Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 344/22164/24

Справа № 344/22164/24 Провадження № 22-ц/4808/1721/25 Головуючий у 1 інстанції Антоняк Т. М. Суддя-доповідач Барков В. М. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 грудня 2025 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Баркова В. М., суддів: Василишин Л. В., Максюти І. О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 07 жовтня 2025 року, в складі судді Антоняка Т. М., ухвалене в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області, повний текст якого складено 14 жовтня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, ВСТАНОВИВ: У грудні 2024 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (надалі ТзОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС») звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позов обґрунтовано тим, що 31 жовтня 2023 року між ТзОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС»та ОСОБА_1 було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1295-1478. Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, який був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту 8 400 грн; строк кредитування 300 днів; базовий період 14 днів; знижена процентна ставка 2,50% в день; стандартна процентна ставка 3,00% в день. Позивач виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти відповідно до умов укладеного кредитного договору. Проте, всупереч умовам договору незважаючи на повідомлення, відповідач не повістю виконав свої зобов`язання та допустив заборгованість. Станом на 25 листопада 2024 року загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором становить 78 876 грн з яких: прострочена заборгованість за кредитом у розмірі 8 400 грн, прострочена заборгованість за нарахованими процентами у розмірі 70 476 грн. Разом з тим позивачем було прийнято рішення про можливість застосування до позичальника Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТзОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», а саме часткового списання заборгованості позичальнику за нарахованими процентами у загальній сумі 40 824 грн за умови погашення позичальником решти заборгованості за кредитним договором в розмірі 38 052 грн. Враховуючи вищезазначене, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 загальну суму заборгованості за кредитним договором № 1295-1478 від 31 жовтня 2023 року у розмірі 38 052 грн, що складається з: простроченої заборгованості за кредитом 8 400 грн; простроченої заборгованості за нарахованими процентами 29 652 грн. Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 07 жовтня 2025 року в задоволенні позовних вимог ТзОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» відмовлено. В апеляційній скарзі представник ТзОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для вирішення справи, неправильне застосування судом норм матеріального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. Апеляційна скарга мотивована тим, що відмовляючи у задоволенні позову та посилаючись на відсутність у матеріалах справи доказів надання позивачем кредитних коштів відповідачу шляхом їх перерахування на картковий рахунок позичальника чи картковий рахунок вказаний позивальником у договорі, суд дійшов хибного висновку, оскільки позивач (через партнера АТ КБ «ПРИВАТБАНК») з яким укладено договір № 4010 про надання послуг в системі LiqPay від 02 грудня 2019 року) видав відповідачу кредитні кошти на картковий рахунок вказаний відповідачем в особистому кабінеті. Таким чином, перерахування кредитних коштів відбувалось не безпосередньо Позивачем, а через партнера АТ КБ «ПРИВАТ БАНК» на картковий рахунок вказаний ОСОБА_1 під час заповнення заявки на отримання кредитних коштів, а саме: НОМЕР_1 . Згідно сервісу щодо визначення банку (https://psm7.com/uk/bin-card) за номером картки (перші шість цифр картки, згідно інформації маски картки), банк емітент банківської картки НОМЕР_1 є - АТ «ОТП БАНК» (OTP BANK JSC), а не АТ КБ «ПриватБанк» до якого була направлена ухвала про витребування доказів. Таким чином, суд першої інстанції не в повному обсязі дослідив матеріали справи та безпідставно взяв за основу лист АТ КБ «ПриватБанк» щодо перерахування 8 400 грн на банківську картку НОМЕР_1 , оскільки кошти перераховувались на банківську картку, яка емітована АТ «ОТП БАНК». Також вказує, що ТзОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» є фінансовою установою, а не банківською, та здійснює послуги з переказу коштів без відкриття рахунку. Відповідно, не відкриває рахунки і не може надати бухгалтерські документи по рахунку відповідача. Крім того, позивачем на підтвердження перерахування кредитних коштів надано: Довідку про перерахування суми кредиту № 1295-1478 від 31.10.2023 року, Лист (довідку) АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про перерахування коштів через систему платежів LiqPay. Щодо суми заборгованості за відсотками, то зазначає, що у вищевказаному кредитному договорі сторонами було погоджено умови щодо розміру та сплати процентів і ОСОБА_1 погодився з такими умовами, шляхом підписання договору одноразовим ідентифікатором А0642. Отже, позивач має законне право на нарахування процентів протягом строку договору, що визначені в п. 4.12 кредитного договору. Крім того, звертає увагу суду, що відповідно до вищезазначеного розрахунку вбачається, що позивач не нараховував відповідачу жодних процентів за несвоєчасне повернення отриманого кредиту в силу положень статті 625 ЦК України, пеню, штраф або інших платежів за неналежне виконання умов Кредитного договору. Отже, позивач законно нарахував проценти за користування кредитом (згідно п. 4.10. та 10.1. кредитного договору) протягом строку договору, що визначені в п. 4.12. кредитного договору. Відзив на апеляційну скаргу не подано. Відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Згідно з частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи категорію справи, ціну позову розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Згідно з статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає,що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено факту переказу відповідачу кредитних коштів за договором №1295-1478 від 31.10.2023, зокрема не надано відповідної виписки за картковим рахунком, а витребувана судом інформація від АТ КБ «Приватбанк» вказує на те, що на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , в Банку не емітовано карту № НОМЕР_1 . З цим висновком колегія суддів не погоджується з огляду на таке. За правилом ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів. Абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України). У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів, не встановлений договором або законом. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України). Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. При цьому одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону). Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону). Згідно із ч. 6 ст. 11 вищезазначеного Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. За правилом ч. 8 ст. 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Ст. 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Як вбачається з матеріалів справи, 31 жовтня 2023 року між ТзОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 , було укладено Договір про відкриття кредитної лінії № 1295-1478, у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов вказаного Договору, відповідачу було надано кредит у розмірі 8 400 грн., строк кредитування 300 днів, знижена процентна ставка 2,50% в день, стандартна процентна ставка 3% в день (а.с. 16-22). Без реєстрації на сайті товариства та заповнення форми, отримання смс-повідомлення, а також без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, кредитний договір між позивачем та ОСОБА_1 , не був би укладений. З огляду на вказане, підписавши вказаний договір, відповідач добровільно погодився на визначені у ньому умови кредитування, взяв на себе відповідні зобов`язання. Виконання позивачем (кредитором) обов`язку щодо надання грошових коштів у розмірі 8 400 грн відповідачеві (позичальнику) підтверджується довідкою про перерахування суми кредиту № 1295-1478 від 31 жовтня 2023 року. Видача коштів здійснювалася за допомогою системи LiqPaу (а. с. 40). Також до матеріалів справи долучено лист АТ КБ «ПриватБанк» у якому позивача повідомлено про перерахування коштів відповідачу та зазначено наступні реквізити: платіж: 2385686806, дата: 31.10.2023 року, номер договору: 1295-1478, сума: 8 400,00 (а. с. 24). Колегія суддів звертає увагу на те, що в кредитному договорі у розділі «Реквізити сторін» зазначено номер особистого електронного платіжного засобу ОСОБА_1 НОМЕР_1 (а. с. 22). Також суд враховує, що п.10 Постанови Правління НБУ «Про затвердження Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит)» від 03 листопада 2021 року №113, передбачено, що договори, умови яких передбачають безготівкове перерахування кредитодавцем коштів у рахунок кредиту на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача, з урахуванням вимог п. 9 розділу II цього Положення повинні містити номер такого рахунку споживача за стандартом IBAN, сформований відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку України з питань запровадження міжнародного номера рахунку, та/або номер такого особистого електронного платіжного засобу споживача у форматі ХХХХ НОМЕР_2 (перші шість знаків і останні чотири знаки номера електронного платіжного засобу). Отже, зі сторони позивача порушень не відбулося, та з урахуванням вимог закону здійснено захист інформації щодо клієнта від третіх осіб. Доказів того, що на картку НОМЕР_1 не було перераховано суму у розмірі 8 400 грн стороною відповідача не надано. Таким чином, суд першої інстанції на вищезазначене уваги не звернув та дійшов до помилкового висновку про відмову у задоволенні позову. Разом з тим, колегія суддів не погоджується із розрахованим позивачем розміром заборгованості за відсотками, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» з огляду на таке. Статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, що набрав чинності 24 грудня 2023 року, доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%. Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %. Отже, наведені норми, які регулюють питання споживчого кредитування, передбачають, що починаючи з 24 грудня 2023 року денна ставка має бути не більше 2,5%, з 23 квітня 2024 року не більше 1,5%, а з 21 серпня 2024 року не більше 1%. Незважаючи на те, що розмір і порядок нарахування процентів за користування кредитом визначаються сторонами, вони повинні узгоджуватися із нормами законодавства. Розмір і порядок нарахування процентів за користування кредитом визначаються сторонами, однак вони повинні узгоджуватися із нормами Закону. Договір про відкриття кредитної лінії № 1295-1478 від 31 жовтня 2023 року укладений строком 300 днів до 25 серпня 2024 року. Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року набрав чинності 24 грудня 2023 року. Тобто даний кредитний договір діяв після набрання чинності цим Законом. З урахуванням викладеного, колегія суддів доходить висновку, що зазначений вище закон застосовується до спірних правовідносин. Із наданого позивачем розрахунку заборгованості встановлено, що загальний розмір заборгованості за процентами становить 74 424 грн. Однак,позивачем було прийнято рішення про можливість застосування до позичальника Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТзОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», а саме часткового списання заборгованості позичальнику за нарахованими процентами у загальній сумі 40 824 грн за умови погашення позичальником решти заборгованості за кредитним договором в розмірі 38 052 грн, з яких проценти за користування кредитом становлять: 29 652 грн. Проценти у період з 31 жовтня 2023 року по 13 листопада 2023 року нараховані відповідачу за пільговою процентною ставкою 2,5 % у відповідності до п. п. 10.1. договору у сумі 2 940 грн. Однак, у зв`язку з несвоєчасною оплатою процентів за користування кредитом відповідачу у період з 14 листопада 2023 року по 17 листопада 2023 року нараховувались відсотки за стандартною процентною ставкою 3% у сумі 1 008 грн. Разом з тим, відповідачем 17 листопада 2023 року вищевказану заборгованість за процентами за користуванням кредитом у розмірі 3 948 грн було погашено. У подальшому, починаючи з 18 листопада 2023 року по 01 грудня 2023 року заборгованість за відсотками нараховувалась за зниженою процентною ставкою 2,5% в день. Проте, у зв`язку з несплатою погоджених процентів, позивач у період з 02 грудня 2023 року по 23 грудня 2023 року нараховував відповідачу проценти за стандартною процентною ставкою 3%, що не порушує норм вищенавеного закону та становить 5 544 грн.(8 400 грн * 2,5% *14) + ( 8 400 грн * 3% *22). Однак, подальший розрахунок відсотків за користування кредитом ТзОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» здійснювався за процентною ставкою 3% в день, тобто у більшому розмірі ніж встановлено Прикінцевими та Перехідними положеннями Закону «Про споживче кредитування». Тобто за період з 24 грудня 2023 року по 16 березня 2024 року (день по який позивачем застосовано до позичальника програми лояльності) проценти за користування кредитом повинні були нараховуватися за ставкою 2,5%, а їх розмір повинен був становити 17 640 грн (8 400 грн *2,5% * 84 дні). Відтак, загальний розмір відсотків за користування кредитом в межах строку договору за який позивач просив стягнути прострочену зборгованість становить 23 184 грн. Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з доводами про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії № 1295-1478 від 31 жовтня 2023 року, однак приходить висновку про те, що розмір заборгованості за процентами становить 23 184 грн. Згідно з п.2 ч.1ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Виходячи з того, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, належним чином не оцінив надані сторонами докази, надав неправильну правову оцінку доводам та доказам позивача, ухвалене судове рішення суду першої інстанцій підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованості за простроченим тілом кредиту у розмірі 8 400 грн та заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 23 184 грн. В силу вимог частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За звернення до суду із позовом ТзОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» сплатило 2 422,40 грн судового збору (а. с. 60), та за подання апеляційної скарги 3 633,60 грн судового збору (а.с. 124). Оскільки апеляційну скаргу задоволено частково, рішення суду першої інстанцій скасовано й ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову, а сума задоволених позовних вимог складає 83% від заявлених, сплачений ТзОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» судовий збір за подання позовної заяви підлягає стягненню з ОСОБА_1 у розмірі 2 010 грн 60 коп. (2 422 грн. 40 коп. * 83%), судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3 015 грн. 90 коп. (3 633 грн. 60 коп. * 83%). Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» задовольнити частково. Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 07 жовтня 2025 року скасувати. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № 1295-1478 від 31 жовтня 2023 року в розмірі 31 584 (тридцять одна тисяча п`ятсот вісімдесят чотири) грн, з яких: 8 400 (вісім тисяч чотириста) грн сума заборгованості за тілом кредиту; 23 184 (двадцять три тисячі сто вісімдесят чотири) грн сума заборгованості за процентами. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 5 026 грн (п`ять тисяч двадцять шість) 50 коп. Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення і у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повний текст постанови складено 10 грудня 2025 року. Судді В. М. Барков Л. В. Василишин І. О. Максюта