Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 346/5560/25

Справа № 346/5560/25 Провадження № 22-ц/4808/358/26 Головуючий у 1 інстанції Сольський В. В. Суддя-доповідач Барков В. М. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 лютого 2026 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд у складі: головуючого судді: Баркова В. М., суддів: Василишин Л. В., Максюти І. О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» на рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 16 грудня 2025 року, в складі судді Сольського В. В., ухвалене в м. Коломия Івано-Франківської області у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, ВСТАНОВИВ: У жовтні 2025 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (надалі ТзОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС») звернулася до суду із позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позов обґрунтовано тим, що 26 травня 2023 року між ТзОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС»та ОСОБА_1 було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1212-3460. Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, який був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту 10 000 грн; строк кредитування 300 днів; базовий період 21 день; промо-ставка 1,50%; знижена % ставка 2,50 % в день; стандартна % ставка 3,00 % в день. Позивач виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти відповідно до умов укладеного кредитного договору. Проте, всупереч умовам договору незважаючи на повідомлення, відповідач не повістю виконав свої зобов`язання та допустив заборгованість. Станом на 10 вересня 2025 року загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором становить 95 850 гривень, що складається з простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 10 000 грн, простроченої заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 85 850 гривень. Разом з тим позивачем було прийнято рішення про можливість застосування до позичальника Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТзОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», а саме часткового списання заборгованості за нарахованими процентами у загальній сумі 46 850 гривень за умови погашення позичальником решти заборгованості за кредитним договором в розмірі 49 000 гривень. Враховуючи вищезазначене, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 загальну суму заборгованості за кредитним договором № 1212-3460 від 26 травня 2023 року у розмірі 49 000 гривень, що складається з: простроченої заборгованості за кредитом 10 000 гривень; простроченої заборгованості за нарахованими процентами 39 000 грн. Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 16 грудня 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТзОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № 1212-3460 від 26 травня 2023 року в розмірі 20 000 грн, з яких 10 000 грн прострочена заборгованість за кредитом; 10 000 грн прострочена заборгованість за нарахованими процентами. В решті частин позовних вимог відмовлено. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТзОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» сплачений судовий збір у розмірі 988,73 грн. В апеляційній скарзі представник ТзОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для вирішення справи, неправильне застосування судом норм матеріального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції частково стягнувши проценти за кредитним договором дійшов хибного висновку що такі відсотки є несправедливими в розумінні п. 5 ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів». Так, зазначає, що позивачем нарахування відсотків за користування кредитними коштами здійснювалося відповідно до умов договору, які були погоджені сторонами, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст. 627 ЦК України. Крім того, позивач не нараховував відповідачу жодних процентів за несвоєчасне повернення отриманого кредиту в силу положень статті 625 ЦК України, пеню,штраф або інші платежі за виконання/неналежне виконання умов кредитного договору. Також зауважує, що ЗУ «Про захист прав споживачів» передбачено право споживача відмовитись в односторонньому порядку від укладення кредитного договору протягом 14 днів з моменту укладення договору. Проте, ОСОБА_1 правом споживача не скористався та продовжив користуватися кредитом на погоджених між сторонами умовах. До того ж зазначає, що норма закону, зокрема п.5 ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» має місце щодо застосування до вимог про нарахування пені, а не до всіх умов договору. Однак проценти за користування кредитом визначених ст. 1048, 1054, 1056 ЦК України не є компенсацією у разі невиконання зобов`язань за договором в розумінні п.5 ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів». У зв`язку з наведеним, зазначає що жодних штрафних санкцій в тому числі неустойку відповідачу за прострочення виконання грошового зобов`язання за договором не нараховувалось, а нарахування відсотків відбулось у відповідності до умов договору, що погоджені між сторонами, а тому судом першої інстанції помилково було застосовано ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» до умов договору. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 зазначає, що суд частково стягуючи відсотки за кредитним договором дійшов правильного висновку встановивши, що визначені кредитодавцем відсотки за користування кредитними коштами є несправедливими. Посилаючись на вищенаведене, просить суд апеляційну скаргу ТзОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» залишити без задоволення, а рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 16 грудня 2025 року без змін. За положеннями статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає,що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення погодився із заявленим товариством розміром заборгованості за кредитом, водночас, відмовляючи у стягненні заборгованості за нарахованими відсотками у розмірі 39 000 грн виходив із того, що такий розмір є непропорційно високим та призводить до дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позивальнику, а відтак, виснував про необхідність зменшення розміру заборгованості в цій частині до 10 000 грн. З цим висновком колегія суддів не погоджується з огляду на таке. Як вбачається з матеріалів справи, 26 травня 2023 року між ТзОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту позивача (https://creditkasa.com.ua) було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1212-3460 (18-29). Відповідно до умов кредитного договору позивач взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб на наступних умовах: сума 10 000 грн, строк кредитування 300 днів, базовий період 21 день, під час якого застосовується знижена відсоткова ставка 2,50 % на день, стандартна відсоткова ставка 3,00% на день, промо-ставка 1,50% на день, а відповідач зобов`язався повернути кредит та відсотки за користуванням ним в строк та на умовах, встановлених кредитним договором. Позивач виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору шляхом перерахування кредитних коштів на рахунок відповідача в сумі 10 000 грн, що підтверджується довідкою ТОВ «УКРКРЕДИТ ФІНАНС» (а.с. 51). З наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що заборгованість станом на 10 вересня 2025 року складає: 95 850 грн з яких: 10 000 грн прострочена заборгованість за кредитом та 85 850 грн прострочена заборгованість за нарахованими процентами. Кредитодавцем прийнято рішення про можливість застосування програми лояльності до позичальника, а саме часткового списання нарахованих процентів та стягнення з відповідача 10 000 грн простроченої заборгованості за кредитом та 39 000 грн простроченої заборгованість за нарахованими процентами, що разом становить 49 000 грн. За правилом ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів. Абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України). У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів, не встановлений договором або законом. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України). Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону). Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону). Згідно із ч. 6 ст. 11 вищезазначеного Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. За правилом ч. 8 ст. 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Ст. 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Матеріалами справи підтверджується та не заперечується сторонами факт укладення 26 травня 2023 року між ними кредитного договору в електронній формі з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію». Вирішуючи спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач факт отримання кредитних коштів не спростував, а тому вимоги позивача щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 10 000 грн суд уважав обґрунтованими. Водночас визначений позивачем у кредитному договорі розмір процентів, на думку суду, є несправедливим, що призводить до дисбалансу договірних прав та обов`язків, а тому суд виснував про необхідність стягнення із відповідача на користь ТзОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 10 000 грн. В обґрунтування рішення суд послався на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18. Проте колегія суддів не погоджується із таким висновком суду першої інстанції та уважає помилковим посилання на вказані позиції Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду. Так, у пункті 8.38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19) зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання. У пункті 5 частини третьої статті 18 Закону «Про захист прав споживачів» вказано, що несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. Отже, наведене передбачає право суду зменшити розмір заборгованості за тими процентами, які нараховуються як міра відповідальності за неналежне виконання позичальником обов`язку щодо своєчасного повернення отриманих у кредит грошових коштів. Однак у спірному випадку позивач вимогу про стягнення процентів, що нараховуються за прострочення виконання грошових зобов`язань не заявляв, а лише просив, окрім тіла кредиту, стягнути проценти за правомірне користування кредитними коштами, у зв`язку з чим колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги про те, що суд не вправі був зменшувати їх розмір. Розмір процентів за користування кредитними коштами був визначений сторонами договору за їх взаємною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 Цивільного кодексу України, при цьому волевиявлення сторін на укладення та підписання договору було усвідомленим і добровільним. Відповідач, укладаючи кредитний договір, мав можливість самостійно обрати фінансову установу для отримання кредиту, оцінити запропоновані умови кредитування та зважити на можливість їх виконання з огляду на своє фінансове становище. Крім того, згідно з умовами договору, він мав право відмовитися від договору протягом 14 днів з дня його укладення без пояснення причин, у тому числі після отримання грошових коштів (п. 6.9. договору), однак таким правом не скористався. За таких обставин відсутні підстави вважати, що у справі, яка переглядається, нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом суперечить принципам справедливості, добросовісності та розумності. Також, колегія суддів зауважує, що статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, що набрав чинності 24 грудня 2023 року, доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%. Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %. Отже, наведені норми, які регулюють питання споживчого кредитування, передбачають, що починаючи з 24 грудня 2023 року денна ставка має бути не більше 2,5%, з 23 квітня 2024 року не більше 1,5%, а з 21 серпня 2024 року не більше 1%. Незважаючи на те, що розмір і порядок нарахування процентів за користування кредитом визначаються сторонами, вони повинні узгоджуватися із нормами законодавства.Розмір і порядок нарахування процентів за користування кредитом визначаються сторонами, однак вони повинні узгоджуватися із нормами Закону. Договір про відкриття кредитної лінії № 1212-3460 від 26 травня 2023 року укладений строком 300 днів до 20 березня 2024 року. Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року набрав чинності 24 грудня 2023 року. Тобто даний кредитний договір діяв після набрання чинності цим Законом. З урахуванням викладеного, колегія суддів доходить висновку, що до даних правовідносин застосовується зазначений вище закон. Як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості, загальний розмір заборгованості за процентами становить 85 850 грн. Проценти за період з 26 травня 2023 року по 15 червня 2023 року нараховані відповідачу за процентною ставкою 1,50 %, що становлять 3 150 грн (21 день* 1,50 % * 10 000 тіло кредиту), а з 16 червня 2023 року по 23 грудня 2023 року за процентною ставкою 3,00 %, що відповідає нормам Перехідних положень та становить 56 300 грн (191 день * 3,00 % * 10 000 грн тіло кредиту) 1 000 грн сплачених відповідачем коштів на виконання вимог договору)). Однак, проценти за користуванням кредитом, враховуючи Прикінцеві та Перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування», що були нараховані з 24 грудня 2023 року по 20 березня 2024 року (день закінчення строку договору) нараховувалися позивачем у розмірі більшому, ніж встановлений законом. Тобто за період з 24 грудня 2023 року по 20 березня 2024 року включно, проценти за користування кредитом повинні були нараховуватися за ставкою 2,5%, а їх розмір повинен був становити 22 000 грн (88 днів * 2,50%* 10 000 грн. тіло кредиту). За таких обставин, сукупний розмір заборгованості за процентами у спірному випадку повинен становити 81 450 грн. Оскільки при перерахунку процентів за користування кредитом апеляційним судом визначено більший розмір процентів (81 450 грн) за невиконання умов кредитного договору, ніж той, що заявлено у позові (39 000 грн), а суд у відповідності до ч. 1 ст. 13 ЦПК України не може виходити за межі позовних вимог, то колегія суддів дійшла висновку про необхідність стягнення процентів за користування кредитом з відповідача в межах заявлених позивачем вимог, а саме у розмірі 39 000 грн. Згідно з частиною першою статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Оскільки суд першої інстанції наведеного не врахував та у зв`язку з цим дійшов помилкового висновку щодо можливості зменшення розміру нарахованих процентів, рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості по процентам необхідно скасувати з ухваленням в цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог, а в частині стягнення судових витрат по сплаті судового збору змінити. Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Враховуючи часткове задоволення апеляційної скарги та як наслідок задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості по процентам за користування кредитними коштами з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» підлягає стягненню судовий збір сплачений останнім за подачу позову в розмірі 2 422, 40 грн (а.с.15) та за подачу апеляційної скарги в розмірі 1 816,80 грн (3 633, 60 грн *50% задоволених вимог) (а.с.147). Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» задовольнити частково. Рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 16 грудня 2025 року в частині стягнення заборгованості по процентам за користування кредитними коштами скасувати, в частині стягнення витрат по сплаті судового збору змінити. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по процентам за користування кредитними коштами задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № 1212-3460 від 26 травня 2023 року в розмірі 49 000 (сорок дев`ять тисяч)грн, з яких: 10 000 (десять тисяч) грн сума заборгованості за тілом кредиту; 39 000 (тридцять дев`ять тисяч) грн сума заборгованості за процентами. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» судовий збір сплачений останнім за подачу позову в розмірі 2422 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві) 40 коп. та за подачу апеляційної скарги в розмірі 1 816 грн (одна тисяча вісімсот шістнадцять) 80 коп. Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення і у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повний текст постанови складено 20 лютого 2026 року. Судді В. М. Барков Л. В. Василишин І. О. Максюта