Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 320/7783/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/7783/24 Суддя (судді) першої інстанції: Кушнова А.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 лютого 2026 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді Коротких А.Ю., суддів Сорочка Є.О., Чаку Є.В., при секретарі Братиці К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2025 року про закриття провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до члена Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів Житного О.О. про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В : До Київського окружного адміністративного суду через підсистему "Електронний Суд" звернувся ОСОБА_1 із позовом до члена Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів Житного О.О., в якому позивач просив суд: - визнати протиправним рішення члена Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів Житного О.О. від 23 серпня 2023 року про відмову у відкритті дисциплінарного провадження за дисциплінарною скаргою ОСОБА_1 від 10 серпня 2023 року на заступника керівника Окружної прокуратури міста Суми Моцевий Андрій; - скасувати рішення члена Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів Житного О.О. від 23 серпня 2023 року про відмову у відкритті дисциплінарного провадження за дисциплінарною скаргою ОСОБА_1 від 10 серпня 2023 року на заступника керівника Окружної прокуратури міста Суми Моцевий Андрій; - зобов`язати члена Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів Житного О.О. відкрити дисциплінарне провадження за дисциплінарною скаргою ОСОБА_1 від 10 серпня 2023 року на заступника керівника Окружної прокуратури міста Суми Моцевий Андрій. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2025 року провадження у адміністративній справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до члена Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів Житного О.О. про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - закрито. Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення неповно досліджено обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми процесуального права. 30 вересня 2025 року на адресу суду надійшов відзив від Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, в якому відповідач просить залишити без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2025 року про закриття провадження у справі, а ухвалу суду першої інстанції - без змін. Заслухавши учасників справи, суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Судом першої інстанції встановлено, що предметом оскарження згідно з позовною заявою є рішення члена Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів Житного О.О. від 23.08.2023 року №664дс-23 про відмову у відкритті дисциплінарного провадження за дисциплінарною скаргою позивача від 10.08.2023 року на заступника керівника Окружної прокуратури міста Суми Моцевого Андрія. Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне. Завданням адміністративного судочинства, відповідно до частини 1 статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. За змістом частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений в цій статті. Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини 2 статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14.12.2011 №19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина 2 статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист (абзац 1 пункту 4.1 Рішення). Таким чином, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, обґрунтованим, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Звертаючись до суду з вимогою про визнання протиправним рішення члена Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів Житного О.О. від 23.08.2023 року №664дс-23 про відмову у відкритті дисциплінарного провадження за дисциплінарною скаргою від 10.08.2023 року, позивач вважає, що таке рішення є необґрунтованим, оскільки в ньому безпідставно зазначено, що скарга позивача не містить конкретних відомостей про вчинення прокурором Моцевим А. дисциплінарного проступку. Позивач наполягає, що його скарга містила детальний виклад обставин, які свідчать про систематичне невиконання прокурором службових обов`язків, порушення вимог кримінального процесуального законодавства, невиконання судових рішень, а також визнання законною постанови слідчого про закриття кримінального провадження, яка була скасована ухвалою слідчого судді. З огляду на зазначене бездіяльність члена Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів Житного О.О., яка знайшла відображення в рішенні від 23.08.2023 року №664дс-23 про відмову у відкритті дисциплінарного провадження на заступника керівника Окружної прокуратури міста Суми Моцевого А., є невмотивованою та безпідставною. Закон України від 14.10.2014 №1697-VII "Про прокуратуру" (далі - Закон №1697-VII) (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України. Згідно з пунктами 2, 4, 10 частини 1 статті 3 Закону №1697-VII діяльність прокуратури ґрунтується на засадах законності, справедливості, неупередженості та об`єктивності; презумпції невинуватості; неухильного дотримання вимог професійної етики та поведінки. За пунктами 3, 4 частини 4 статті 19 Закону №1697-VII прокурор зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; додержуватися правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури. Частиною 1 статті 45 Закону №1697-VII визначено, що дисциплінарне провадження - це процедура розгляду відповідним органом, що здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів, дисциплінарної скарги, в якій містяться відомості про вчинення прокурором дисциплінарного проступку. Відповідно до частини 1 статті 73 Закону №1697-VII органом, що здійснює дисциплінарне провадження, є Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів, яка є колегіальним органом, що відповідно до повноважень, передбачених цим Законом, визначає рівень фахової підготовки осіб, які виявили намір зайняти посаду прокурора, та вирішує питання щодо дисциплінарної відповідальності прокурорів, переведення та звільнення прокурорів з посади. Згідно з частиною 1 та 2 статті 45 Закону №1697-VII рішення, дії чи бездіяльність прокурора в межах кримінального процесу можуть бути оскаржені виключно в порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України. Якщо за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність прокурора в межах кримінального процесу встановлено факти порушення прокурором прав осіб або вимог закону, таке рішення може бути підставою для дисциплінарного провадження. Право на звернення до відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів, із дисциплінарною скаргою про вчинення прокурором дисциплінарного проступку має кожен, кому відомі такі факти. Рекомендований зразок дисциплінарної скарги розміщується на вебсайті Офісу Генерального прокурора. Процедура розгляду Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів дисциплінарних скарг, здійснення дисциплінарного провадження та прийняття рішення за результатами дисциплінарного провадження, визначена приписами Закону №1697-VII, передбачає: відкриття дисциплінарного провадження та проведення перевірки дисциплінарної скарги (стаття 46); розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора (стаття 47); прийняття рішення відповідним органом, що здійснює дисциплінарне провадження, у дисциплінарному провадженні стосовно прокурора (стаття 48). Частиною 1 статті 43 Закону №1697-VII визначено, що прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з таких підстав: 1) невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків; 2) необґрунтоване зволікання з розглядом звернення; 3) розголошення таємниці, що охороняється законом, яка стала відомою прокуророві під час виконання повноважень; 4) порушення встановленого законом порядку подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування; 5) вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури; 6) систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики; 7) порушення правил внутрішнього службового розпорядку; 8) втручання чи будь-який інший вплив прокурора у випадках чи порядку, не передбачених законодавством, у службову діяльність іншого прокурора, службових, посадових осіб чи суддів, у тому числі шляхом публічних висловлювань стосовно їх рішень, дій чи бездіяльності, за відсутності при цьому ознак адміністративного чи кримінального правопорушення; 9) публічне висловлювання, яке є порушенням презумпції невинуватості. Відповідно до частини 3 статті 46 Закону №1697-VII за відсутності підстав, передбачених частиною 2 цієї статті, член відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, приймає рішення про відкриття дисциплінарного провадження щодо прокурора. Пунктом 96 Положення про порядок роботи відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, прийнятого всеукраїнською конференцією прокурорів 27.04.2017 року (далі - Положення), визначено, що в дисциплінарній скарзі рекомендовано зазначати: прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання, адреса електронної пошти (за наявності) особи, яка подає дисциплінарну скаргу; прізвище, ім`я, по батькові та посада прокурора, стосовно якого подається дисциплінарна скарга; відомості про факт вчинення прокурором дисциплінарного проступку. Згідно з пунктом 62 Положення орган, що здійснює дисциплінарне провадження, не може приймати рішення на підставі припущень, неперевіреної чи недостовірної інформації. Відповідно до частини 4 статті 46 Закону №1697-VII після відкриття дисциплінарного провадження член відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, проводить перевірку в межах обставин, повідомлених у дисциплінарній скарзі. У разі виявлення під час перевірки інших обставин, що можуть бути підставою для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності, інформація про це включається у висновок члена відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, за результатами перевірки. Згідно з частиною 2 статті 46 Закону №1697-VII член відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, своїм вмотивованим рішенням відмовляє у відкритті дисциплінарного провадження, якщо: 1) дисциплінарна скарга не містить конкретних відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку прокурора; 2) дисциплінарна скарга є анонімною; 3) дисциплінарна скарга подана з підстав, не визначених статтею 43 цього Закону; 4) з прокурором, стосовно якого надійшла дисциплінарна скарга, припинено правовідносини у випадках, передбачених статтею 51 цього Закону; 5) дисциплінарний проступок, про який зазначено у дисциплінарній скарзі, вже був предметом перевірки і щодо нього відповідний орган, що здійснює дисциплінарне провадження, прийняла рішення, яке не скасовано в установленому законом порядку. З огляду на викладене, член Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів Житний О.О. , діючи в межах своїх повноважень, прийняв рішення від 23.08.2023 року №664дс-23 про відмову у відкритті дисциплінарного провадження стосовно заступника керівника Окружної прокуратури міста Суми Моцевого Андрія за дисциплінарною скаргою позивача ОСОБА_1 від 10.08.2023 року. Згідно з частиною 1 статті 50 Закону №1697-VII прокурор може оскаржити рішення, прийняте за результатами дисциплінарного провадження, до адміністративного суду або до Вищої ради правосуддя протягом одного місяця з дня вручення йому чи отримання ним поштою копії рішення. Норми аналогічного змісту наведено в пункті 1 розділу VI Порядку №266. Аналогічні приписи містяться в пункті 130 Положення, відповідно до якого рішення, дії або бездіяльність органу можуть бути оскаржені до суду у випадках і порядку, встановлених законом. Рішення, прийняте за результатами дисциплінарного провадження, може бути оскаржено прокурором до суду або до Вищої ради правосуддя протягом одного місяця з дня вручення йому чи отримання ним поштою копії рішення. Тобто, оскарженню, зокрема, у судовому порядку підлягають ті рішення органу, що здійснює дисциплінарне провадження, які прийнято за результатами дисциплінарного провадження, і право на таке оскарження має виключно прокурор, стосовно якого подано дисциплінарну скаргу, як суб`єкт цього дисциплінарного провадження. Особи, за дисциплінарними скаргами яких орган, що здійснює дисциплінарне провадження, приймає рішення, не є суб`єктами дисциплінарного провадження, та згідно із Законом №1697-VII та Положення не наділені правом на оскарження рішень органу, що здійснює дисциплінарне провадження, як за результатами дисциплінарного провадження, так і стосовно вирішення питання відкриття такого провадження. Аналогічні висновки викладено Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 30.09.2020 року у справі №9901/28/20 та від 18.09.2019 у справі №9901/414/19. Статтею 50 Закону №1697-VII надано право оскарження рішень про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурорам як суб`єктам, прав та інтересів яких безпосередньо стосуються такі рішення. Конституцією України встановлено, що відповідно до закону в системі правосуддя утворюються органи та установи для забезпечення, зокрема, розгляду справ щодо дисциплінарної відповідальності суддів і прокурорів (частина 10 статті 131). Так, держава гарантує контроль за належним виконанням суддями та прокурорами своїх професійних обов`язків шляхом створення єдиного органу - Вищої ради правосуддя, який приймає рішення за наслідком розгляду дисциплінарних скарг щодо суддів та прокурорів. Наведене підтверджує той факт, що можливість притягнення прокурора до дисциплінарної, адміністративної, цивільної або кримінальної відповідальності за його правопорушення повинна бути розумно обмеженою національним законом. Проте за будь-яких умов прокурор повинен на рівні з іншими фізичними особами нести кримінальну відповідальність за вчинені ним злочини та мати можливість оскаржити рішення про притягнення його до юридичної відповідальності будь-якого виду згідно з національним законом. Стосовно права на оскарження рішень про відмову у відкритті дисциплінарного провадження щодо прокурора, то відсутність його регламентації в національному праві є розумним обмеженням у процедурі дисциплінарної відповідальності прокурора, покликаним не перевантажувати судову систему за умови, якщо чинне законодавство передбачає конкретні способи захисту прав та інтересів зацікавленої особи. Особа, яка подала дисциплінарну скаргу про вчинення прокурором дисциплінарного проступку, має право оскаржити рішення відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, до Вищої ради правосуддя за наявності дозволу відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, на таке оскарження (частина 10 статті 78 Закону №1697-VII). Аналогічні висновки викладено Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 18.09.2019 року у справі №9901/414/19, від 14.09.2023 у справі №990/73/23. З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, правовідносини що виникли між позивачем та органом державної влади - Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів та її членом у зв`язку з розглядом дисциплінарної скарги позивача щодо дій заступника керівника Окружної прокуратури міста Суми Моцевого Андрія, рішення члена Комісії Житного О.О. від 23.08.2023 №664дс-23 про відмову у відкритті дисциплінарного провадження не може розглядатися як таке, що порушує індивідуальні охоронювані законом права чи інтереси позивача, оскільки сам позивач не є суб`єктом дисциплінарного провадження, а подана ним скарга не створює для нього юридичних прав чи обов`язків у межах відповідної процедури. Беручи до уваги вищевикладене, суд вважає наявними підстави для закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України, яким передбачено, що суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Відповідно до вимог пункту 1 частини 1, частини 2 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу. З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що судом першої інстанції було правомірно закрито провадження в даній справі. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2025 року про закриття провадження у справі - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя: Коротких А.Ю. Судді: Сорочко Є.О. Чаку Є.В. Повний текст виготовлено: 19 лютого 2026 року.