601/2388/25 за позовом Почаївського комбінату комунальних підприємств до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з вивезення та захоронення побутових відходів,- В С Т А Н О В И В: У серпні 2025 року Почаївський комбінат комунальних підприємств (далі - позивач) через свого представника - адвоката Добрінова Ю.І. звернувся в суд з позовом про стягнення з ОСОБА_1 (далі - відповідач) заборгованості за послуги з вивезення та захоронення побутових відходів. В обгрунтування позовної заяви вказував, що за адресою АДРЕСА_1 , де проживає відповідач та члени його сімї (всього 4 особи), позивач надає послуги з вивезення побутових відходів на підставі публічного договору від 01.08.2021 року. За період з 21.01.2021 по 06.08.2025 відповідач за послуги з вивезення побутових відходів не сплачує, у зв`язку з чим утворилась заборгованість за вказаний період у розмірі 4625,44 грн. На вказану суму заборгованості позивач нарахував пеню у розмірі 6558,45 грн, а також на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України - 3342, 12 грн інфляційних втрат та 3% річних у сумі 630, 33 грн. З врахуванням наведеного позивач просив стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі 15156,34 грн, з яких: 4625,44 грн - сума боргу з оплати за надані послуги, 3342,12 грн - інфляційні витрати, 630,33 грн - три відсотки річних, 6558,45 грн - пеня. Рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 22 жовтня 2025 року в задоволенні позову відмовлено. В апеляційній скарзі представник позивача - адвокат Добрінов Ю.І. просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовну заяву в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про недоведеність надання послуги, оскільки статус споживача пов`язується не лише з укладенням письмового договору, а з фактичним користуванням та володінням об`єктом нерухомості. Кількість осіб, на яких здійснювався розрахунок, підтверджується матеріалами справи. Відповідач не спростовував ці відомості та сплачує інші комунальні послуги за розрахунком на 4-ох осіб. Щодо відсутності підписаного договору на вивезення відходів, вважає що факт відсутності підписаного договору не є підставою для звільнення споживача від оплати послуг, оскільки послуги з вивезення побутових відходів надаються на підставі публічного договору, який був належним чином оприлюднений, є чинним та вважається укладеним шляхом акцепту оферти. У відзиві відповідач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. В обґрунтування вказує, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт надання послуг з вивезення побутових відходів за адресою проживання відповідача, зокрема не надано доказів фактичного виконання таких послуг, наявності транспортних засобів, актів виконаних робіт, нарядів чи інших підтверджуючих документів. Звертає увагу, що позивачем не доведено належними доказами право власності відповідача на житловий будинок та кількість осіб, на яких здійснювався розрахунок плати за послуги, а рахунки за спірні послуги відповідачу не формувалися та не надсилалися. Крім того, строк дії публічного договору про надання послуг з вивезення побутових відходів, оприлюдненого 01 серпня 2021 року, закінчився 31 грудня 2021 року, а доказів оприлюднення нового публічного договору позивачем не подано. Ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не подано належних та допустимих доказів оприлюднення публічного договору про надання послуг з поводження з побутовими відходами від 08.09.2022, а строк дії договору, оприлюдненого 01 серпня 2021 року, закінчився 31 грудня 2021 року, також не доведено право власності відповідача на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 , кількість осіб, на яких здійснювався розрахунок та факт надання позивачем послуг за вказаною адресою. Апеляційний суд не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки суд неповно встановив обставини справи, неправильно застосував норми матеріального права, що відповідно до п.п. 1, 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення. Обставини справи. Рішеннями виконавчого комітету Почаївської міської ради № 179 від 08 вересня 2017, № 166 від 22 серпня 2022 року та Типовим договором про надання послуг з поводження з побутовими відходами від 08 вересня 2022 року Почаївський комбінат комунальних підприємств є виконавцем послуги з вивезення побутових відходів на території Почаївської міської територіальної громади (Почаївської міської ради). Публічний договір про надання послуг з поводження побутовими відходами від 01 серпня 2021 року, строком дії до 31 грудня 2021 року було опубліковано в газеті «Діалог» випуск №30 від 30 липня 2021 року. Рішенням виконавчого комітету Почаївської міської ради №118 від 15 липня 2019 року встановлено тарифи на послуги знешкодження твердих, рідких побутових відходів за 1м.куб. з ПДВ для населення становить 86,10 грн; вивіз твердих побутових відходів за 1 м.куб. з ПДВ для населення становить 98,40 грн. З 08 вересня 2022 року тариф для всіх категорій споживачів на послуги з вивезення і знешкодження твердих і рідких побутових відходів за 1 м.куб. з ПДВ становить 108 грн. 00 коп. Рішенням виконавчого комітету Почаївської міської ради №411 від 07 жовтня 2024 року затверджено норми надання послуг з управління побутовими відходами на території Почаївської міської ради. ОСОБА_1 з 26.01.2007 року зареєстрований у житловому будинку за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується відповіддю управління Державної міграційної служби України у Тернопільській області №6101.20-3260/6101.1.1-25 від 19.08.2025 року, та є власником вказаного житла, що підтверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно. За вказаною адресою зареєстровано 5 осіб, що підтверджується відповіддю Почаївської міської ради від 17.11.2025 року №2007/01-42. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права. Щодо укладення договору з відповідачем. Відповідно до ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), до комунальних послуг, серед інших, належить вивезення побутових відходів. Відповідно до ст. 19 цього Закону відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Відповідно до статей 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець зобов`язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором, а споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору. Згідно зі ст. 26 цього Закону договір на надання житлово-комунальних послуг набирає чинності з моменту його укладення. Істотні умови договору на надання житлово-комунальних послуг визначені ч. 1 ст. 26 цього Закону. Відповідно до ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). За правилами ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Як визначено частинами першою, другою статті 641 ЦК України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях. Відповідно до статті 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. Особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції. Конклюдентні дії є акцептом, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. Відповідно до частини третьої статті 29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» процедура погодження умов договору відбувається протягом одного місяця з дня внесення проекту договору однією із сторін. Згідно з частиною третьою статті 205 ЦК України визначено, що у випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням. Таким чином, договір про надання послуг з вивезення побутових відходів є укладеним з моменту, коли споживач акцептував пропозицію офертанта повністю та без застережень або у вигляді конклюдентних дій прийняв оферту, або за умови передбачення у договорі або законі не висловив заперечень проти договору (мовчання). Згідно з пунктом б частини першої статті 15 Закону України «Про відходи» громадяни України, іноземці та особи без громадянства зобов`язані вносити в установленому порядку плату за користування послугами з вивезення побутових відходів. У частинах другій та третій статті 35-1 Закону України «Про відходи» передбачено, що власники або наймачі, користувачі, у тому числі орендарі джерел утворення побутових відходів, земельних ділянок укладають договори з юридичною особою, яка визначена виконавцем послуг на вивезення побутових відходів, здійснюють оплату таких послуг та забезпечують роздільне збирання твердих побутових відходів. Збирання та вивезення побутових відходів у межах певної території здійснюються юридичною особою, яка уповноважена на це органом місцевого самоврядування на конкурсних засадах у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, спеціально обладнаними для цього транспортними засобами. На виконання зазначеного Закону прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2008 року № 1070 про затвердження «Правил надання послуг з поводження з побутовими відходами», за положеннями пунктів 6-13 цієї постанови визначення норми вивозу відходів, контроль якості послуг, графік надання послуг визначається замовником послуг - органом місцевого самоврядування, а оплата за послуги здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 2006 року № 1010. На фізичних осіб покладено законодавчий обов`язок укласти договір та вносити плату за користування послугами з вивезення побутових відходів, а тому у випадку відсутності прийняття оферти шляхом погодження на укладання договору про вивезення відходів або конклюдентних дій, які свідчать про прийняття пропозиції, таке прийняття може бути також у вигляді мовчання. Вказана позиція знайшла своє відображення у постанові Верховного Суду від 22 лютого 2018 року (справа № 641/2634/16-ц, провадження № 61-4824св18). Позивач в якості пропозиції для підписання споживачами договору на вивезення побутових відходів опублікував в газеті «Діалог» (випуск №30 від 30 липня 2021 року) публічний договір про надання послуг з вивезення побутових відходів - направив оферту. Відповідач в свою чергу протягом одного місяця з дня опублікування позивачем у засобах масової інформації проекту договору (публічної оферти), у письмовому вигляді не повідомляв позивача про свою відмову укласти договір чи про свою незгоду з умовами опублікованого договору, а отже, така публічна оферта вважається погодженою та прийнятою (акцептованою) відповідачем шляхом мовчазної згоди. Згідно рішень виконавчого комітету Почаївської міської ради Почаївський комбінат комунальних підприємств є виконавцем послуги з вивезення побутових відходів на території Почаївської міської територіальної громади (Почаївської міської ради). Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» в редакції 2017 року (діє з 01 травня 2019 року) виконавцем комунальної послуги з поводження з побутовими відходами є суб`єкт господарювання, визначений виконавцем послуг з вивезення побутових відходів у встановленому законодавством порядку. Відповідно до ч. 3 ст. 35-1 Закону України «Про відходи», виконавця послуг з вивезення побутових відходів визначає орган місцевого самоврядування на конкурсних засадах у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. В контексті житлово-комунальних правовідносин, суб`єктом - виконавцем комунальної послуги із вивезення побутових відходів (поводження з побутовими відходами) може вважатися лише той суб`єкт господарювання, який визначений виконавцем послуг з вивезення побутових відходів у встановленому законодавством порядку, зокрема органом місцевого самоврядування, відповідно до ч. 3 ст. 35-1 Закону України «Про відходи», п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» в редакції 2004 року (діяла до 01 травня 2019 року) та Порядку визначення на конкурсних засадах виконавця послуги із вивезення побутових відходів, затвердженого постановою КМУ № 1173 від 16 листопада 2011 року «Питання надання послуг із вивезення побутових відходів». Відповідач, проживаючи на території м.Почаїв та будучи власником житлового будинку, не надав доказів користування послугами іншого суб`єкта господарювання, який здійснює вивезення та переробку побутових відходів, тоді як позивач відповідно до рішення виконавчого комітету Почаївської міської ради визначений єдиним надавачем зазначених послуг у межах Почаївської територіальної громади. За правилами ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. За таких обставин заперечення відповідача щодо неукладення договору з позивачем, який визначений єдиним виконавцем послуги з вивезення побутових відходів в межах територіальної одиниці зводяться лише до уникнення стягнення заборгованості за сплату послуги з вивезення відходів. Щодо фактичного ненадання позивачем послуги з вивезення побутових відходів. У відзиві відповідач вказує, що послуги з вивезення побутових відходів йому фактично не надавались. Однак, діючим законодавством передбачено, що в разі ненадання або надання неналежної якості комунальних послуг споживач має право реагувати на такі факти шляхом складання актів-претензій. Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2018р. № 1145 затверджено Порядок проведення перевірки відповідності якості надання деяких комунальних послуг та послуг з управління багатоквартирним будинком параметрам, передбаченим договором про надання відповідних послуг. Пунктом 2 Порядку передбачено, що у разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг споживач або управитель багатоквартирного будинку (за дорученням співвласників багатоквартирного будинку в разі прийняття ними відповідного рішення) має право викликати виконавців комунальних послуг (їх представників) для перевірки якості та/або кількості наданих послуг. Відповідно до п.4 Порядку, для проведення перевірки відповідності якості надання комунальних послуг або послуг з управління багатоквартирним будинком параметрам, передбаченим договором про надання відповідних послуг, споживач звертається до виконавця комунальної послуги в усній формі особисто, за допомогою телефонного зв`язку або в письмовій формі за поштовою або електронною адресою, що зазначена в договорі про надання відповідних послуг, з претензією про невідповідність кількісних та/або якісних показників послуг. Виконавець комунальних послуг протягом п`яти робочих днів вирішує питання щодо задоволення вимог, викладених в акті-претензії, або надає споживачу обґрунтовану письмову відмову. У разі ненадання виконавцем відповіді в установлений строк претензії споживача вважаються визнаними таким виконавцем. У постанові від 30.06.2020 року у справі № 456/3734/17 Верховний Суд вказав, що не складання актів-претензій щодо ненадання або надання не у повному обсязі житлово-комунальних послуг свідчить про надання житлово-комунальних послуг та є підставою для стягнення заборгованості. Відтак, висновок суду першої інстанції щодо ненадання позивачем послуг відповідачу з вивезення побутових відходів є помилковим, оскільки за відсутності будь-яких доказів неналежного надання послуг або звернень відповідача з відповідними претензіями, надання послуг вважається таким, що здійснювалося належним чином, а тому у відповідача є обов`язок з їх оплати. Щодо відсутності доказів надання послуги з розрахунку на 4-ох осіб. Згідно із п. 6 ч.1 ст. 7 Закону України "Про житлово- комунальні послуги" споживач має право на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг. Згідно п.11 ч.2 ст.7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов`язаний інформувати управителя, виконавців комунальних послуг про зміну власника житла (іншого об`єкта нерухомого майна) та про фактичну кількість осіб, які постійно проживають у житлі споживача, у випадках та порядку, передбачених договором. Згідно п.7 ч.1 ст.8 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавець комунальної послуги має право отримувати інформацію від споживача про зміну власника житла (іншого об`єкта нерухомого майна) та фактичної кількості осіб, які постійно проживають у житлі споживача, у випадках та порядку, передбачених договором. В матеріалах справи наявні розрахунки за адресою АДРЕСА_1 , особовий рахунок НОМЕР_1 на сплату за водопостачання та вивіз сміття з розрахунку на 4-ох зареєстрованих мешканців. З даного розрахунку вбачається, що відповідач сплачує нараховану суму за водопостачання з розрахунку на 4-ох осіб та не заперечував даний факт у суді першої інстанції. Оскільки відповідач не звертався до позивача із заявами чи повідомленнями щодо зміни кількості осіб, яким надаються відповідні послуги, та не надав суду жодних доказів на підтвердження таких змін, суд не ставить під сумнів правильність та обгрунтованість розрахунків плати за надані послуги, що містяться в матеріалах справи. Щодо застосування строків позовної давності. Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). За правилами ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін. Відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку. Відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу «COVID-19» визначено, що з 12 березня 2020 року на всій території України встановлено карантин. Надалі постановами Кабінету Міністрів України цей карантин на території України продовжувався та був відмінений з 30 червня 2023 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651. Крім того, відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, строк дії якого неодноразово продовжувався та тривав на час звернення Почаївського комбінату комунальних підприємств до суду з позовом (серпень 2025 року). Крім того, відповідно до п.19 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженимЗаконом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Отже, звернувшись в суд 13.08.2025 року з позовом про стягнення з відповідача заборгованості, що виникла за період з 21.01.2021 по 06.08.2025 року, позивач не пропустив строк позовної давності. Щодо розрахунку заборгованості. Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. За змістом ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Згідно з публічним договором про надання послуг з поводження побутовими відходами від 01 серпня 2021 року розділ 5 "Відповідальність сторін" та типового договору про надання послуг з поводження з побутовими відходами від 08 вересня 2022 року розділу "Відповідальність сторін за порушення договору" у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов`язаний сплатити пеню у визначеному розмірі. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100% загальної суми боргу. Розрахунок основної суми заборгованості. Позивач є надавачем послуг з вивезення і захоронення твердих побутових відходів відповідно до публічного договору, згідно п.8 якого договір набирає чинності з 01 серпня 2021 року, тому в частині стягнення заборгованості з відповідача за період 21.01.2021 року по 01.08.2021 року апеляційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки в матеріалах справи відсутні докази надання відповідачу послуг з вивезення та захоронення твердих побутових відходів за вказаний період. Щодо основної суми боргу, яка утворилась за період з 01.08.2021 року по 06.08.2025 року в сумі 4907,80 грн. (згідно розрахунку заборгованості), то така заборгованість підлягає стягненню. Розрахунок пені, інфляційних збитків та 3 % річних. У зв`язку із простроченням відповідачем виконання грошового зобов`язання, позивачем нараховані пеня, інфляційні витрати та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання. Правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, у якому, зокрема, на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок по оплаті отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч. 1 ст. 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги. Таким чином, виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов`язань, на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання, якою передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми. Постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» та постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2023 року №1405, якою внесено зміни до вищевказаної постанови та пункт 1 викладено в новій редакції, згідно якого до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії … або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій… Позивач у позовній заяві просив суд стягнути з відповідача три відсотки річних, інфляційні втрати, пеню, що утворилися за період часу з 21.01.2021 р. по 06.08.2025 року, тобто до та після прийняття вищевказаної постанови від 29.12.2023. Оскільки апеляційна скарга в частині стягнення з відповідача заборгованості за період 21.01.2021 року по 01.08.2021 року не підлягає до задоволення, то за вказаний період три відсотки річних, інфляційні втрати та пеня також не підлягають стягненню. На користь позивача підлягають стягненню три відсотки річних, інфляційні втрати та пеня, що утворилися за період часу з 01.08.2021р по 24.02.2022 року та за період 30.12.2023 року по 06.08.2025 року. Вираховування 3 % річних здійснюється за формулою: сума боргу х 3% річних / 100% х кількість днів / кількість днів у році. При розрахунку 3% річних за період з 01.08.2021 року по 24.02.2022 року апеляційний суд виходить із такого розрахунку: 442,80 *3%*208/366=7,55 грн; При розрахунку 3% річних за період з 30.12.2023 року по 06.08.2025 року апеляційний суд виходить із такого розрахунку: 2365,60 *3%*586/366=113,62 грн; Сума інфляційних втрат розраховується за формулою: (сума боргу х сукупний індекс інфляції)/ 100% - сума боргу. Обраховуючи розмір інфляційних витрат за період з 01.08.2021 року по 24.02.2022 року, суд виходить із такого розрахунку: (442,80 *106,356%)-442,80 грн=28,15 грн.; за період з 30.12.2023 року по 06.08.2025 року, суд виходить з такого розрахунку: - (2365,60 грн.*125,030%)-2365,60 грн=592,35 грн.; Розмір пені, яка підлягає стягненню на користь позивача розраховується за формулою: С(сума боргу) x 2УСД (подвійна облікова ставка НБУ в день прострочення) x Д (кількість днів прострочення) :

100. Обрахувавши розмір пені за період з 01.08.2021 року по 24.02.2022 року, за даною формулою, сума пені за вказаний період становить 44,20 грн. Обрахувавши розмір пені за період з 30.12.2023 року по 06.08.2025 року за даною формулою, сума пені за вказаний період становить 1077,19 грн. Відтак, керуючись засадами диспозитивності, зважаючи на межі заявлених позовних вимог, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суми боргу в розмірі 6770,86 грн, з яких заборгованість за послуги з вивезення відходів 4907,80грн, інфляційні втрати у розмірі 620,50 грн, 3% річних в розмірі 121,17 грн, а також пеня в розмірі 1121,39 грн. Розподіл судових витрат. Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України). Судові витрати, понесені позивачем за подання позову до суду першої інстанції згідно платіжного доручення, яке долучене до позовної заяви - 2725,20 грн. Судові витрати, понесені позивачем за подання апеляційної скарги згідно платіжного доручення, яке долучене до апеляційної скарги - 4087,80 грн. Оскільки позовні вимоги Почаївського комбінату комунальних підприємств задоволено частково, а саме на 44,67 %, то судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам. За подання позовної заяви підлягає стягненню на користь позивача з відповідача судовий збір в розмірі 1217,34 грн. за подання апеляційної скарги - 1826,02 грн. (44,67 % від сплачених сум). Згідно з п. 2 ч. 1ст. 374 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Колегія суддів встановила, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення порушив норми матеріального та процесуального права, які призвели до неповного встановлення обставин справи, які мали правове значення для вирішення спору, а тому у відповідності до вимог ст. 376 ЦПК України воно підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення. Відповідно до п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними, зокрема, є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в сили вимог закону. Керуючись ст.ст. 258, 259, 367, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Почаївського комбінату комунальних підприємств - задовольнити частково. Рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 22 жовтня 2025 року - скасувати. Постановити нове судове рішення, яким позовні вимоги Почаївського комбінату комунальних підприємств до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з вивезення та захоронення твердих побутових відходів - задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає АДРЕСА_1 , паспорт серія НОМЕР_2 ) на користь Почаївського комбінату комунальних підприємств (ЄДРПОУ 03353816) заборгованість на загальну суму 6770,86 грн, з яких заборгованість за послуги з вивезення відходів 4907,80 грн, інфляційні втрати у розмірі 620,50 грн, 3% річних в розмірі 121,17 грн, пеня в розмірі 1121,39 грн. Провести розподіл судових витрат, яким стягнути з ОСОБА_1 в користь Почаївського комбінату комунальних підприємств (ЄДРПОУ 03353816) 1217,34 грн судового збору за подання позовної заяви та 1826,02 грн судового збору за подання апеляційної скарги. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, окрім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України. Постанову апеляційного суду складено 20 лютого 2026 року. Головуюча М.В. Хома Судді Б.О. Гірський Н.М. Храпак